Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КРИМОСУДДЯ
СЛОВО СИЛИ – ПРОТИ СИЛИ СЛОВА…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День с╕мсот в╕с╕мдесят п’ятий…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ П╤ДПИСАВ ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю
Передбачено, що моб╕л╕зац╕╖ п╕длягають громадяни в╕ком в╕д 25 до 60 рок╕в…


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День с╕мсот с╕мдесят восьмий…


КРИТИКУВАВ У СОЦМЕРЕЖАХ ОКУПАЦ╤ЙНУ ВЛАДУ:
Кримчанину виписали штраф у 150 тисяч рубл╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 16.09.2022 > Тема "Бути чи не бути?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 16.09.2022
ВАЛЕНТИН БУТ: КРИМ, ЯК КОНСОЛ╤ДАТОР УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥.

- Жарту╓те? - скажуть мен╕. - Це ви про той Крим, який пригр╕в у себе чужинську в╕йськову базу, про той, який вс╕ роки вивертав шию у б╕к Москов╕╖, про той, що першим л╕г п╕д пут╕на?

Про той самий. В╕н, власне, у нас один, як ╕ в ц╕лому св╕т╕. ╤ в╕н дуже р╕зний, якщо лише не сприймати його через призму прим╕тиву. Проте, жартувати я й на думц╕ не мав. Д╕йсно, москов╕йська в╕йськово-морська база залишалася на нашому п╕востров╕ упродовж ус╕х рок╕в Незалежност╕. Та чи мешканц╕ Криму, нав╕ть якщо уявити, що противник╕в ╖╖ перебування тут було б ╕ на порядок б╕льше, мали хоч якийсь шанс завадити там, де тиск Кремля незм╕нно результувався прогинанням позиц╕╖ пластил╕ново╖ укра╖нсько╖ влади?

Щодо поз╕рного кримського московоф╕льства, то, з огляду на ряд, сказати б, ╕сторичних закладок, демограф╕чно╖ природи зокрема, сентимент до Москов╕╖, у пор╕внянн╕ з ╕ншими нашими рег╕онами тут завше був дещо вищим, хоча й не критично. Под╕бн╕ ж настро╖, хай ╕ менш виражен╕, побутували ╕ на Денеччин╕-Луганщин╕, ╕ в багатьох ╕нших рег╕онах, де московомов╕╓ нев╕дворотно тягнуло за собою московимисл╕╓, х╕ба н╕? Мо', хто забув, то нагадаю, що зовс╕м не в Криму, а в Ки╖в╕ було свого часу заре╓стровано "Парт╕ю Пол╕тики Пут╕на (перелицьована на "Русь ╢дина" ╕сну╓ досьогодн╕). ╤ зробило те зовс╕м не б╕лоруське чи там китайське, а саме укра╖нське м╕н╕стерство юстиц╕╖.

Щодо "л╕г п╕д пут╕на", то це не про м╕й Крим. М╤Й Крим н╕ п╕д кого не лягав н╕ в 2014, н╕ тепер. ╤ цього Криму - в╕д Перекопу до Алушти, в╕д Тарханкуту до М╕тр╕датових сход╕в.

Та чи треба нагадувати, що з розвалом Есересер╕╖ ╕ утворенням незалежно╖ укра╖нсько╖ держави Москов╕я взялася перманентно роз╕гр╕вати на укра╖нському п╕востров╕ сепаратистськ╕ настро╖. Найперше, попри реально ╕снуюч╕, належно оформлен╕ документи, було зл╕плено ╕ закинуто байку про дарування п╕вострова Укра╖н╕ п'яним волюнтаристом Хрущовим. Пот╕м стали спроквола зд╕ймати гвалт щодо мовних утиск╕в - аякже: п╕д тиском громадськост╕ укра╖нська влада зважилася за двадцять рок╕в розбавити 641 школу з москов╕йською мовою навчання аж с╕мома укра╖нськомовними! Дал╕ - б╕льше: п╕сля массандр╕вського усп╕ху з Чорноморською маринаркою Москов╕я вже наступного року спробувала в╕д╕рвати Крим через його м╓шков╕зац╕ю. Коли те не пройшло, стала зас╕вати п╕востр╕в червонобокими паспортами, ╕н╕ц╕ювати створення промосков╕йських парт╕йок, громадських орган╕зац╕й, культурних осередк╕в та ЗМ╤, щедро п╕дживлюючи та всеб╕чно п╕дпираючи ╖х. До чого те велося, було не ясно х╕ба сл╕пому та глухому. Проте, ан╕ Ки╖в, н╕ народ велико╖ Укра╖ни, в ц╕лому, все те, схоже, не надто турбувало. Нав╕ть п╕сля Тузли. Чи ж дивно, що апоге╓м того потьмарення стала безпрецедентна здача Криму "вв╕чливим зеленим марс╕янам" в 2014-му.

Ще ╕ ще раз наполягаю, що те ганебне д╕йство було н╕чим ╕ншим, як здачею, бо ан╕ влада, н╕ народ, н╕ в довготерм╕новому, н╕ в короткостроковому вим╕р╕ не зробили н╕чого, аби не допустити того.

