Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4305)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3957)
Українці мої... (1597)
Резонанс (1912)
Урок української (1003)
"Білі плями" історії (1811)
Крим - наш дім (633)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (149)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (133)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВАЛЕНТИН БУТ: ВИСТОЯТИ ╤ ПЕРЕМОГТИ
В цьому пекельному протистоянн╕ все залежить в╕д нас, в╕д нашо╖ здатност╕ залишатися собою,...


╢ НАПРЯМКИ, НА ЯКИХ ГОТУ╢МО ПРОСУВАННЯ ВПЕРЕД
Президент - про ситуац╕ю на фронт╕…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ с╕мдесят четвертий…


ВАЛЕНТИН БУТ: ПРО НАДУМАНУ САКРАЛЬН╤СТЬ ╤ ПОСТУП ╤СТОР╤╥
Все лют╕ший в╕дчай стиска╓ темн╕ душ╕ кремл╕вських…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ ш╕стдесят сьомий...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 30.09.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 30.09.2022
ВАЛЕНТИН БУТ: НЕБЕЗПЕЧН╤ ПРОГУЛЯНКИ ПО КРАЮ ПР╤РВИ

Не варто й казати, наск╕льки важливим для людини ╓ ╖╖ сприйняття сусп╕льством. Кажуть, лише через сприйняття Павла Петро може усв╕домлювати себе Петром. Чи не те саме з народами. Певно, тому ╕ ми раз-по-раз озира╓мося, «а як там сприймають нас сус╕ди?» Власне, така повед╕нка ц╕лком природна, бо ж не сам╕ на ц╕й благословенн╕й земл╕. Проте, щось я останн╕м часом все част╕ше став ловити себе на думц╕, що ми, сказати б, дещо перегина╓мо з тим. Зв╕сно, нам ц╕каво як сприймають нас ╕ наш╕ д╕╖ ╕ноземц╕ - азербайджанц╕, американц╕, литовц╕, порядн╕ московити в тому числ╕. Чи треба казати, що внасл╕док певних мовних штамп╕в, вся та соц╕олог╕я в телепростор╕ та Мереж╕, за невеликим виключенням, зводиться до сп╕лкування з московомовними респондентами, здеб╕льшого, саме з московитами? Попри те, що останн╕, зв╕сно ж, опозиц╕онери до пут╕нського режиму, все ж якось дивно виходить, коли ми допиту╓мося у них, а яким же вони бачать майбутн╓ Укра╖ни, чи, роззявивши рота, дослуха╓мося до ╖хньо╖ думки про нашу ╕стор╕ю. Кому як, але мен╕ чимось затхлим, запл╕сняв╕лим в╕╓ в╕д того д╕йства. Невже нав╕ть так╕ потряс╕ння, як╕ пережива╓мо нин╕, не струсили з чи╖хось м╕зк╕в кляту порохняву меншовартост╕? Дивно й сумно в╕д того, бо в час╕, коли одн╕ напружують ус╕ зусилля для утвердження в св╕т╕ сильно╖, незалежно╖, самодостатньо╖ Укра╖ни, хтось ще, за усталеною звичкою, ╕ дал╕ пробу╓ зазирати знизу вгору на чуже бачення, подавати його як ╕стину в останн╕й ╕нстанц╕╖.

До чест╕ порядних московит╕в (а таких, що б там не казали, в Москов╕╖ чи тепер все ж б╕льше поза нею, таки ╓), вони, здеб╕льшого, ц╕лком адекватно сприймають ситуац╕ю, в╕ддаючи належне укра╖нськ╕й нац╕╖ у ╖╖ протистоянн╕ пут╕нськ╕й Москов╕╖. Чи зверта╓мо ми увагу на те, що вони не питають нас, яким ми бачимо майбутн╓ Москов╕╖? Мають на те власне бачення. Хтось з них упевнений, що дез╕нтеграц╕╖ постсов╓цько╖ ╕мпер╕╖ н╕як не оминути ╕ вважа╓ таке правильним, хтось же сердечно в╕рить в те, що Москов╕я залишиться в ╖╖ нин╕шн╕х кордонах, включно з Татарстаном та Чечнею, ╖╖, мовляв, треба лише сутт╓во реформувати.

В цьому сенс╕ дуже хот╕лося, аби й наш╕ л╕дери м╕д╕йних нетр╕в в╕двикали потроху зазирати в рота запоребриковим гуру, особливо тим з них, як╕ ще зовс╕м недавно завзято докладалися до "заскреплювання" укра╖нських терен╕в.

Тимчасом, протистояння трива╓. Укра╖нське в╕йсько продовжу╓ наступ, завдаючи ворогов╕ потужних удар╕в, нищачи його лог╕стику, його бази бо╓запас╕в, паливо-мастильних матер╕ал╕в, продовольства, його бойову техн╕ку та живу силу. Вже виметено в╕д зайд чи не всю Харк╕вщину, замкнуто в капкан╕ багатотисячне херсонське угрупування, ведеться обх╕дний наступ в район╕ Лиману, який загрожу╓ оточенням к╕лькатисячному тамтешньому угрупуванню московит╕в. Когось усп╕х укра╖нського в╕йська диву╓, когось вража╓, а нас раду╓, сповню╓ неймов╕рною горд╕стю ╕ в╕рою. Незламною в╕рою в перемогу ╕ визволення вс╕х окупованих територ╕й.

Чим в╕дпов╕да╓ на те Москов╕я? Моб╕л╕зац╕╓ю, проведенням фейкових рехверендум╕в на окупованих територ╕ях з перспективою ╖х анекс╕╖, та черговими нагадуваннями про можлив╕сть застосування ядерно╖ збро╖.

Де-де, а в Криму за моб╕л╕зац╕ю взялися миттю ╕ дуже завзято. ╤ це притому, що зг╕дно розд. III, ст. 51 Женевсько╖ конвенц╕╖, "окупац╕йна держава не ма╓ права примушувати ос╕б, що перебувають п╕д захистом, служити в ╖╖ збройних чи допом╕жних силах" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text). Тут ма╓мо пояснити, що окупувавши Крим у 2014 роц╕, пров╕вши п╕д дулами автомат╕в "рехверендум" ╕ майже одразу ж оголосивши про анекс╕ю п╕вострова, Москов╕я тракту╓ мешканц╕в Криму як сво╖х громадян. Але ж, окр╕м "пона╖х╕в"-2014-2021, абсолютна б╕льш╕сть мешканц╕в Криму залишаються громадянами Укра╖ни, на яких ц╕лком ╕ повн╕стю розповсюджу╓ться д╕я зазначено╖ статт╕. Одначе, Москов╕я зна╓ сво╓ ╕ оте чохом накинуте громадянство, в╕д якого не вс╕ мали можлив╕сть в╕дмовитися - хтось не потовпився в т╕, спершу два ╕ лише наприк╕нц╕ чотири пункти, де те можна було зробити, б╕льш╕сть через розум╕ння, що без накинутого аусвайсу не буде нав╕ть роботи, а отже, можливост╕ утримувати родини, т╕ ж, що ще лишилися, були змушен╕ взяти червонобок╕ книжечки через загрозу в╕д╕брання земл╕ - тепер спрацювало драматично. Дехто встиг ви╖хати ще до того, як ви╖зд став можливим лише п╕сля погодження з в╕йськкоматом, дехто ще в дороз╕ ╕ мають проблеми з перетином кордону, оск╕льки далеко не вс╕ свого часу запаслися укра╖нськими закордонними паспортами, а ще потерпають через побоювання, що той кордон от-от буде перекрито. Б╕льш╕сть же лишилися вдома на св╕й страх ╕ ризик.

В першу хвилю до в╕йська загребли ск╕льк╕сь там тисяч в╕йськовозобов'язаних. Т╕, хто служив свого часу в укра╖нському в╕йську, були змушен╕ переприсягати на в╕рн╕сть Москов╕╖. Це як? Когось нав╕ть повернули, бо хтось виявився аж надто нездоровим, а дехто, ще до моб╕л╕зац╕╖, встиг повоювати проти ЗСУ за контрактом. З одного Чорноморського району було в╕дправлено, як кажуть, три автобуси. Решта чекають у спод╕ванн╕, що зла доля якось омине ╖х. Може й омине, якщо зум╕ють не потрапити в лабети рекрутер╕в до того, як насп╕╓ укра╖нське в╕йсько.

З явною непопулярн╕стю моб╕л╕зац╕╖ у Криму н╕чого дивного. Лише геть звихнут╕ ╕стоти тут можуть сприймати цю в╕йну за якусь визвольну спецоперац╕ю.

Але, як бачимо, моб╕л╕зац╕я непопулярна ╕ в сам╕й Москов╕╖. На в╕дм╕ну в╕д Укра╖ни, де в перш╕ ж дн╕ вторгнення до в╕йськкомат╕в вилаштувалися черги, де й нин╕ готових воювати не браку╓, була б зброя, Москов╕я миттю подалася в б╕ги. Дуже красномовний показник п╕дтримки пол╕тики правлячого режиму, чи не так?

Моб╕л╕зац╕я та "рехверендуми" щодо входження до складу Москов╕╖, наче за командою оголошен╕ на окупованих територ╕ях, включно з т.зв. "народними республ╕ками" (неймов╕рна скоординован╕сть як для незалежних суб'╓кт╕в, чи не так?), вочевидь, суть ланками судомних намагань Кремля опанувати ситуац╕ю, яка щодал╕ то все б╕льше поверта╓ не на його користь, веде до ц╕лком вже видимо╖ поразки у в╕йн╕, а в╕дтак ╕ до краху самого режиму. "Рехверендуми", попри всю ╖хню юридичну н╕кчемн╕сть, попри засудження ╖х з боку колективного Заходу, попри вельми серйозн╕ застереження проти таких крок╕в з боку Сполучених Штат╕в, були оголошен╕ проведеними ╕ ╖хн╕ результати - надто передбачуван╕ - мали, начебто, бути розглянутими Держдумою та Радою хведерац╕╖ третього-четвертого жовтня. Але ж ось вчора стало в╕домо, що вже на сьогодн╕ на Красн╕й площ╕ в╕дбудуться народн╕ "ликования" з приводу входження до складу Москов╕╖ нових територ╕й. В усякому раз╕, саме про таке було оголошено рупором Кремля напередодн╕. Здогаду╓мося про причини такого посп╕ху? Розум╕╓мо, чого хоче добитися цими кроками тамтешн╕й верховода?

Схоже, пан Пут╕н ма╓ нам╕р зад╕яти св╕й останн╕ козир - ultima ratio regnum - а саме, загрозу застосування ядерно╖ збро╖ п╕д приводом захисту новозавойованих територ╕й, в╕дтепер, в його потрактуванн╕, нев╕дд╕льно╖ частини Москов╕╖. Власне, в╕н вже зад╕яв його, вкотре нагадавши про заф╕ксоване в його ж "Указ╕ про основи державно╖ пол╕тики Москов╕╖ в сфер╕ ядерного стримування" в╕д 1.06.2020 р. (розд╕л III ст.17 http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&firstDoc=1&lastDoc=1&nd=102744101) право на застосування ядерно╖ збро╖ "у раз╕, коли п╕д загрозу поставлено саме ╕снування держави".

- Але ж, чекайте, - скаже мен╕ уважний читач, - до чого тут наш випадок? Х╕ба видворення загарбник╕в з наших м╕жнародно визнаних територ╕й, будь то щойнозагарбан╕ Херсонщина, Запор╕жжя, будь то Донеччина з Луганщиною чи Крим, несуть хоч якусь загрозу ╕снуванню Москов╕╖? Схоже на пересмикування, га?

Воно, може й так, панове, але то наше бачення, а кремл╕вськ╕ бачать по-╕ншому. ╤, безсумн╕вно, в╕дчувають загрозу ╕снуванню витвореного ними монстра набагато тонше, н╕ж ми. Чи не тому Зах╕д, зокрема США, попри вс╕ наш╕ нар╕кання на ╖хню "нер╕шуч╕сть", на надто розтягнут╕ у час╕ поставки таких потр╕бних нам озбро╓нь, хоч ╕ не в╕дступають, не вмикають задню, все ж продовжують д╕яти надто обережно? Не маючи повноти ╕нформац╕╖, не посп╕шаймо засуджувати ╖х за ту "нер╕шуч╕сть". Набер╕мося терп╕ння ╕ роб╕мо, тимчасом, сам╕ все, що можемо, для наближення св╕тло╖ години вол╕.

Отож, св╕т вкотре балансу╓ на гран╕ ядерно╖ катастрофи. Як ╕ перше, причиною тепер╕шньо╖ украй небезпечно╖ прогулянки по краю пр╕рви - захмарн╕ амб╕ц╕╖ маленьких, а тепер ще й наляканих людц╕в. Тепер вони погрожують нам застосуванням ядерно╖ збро╖. Попри те, що погроза ╕ д╕я далеко не одне й те саме, то все ж велика помилка з ╖хнього боку, бо св╕т ╕ Укра╖на не збираються в╕дступати. Збираються, натом╕сть, застояти св╕т, де свобода, порядн╕сть ╕ право будуть убезпечен╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 30.09.2022 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24546

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков