Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4286)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3940)
Українці мої... (1582)
Резонанс (1872)
Урок української (1002)
"Білі плями" історії (1808)
Крим - наш дім (612)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (129)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (125)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДРУЗ╤-ЕТНОГРАФИ З БЕРДЯНСЬКА
Доля пам’яток в сьогодн╕шньому Бердянську, тимчасово окупованому московитами, не в╕дома…


БУТИ ВО╥НОМ – ОЗНАЧА╢ ЖИТИ В╤ЧНО
Бо ж направду йдуть з життя найкращ╕, ╕ чин ╖хн╕й - найвищого ╜атунку…


ДЛЯ УКРА╥НЦ╤В ЗАРАЗ НЕМА НЕМОЖЛИВОГО!
Але й багато повернулися ╕з заруб╕жних зароб╕тк╕в, щоб з╕ збро╓ю в руках захищати Батьк╕вщину.


«УЛЮБЛЕНИЙ Д╤Д ТАРАСА ШЕВЧЕНКА»
Улюблений д╕д Тараса Шевченка по батьков╕й л╕н╕╖ був неперес╕чною особист╕стю…


Л╤ТЕРАТУРНА ПРЕМ╤Я ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА
Оголошено черговий творчий конкурс на здобуття л╕тературно╖ прем╕╖ ╕м. Д. Кононенка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 23.09.2022 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 23.09.2022
Олег Собченко: У НАС ВОЮЮТЬ ЛЮДИ З ДВОМА ОСВ╤ТАМИ, А В НИХ — З ДВОМА СУДИМОСТЯМИ

З оператором аеророзв╕дки 72-о╖ окремо╖ механ╕зовано╖ бригади, кавалером ордена “За мужн╕сть ╤╤ ╕ ╤╤╤ ступеня” Олегом Собченком знайом╕ з 2014-го. Взимку того року в╕н був жорстко побитий “Беркутом” п╕д час штурму черкасько╖ ОДА. Згодом була служба в полку “Азов”, а на нин╕шн╕й в╕йн╕ в╕н ╕з першого дня. Зараз при╖хав в Черкаси у 3-денну в╕дпустку — забирати з ремонту бойовий автомоб╕ль. За його плечима сотн╕ розв╕даних рос╕йських позиц╕й ╕ наведень нашо╖ артилер╕╖. У пар╕ з колишн╕м нардепом ╤горем Луценком вони ╓ авторами чи не найефектн╕ших в╕деокадр╕в ц╕╓╖ в╕йни. Зокрема — знищення рос╕йського вертольота б╕ля села Козарович╕ на Ки╖вщин╕.

- З чого для тебе почалася друга фаза в╕йни?

- Друга фаза в╕йни для мене почалася м╕сяць тому, коли рос╕яни вперлися у ст╕ну п╕д час свого наступу на Бахмут. Стало зрозум╕лим, що ╖м його не взяти. ╤ скоро буде наш наступ: або на Херсонщин╕, або на Харк╕вщин╕. Що стосу╓ться 24 лютого, то мен╕ зателефонував ╤гор Луценко, якого прикомандирували до одн╕╓╖ з рот 72-о╖ бригади й того ж дня ми були на позиц╕ях.

1 березня прибули в район Козарович╕в для проведення аеророзв╕дки на позиц╕╖ б╕ля дамби. Це дуже важливий напрям, а обороняло його лише 7 вояк╕в з нашо╖ бригади. З них дво╓ сид╕ло в секрет╕ за 400 метр╕в в╕д головно╖ позиц╕╖, на тому боц╕ дамби. П╕дняли дрон у пов╕тря, й одразу бачимо, по дамб╕ в наш б╕к йде група вояк╕в, 15 ос╕б. Спочатку сумн╕валися, чи не наш╕ ГУР╕вц╕ бува, бо поруч з позиц╕ями стояв ╖хн╕й порожн╕й бус. Пот╕м ще одна група висунулася. Чомусь наш “секрет” мовчав до останнього. Згодом з'ясували, що зв`язку з ними не було, бо рад╕останц╕я с╕ла, а коли хлопц╕ почали стр╕ляти, то стало ясно, що йде ворог. Ми в╕дкрили з фланг╕в загороджувальний вогонь, щоб не зачепити сво╖х. Я б╕гав м╕ж флангами з «калашом» та снайперською гвинт╕вкою — намагався показати ворогу, що нас б╕льше, н╕ж ╓ насправд╕. Що здивувало — старшина, який мав би командувати бо╓м, без попередження поб╕г до того “секрету”. Загинув одразу, бо рос╕яни об╕йшли наш секрет з тилу. Довелося взяти командування на себе. Завдяки квадрокоптеру, який вис╕в над полем бою, розум╕ли, де знаходяться дв╕ групи ворожо╖ п╕хоти. Наказую механ╕ку-вод╕╓в╕ БМП ви╖хати вперед ╕ в╕дкрити вогонь. Але в╕н не ╖де, бо наше БМП не заводиться, а лише стр╕ля╓. Зрештою в╕дкрили вогонь по бетонних стовпах над групою п╕хоти (це моя ╕мпров╕зац╕я). Шматки бетону розл╕талися й лупили ╖х не г╕рше в╕д осколк╕в. Та й роботу гармати-тридцятки н╕ з чим не сплута╓ш. За якийсь час в╕дступили до нас два б╕йц╕ з нашого секрету. Один поранений (позивний «Колос», саме в╕н вбив ворожого гранатометника на початку бою). Рос╕яни п╕д обстр╕лом втекли за майданчик у ярок. Пот╕м по них при╖хав БТР ╕ вони забралися остаточно. Б╕й тривав лише 20-30 хвилин, але небезпека захоплення дамби була величезною, добре, що ми в╕дбились. Пот╕м до нас щодня стало прибувати п╕дкр╕плення. На певному етап╕ ворог зрозум╕в, що йому цю позиц╕ю не взяти, тож ц╕ м╕сця почали зм╕шувати з землею артударами.

- Зда╓ться, наступного дня ваш п╕дрозд╕л збив вертол╕т з ефектним в╕део?

- Це було за пару дн╕в п╕сля штурму. Напередодн╕ я побачив на наших позиц╕ях еп╕чного вояка — що назива╓ться, типовий арм╕йський д╕д з переносним зен╕тно-ракетним комплексом “╤гла”. Познайомився, звати Валер╕й. Захот╕лося з ним сфотографуватися. А вже наступного дня ми ╖хали в машин╕ й на п╕д'╖зд╕ до наших позиц╕й через дерева бачу ворожий гел╕коптер. Вертол╕т мота╓ круги. Думаю, де ж той Валера? Десь над затокою водоймища гел╕коптер злякали. В╕н почав кружляти над Козаровичами приблизно за 2 к╕лометри в╕д наших позиц╕й. Коли ми остаточно втратили в╕ру в наше ППО, почули пуск з “╤гли”. Побачили, як у кадр з вертольотом зал╕та╓ наша ракета. Безп╕лотник заф╕льмував под╕ю ╕деально — як╕сть 4К, (власне, для красивих зйомок ╖х ╕ створював виробник). Палаючий вертол╕т рухнув просто на будинок м╕сцевого жителя на околиц╕ села. Ми ще й бачили, як в╕н несп╕шно вийшов з друго╖, вц╕л╕ло╖ половини будинку, зан╕с як╕сь реч╕ до авт╕вки). За к╕лька тижн╕в ми були там. Познайомились з господарем об╕йстя, де лежали згор╕л╕ рештки гел╕коптера. Нев╕домо, як╕ почуття в нього переважали — чи рад╕сть в╕д збитого рос╕янина, чи горе в╕д зруйнованого будинку. Зда╓ться, перше. Шматок того гел╕коптера я вчора здав у корсунський музей, ╕нший фрагмент подарував волонтерам.

- У Мощун╕ ти знайшов авто з нашими “Стугнами”. Що це було?

- У перший день в╕йни ╖хало два наш╕ броньовики. Загналися в болото, по них ударили рос╕яни й хлопц╕ покинули все. Броньовики стояли в с╕р╕й зон╕. Спочатку думав, що рос╕йськ╕, бо не було п╕ксельного фарбування. Наш╕ туди не ходили, бо боялися, що може бути зам╕новано. П╕д веч╕р, щоби н╕хто не бачив, зробив першу вилазку. Найперше, що побачив — крутий теплов╕зор. П╕зн╕ше виявилося, що в╕н такий один на вс╕ ЗСУ. Пот╕м — 6 пускових установок до “Стугни”. Щоб ти розум╕в — кожна варт╕стю 450 тисяч долар╕в. Плюс — 24 ракети до них. Кожна ракета — 30 к╕лограм╕в ваги. У першу ходку я прин╕с теплика. Сказав командиру роти, що там вантажу б╕льше тонни. Наступного вечора ми з хлопцями все винесли.

- Бо╖ за Мощун ╕ на всьому ки╖вському напрямку тривали б╕льше м╕сяця. Чому рос╕яни не витримали й п╕шли?

- Вони не витягнули лог╕стику. У них усе йде добре, коли ╓ поруч в╕льний аеропорт, а ще краще — зал╕зниця. Тод╕ ╓ п╕двезення снаряд╕в ц╕лодобово. А тут прилет╕ти не могли, бо в╕дразу би збили. Зал╕зницю ╖м не вдалося захопити, оск╕льки оборону тримали велик╕ м╕ста — Житомир, Черн╕г╕в. На Черн╕г╕вщин╕ на колони нападали партизани, та й частини ЗСУ били. Доставка бо╓припас╕в та пального автотранспортом перетворилася для рос╕ян на головний б╕ль. Плюс противник, тобто ми, лише посилював натиск. А ще пост╕йно прибувала вода з р╕чки ╤рп╕нь ╕ п╕дтоплювала ╖хн╕ переправи. В певний момент вони зрозум╕ли, що краще п╕ти. Це було рац╕ональне р╕шення. Зараз схож╕ проблеми ворог ма╓ на правобережж╕ Херсонщини — там зруйнован╕ мости, знищен╕ переправи. Постачання стало дор╕внювати подвигу. Ще трохи — й вони посипляться, бо р╕шення утримувати цей плацдарм з в╕йськово╖ точки зору абсурдне. Але воно ма╓ неабияке значення з точки зору пол╕тично╖. Втратити Херсон сл╕дом за втратою майже вс╕╓╖ Харк╕вщини пут╕н не може. А коли пол╕тика втруча╓ться у в╕йськову доц╕льн╕сть — усп╕ху не чекай.

- Коли в тебе минув перший шок в╕йни? П╕сля перемоги п╕д Ки╓вом?

- Я не мав н╕якого шоку. П╕сля перших бо╖в ╓ якийсь адренал╕н та мандраж перед ви╖здом, але вони для мене минули ще в 2014 роц╕. У лютому-березн╕ були м╕нлив╕ в╕дчуття можливо╖ поразки битви за столицю, було розум╕ння, що нас прикро мало на такий довгий фронт, але п╕сля в╕дступу рос╕ян п╕д Мощуном цей настр╕й пропав. П╕сля Ки╓ва була кв╕тнево-травнева Харк╕вщина. Саме там ми наступали за Старий Салт╕в, брали Перемогу, Укра╖нку, Байрак, Тернову й виходили до державного кордону. Тижн╕, повн╕ небезпеки, але при╓мн╕, бо ми зв╕льняли села в╕д окупант╕в, забирали трофейну техн╕ку, брали в полон окупант╕в. Запам'ятався полонений оф╕цер-артилерист. Деенер╕вець спершу прикидався моб╕л╕зованим рядовим. Питаю, чому не ви╖хав зв╕дти з 2014 року? В╕дпов╕дь — тут похован╕ мо╖ д╕ди, мо╖ батьки. Коли так каже — значить ╕дейний, можна не сумн╕ватися. Згодом, вже на допит╕, в╕н з╕знався, що артилерист, п╕дполковник. Ще двох сп╕ймали в цив╕льному авто, молод╕ контрактники, родом ╕з Карел╕╖. Заскочили в машину й змусили дядька ╖х вивозити, але ви╖хали просто на нашу БМП, ми саме «проводили» нашу групу п╕хоти по селу з безп╕лотника.

- П╕сля Харкова був Бахмут ╕ Донецький напрямок. Наск╕льки великий там в╕дсоток “ждун╕в” — тих, хто чека╓ рос╕ян?

- У Бахмут╕ наш ек╕паж жив у м╕сцевого волонтера. В╕н казав, що в соцмережах ╓ к╕лька м╕сцевих груп «ждун╕в», як╕ рад╕ють ворожим артударам. Уяви, на сво╓ р╕дне м╕сто! Зв╕сно, наш товариш боявся приходу рос╕ян, бо вс╕ в м╕ст╕ знають, хто в╕н. Казав, що рос╕яни розраховують взяти Бахмут до 15 червня, тож ви╖хав до родич╕в у Льв╕в. Пот╕м минуло 15 липня, 15 серпня, 15 вересня, а Бахмут ╕ дос╕ наш. Думаю, у рос╕ян вже нема╓ сил його взяти, хоч л╕н╕я з╕ткнення в передм╕ст╕. Особисто мен╕ там було добре — попри обстр╕ли, в будинку майже весь час була вода ╕ електрика. А це на в╕йн╕ чогось варту╓! Тому я там прожив на 2 тижн╕ довше за всю нашу групу. Господар вив╕з свого кота, а до хати прибилася к╕шка. Просто вибрала соб╕ господар╕в. Я назвав ╖╖ Бавовна ╕ згодом передав у Черкаси. Поки довезли волонтерами, то була ц╕ла епопея! (посм╕ха╓ться). Ось подивися, як вона спить! (показу╓ фото на телефон╕ – авт). Нараз╕ у Бавовни ╓ св╕й фан клуб. К╕лька дн╕в не покажу ╖╖ фото у фейсбуц╕, мен╕ вже пишуть, де вона ╓.

- Де був б╕льший артилер╕йський вал рос╕ян? В Мощун╕ чи на Донбас╕?

- Тр╕шки б╕льший все ж на Донбас╕, коли ми були в район╕ Попасно╖. З появою нат╕вських гармат ми почали в╕дпов╕дати част╕ше. На Бахмутському напрямку це було вже не 1 до 10 на ╖хню користь, а, можливо, 1 до 5. Дос╕ рос╕яни стр╕ляють б╕льше, але часто навмання. Наша артилер╕я влучн╕ша, так ╕ вигляда╓ тепер╕шн╕й артилер╕йський «паритет». К╕лька раз╕в бачив, як наш╕ артилеристи влучали в ц╕ль з першого постр╕лу. Без жодно╖ пристр╕лки. Було трохи дивно, бо незвично. Як пристосуватися до рос╕йського артилер╕йського валу? Думаю, мати т╕сний вогневий контакт ╕з ворогом, п╕дступати ближче, вести маневрений б╕й. Де йдуть контактн╕ бо╖, там, як не дивно, втрати можуть бути менш╕, ан╕ж при спробах «пересид╕ти» обстр╕л на пристр╕ляних ворогом позиц╕ях. Але маневрена оборона вимага╓ високо╖ квал╕ф╕кац╕╖ в╕д п╕хотинця. Зараз у ╢вроп╕ наш╕ проходять навчання. Чим б╕льше добре навчених частин, тим менш╕ втрати, ╕ ближче наша перемога.

- Давай повернемося до специф╕ки аеророзв╕дки...

- У дальн╕й розв╕дц╕ противник дос╕ ма╓ перевагу завдяки “Орланам”. Але ╖х у ворога в╕дчутно менша╓ — працю╓ наша ППО. А на оперативно-тактичному р╕вн╕, ближче до передово╖ — ми. Насамперед завдяки насиченост╕ «побутовими», волонтерськими дронами. Тут наша перевага була з першого дня, а зараз стала просто величезною. Чесно кажучи, добре налагоджена робота аеророзв╕дки ╓ не у вс╕х наших п╕дрозд╕лах. Але з часом буде всюди. Ми не сто╖мо на передн╕й л╕н╕╖, ╕ на в╕дм╕ну в╕д п╕хоти, сам╕ обира╓мо локац╕ю, зв╕дки працювати. Але робота аеророзв╕дника теж вкрай небезпечна, бо коли рос╕яни якимось чином його виявляють, то снаряд╕в, м╕н ╕ ракет не рахують — можуть сипати годину.

Рос╕яни дос╕ використовують побутов╕ рад╕останц╕╖. Це кам'яний в╕к. Нам треба ставати арм╕╓ю четвертого покол╕ння, коли ситуац╕йна об╕знан╕сть на високому р╕вн╕ й ус╕ р╕шення ухвалюються в режим╕ реального часу. Коли безп╕лотники працюють в «екосистем╕» ╕з засобами рад╕оелектронно╖ боротьби, винищувачами, ППО та артилер╕╓ю та перебувають у ╓диному ╕нформац╕йному пол╕. У такому стил╕ Азербайджан здолав совкову арм╕ю В╕рмен╕╖. Зараз перебува╓мо на шляху до цього, деяк╕ компоненти вже використову╓мо. Як кажуть, у нас воюють люди з двома осв╕тами, а в них — з двома судимостями. ╤нтелектуальна перевага — запорука нашо╖ перемоги.

- Вл╕тку наш╕й арм╕╖ вдалося зупинити наступ рос╕ян на Донбас╕. П╕сля перемоги на Харк╕вщин╕ почали говорити про перелом у в╕йн╕.

- Ми дочекалися високоточно╖ збро╖ — “Хаймарс╕в”. Вони почали руйнувати рос╕йськ╕ командн╕ центри й лог╕стику. У певний момент я в╕дчув це на Донбас╕. Раптом виявилося, що зам╕сть звичного валу артилер╕╖ йде «скромний» залп. Що “Гради” б'ють не двома пакетами, а двома-трьома ракетами. Якщо нам ще й дадуть ав╕ац╕ю, то про перелом можна буде говорити як про доконаний факт. ╤ зараз наша ав╕ац╕я л╕та╓ не менше ан╕ж ╖хня. Це неабияка горд╕сть бачити, як летять наш╕ л╕таки! Я к╕лька раз╕в бачив наш╕ штурмовики та гел╕коптери, як╕ летять, буквально, в 5 метрах над посадкою. Бачив, як криють ракетами ворож╕ позиц╕╖. А ще велика подяка ППО. Востанн╓ я бачив удар рос╕йських л╕так╕в в березн╕ ще п╕д Мощуном. Гел╕коптери також на наш╕ позиц╕╖ не зал╕тають, б'ють здалеку так званим кабруванням — задирають носа ╕ стр╕ляють аби куди. Я не знаю, як наша ППО збереглася, але це велика рад╕сть для нас.

- Слухай, я оце подумав, що з тво╖м послужним списком в полон потрапляти не можна: тут ╕ Майдан, ╕ “Азов”, ╕ затримання автобус╕в кримських т╕тушок у Корсун╕ в лютому 2014 року...

- От у Корсун╕ мене не було! Я саме л╕кувався у Львов╕. Зна╓ш, що на тому в╕део мене здивувало? Що наших корсунських хлопц╕в к╕лька, а т╕тухан╕в удв╕ч╕ й утрич╕ б╕льше. Але вони пок╕рно зносять удари. А чому? Бо знають, що наша правда! Десь так, приблизно, ма╓ бути й у ц╕й в╕йн╕. Часто ми перемага╓мо у наступ╕ б╕льш╕ за чисельн╕стю п╕дрозд╕ли рос╕ян, бо ми на сво╖й земл╕ й правда на нашому боц╕!

- До в╕йни ти був п╕дпри╓мцем, а ще тебе знають у Корсун╕-Шевченк╕вському, як громадського д╕яча, який к╕лька останн╕х рок╕в намага╓ться врятувати р╕чку Рось в╕д забруднення й обм╕л╕ння. Бачу по постах в соцмережах, ти ╕ зараз цим перейма╓шся. Як все встига╓ш?

- Т╕льки не пиши, що я актив╕ст, бо це слово лайливе. Попрошу його до мене не застосовувати (посм╕ха╓ться). На в╕йн╕ я працюю позм╕нно й пост╕йно маю ╕нтернет, який для мо╓╖ спец╕альност╕ ╓ житт╓во необх╕дним. Тому в курс╕ вс╕х под╕й. Плюс допомагають д╕вчата, як╕ пост╕йно стежать за р╕внем води в Рос╕.

- От зак╕нчиться в╕йна, що ти найперше зробиш?

- Не хочу загадувати, що буде, коли я повернуся з в╕йни. А взагал╕-то п╕сля перемоги мр╕ю зак╕нчити ремонт у власному будинку, бо нараз╕ мо╖ д╕вчата живуть в умовах, коли половину будинку зроблено, а половину - н╕. Зараз цей ремонт пост╕йно в╕дклада╓ться.

***

Олег с╕да╓ в розмальовану п╕д “зеленку” машину. За пару дн╕в в╕н буде з нею на фронт╕.

Юр╕й Стригун

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 23.09.2022 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24526

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков