Версiя для друку Обговорити в форумi

 5-7 серпня в Національному заповіднику «Софія Київська» відбувся Фестиваль високого мистецтва «Букет». В рамках фестивалю презентовано фотовиставки, відбулися концерти і кінопокази короткометражних фільмів. Зокрема 5 серпня тут в залі «Хлібня» було презентовано виставку світлин одного із ключових українських фотографів-документалістів Олександра Глядєлова «Війна».

 Автор народився 30 грудня 1956 року в сім’ї радянського офіцера. Його батько дослужився до звання полковника. Із 1974 року О. Глядєлов живе в Києві. У 1980 році О. Глядєлов закінчив Київський політехнічний інститут з дипломом інженера-оптика. Потім відслужив у радянській армії і працював у спеціалізованому конструкторсько-технічному бюро Інституту проблем міцності Академії наук УРСР. У 1989 році під час під час подорожі з друзями в гори Паміру Олександр Глядєлов почав фотографувати. Самостійно вивчав мистецтво фотографії.

 У 1989-1996 роках Глядєлов працював незалежним фотожурналістом, організовував виставки документальних фото по СРСР і Україні, співпрацював з іноземними виданнями. Із 1997 року активно співпрацює з міжнародною гуманітарною організацією «Лікарі без кордонів».

 Олександр Глядєлов свідомо фотографує аналоговою камерою на чорно-білу плівку та сам друкує свої фото в домашній фотолабораторії в Києві і викладає в українських фотошколах.

 Фотограф Глядєлов фіксує соціальні виразки суспільства. Герої його знімків – найменш соціально захищені прошарки населення – безпритульні діти, хворі на сухоти, гепатит та ВІЧ/СНІД, в’язні тюрем, жертви війни та соціального насильства. О. Глядєлов устиг висвітлити війни та конфлікти в Молдові, Сомалі, Південному Судані, Нагірному Карабаху, Чечні, українському Майдані, в Україні.

 Олександр Глядєлов – автор понад 40 персональних виставок в Україні, США, Росії, Польщі, Швейцарії, Литві, Киргизстані, Португалії, Свазіленді, Молдові, Казахстані, Словаччині, Франції і Німеччині. Він нагороджений українськими і міжнародними відзнаками. Він є володарем найвищої державної нагороди в Україні – Шевченківської премії – за проект «Карусель». Цей проект, що зібрав знімки з різних місць і часів, починаючи з 1990-х років, включає основні мотиви практики Глядєлова – болісні, оголені соціальні зони: в’язні колоній, безпритульні діти, війна. Олександр Глядєлов був двічі поранений - у Молдові та на Донбасі під Іловайськом.

 Перша війна, на якій опинився Олександр Глядєлов, була у Придністров’ї. Там фотограф, побачивши серед так званих «казаков» кадебістів і співробітників МВС, зрозумів, що Росія нападе на Україну.

 Фотовиставка Глядєлова про Майдан і війну на Донбасі проїхала Україною. Але в нас люди знають, що на Донбасі йде війна. А потім були покази в Лондоні, Парижі, Мілані та Гамбурзі. За кордоном це був сюрприз. Люди казали, що можуть порівняти фото з Донбасу лише зі світлинами з Другої світової війни. Олександр Глядєлов говорить: «Захід бачить сучасну війну так, що добре екіпіровані солдати десь у пустелях воюють з моджахедами, у яких іржаві «калашнікови». А тут вони бачать фотографії з тяжкої фронтальної війни. І навіть для тієї малої кількості людей, яка побачить фото, це шлях до того, щоб почати думати, шукати інформацію про Україну, про те, що за війна там відбувається».

 Проте Глядєлов не вважає себе воєнним фотографом. Він називає себе емоційним фотографом: «Я емоційна людина, і намагаюся в своїх документальних фото транслювати емоції. Якщо я фотографую людей, то маю передати їхні емоції. І свої, звісно. Сподіваюся, що бодай частково люди це відчувають». Фотограф пам’ятає всіх своїх героїв світлин по іменах, дати, коли зроблені фото і місце зйомки.

 У книжці «Ukraine. The Best» так характеризують роботу фотографа Глядєлова: «Він співчуває цьому світу, передає повідомлення від тих, у кого немає голосу, на кого суспільство воліє не зважати. Чи знімає Глядєлов бездомних дітей, що б’ються за пакет з клеєм, чи наркоманів в одеському районі «Палермо», чи зеків, хворих на туберкульоз, чи активістів Майдану, чи бійців у зоні АТО – його бачення завжди точне й щире. Тому це не репортаж і не публіцистика, а скоріше те, що можна було би назвати психологічним портретом. Персонажі Глядєлова – більш ніж бунтівники чи ізгої, солдати чи пацієнти. Не маніпулюючи ані реальністю, ані глядачем, він точно передає малюнок доль своїх героїв, ритм їхнього крокування над бездонним відчаєм. Високе співчуття, сконцентроване в цих світлинах, доступне лише небагатьом талантам – і це те, чого гостро бракує більшій частині людства».

 З тих пір, як 8 років тому Росія напала на його власну країну, Глядєлов висвітлює бойові дії на території України. Раніше це був Донбас. А зараз, у 2022 році, Олександру Всеволодовичу не довелося далеко їхати на зйомку – повномасштабна війна 24 лютого сама прийшла до Києва, де живе фотограф.

 Глядєлов знімав евакуацію мирного населення з розтрощеного вибухами міста Ірпеня через зруйнований міст, що тривала часто під обстрілами. В експозицію виставки «Війна» також увійшли світлини з Бучі, Гостомеля, Бородянки, Мощуна, Харкова, Запоріжжя, Чугуєва, Малої Рогані, Бахмута та Краматорська.

 О. Глядєлов зазначає: «Сучасна українська війна відрізняється від інших воєн, які мені доводилося фотографувати, тим, що розумієш: по той бік вороги. В інших країнах знімаєш лише біль і смерть, і розумієш, що за лінією розмежування все те саме».

 Олександр Глядєлов не розлучається зі своїм фотоапаратом, не розлучається також і з Україною, хоча багато мешканців країни за ці дні покинули її, рятуючись від воєнної загрози. Від першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну столиця нашої Батьківщини, разом з іншими містами, піддавалася постійним авіанальотам та ракетним обстрілам. Олександр Глядєлов весь цей час документує бойові дії та їх наслідки по всій країні.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 12.08.2022 > Тема "Українці мої..."