В довготерм╕новому вим╕р╕ "ел╕т╕" було не до безпекових аспект╕в п╕вострова, оск╕льки чи не в╕д самого початку Незалежност╕ вона концентрувала св╕й "╕нтелект", сво╖ зусилля переважно на дерибан╕ кра╖ни, включно з Кримом, а не на ╖╖ розбудов╕ та захист╕.

- А що ж народ? Де був в╕н в тих процесах? Правда в т╕м, що в довготерм╕новому вим╕р╕ незм╕нно дурений, безжал╕сно грабований народ якраз ╕ приводив до влади ту псевдоел╕ту - конкуруюч╕ клани доморощено╖ маф╕╖, проросл╕ з╕ вчорашн╕х комуняк та крим╕нал╕тету дев'яностих. ╤ тут я не лише про клан янукович╕в. Тих клан╕в, насправд╕, було чимало, з-пом╕ж них ╕ т╕, як╕ загортали сво╖ ╕стинн╕ нам╕ри у вишиванки та патр╕отичн╕ гасла. До цих претенз╕й, ясна р╕ч, на порядок б╕льше.

╤ все ж, народ не раз намагався зм╕нити ситуац╕ю. Як учасник акц╕й 2001, 2004 та 2013-2014 рок╕в, можу запевнити, що там виступали не ст╕льки проти убивц╕ Георг╕я Гонгадзе, не ст╕льки проти нахабного намагання в╕двертого крим╕налу прол╕зти на верх╕вку влади, не так через побиття студент╕в, як проти нищення кра╖ни, за можлив╕сть жити у правов╕м процв╕таюч╕м кра╖.

На жаль, у короткостроковому вим╕р╕ народ не може реагувати достатньо швидко ╕ ефективно на так╕ виклики, як зовн╕шня в╕йськова агрес╕я. На те ╓ держава. Саме на такий випадок, найперше, в╕н ╕ утриму╓ ╖╖. Сумно, та конкуруючий клан, що прийшов до влади на плечах Революц╕╖ Г╕дност╕, виявився нег╕дним спод╕вань, покладених на те кодло дов╕рливим людом. В момент╕, коли д╕яти треба було негайно, коли в╕дл╕к у прийнятт╕ р╕шень йшов на години, одн╕ тягнули час, посилаючись на потребу "розкладення повно╖ шахматки", ╕нш╕, врядившись у хламиду спадкових ╕мпотент╕в та боягуз╕в, по сут╕, заборонили братися за зброю нав╕ть тим в╕йськовим п╕дрозд╕лам як╕ були здатн╕ ╕ готов╕ чинити спротив, ╕м╕туючи тимчасом бурхливу д╕яльн╕сть, жалюг╕дно спод╕ваючись якось "перетерти" "питання" з Кремлем. "Перетерти" не вийшло. З тими, хто "моргнув", Кремль н╕чого не "перетира╓".

Отак воно й сталося. Крим надовго опинився в окупац╕╖, був оголошеним анексованим до Москов╕╖. Найб╕льш д╕ткливим тут було нав╕ть не сприйняття того з кремл╕вських веж, не те, що й укра╖нська влада, попри гасла типу "Крим-це-Укра╖на", давала виразно зрозум╕ти, що не бачить його повернення ╕накше, як дипломатичним шляхом, а публ╕чн╕ в╕дхрещування в╕д нас декого з тих, кого ми вважали було справжньою ел╕тою. То було щось схоже на другу здачу, адже моя кра╖на тим самим давала зрозум╕ти нам, а найперше агресоров╕, що нав╕ть не пробуватиме докладати серйозних зусиль для повернення свого й сво╖х. Чи те п╕дбадьорювало Москов╕ю на подальш╕ "подвиги"? Ще б пак!

На щастя, влада "зелених клоун╕в" виявилася дещо ╕ншого гатунку, ан╕ж ╖╖ попередники. Попри ряд серйозних (╕ заслужених) докор╕в ╖й (як же без них!), ма╓мо визнати, що нав╕ть у значно небезпечн╕ш╕й ситуац╕╖ вона повела себе г╕дно: не дременула за моря-океани, аби ╕з безпеки екзилу роками пот╕м твердити, мовляв, Укра╖на-це-Укра╖на, натом╕сть зробила ╕ робить максимум можливого, аби вибити ворога за меж╕ Краю, в╕дновити суверен╕тет на вс╕й територ╕╖ Укра╖ни, включно з Кримом. ╤ те да╓ сво╖ плоди. Не може не давати. Зв╕льнення Харк╕вщини, потужн╕ удари по ворогу, що змушують його в╕дступати - незаперечне св╕дчення тому. Показово, що колективний Зах╕д, який, як ╕ в 2014-му, спершу не в╕рив у можлив╕сть Укра╖ни дати в╕дс╕ч агресоров╕, а десь ╕ кулуарно не радив зач╕патися з "другою арм╕╓ю св╕ту", тепер добряче п╕дпира╓ нас. М╕г би, дума╓ться, й потужн╕ше, якби не певн╕ нюанси. ╤ це теж про г╕дн╕сть. Бо коли ти чиниш г╕дно, так, як годиться, не хитру╓ш, не намага╓шся використати партнера, коли, давши слово, трима╓ш його, з тобою поводитимуться под╕бно ж.

"Зак╕нчення в╕йни залежить в╕д р╕шення одн╕╓╖ людини ╕ вс╕ ми зна╓мо, що вона сидить в Кремл╕" - знайома сентенц╕я, чи не так? Але ж дурня.

Раз-по-раз упродовж восьми рок╕в ц╕╓╖ в╕йни, попри безапеляц╕йн╕ пророкування ╕менитих пол╕толог╕в ╕ деяких знаних пол╕тик╕в, я наголошував у сво╖х дописах на тому, що ключ в╕д зак╕нчення ц╕╓╖ в╕йни не в Кремл╕, не у Б╕лому дом╕, а тут, в Укра╖н╕, що мусимо сам╕ робити максимум для того, ╕ лише така наша повед╕нка може п╕дштовхнути потенц╕йних партнер╕в до того, щоб п╕дставити нам плече. Лише наш р╕шучий спротив може зупинити захланного ворога, виперти його геть за меж╕ нашо╖ земл╕. Даровано╖ ворогом перемоги не бува╓. Спод╕вання на щось под╕бне таке ж дурне, як ╕ над╕╖ на те, що ту перемогу здобуватиме для нас добрий дядько Джо, чар╕вна т╕тка Лиз чи рудий Ганс з волохатими руками, доки ми, сидячи на високому паркан╕, чекатимемо на пропливаючий труп нашого ворога.

Не менш шокуючим для мене вс╕ ц╕ роки було нерозум╕ння (чи таки небажання усв╕домити?) яко╖сь частини мо╖х ц╕лком патр╕отичних знайомих, деяких кримських ем╕грант╕в зокрема, то╖ просто╖ ╕стини, що Крим було загарбано не через одну лише захланн╕сть Москов╕╖. "Зам╕сть звинувачувати у здач╕ сво╖х, чи не справедлив╕ше визнати, що Крим втрачено через агрес╕ю Кремля", - казали вони. Так, саме через агрес╕ю Кремля, ледь завуальовану п╕д турботу про ╕нтереси кримчан. Але ж то лише п╕вправда. Правда в тому, що Крим н╕защо не опинився б у окупац╕╖, якби моя влада в╕д початку д╕яла належно ╕ в╕дпов╕дально, а саме, невтомно зм╕цнювала б кра╖ну економ╕чно, розвивала б ╖╖ технолог╕чно, прид╕ляла б щонайпильн╕шу увагу осв╕т╕, науц╕, медицин╕, а найперше, в╕йську. Крим н╕защо не опинився б в окупац╕╖, якби ми приводили владу, яка, у пошуках особистих, прямо скажемо, шкурних вигод, не гралася б роками у брудн╕ ╕гри, д╕лячи кра╖ну на сорти, на св╕й ╕ чужий електорат, якби робила, натом╕сть, все можливе для ╓дност╕ нац╕╖. Крим н╕защо не опинився б у окупац╕╖, якби в час╕ агрес╕╖ моя в╕дпов╕дальна влада, в╕дклавши все, стала б на його захист, д╕яла б притому швидко ╕ р╕шуче.

Те, що спершу Крим, а тепер ще й велик╕ обшари материка опинилися в страшн╕й б╕д╕, неспростовно доводить, що частина наших владоможц╕в свято в╕рила (а хтось ╕ дос╕ так дума╓), що ╖хн╕й прих╕д до влади - то н╕би в╕зит до печери Ал╕-баби, ╕ тут лише не з╕вай, в той час як ╕нш╕ були впевнен╕, що ╖хня головна м╕с╕я на владному Ол╕мп╕ - то перейменування якомога б╕льшого числа м╕ст, м╕стечок, вулиць ╕ перелаз╕в на патр╕отичний лад. Економ╕ка? Народ? В╕йсько? Ну, про що ви, чолов╕че? Економ╕ка наша вже давно у в╕льному плаванн╕, тож б╕ля не╖ нема чого порпатись, лише нашкодиш; народ наш самодостатн╕й, якось ╕ сам випливе, а в╕йсько - ви справд╕ в╕рите, що в 21-му стор╕чч╕ хтось захоче завойовувати нас, с╕рих та вбогих, аби пот╕м годувати?

Чи в╕рив я? Я знав те напевно. ╤ х╕ба ж один я... Аби переконатися в тому, що Крим тонко в╕дчував т╕ загрозлив╕ тенденц╕╖ задовго до того, як вони перетворилися на жаск╕ реал╕╖, досить погортати стор╕нки автор╕в з арх╕ву КС. Чи прислухалася велика Укра╖на до маленького Криму, чи чула його застереження? Схоже, не дуже. ╤ з того також треба робити висновки. Х╕ба н╕?

Сьогодн╕ Крим у чеканн╕. Хтось чека╓ з╕ страхом, але незм╕римо б╕льше з над╕╓ю. Спод╕ваймося, чекання не буде надто довгим.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 16.09.2022 > Тема "Бути чи не бути?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24508

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков