Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4286)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3940)
Українці мої... (1582)
Резонанс (1872)
Урок української (1002)
"Білі плями" історії (1808)
Крим - наш дім (612)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (129)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (125)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БОР╤ТЬСЯ, ЩОБ НЕ ЗАГИНУТИ, ЗАХИЩАЙТЕ СВОЮ СВОБОДУ НА ВУЛИЦЯХ ╤ ПЛОЩАХ
Звернення Президента Укра╖ни до кор╕нних народ╕в Рос╕╖.


БАЙДЕН В ООН ЗАСУДИВ ЯДЕРН╤ ПОГРОЗИ ПУТ╤НА ╤ ЗАСТЕР╤Г В╤Д СПРОБ ПРОВЕСТИ «РЕФЕРЕНДУМИ»
президент пут╕н в╕дкрито погрожував ╢вроп╕ ядерною збро╓ю…


УКРА╥НА ХОЧЕ МИРУ. ╢ВРОПА ХОЧЕ МИРУ. СВ╤Т ХОЧЕ МИРУ. ╤ МИ ПОБАЧИЛИ, ХТО ╢ДИНИЙ ХОЧЕ В╤ЙНИ…
Виступ Президента Укра╖ни Володимира Зеленського на загальних дебатах 77-╥ сес╕╖ Генерально╖...


В╤ДПОВ╤МО ТЕРОРИСТАМ НА КОЖНУ ╥ХНЮ П╤ДЛ╤СТЬ, НА КОЖНУ РАКЕТУ – МИ ЦЕ МОЖЕМО
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ В ╤ЗЮМ╤ П╤ДНЯВ УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР
Президент Володимир Зеленський в╕дв╕дав зв╕льнене м╕сто ╤зюм на Харк╕вщин╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 29.07.2022 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 29.07.2022
Ярослав Затилюк, ╕сторик: ╢ВРОПЕЙЦ╤ ВЖЕ ЗРОЗУМ╤ЛИ, ЩО УКРА╥НА - ФОРПОСТ, ЗА ЯКИМ ЗАВЕРШУ╢ТЬСЯ ╢ВРОПА ЦИВ╤Л╤ЗАЦ╤ЙНА

Прагненню ╕ руху укра╖нц╕в до ╓вропейських ц╕нностей не в╕с╕м рок╕в (╕з час╕в ╢вромайдану), нав╕ть не сто (╕з пер╕оду УНР), а понад 350 рок╕в. Це особливо важливо нагадати нин╕, коли п’ять м╕сяц╕в у ХХ╤ стол╕тт╕ наша держава, поновивши три десятил╕ття тому незалежн╕сть, в╕дбива╓ злочинний наступ в╕йськ рос╕╖, яка не раз м╕няла св╕й статус, але так ╕ не змогла позбутися злод╕йського прагнення волод╕ти укра╖нськими землями.

Чим насправд╕ була Бендерська Конституц╕я Пилипа Орлика, як перед тим окреслював ╓вропейський вектор Укра╖ни ╤ван Виговський, перем╕гши москов╕ю у Конотопськ╕й битв╕, ╕ ще багато знакових под╕й ми обговорю╓мо ╕з кандидатом ╕сторичних наук, науковим сп╕вроб╕тником ╤нституту ╕стор╕╖ Укра╖ни НАН Укра╖ни, за сум╕сництвом – старшим науковим сп╕вроб╕тником Нац╕онального музею ╕стор╕╖ Укра╖ни Ярославом Затилюком, сп╕вкуратором виставкового проекту «╢вропейська Укра╖на. Доба Мазепи».

Бес╕да почина╓ться у Ки╓в╕ на подв╕р’╖ Нац╕онального запов╕дника «Ки╓во-Печерська лавра», де розм╕щена ╕ Скарбниця НМ╤У – наповнена св╕дченнями велико╖ укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ та культури.

╤мперсько-радянська ╕стор╕ограф╕я збила оптику сприйняття доби Мазепи

- Ярославе, у День Конституц╕╖ на в╕дкритт╕ масштабно╖ за вкладеними у не╖ сенсами виставки ╕ представленою експозиц╕╓ю ви п╕дкреслили, що одним ╕з перших символ╕в антирос╕йськост╕ став ╤ван Мазепа. Цей акцент прозвучав у 125-добу нин╕шнього повномасштабного во╓нного вторгнення рос╕╖ в Укра╖ну. Тож щонайменше 1708 роком, коли було укладено догов╕р м╕ж шведським королем Карлом Х╤╤ ╕ Гетьманом Укра╖ни ╤ваном Мазепою, можемо датувати наш ч╕ткий курс – в╕д москов╕╖.

- Мазепа був пост╕йним символом укра╖нства ╕ в╕льно╖ Укра╖ни з XVIII стол╕ття для тих, кого означували тод╕ «мазепинцями» - тобто для прихильник╕в ор╕╓нтац╕╖ на ╓вропейськ╕ ц╕нност╕. Це було певним чином ярликуванням, якоюсь м╕рою тригером для ╕мперсько╖ ╕дентичност╕, оск╕льки будь-яке нагадування про в╕льну Укра╖ну йшло врозр╕з ╕з ╕мперською ╕де╓ю ╓дност╕ двох народ╕в, а по сут╕ - п╕дпорядкуванням, поневоленням рос╕╓ю Укра╖ни. В╕дпов╕дно, ус╕ прояви в╕дступу в╕д рос╕йського порядку денного намагалися придушувати, ╕золюючи або знищуючи ╖хн╕х нос╕╖в.

Останн╕ 30 рок╕в укра╖нц╕ з горд╕стю згадують ╤вана Мазепу, як ран╕ше це робили т╕, хто добре знав ╕стор╕ю ╕ в╕дстоював право Укра╖ни на незалежн╕сть.

- За союз ╕з шведським королем ╤вана Мазепи рос╕йський цар Петро ╤ жорстоко покарав укра╖нц╕в: рос╕йське в╕йсько того ж 1708 року знищило гетьманську столицю – Батурин. Досл╕дники називають число жертв - (це у нин╕шньому пер╕од╕ паралел╕ ╕з Мар╕уполем) в╕д 13 тисяч до 20 тисяч людей. А тогочасна французька ╕ н╕мецька преса писала, що ╓вропейський шлях Укра╖ни започаткували Гадяцьк╕ угоди – ╕н╕ц╕йований ╤ваном Виговським догов╕р м╕ж Р╕ччю Посполитою ╕ Гетьманщиною 1658 року.

- Перех╕д ╤вана Мазепи на б╕к Карла Х╤╤ став неспод╕ванкою для вс╕х в ╢вроп╕, оск╕льки гетьман мав репутац╕ю в╕рного п╕дданого Петра ╤. Тому намагалися знайти в╕дпов╕дь на питання: чому, як ╕ що? В╕дпов╕дь вперше докладно надав Пилип Орлик у преамбул╕ Конституц╕╖ 1710 року.

Водночас у 1708 роц╕ у ╓вропейськ╕й прес╕ висловлювалися здогадки, що перех╕д ╤вана Мазепи п╕д протекторат ╓вропейського монарха в╕дбувся на умовах Гадяцького трактату. Ця угода була справою п╕встол╕тньо╖ давност╕. ╥╖ було укладено у вересн╕ 1658 року м╕ж представниками гетьмана ╤вана Виговського ╕ посланцями польського короля Яна Казимира. За ╖╖ умовами, Р╕ч Посполита переформатовувалася з держави двох народ╕в у державу трьох народ╕в. Терени Ки╖вського, Черн╕г╕вського ╕ Брацлавського во╓водств, тобто - центральна частина Укра╖ни – в╕дтод╕ ставали Великим княз╕вством Руським п╕д юрисдикц╕╓ю Гетьмана. Це означало надання права суду ╕ порядкування справами ус╕х обивател╕в во╓водств. Фактично, йшлося про пол╕тичне утворення державного ╜атунку. Ки╖вська школа, Колег╕ум, отримував статус Академ╕╖. За цим договором, Ки╓во-Могилянська академ╕я фактично стала найсх╕дн╕шим ╓вропейським ун╕верситетом класичного зразка.

Гадяцький трактат - вир╕шальну роль у формуванн╕ якого в╕д╕грав Юр╕й Немирич, права рука ╤вана Виговського, - засв╕дчу╓ пол╕тичну зр╕л╕сть козацько╖ старшини, яка усв╕домила, як ма╓ бути прописане пол╕тичне буття В╕йська Запорозького (нагада╓мо, що так називалася держава ╕з 1649 року, а не лише в╕йськова формац╕я, як було ран╕ше). Сама ж угода ╓ важливим маркером державницького мислення козацько╖ ел╕ти, яка виробила власн╕ формулювання умов перебування п╕д чи╓юсь протекц╕╓ю.

У Гадяцькому трактат╕ йшлося про протекц╕ю польського короля. Але надал╕ угода стала шаблоном для протекторату над В╕йськом Запорозьким ╕нших ╓вропейських монарх╕в.

Здогадки ╓вропейсько╖ преси початку XVIII стол╕ття про трактат 1658 року були доречними. Бо через п╕встол╕ття давали б╕льше розум╕ння потреби Укра╖ни у протекц╕╖ ╓вропейського союзника у ситуац╕╖, коли пост╕йним було намагання рос╕╖ п╕дпорядкувати соб╕ козацьку державу, фактично – ун╕ф╕кувати останню за власними вз╕рцями.

У московськ╕й пол╕тичн╕й культур╕ ╕де╖ про зобов’язання правителя-протектора просто не мали шанс╕в бути почутими. У ╖╖ рамках правитель сам по соб╕ ╓ гарантом порядку, вс╕ ╕нш╕ – холопи, як╕ мають т╕льки обов’язки – рабськи виконувати волю царя.

Саме тому протест ╤вана Мазепи та найближчого оточення проти свав╕лля Петра ╤ над козацькими полками в╕д початку П╕вн╕чно╖ в╕йни у 1700 роц╕, що законом╕рно ув╕нчалися переходом В╕йська Запорозького п╕д протекторат шведського короля, – викликав т╕льки нечувану жорсток╕сть ╕ свав╕лля, чим стало винищення Батурина у 1708 роц╕. Дистанц╕ю «Я» - «╤нший» московити ╕ зараз здатн╕ подолати т╕льки через насилля.

- Для ╢вропи став неспод╕ванкою союз ╤вана Мазепи ╕ Карла Х╤╤. ╤ тут варто зважати просто на в╕дсутн╕сть засоб╕в комун╕кац╕╖ у пор╕внянн╕ з нин╕шн╕м часом. Ут╕м, навряд чи було насправд╕ неспод╕ванкою для тогочасного внутр╕шньо укра╖нського життя бажання прогресивно╖ частини влади ╕ сусп╕льства в╕дмежуватися в╕д москов╕╖?

- Коли ╤ван Мазепа перейшов на б╕к Карла Х╤╤, на жаль, не вся козацька старшина п╕дтримала гетьмана, не вс╕ полки п╕шли за Мазепою. Хоча козацька старшина не завжди прямо ╕ в╕дкрито ман╕фестувала сво╖ погляди та переконання.

Ут╕м у щоденникових записах ХVIII стол╕ттях Якова Марковича або ж Михайла Ханенка – представник╕в тогочасного козацького начальства середньо╖ ланки – ╓ згадки про читання Гадяцьких трактат╕в. Це дуже показово.

У щоденнику Марковича натрапля╓мо на згадки про читання л╕топису Грабянки з ре╓стром в╕йськових ╕ пол╕тичних звитяг «козацько╖ нац╕╖». А одного дня в╕дбулося читання Гадяцьких пункт╕в за рукописом, «взятим ╕з Ки╓во-Печерського монастиря». Тож важливо констатувати, що ╕ п╕сля зв╕рств 1708 року у козацьких головах збер╕гався ╕деальний шаблон стосовно того, як ма╓ бути влаштована держава ╕ як╕ в╕дносини повинн╕ бути правителя ╕ громади.

Стосовно того, що Мазепа був у т╕сному союз╕ з Петром ╤ – ця оптика сприйняття сформувалася ╕мперською ╕ радянською ╕стор╕ограф╕╓ю: «був в╕рний п╕дданий, а пот╕м - зрадив». Це однобоке спрощення, адже у тогочасн╕й систем╕ координат п╕дданство було вза╓мозобов’язувальним. Козацька ел╕та була вихована на традиц╕ях права, де володар присяга╓ ╕ дотриму╓ться зобов’язань. Тому коли Петро ╤ почав ╕з козацькими полками поводитися так, як з╕ сво╖ми московськими, то це було прямим правом Мазепи, природним ╕ юридичним, перейти на сторону Карла Х╤╤.

У так╕й пол╕тичн╕й культур╕ козацтво було виховане ще п╕встол╕ттям ран╕ше, коли з канцеляр╕╖ гетьмана ╤вана Виговського поширювався Ман╕фест до ╓вропейських володар╕в. У ньому в╕дзначалося про порушення прав московським царем Олекс╕╓м Михайловичем, тож В╕йсько Запорозьке в╕дтод╕ мало право на повстання.

Наш перший експонат виставки «╢вропейська Укра╖на. Доба Мазепи» - репл╕ка гравюри «Любл╕нська ун╕я» Редл╕ха 1880-х рок╕в, присвячено╖ створенню Реч╕ Посполито╖. Зображено момент, коли король присяга╓. В╕дпов╕дно, якщо п╕ддан╕ вважають, що король порушив ╖хн╕ права – вони мають право на лег╕тимний протест (jus resistendi). У таких координатах були вихован╕ й наш╕ л╕дери.

- Посадовець присяга╓ – це не про свав╕лля ╕ вседозволен╕сть.

- Це, на в╕дм╕ну в╕д московсько╖ пол╕тично╖ культури, у першу чергу – в╕дпов╕дальн╕сть. Коли вступав на престол польський король, в╕н п╕дписував «pacta conventa» - зобов’язання. ╤ це церемон╕ально засв╕дчувалося присягою, яку ╕ зображено на гравюр╕ Яна Матейка. Конституц╕я Пилипа Орлика, м╕ж ╕ншим, теж завершу╓ться присягою.

Об╕цянки москов╕╖ не варт╕ дов╕ри – про це в╕домо майже 400 л╕т

- Перш н╕ж перейти до трохи ближчих под╕й, давайте ще згада╓мо перемогу ╤вана Виговського над московитами у Конотопськ╕й битв╕ 1659 року. Це ще ╕ давн╕й вза╓мозв’язок Укра╖ни - на тепер 363 роки - ╕з кримськими татарами ╕ Кримом.

- Для внутр╕шнього життя Гетьманщини ця перемога п╕д Конотопом була важлива тим, що показала результативн╕сть, ефективн╕сть союзу з Кримським ханом – «╕з кримським панством», як його названо у Конституц╕╖ Орлика. Власне, усп╕хи Богдана Хмельницького вже першого року повстання (1648) визначен╕ союзом з Кримським ханатом.

У 1659 роц╕, саме у червн╕-липн╕, ╤ван Виговський здобув перемогу з допомогою 40-тисячно╖ Орди – це була на той час оф╕ц╕йна назва в╕йська Кримського хана. Для ╓вропейського загалу це теж була важлива под╕я, оск╕льки про не╖ розпов╕дали чимало друкованих новинних памфлет╕в р╕зними мовами.

Водночас, ще за п╕вроку до само╖ батал╕╖ у жовтн╕ 1658 року, Виговський ╕ козацьк╕ дипломати на чол╕ з Юр╕╓м Немиричем поширювали такий документ як Ман╕фест до ╓вропейських володар╕в. Збереглася його коп╕я латиною у Нац╕ональному арх╕в╕ Швец╕╖. У Центральному державному ╕сторичному арх╕в╕ Укра╖ни у Ки╓в╕ ╓ сканована коп╕я цього документу. В╕н перевидавався укра╖нською у переклад╕ к╕лька раз╕в.

«Ми доводимо нашу невинн╕сть ╕, закликаючи на пом╕ч Бога, розпочина╓мо законну оборону ╕ змушено шука╓мо допомоги сус╕д╕в в ╕м’я сво╓╖ свободи. Тому на нас нема╓ вини, ╕ не ми ╓ за причину ц╕╓╖ в╕йни, що ╖╖ тепер розпалили. Ми хот╕ли бути в╕рн╕ Великому князев╕, але нас змусили стати до збро╖», - таке завершення того ман╕фесту.

А перед тим йде пояснення, чому ╤ван Виговський п╕дняв повстання проти московського царя, якому 5 рок╕в до того присягнули у Переяслав╕. Бо той «володар» проявив свою безв╕дпов╕дальн╕сть по в╕дношенню до В╕йська Запорозького, тож останн╓ законно повстало проти цього рос╕йського ярма.

- Це, власне, яскрава ╕люстрац╕я того, як рос╕я ╕ понад три сотн╕ рок╕в тому декларувала одне, а робила зовс╕м ╕нше. Така укор╕нена тягл╕сть ман╕пулювань ╕ брехн╕ москов╕╖, коли вона в╕йною йшла на укра╖нськ╕ територ╕╖.

- Так, 363 роки тому – Конотоп, 313 рок╕в тому – Полтава. Кожну «денациф╕нац╕ю» Укра╖ни, кажучи сучасним визначенням пут╕нського режиму, рос╕я розпочинала декларац╕╓ю «ми н╕ на кого не нападали». А п╕сля таких заяв розпочина╓ться геноцид укра╖нц╕в.

Виставка «╢вропейська Укра╖на. Доба Мазепи» - яка триватиме до березня, ╕з частковою зм╕ною експозиц╕╖ у листопад╕, - ма╓ на мет╕ показати й те, що об╕цянки москов╕╖, яка вида╓ ╕з себе ╓вропейську кра╖ну, не варт╕ найменшо╖ дов╕ри.

- Вида╓ рос╕я з себе ╓вропейську чи, точн╕ше, цив╕л╕зовану кра╖ну?

- Називають себе ╕ ╓вропейською кра╖ною.

У недавньому ╕нтерв’ю директор Ерм╕тажу заявив, що «ми ╢вропа – бо ми волод╕╓мо частиною територ╕╖, де були колон╕╖ античних м╕ст-держав (грецьких – у П╕вн╕чному Причорномор’╖)». Вони грубо ╕ по-варварськи трактують цю декларативну приналежн╕сть. За ц╕╓ю лог╕кою: щоби бути частиною ╢вропи – достатньо ф╕зично захопити якусь ╖╖ територ╕ю. Але це так не працю╓. ╤ це засв╕дчують под╕╖ понад 350-л╕тньо╖ ╕стор╕╖.

Однак ╓ в╕дм╕нн╕сть тих давно минулих час╕в ╕ нин╕шньо╖ ситуац╕╖, коли п’ятий м╕сяць точиться повномасштабна рос╕йсько-укра╖нська в╕йна, а загалом вона трива╓ дев’ятий р╕к. Для Укра╖ни час╕в ╤вана Виговського ╢вропа так н╕чого ╕ не зробила д╕╓вого. Карл Х╤╤ не зм╕г допомогти Пилипу Орлику, який ╖здив у р╕зн╕ ╓вропейськ╕ двори ╕ доносив ╕дею в╕льно╖ Козацько╖ нац╕╖. Нин╕ ╢вропа консол╕довано звернула увагу ╕ зрозум╕ла, що Укра╖на ╓ форпостом, за яким завершу╓ться ╢вропа цив╕л╕зац╕йна.

У Конституц╕╖ Пилипа Орлика писали й про корупц╕ю

- П╕сля кривавого ╕ нещадного знищення Батурина Пилип Орлик з ╕ншими в екзил╕ – у м╕ст╕ Бендери - створив документ, який називають одн╕╓ю ╕з перших конституц╕й ╢вропи? Чия була першою? Розкаж╕ть про прототип укра╖нського документа, який представлено у виставковому проект╕.

- Ми спец╕ально демонстру╓мо поряд на виставц╕ у в╕тринах Конституц╕ю Пилипа Орлика ╕ друковане видання 1616 року сеймових конституц╕й Реч╕ Посполито╖ за 1550-1615 роки ╕з колекц╕╖ Нац╕онально╖ б╕бл╕отеки Укра╖ни ╕мен╕ Володимира Вернадського. Видання в╕дкрите на «pacta convento» новообраного короля Генр╕ха, що завершу╓ться його присягою. Вступна формула виразно под╕бна до того, якою почина╓ться латиномовний прим╕рник Конституц╕╖ Орлика. Тим самим ми показу╓мо, що форма й ╕дея цього документа – ретрансляц╕я пол╕тичного ╕ правового досв╕ду Реч╕ Посполито╖. Здавалось би, н╕чого нового. Але Конституц╕я Орлика ╓ кв╕нтесенц╕╓ю правово╖ думки козацько╖ ел╕ти.

Ус╕ 16 статей – це про орган╕зац╕ю держави ╕ сусп╕льства, зд╕йснення влади в╕дпов╕дно до умов життя у Козацьк╕й держав╕. Це не коп╕ювання, а адаптац╕я ╕ розвиток сусп╕льних прав ╕ правил, в╕дпов╕дно до власних умов.

- Варто стисло зупинитися на головних тезах, особливо про церкву п╕д патронатом Константинопольського патр╕арха та протид╕ю корупц╕╖.

- Преамбула розлого поясню╓, хто така Козацька нац╕я ╕ чому вона п╕дняла повстання. У статтях найголовн╕ш╕ так╕ моменти. Перше: гетьман ус╕ р╕шення ухвалю╓ публ╕чно. Це жодним чином не одноос╕бна влада за принципом «Я так хочу!». Дал╕: призначення на посади гетьман робить за зд╕бностями, а не за зв’язками, кум╕вством чи ╕ншими формами корупц╕╖. У документ╕ вжива╓ться саме слово «корупц╕я».

Регламентувалося й питання казни ╕ бюджету В╕йська Запорозького на основ╕ в╕дмежування власност╕ держави в╕д особисто╖ власност╕ гетьмана. М╕ста мали жити за Магдебурзьким правом, як це було ран╕ше. Проголошувалося верховенство права.

По окрем╕й статт╕ – про територ╕ю ╕ в╕ру. Гетьман мав старатися, щоби церква у В╕йську Запорозькому була п╕д патронатом Константинопольського патр╕арха, як це було до насильницького переп╕дпорядкування Ки╖всько╖ митропол╕╖ москв╕ у 1686 роц╕. Про усе це написано у документ╕, який ми зна╓мо як Конституц╕ю Пилипа Орлика.

- До наших дн╕в д╕йшов цей документ двома мовами. Чи мав який ╕з них пр╕оритетн╕сть?

- Н╕хто не може сказати, якою мовою був написаний перший вар╕ант Конституц╕╖ Пилипа Орлика. Лог╕чно думати, що це була староукра╖нська мова, а пот╕м переклали на латину – передус╕м, щоби шведський король, який п╕дтверджував чинн╕сть Конституц╕╖, знав, про що йдеться.

Ут╕м, не виключно й той вар╕ант, що ел╕та час╕в Орлика ╕ сам Орлик наст╕льки вправно волод╕ли латиною, що могли спочатку написати текст ц╕╓ю мовою, а вже пот╕м ╖╖ перекласти на староукра╖нську.

На текст╕ укра╖нською мовою ми бачимо п╕дпис ╕ печатку гетьмана. Тобто, це юридично зобов’язувальний документ – на в╕дм╕ну в╕д латинського в╕дпов╕дника у в╕трин╕.

З ╕ншого боку, не збер╕гся повн╕стю документ латиною, а лише його скорочена верс╕я, переклад, який збер╕гся в Нац╕ональному арх╕в╕ Швец╕╖, який виставляли минулого року у Соф╕╖ Ки╖вськ╕й.

А прим╕рники латиною, за якими Осип Бодянський видавав Конституц╕ю, - нараз╕ не в╕дом╕. Принаймн╕ ╖х поки що н╕хто не оприлюднив. Вони точно були в арх╕вах к╕лькох козацьких род╕в, зокрема Ханенк╕в.

- Яко╖ сили розголосу укра╖нського питання вдалося п╕сля 1708 року досягти в ╢вроп╕?

- За ман╕фестами Орлика до ╓вропейських двор╕в, в яких в╕н пояснював прагнення Укра╖ни до самост╕йност╕, - це Франц╕я, Священна Римська ╕мпер╕я та Османська ╕мпер╕я. Конституц╕я Орлика поширювалася у Швец╕╖. Як факт, збережений конволют ╕з укра╖нським прим╕рником Конституц╕╖ разом ╕з текстом п╕дтверджувально╖ грамоти Карла Х╤╤. Союзниками останнього був володар Османсько╖ ╕мпер╕╖. Через два роки його в╕йська разом ╕з кримським ханом п╕сля Полтавсько╖ битви побили арм╕ю Петра ╤ у битв╕ на р╕чц╕ Прут (1711 р╕к). Османам ╕ кримським Гереям Орлик активно доносив ╕дею ╕ мотиви прагнення Укра╖ни до незалежност╕.

Так чи ╕накше в ╢вроп╕ у друг╕й половин╕ XVIII – XIX стол╕ттях побутувало уявлення про Укра╖ну як про свободолюбну нац╕ю, яка опинилася п╕д ярмом московсько╖ деспот╕╖. Ут╕м, це була лише констатац╕я.

У часи Наполеона трималася укра╖нська тема, коли його пропагандист Шарль Лу╖ Лесюр написав ╕стор╕ю козак╕в, де йшлося про те, що Укра╖на поярмлена московським деспотом - й арм╕я Наполеона буде визволяти Укра╖ну в╕д панування чужинц╕в. Але ще важлив╕шим фактом ╓ праця н╕мецького професора Енгеля «╤стор╕я Укра╖ни» (1796 р╕к), де яскраво розкрито тему Укра╖ни та ╖╖ присутност╕ в ╢вроп╕. Це зроблено у розпов╕д╕ про гетьмана Мазепу та його виступ проти Петра ╤. Автор резюму╓, що Укра╖на на той час була муром, форпостом ╢вропи в╕д дико╖ варварсько╖ москов╕╖.

Осв╕ченого ╓вропейця у ХVIII стол╕тт╕ найб╕льше ц╕кавило, чому найкласн╕ша арм╕я – як сучасною мовою ╖╖ би означили - Карла Х╤╤ тод╕ програла Петру ╤, ╕ чому це сталося в Укра╖н╕? Через пошук в╕дпов╕дей: шведський король не дуже ор╕╓нтувався на м╕сцевост╕, населення було нажахане жорсток╕стю Петра ╤, у ╓вропейц╕в провокувався загальний ╕нтерес до Укра╖ни та ╖╖ м╕сця на цив╕л╕зац╕йн╕й мап╕.

- Уже у ХХ стол╕тт╕, п╕сля першо╖ ╕ друго╖ св╕тових во╓н виснажена ╢вропа, можна вважати, остаточно погодилася з тим, що Укра╖на залиша╓ться у зон╕ п╕дпорядкування рос╕╖ в утворенн╕ срср.

- Так, для ╢вропи стало дан╕стю, що Укра╖на перебува╓ в орб╕т╕ московського св╕ту. ╤ ╢вропа тод╕ була в╕дсунута в╕д Укра╖ни дуже далеко, бо ╕ Польща, й ╕нш╕ кра╖ни Центрально-Сх╕дно╖ ╢вропи, як ╕ кра╖ни Балт╕╖ опинилися, по сут╕, теж в орб╕т╕ москви.

- Виходить, якщо непокаране зло залишилося – воно почало сунути з╕ збро╓ю багатотисячним в╕йськом в Укра╖ну у ХХ╤ стол╕тт╕, нав╕ть незважаючи на те, що к╕лька десятил╕ть наша кра╖на вже ма╓ юридичний статус в╕дновлено╖ незалежност╕.

- Так.

Але важлив╕ геро╖зм ╕ мужн╕сть наших людей, як╕ ст╕йко ╕ самов╕ддано хочуть жити ╕з ╓вропейськими ц╕нностями, а не опинитися у правовому сусп╕льному свав╕лл╕, яке пану╓ на п╕вн╕чний сх╕д в╕д нас. Це однозначний виб╕р Укра╖ни, як ╕ боротьба за нього. Те, що ми у нин╕шньому час╕ утрималися б╕льше 5 дн╕в, як╕ нам пророкували п╕сля повномасштабного наступу, уже б╕льше 130 - це св╕дчить про те, що ми не повторимо досв╕ду, який був 300-350 рок╕в тому.

Варварська практика москов╕╖ – таврувати ╓вропейськ╕ грош╕

- Для перемоги потр╕бн╕ зброя ╕ грош╕. Ця теза ╓ актуальною донин╕. У виставковому проект╕ ви цьому аспекту присвячу╓те окрему невелику залу.

 - Ми ц╕леспрямовано його увиразнили. Нин╕шн╕й слоган, озвучений Президентом Укра╖ни: грош╕, зброя, санкц╕╖. Ми, зокрема, представили ╕ сх╕дну зброю. До реч╕, у трет╕й статт╕ Конституц╕╖ Орлика йдеться про те, що «ми ма╓мо бути у союз╕ ╕ побратимств╕ з Кримським панством».

Санкц╕╖ – на той час це в як╕йсь м╕р╕ ╓дн╕сть ╕ в╕йськово-дипломатичний союз проти порушник╕в усталеного порядку. Протекц╕я Укра╖н╕ шведського короля – це тема ще час╕в Богдана Хмельницького. Його останн╕й р╕к життя пройшов ╕з переговорами про це з Карлом Х. ╤ван Мазепа просува╓ дал╕ цю ╕дею, т╕льки вже ╕з Карлом Х╤╤.

Стосовно грошей, то представля╓мо на виставц╕ знайдений у 2000 роц╕ скарб ╕з села Лелюх╕вка у Кременчуцькому район╕ на Полтавщин╕: ╓вропейськ╕ таляри велик╕ та об╕гов╕ монети. Коли Укра╖на опинилася в орб╕т╕ впливу московського царя п╕сля 1654 року, ╓вропейськ╕ таляри примусово треба було м╕няти на др╕бн╕ 54 коп╕йки. Цього не хот╕ли робити н╕ купц╕, н╕ укра╖нськ╕ м╕стяни. Верхня часова межа цього скарбу – 1690-т╕ роки.

В╕йна – це завжди потреба ресурс╕в. Одночасно грош╕ показують протистояння московського та ╓вропейського св╕т╕в. Ми показу╓мо два ╓фимки з цього скарбу, що ╓ талярами, промаркованими московським двоголовим орлом. ╤ це яскравий приклад варварсько╖ практики московсько╖ держави – таврувати (фактично, спотворювати) ╓вропейськ╕ грош╕.

При цьому поруч ми представля╓мо бюджет утримання оф╕цер╕в та ╕нших ос╕б при Пилипу Орлику, збережений на одному з документ╕в 1719 року з╕ шведського арх╕ву. Генеральний суддя отримував 672 таляри, просто суддя – 480, завершу╓ перел╕к п╕п з визначеним утриманням у 200 таляр. Уся сума – 4 тисяч╕ таляр на р╕к. Це були достойн╕ суми. Але Швец╕ю виснажила в╕йна та породжена нею ╕нфляц╕я. Цих кошт╕в вистачало на харчування ╕ м╕н╕мальн╕ потреби. Хай там як, але Карл Х╤╤, який фактично ╕ утримував ем╕грантський уряд В╕йська Запорозького, залишався в╕рним сво╖м зобов’язанням протектора.

- ╤ в нин╕шньому, ╕ в минулому Укра╖на – це завжди доброчинн╕сть. Нин╕ для в╕дс╕ч╕ рос╕йського в╕йська на Байрактари збирають, починаючи ╕з 10 грн. Одним ╕з найпом╕тн╕ших доброчинц╕в свого часу був ╤ван Мазепа.

- Доброчинн╕сть – це одна ╕з найголовн╕ших чеснот у кодекс╕ добропорядного шляхетного чолов╕ка час╕в Гетьманщини. Ця риса – кор╕нням з античност╕, на основ╕ звернення до яко╖ ╕ трима╓ться ╓вропейська ╕дентичн╕сть. Що ж до самого ╤вана Мазепи, то гетьман активно п╕дтримував церкву та осв╕ту.

- Давайте в╕дразу уточнимо, що козацьк╕ церкви ╕ монастир╕ – це абсолютно ╕нш╕ правила ╕ пр╕оритети, ан╕ж те, чим ╕з радянських час╕в ╕ донин╕ залишаються так╕ заклади московського патр╕архату.

- Так, при козацьких монастирях надавали допомогу пораненим ╕ людям старшого в╕ку. Одна з╕ статей Конституц╕╖, до реч╕ - п’ята - говорить про те, що потр╕бно оп╕куватися скал╕ченими козаками, вдовами ╕ сиротами. Окремо в╕дводився для цього шпиталь у Трахтемиров╕, наприклад. Взагал╕, таке п╕клування - це традиц╕йна козацька традиц╕я, основа, фундамент. Окремим пунктом про це йшлося т╕льки-но починалося формуватися ре╓строве козацтво у 1570-т╕ роки.

- Тобто укра╖нська церква - це, перепрошую, не про поклони ╕ лобизання рук якомусь к╕р╕лу.

- Ки╖вське православ’я - це, по сут╕, традиц╕я, сформована ки╖вським митрополитом Петром Могилою (1633-1647), який упорядкував ╕ служби, ╕ правила повед╕нки церковного ╕╓рея у р╕зних ситуац╕ях (про це все йдеться у товстенному виданн╕ «Требника»). Церква у добу Мазепи була тим будинком, куди кожен приходив ╕ шукав в╕дпов╕д╕ на питання. Священики зверталися до прихожан ╕з повчальними пропов╕дями, ╖х багато збереглося (доречно згадати твори Йоаник╕я Галятовського, Антон╕я Радивиловського та ╕нших). ╤ кожен грамотний м╕г знайти п╕дказку до насущно╖ проблеми.

Церква у Козацьк╕й Укра╖н╕ була формою сп╕лкування ╕ м╕сцем, де здобували осв╕ту, знання ╕ житт╓в╕ ор╕╓нтири. У XVIII стол╕тт╕, коли Ки╖вська митропол╕я п╕дпала п╕д вплив ун╕ф╕кац╕йних практик синодального правл╕ння у Петербурз╕, ╖╖ усто╖ ╕ практики зазнали зм╕н. Тональн╕сть ╕ зм╕ст пропов╕дей регламентувався потребами ╕мпер╕╖ та ╖╖ пол╕тикою виховання в╕рноп╕дданства вс╕х п╕дданих. Водночас чимало редагувалося ╕ з творчого доробку Петра Могили ╕ могилянц╕в друго╖ половини XVII стол╕ття. У п╕дсумку, церква в Укра╖н╕, уже як частин╕ рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, поступово зм╕нилася, стала державною ╕нституц╕╓ю контролю. У XIX стол╕тт╕ священники у царськ╕й рос╕╖, по сут╕, знаходилися на державн╕й служб╕.

Чому ╤ван Мазепа – не ол╕гарх

- Церковн╕ книжки, ╕кони, вклади, гаптован╕ нашивки ╕ нав╕ть посуд доби Мазепи – це ╕ про осв╕ту, мистецтво та культуру.

- Так, на завершення виставки ми показу╓мо не просто красив╕ ╕кони. Насправд╕ це артефакти нашо╖ ╓вропейськост╕. Можемо говорити про ╓вропейське бароко в укра╖нському прочитанн╕. Сам╕ ж ╕кони (артефакти з колекц╕╖ Нац╕онального запов╕дника «Ки╓во-Печерська лавра» датуються початком XVIII стол╕ття ╕ були частиною ╕коностасу Хрестовоздвиженсько╖ церкви Ки╓во-Печерського монастиря) повн╕стю виготовлено з коштовного металу. Нав╕ть лики Богородиц╕ ╕ Хреста, що здавалось би, «схован╕ в шатах», насправд╕ теж виконано на метал╕, а не традиц╕йно на дерев╕.

Окремого коментаря потребу╓ представлена на виставц╕ гаптована нашивка, най╕мов╕рн╕ше, виготовлена у ки╖вському Вознесенському монастир╕. Робота значима тим, що пов’язана ╕з прославленням одного ╕з визначних центр╕в Ки╖всько╖ митропол╕╖ – Ки╓во-Печерського монастиря. Адже на нашивц╕ представлено основний м╕ф православно╖ обител╕: Богородиця вруча╓ ╕кону майстрам, як╕ при╖дуть у Ки╖в будувати монастир.

╤ це не про москов╕ю, а про Костантинополь: Богородиця в╕дправляла майстр╕в з Константинополя ╕ саме зв╕дти Русь-Укра╖на перейняла ╕ в╕ру, ╕ церковну традиц╕ю. А вже в╕д не╖, а не навпаки, останн╕ поширилися дал╕ у москов╕ю. ╤ це зайвий раз засв╕дчу╓ нелег╕тимн╕сть переп╕дпорядкування Ки╖всько╖ митропол╕╖ московському патр╕архату у 1688 роц╕.

- Ще до повномасштабно╖ в╕йни на сайт╕ одного ╕з топ-канал╕в зустр╕ла заголовок ╕з словами «ол╕гарх Мазепа» ╕ дуже обурилася знец╕ненням цього укра╖нського достойника. Чому гетьмана ╤вану Мазепу не можна прир╕внювати до тих, кого у нин╕шн╕ часи називають ол╕гархами?

- Це невдала поверхова спроба зрозум╕ти героя через сучасн╕ поняття. Для мене ╓ неприпустимим таке означення цього д╕яча. ╤ван Мазепа був ел╕тою, правителем, який оп╕кувався благом В╕тчизни, Укра╖ни. А основною метою сучасних ол╕гарх╕в ╓ концентрац╕я ресурс╕в задля власного збагачення, всупереч ╕нтересам держави. Зрештою, дуже недоречно в нин╕шн╕х умовах знец╕нювати головного укра╖нського ╕сторичного д╕яча.

- Дещо неспод╕ваним багатьом може видатися ваше твердження, що ╕гуменя Мар╕я Магдалина – мати ╤вана Мазепи ╓ прикладом реал╕зац╕╖ прав ж╕нки в Укра╖н╕ на меж╕ XVII-XVIII стол╕ть.

- Ж╕нки в Укра╖н╕ у тому час╕ мали права, на в╕дм╕ну в╕д ж╕нок московщини ╕ на в╕дм╕ну в╕д сво╖х сп╕вв╕тчизниць, яким довелося жити в╕д початку XVIII стол╕ття у склад╕ рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Т╕ права прописан╕ в Литовському статут╕, перша редакц╕я якого з’явилася 1529 року. Цей кодекс д╕яв на наших теренах понад 300 рок╕в, допоки його у Л╕вобережн╕й Укра╖н╕ не було зам╕нено зводом закон╕в рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ наприк╕нц╕ XVIII стол╕ття, а на Правобережн╕й це остаточно в╕дбулося у 1840-х роках.

До того ж╕нка в Укра╖н╕ мала право спадкування, право на майно ╕ ж╕нка була правосуб’╓ктом на суд╕. Мар╕я Магдалина зробила те, що могли би зробити ж╕нки в ╖╖ правах ╕ статус╕ п╕сля смерт╕ чолов╕ка. Вона, звичайно, могла би вийти зам╕ж вдруге, але обрала монастир й оп╕кування монастирем та монастирями. Тому це приклад можливостей ╕ реал╕зац╕╖ укра╖нсько╖ ж╕нки у той час.

- Чим конкретно займалася ╕гуменя Мар╕я Магдалина Мазепина?

- Про ╖╖ заняття св╕дчать збережен╕ документи ╕ реч╕. Наприклад, вона листувалася ╕з козацькими урядовцями про утримання Глух╕вського монастиря. Артефакт виставки яскраво демонстру╓ ╖╖ адм╕н╕стративну д╕яльн╕сть як впливово╖ настоятельки.

- Донин╕, нав╕ть у пер╕од нин╕шньо╖ повномасштабно╖ рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни, дуже мало в мед╕а ╕нформац╕╖ про ╕стор╕ю. Як укр╕пити цей фронт?

- Ми повинн╕ визначити нов╕ акценти у розпов╕д╕ про укра╖нську ╕стор╕ю. ╥╖ потр╕бно наново в╕дтворити, з акцентом на ╓вропейську ╕дентичн╕сть Укра╖ни. А водночас в╕дкинути у небуття залишки спадку колишн╕х ╕мпер╕й, рос╕йсько╖ та радянсько╖. Протягом трьох десятил╕ть незалежност╕ цим спадком були м╕фи про «сп╕льне походження», «братерство» та р╕зн╕ «зради».

Ми не мусимо, як це в╕дбувалося останн╕ к╕лька десятил╕ть, виправдовувати Мазепу. Адже цим ми «оживлю╓мо» стар╕ ╕мперськ╕ стереотипи. Краще на них не озиратися - тим швидше ми позбавимося отруйного впливу трактувань московських ман╕пулятор╕в. Укра╖нськ╕ ╕сторики у наш непростий час мають зосередитися на представленн╕ визначного козацького л╕дера.

Валентина Самченко

www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 29.07.2022 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24363

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков