Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3476)
З потоку життя (6713)
Душі криниця (3636)
Українці мої... (1489)
Резонанс (1551)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1733)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 24.09.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#39 за 24.09.2004
ПОЕТИКА ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ "БОЯРИНЯ"
Олександр ГУБАР

(Продовження. Поч. у №37-38).

Білий вірш у драматургії вперше був використаний ще попередником В. Шекспіра Крістофером Марло. З великим успіхом застосував його В. Шекспір, Дж. Мільтон, Й. В. Гете, О. Пушкін, І .Кочерга та ін. В трагедіях, героїчних драмах використовується п'ятистопний ямб, який "позбавлений рими, набуває гнучкої та природної інтонації". П'ятистопним ямбом скористалася Леся Українка у "Боярині" і в інших драматичних поемах. Ритмомелодика "Боярині" побудована на засадах силабо-тонічної системи. Вірш астрофічний. Наскрізно перейнятий розмовною мовою, що зумовлено діалогічною структурою драматичної поеми. У "Боярині" свої особливості має поетичний синтаксис, звукопис, по-своєму майстерно збагачена поетика твору традиціями народнопоетичної словесної творчості. Наявні вкраплення публіцистичності. В поемі не знайти вражаючих ефектністю символів та тропів. Вона увійшла в історію новітньої української літератури вершинним твором в новаторському, глибинно естетичному осягненні проблеми долі України, її народу під колоніальним гнітом російського самодержавства. Виражена естетично досконало ідея української ментальності, гуманістично величного національного характеру з його прагненням до волі, самовиявлення та розвитку.
Уже наголошувалося, що в "Боярині" домінуючим є п'ятистопний ямб. Але для вирішення естетичних завдань, розкриття складності і своєрідності індивідуальностей героїв, їхніх характерів, внутрішніх духовних, психологічних рис, динаміки думок, настроїв, драматизму переживань обмежитись лише домінуючим розміром п'ятистопного ямба, що прекрасно розуміла поетеса, не обійтися. Тому вона знаходила вихід в зверненні до логаедності - вживання змішаних розмірів. У поемі натрапляємо на змішування ямбічних, хореїчних, дактилічних стоп і амфімакра, дактиля та інших.
Уже на початку твору маємо приклади поєднання різностопних рядків:
МАТИ. Оксано, де ти?
( - / ( - / (
ОКСАНА. Ось я йду, матусю.
- ( / - ( / - (
Перший рядок - мова матері - рядок двостопного ямба. Другий рядок - мова Оксани - рядок тристопного хорея. Але цікаво, що в поєднанні цих різностопних рядків "ОксАно, дЕ ти? - Ось я йдУ матУсю." утворилася ритмічна єдність п'ятистопного ямба.
Показовим прикладом є діалогічна партія значного козака з старшини, батька Оксани - Олекси Перебійного.
ПЕРЕБІЙНИЙ
Про них ти не турбуйся.
Підкоморій 
Їх запросив на бенкет, а тебе 
Я випрохав до нас:
"Я сам, кажу їм,  
Щось недугою трохи, то не можу
На бенкетах гуляти, а Степана,
По давній приязні до його батька,
Хотів би пригостити в себе в хаті
Він молодик, йому ще не пристало
На бенкети великі учащати".
Боярам, видко, вже запах медок
Та варенуха, отже, роздобрились
Та й мовили: Нехай собі парнішка
Сидить у тебе хоч і до від'їзду.
Навіщо він нам здався.
В рамках п'ятистопного ямба білого вірша вільно себе відчуває жива розмовна мова. На різних рівнях відчутне панування різноцвіття оповідної інтонаційності з її акцентаціями на подробицях зі сфери побуту (лексеми: бенкет, медок, пригощати, варенуха). В мовній партії Перебійного наявні іще й інші лексеми та вирази зі сфери розмовності. Про Степана він говорив старим боярам: Він молодик, йому ще не пристало на бенкети великі учащати (курсив мій - О. Г.).
Слово молодик з розмовної мови, замість юнак. Виділені тут курсивом й інші слова взяті з живого розмовного мовлення і в єдності з цілим виразом.
До речі, деякі з цих лексем знадобилися для вираження уїдливої іронії до бояр, з їх дешевою морально-етичною духовністю. Їм досить для того, аби роздобритись і відпустити Степана, "щоб запах медок та варенуха". Майстерно здійснена поетесою імітація під розмовну мову мови старих бояр:
Нехай собі парнішка
Сидить у тебе хоч до від'їзду.
Навіщо він нам здався.
І пестливе російське слово парнішка, і вихоплений з розмовної стихії вираз "навіщо він нам здався" вносять нові свіжі штрихи живої розмовності.
В подальших звертаннях Перебійного до Степана своєрідно виявляються запрошувальні інтонації в поєднанні з лексемами також вихопленими з усномовної стихії:
ПЕРЕБІЙНИЙ:
Я джурі накажу,
нехай перенесе твоє манаття (курсив мій - О. Г.)
до нас, та й заберу тебе в полон,
поки не визволять бояри.
Ти, синашу, в мене
забудь всі церегелі (курсив мій - О. Г.)
Та ж зо мною
небіжчик батько твій хліб-сіль возив (курсив мій - О. Г.)
укупі ми й козакували.
І саме звертання до Степана чисто розмовної форми синашу, і такі лексеми, як манаття (це так про речі Степана), і оте церегелі (від цергелювати - метушитись), і речення з початковим зачином "та ж зо мною небіжчик, батько твій хліб-сіль возив, укупі ми й козакували", як і сама оповідна запрошувальна інтонація - все це від розмовності.
В другій дії драматичної поеми "У Москві" спостерігається збагачення поетики, що виявляється в посиленні викривального пафосу твору, драматизму, що переростає в трагізм при осягненні долі центральної героїні Оксани, - самовідданої патріотки, яка втілює позитивний ідеал поетеси і сприймається як широке узагальнення, що своєю ідейно-філософською значущістю та естетичною довершеністю наближається до символу.
Звертає на себе увагу потенційно багата ситуаційність, оперта то на гостроту колізій, то на лірико-драматичні епізоди родинного характеру. Леся Українка демонструє блискучу майстерність у використанні багатств української мови, якою вона володіє віртуозно.
Досконало мистецьки поетика мовної індивідуалізації персонажів твору. Насамперед майстерно і на різних рівнях використовується жива розмовна мова в її доцільності щодо розкриття людської особистості, особливостей її реакцій на життєві обставини. Спостерігається вкраплення в живу розмовність публіцистичних елементів. Плідне використання поетики уснопоетичної народної творчості - пісенності, прислів'їв, приповідок.
Багатством відзначаються поетика двох провідних персонажів "Боярині" - Степана та Оксани, з якими зустрічаємося вперше в експозиції твору. Дія відбувається в родині Олекси Перебійного. В діалогічних партіях Степана та Оксани зайняла своє важливе місце розмовна мова. Але органічно з нею злилися елементи уснопоетичної словесної творчості, особливо елементи народної пісні.
Степан та Оксана дружили іще в дитинстві. Але дитинство уже відплило в минуле. А тепер зустрілися друзі в пору юності, коли відвідало їхні душі те, про що вони досі не знали. Спалахнуло почуття, яке, за висловом М. Горького, людство назвало блідим словом - любов. Коли говорити про поетику цих дійових осіб, то необхідно насамперед зосередити увагу на поетиці їхньої душевної краси. Леся Українка досягає високої художньої виразності, яскравості поетики у розкритті внутрішнього світу героїв, коли кожен з них постає психологічно вирізьбленою індивідуальністю, характером, з своїми особливостями реагувати на навколишність.
Весняного вечора юна Оксана в саду. Поливає барвінок. Співає веснянки - оті дівочі пісні, такі захоплюючі мотивами любовними, розмаїттям образності, життєрадісністю. А може співає вона і пісню "Зелененький барвіночку, стелися низенько, а ти, милий чорнобривий, присунься близенько". Ні, ми такої пісні не чуємо з її вуст. Але барвінок, цей за висловом О. Гончара "пісенний образ", спонукає подумати про можливість Оксани, якщо не заспівати, то пригадати і цю пісню.
Леся Українка дуже захоплювалася веснянками, про що говорив К. Квітка. Ще будучи п'ятилітнім дитям, запам'ятовувала їх. Широко використала веснянки в "Лісовій пісні". В них виражено захоплення весною, що приносить коштовні дарунки - буяння природи з співом птахів. У молодих серцях збуджуються почуття любові, мрії про одруження.
Зачарований співом, Степан зустрічається з Оксаною, освідчується їй в коханні. Його душа також озивається відлунням пісні:
Панночко, се я,
Прости мене.
Ти гніватись не мусиш,
бо ти ж мене сама причарувала
і звабила, як соловейко співом.
Я не своєю силою прийшов...
У Степана інтимне почуття постає у злитності з почуттям краси рідного краю, з мріями про його волю. При цьому також виринає в його уяві пісенний образ квітки:
Мені була б не для забави квітка,
я бачу в ній життя, і волі образ,
і краю рідного красу.
Для мене
куточок той,
де б посадив я квітку,
здавався б цілим світом...
Дорогою квіткою для нього є і Оксана. У мовних партіях Степана та Оксани яскраво виявляються їхні інтимні переживання, що постають як прояв їхньої духовної краси, благородства. Водночас герої не можуть залишатися байдужими  до обставин, у яких їм доводиться жити. Вступають у роль роздуми, коли інтимне, морально-етичне постає у співвідношенні з громадським. Починає звучати мотив чужини. Герої люблять свою рідну батьківщину - Україну. Але доля склалася так, що Степан мусить жити в Москві, слугуючи цареві, жити на чужині, куди доведеться перебратись і Оксані, коли стане його дружиною. І тепер у мову героїв входять іще й елементи публіцистичності - слова і вирази на позначення громадсько-політичних явищ: вотчина, бояри, цар, хан, воєвода та ін. Соціально-політичного забарвлення при цьому набувають контрастуючи і Москва - Україна: "чужина" - "рідний край". Звертаючись до Оксани, Степан скаржиться на свою неволю, ніби передбачає і страждання Оксани у відриві від батьківщини:
Що тільки дам тобі я на чужині
замість веселощів рідного краю?
Своє кохання вірне,
більш нічого.
Мотив "рідного краю", долі України, гнобленої "чужиною" - російським самодержавством, у "Боярині" є визначальним.
(Продовження в наступному номері).


Леся УКРАЇНКА
БОЯРИНЯ
Драматична поема
(Продовження. Поч. у №37-38).

ОКСАНА
(збентежена, зриває з вишні листочки, кусає їх і розщипує в руках)
Який же ти чудний!
Ну, що ж я мала
тобі казати? Я не звикла так...
Я інших паничів роками знаю
і ще від них такого не чувала...
а ти... недавно що приїхав...
СТЕПАН
Панно!
Ті паничі безжурно походжають
на щирому дозвіллі по садочках
та вибирають квітку для забави,
і тільки ждуть, щоб краще
розцвілася.
А я ж як в'язень,
що на час короткий
з темниці вирвався і має хутко
з веселим світом знову
попрощатись
і розцвіту не має часу ждати.
Мені була б не для забави квітка,
я бачу в ній життя і волі образ
і краю рідного красу. Для мене
куточок той, де б посадив я квітку,
здавався б цілим світом... Я забув,
що ти живеш на волі, що для тебе
привабного нема нічого там,
де я живу, і навіть буть не може...
ОКСАНА
(стиха, похиливши голову)
Чого ж ти так уже у тому певен?
Ти наче думаєш, що я вже справді
якась ростина, що в мені немає
ні серця, ні душі...
(В голосі злегка бринять сльози. Вона уриває).
СТЕПАН
(знов бере її за руку, вона не боронить)
Оксано, зоре!..
Пробач... я сам не знаю...
я не смію...
(з поривом)
Ні, я не можу, я не маю сили
тебе зректися!
(Пригортає Оксану).
Серденько, скажи,
чи любиш ти мене! Промов же слово!
ОКСАНА
Хіба ж би я з тобою так стояла?
(Ховає обличчя у нього на грудях. Німа сцена).
СТЕПАН
Я завтра старостів зашлю до тебе.
Чи батько твій їх прийме?
ОКСАНА
Татко дуже
тебе вподобав і матуся теж.
СТЕПАН
Що тільки дам тобі я на чужині
замість веселощів рідного краю?
Своє кохання вірне,
більш нічого...
ОКСАНА
Не думай, ніби я пуста панянка,
що тільки має на умі забави
та залицяння. Сі трудні часи
думок поважних і дівчат навчили.
Якби ти знав,
як туга кров гнітить!..
СТЕПАН
Кров?
ОКСАНА
Так. Не раз, вернувшися з походу,
лицарство з нами бавиться
при танцях.
Простягне руку лицар, щоб узяти
мене до танцю, а мені здається,
що та рука червона вся від крові,
від крові братньої... Такі забави
не веселять мене... Либонь, ніколи
не прийняла б я перстеня з руки
такого лицаря...
(Гладить йому руку).
Оця рука
від крові чиста.
СТЕПАН
Се не всі вважають
за честь.
ОКСАНА
А я відразу привернулась
до тебе серцем за твою лагідність.
Скажи, чи всі такі в твоїй родині?
СТЕПАН
Родина в нас мала: сестра й матуся,
та брат маленький. Так, вони у мене
всі не лихі.
ОКСАНА
Твоя матуся, може,
не злюбить незнайомої невістки?..
Що я тоді почну там на чужині,
далеко так від роду?
СТЕПАН
Ні, Оксано,
того не бійся. Мати будуть раді,
що привезу я жінку з України, -
мій батько, умираючи, бажав,
щоб я десь в ріднім краю
одружився.
Тебе ж малою мати пам'ятають.
(Знов пригортає й).
Та й хто ж би не злюбив моєї долі,
голубоньки Оксаночки моєї?
Се тільки в пісні всі свекрухи люті,
а ти побачиш, як моя матуся
тобі за рідну стане.
ОКСАНА
Дай-то боже!
СТЕПАН
Мені тепер здається, що нігде
на цілім світі вже нема чужини,
поки ми вдвох з тобою.
От побачиш,
яке ми там кубелечко зів'ємо,
хоч і в Москві. Нічого ж там чужого
у нашій хатоньці не буде, -
правда?
ОКСАНА
Авжеж. І, знаєш, якось я не дуже
боюся тої чужини.
СТЕПАН
Зо мною?
ОКСАНА
(усміхається)
Тим певне, що з тобою. Але й так,
хіба ж то вже така чужа країна?
Таж віра там однакова, і мову
я наче трохи тямлю, як говорять.
СТЕПАН
Та мови вже ж навчитися недовго.
ну, ніби трохи тверда... Та дарма!
Оксаночка у мене розумниця, -
всього навчиться.
ОКСАНА
Не хвали занадто,
бо ще наврочиш!
(Трохи посмутніла).
Я вже й так боюся...
СТЕПАН
Чого, єдина?
ОКСАНА
Якось так упало
се щастя раптом. Я такого зроду
не бачила... Всі подруги мої,
ті, що побралися, багато мали
і горя, й клопоту перед весіллям,
а я...
СТЕПАН
Та ще пожди! От, може, завтра
твій батенько мені поріг покаже.
ОКСАНА
Ні, ні, сього не буде, я вже певна.
СТЕПАН
(жартуючи)
Здається, панночка не раді з того?
Коли б ще й гарбуза
не покотили?..
ОКСАНА
Та годі! Що за жарти?
СТЕПАН
От ніяк
не догоджу тобі словами! Добре ж,
не буду говорити, коли так!
(Без слів пригортає й милує її. Вона спершу пручається, потім піддається його пестощам).
ГОЛОС МАТЕРІ
(з будинку)
Оксано! Годі вже там поливати!
Вже пізно!
ОКСАНА
(кинулась)
Мати кличуть.
(Зривається йти).
СТЕПАН
(утримує її. Пристрасно)
Ще хвилинку!..
Хвилиночку!
ОКСАНА
Я вийду ще до тебе,
як мати ляжуть спати.
СТЕПАН
Вийди, люба!
Я виглядатиму тебе до світа!
ГОЛОС МАТЕРІ
Оксано, де ти?
ОКСАНА
Ось я йду, матусю!
(Ще раз на прощання обіймає Степана і йде до будинку).
(Далі буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 24.09.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2446

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков