Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4286)
З потоку життя (7291)
Душі криниця (3940)
Українці мої... (1582)
Резонанс (1872)
Урок української (1002)
"Білі плями" історії (1808)
Крим - наш дім (612)
"Будьмо!" (270)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (129)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (125)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БОР╤ТЬСЯ, ЩОБ НЕ ЗАГИНУТИ, ЗАХИЩАЙТЕ СВОЮ СВОБОДУ НА ВУЛИЦЯХ ╤ ПЛОЩАХ
Звернення Президента Укра╖ни до кор╕нних народ╕в Рос╕╖.


БАЙДЕН В ООН ЗАСУДИВ ЯДЕРН╤ ПОГРОЗИ ПУТ╤НА ╤ ЗАСТЕР╤Г В╤Д СПРОБ ПРОВЕСТИ «РЕФЕРЕНДУМИ»
президент пут╕н в╕дкрито погрожував ╢вроп╕ ядерною збро╓ю…


УКРА╥НА ХОЧЕ МИРУ. ╢ВРОПА ХОЧЕ МИРУ. СВ╤Т ХОЧЕ МИРУ. ╤ МИ ПОБАЧИЛИ, ХТО ╢ДИНИЙ ХОЧЕ В╤ЙНИ…
Виступ Президента Укра╖ни Володимира Зеленського на загальних дебатах 77-╥ сес╕╖ Генерально╖...


В╤ДПОВ╤МО ТЕРОРИСТАМ НА КОЖНУ ╥ХНЮ П╤ДЛ╤СТЬ, НА КОЖНУ РАКЕТУ – МИ ЦЕ МОЖЕМО
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ В ╤ЗЮМ╤ П╤ДНЯВ УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР
Президент Володимир Зеленський в╕дв╕дав зв╕льнене м╕сто ╤зюм на Харк╕вщин╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 29.07.2022 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 29.07.2022
ВАЛЕНТИН БУТ: З ДНЕМ ДЕРЖАВНОСТ╤, УКРА╥НО!

"Пригадаймо, мил╕ руси, нашу давню славу

- Хто ми ╓, якого роду ╕ свою державу

П╕дн╕маймо, мов калину, з╕гнутую зл╕сно.

П╕дн╕маймо вже сьогодн╕ - завтра буде п╕зно!"*

В.Б.

Небагато ╓ нин╕ нац╕й, як╕ могли б достеменно сказати з яким днем пов'язане виникнення ╖хньо╖ державност╕. Хто, скаж╕ть, в ОК (Об'╓днане Корол╕вство Велико╖ Британ╕╖ та П╕вн╕чно╖ ╤рланд╕╖) чи в Н╕дерландах назве вам день, коли було створено ╖хню державу? А от ми зна╓мо. Бо вважа╓мо, що стали державою… всього три десятил╕ття тому. А дехто ще й переконаний, що першою укра╖нською столицею був Харк╕в. Отаке. Чи ж треба дивуватися, що нашу ╕стор╕ю, корен╕ нашо╖ давньо╖ державност╕ привласнив сус╕да?

В 1972 роц╕ мо╓ р╕дне м╕сто Б╕лоп╕лля, що на Сумщин╕, в╕дзначало сво╓ 300-л╕ття. День був с╕рий, похмурий, п╕д стать промовам м╕сцевих заправил: н╕чого з ╖хнього казенного бубон╕ння не зач╕пало, н╕чого й не запам'яталося. Пам'ятаю лише, що нас, школярик╕в, приведених на той м╕тинг, дуже дивувало, чого це, мовляв, нас з╕брали перед нещодавно встановленим пам'ятником Лен╕ну, а не в старому парку, де, як ми знали в╕д сво╖х вчител╕в ╕стор╕╖ Володимира Григоровича та В╕ктор╕╖ Васил╕вни Хроленк╕в, було засноване наше м╕сто, ╕ чого це його так "омолодили", бо ж нас вчили, що наш Вир - предтеча Б╕лоп╕лля - був сучасником Рус╕, одним з ╖╖ сх╕дних баст╕он╕в, об який сп╕ткнувся колись нав╕ть великий хан Боняк. П╕сля того воно ще звалося Кригою - по ╕мен╕ р╕чки, що омивала його гр╕зн╕ вали - ╕ лише набагато п╕зн╕ше стало Б╕лоп╕ллям. Але якими б гарними не були наш╕ вчител╕, але й вони не згадували про те, скаж╕мо, що за п'ятдесят метр╕в в╕д школи, в як╕й нас вчили уму-розуму, стояла хата, де колись жив Сашко Кандиба, б╕льш знаний в св╕т╕ як Олександр Олесь, за сто - хата де народився ╕ вир╕с В╕тько Зарецький, в подальшому знаменитий художник, а за п'ятсот метр╕в по ц╕й же вулиц╕, щоправда, в ╕нший б╕к, жив якийсь час Казя Малевич, представляти якого навряд чи треба. Ми д╕зналися про сво╖х знаменитих земляк╕в вже п╕сля в╕дходу Есересер╕╖. Забуття страшна р╕ч...

Чи не щось таке ╕ з нашою державн╕стю? Втративши ╖╖ п╕сля пад╕ння Рус╕, ми стол╕ттями понев╕рялися то в пазурях б╕лого орла, то в к╕гтях орла чорного, двоголового. Стол╕ттями прагнули ми незалежност╕, самост╕йност╕, себто, державност╕, складали голови за не╖, раз чи дв╕ч╕ на короткий час нав╕ть було вибороли ╖╖, але не втримали, не зберегли. Загубили нав╕ть перв╕сну назву сво╓╖ держави, точн╕ше, холуйськи презентували ╖╖ нашому поневолювачев╕. Коли ж державн╕сть нарешт╕ впала до наших н╕г дарунком Провид╕ння, то зам╕сть модерн╕зувати ╖╖ зг╕дно вимог нового часу, зам╕сть розбудовувати, робити людиноцентричною, зам╕сть лел╕яти ╕ зм╕цнювати ╖╖, ми, на превелике диво, поставилися до не╖ довол╕ холодно, байдуже в╕ддавши ╖╖ на в╕дкуп тим, для кого вона зав╕домо була н╕ чимось ╕ншим, як засобом особисто╖ наживи. Х╕ба не за це розплачу╓мося нин╕, ╕ то - найвищою ц╕ною, кров'ю нац╕╖?

О, так, ми дуже розчарован╕ тим, як пов╕льно надходить така потр╕бна нам нин╕ допомога. Без не╖ змушен╕ десь в╕дступати, залишаючи ворогу свою землю, без не╖ несемо важк╕ втрати, без не╖ втрача╓мо сприятлив╕ моменти для контрудар╕в, без не╖ безк╕нечно затягу╓ться зв╕льнення окупованих ворогом територ╕й. Щиро дякуючи нашим партнерам за справд╕ неоц╕ненну у наш╕й скрут╕ допомогу, ми все ж часто не стриму╓мо наших емоц╕й, дор╕каючи ╖м за ╖хню мляв╕сть та нер╕шуч╕сть, за небажання закрити наше небо, аби на наш╕ голови не сипалися клят╕ "кал╕бри" та "он╕кси", за поштучн╕ HIMARSи та MARSи, там де ╖х одразу треба б ╕з сотню, за несп╕шн╕сть ╕з наданням далекоб╕йного БК до них, за заборону бити по в╕йськових об'╓ктах на ворож╕й територ╕╖, за сутт╓в╕ в╕дступи в╕д санкц╕й, як це сталося, скаж╕мо, в результат╕ "зерново╖" ╕станбульсько╖ угоди ╕ т.д., ╕ т.п. Хтось бачить в тому безсердечн╕сть, хтось розрахунок не надто напружуючись поквитатися нашими руками з монстром, який так довго тримав у страху ╖х самих, а хтось ╕ глухо говорить про чи╖сь обави мати у Европ╕ сильну, конкурентоздатну Укра╖ну. Де тут правда?

Правда, найперше, у тому, що якби ми в╕д початку мали г╕дн╕сть ╕ повагу до себе, до сво╓╖ держави, то з нашим П╕вденмашем ми мали б сво╖ ракети, не зг╕рш╕ за "гарпуни" чи "томагавки", з заводом Малишева не мали б нестатку в бронетехн╕ц╕, з нашими чорноморськими корабельнями мали б потужну в╕йськову (╕ не лише в╕йськову!) маринарку… Треба продовжувати?

Правда в т╕м, що ус╕ роки Незалежност╕ ми практично не займалися вс╕м тим, точн╕ше, руйнували нав╕ть те, що мали, не кажучи вже про такий необх╕дний у цьому динам╕чному св╕т╕ поступ уперед.

Так, Зах╕д д╕╓ прагматично. ╤ це нормально. Ви не ма╓те утримувати сус╕ду, що зам╕сть труждатися у пот╕ чола, утримуючи свою родину, натом╕сть десятил╕ттями виносив з хати усе, що лиш м╕г, з╕драв нав╕ть дах, ╕ лише коли вдарив гр╕м ╕ почалася злива, став волати про допомогу. Ви, зв╕сно ж, прийдете йому на допомогу у критичний момент, але так, аби не поставити п╕д загрозу свою власну родину. Скаж╕мо, ви не станете розкривати свою хату, аби прикрити родину того нехлюя, чи не так?

Останн╕м часом багато хто стурбований анал╕тикою адм╕рала Джеймса Ставр╕д╕са, людини шановно╖ ╕, поза всяким сумн╕вом, досв╕дчено╖, де в╕н висунув припущення, що ця в╕йна ма╓ тенденц╕ю переростання у заморожений конфл╕кт, в результат╕ чого Укра╖на, под╕бно Коре╖, може надовго залишитися розд╕леною. Попри сутт╓в╕ в╕дм╕нност╕ - на в╕дм╕ну в╕д Коре╖, ми ма╓мо справу з╕ збройною ╕нтервенц╕╓ю сус╕дньо╖ держави, аж н╕як не з громадянською в╕йною - така небезпека справд╕ ╕сну╓. ╥╖ ознаками ╓, з одного боку, чимдал╕ очевидн╕ша неспроможн╕сть Москов╕╖ вести подальш╕ наступальн╕ д╕╖, а з ╕ншого, нездатн╕сть ╕ укра╖нського в╕йська перейти у р╕шучий наступ. ╤ те й ╕нше перебува╓ в дуже хисткому стан╕. Москов╕я, отримавши таку важливу для в╕дновлення потенц╕алу свого в╕йська передишку, за найменшо╖ нагоди в╕дновила б сво╖ спроби загарбання Укра╖ни. З╕ свого боку, укра╖нське в╕йсько вже б вибивало ворога з╕ сво╓╖ земл╕, якби мало для того достатню к╕льк╕сть украй необх╕дного озбро╓ння - того самого, яке не посп╕шають надати наш╕ зах╕дн╕ партнери.

Насправд╕, причиною "звол╕кань" колективного Заходу ╓ не ст╕льки оте небажання зн╕мати св╕й власний дах, аби прикрити наш, як м╕ркування б╕льш глибок╕. Скаж╕мо, Зах╕д, попри те, що вважа╓ таке малоймов╕рним, все ж не може ╕гнорувати можлив╕сть застосування загнаним у глухий кут Кремлем ядерно╖ збро╖. В╕дтак, тактика пов╕льного удушення неадекватного режиму вида╓ться йому нараз╕ безпечн╕шою, а отже, прийнятн╕шою. Прийнятн╕шою для них, прагматик╕в, та не для нас, хто нин╕ в окупац╕╖, а чи й у невол╕. Не для нас, бо ми хот╕ли б якнайскор╕шого зак╕нчення ц╕╓╖ криваво╖ в╕йни. Непрямим, але одним з ц╕лком можливих фактор╕в звол╕кань з поставками необх╕дно╖ к╕лькост╕ озбро╓нь можуть бути ╕ дещо дивн╕ маневри само╖ укра╖нсько╖ влади. Х╕ба ж не ОП, попри об╕цянку самого Президента, п╕втора роки гальмував призначення оч╕льника САП? Х╕ба не татарови з того ж таки ОП самов╕ддано лоб╕юють ╕нтереси дуже близьких до Кремля дерипасок та абрамович╕в? Перел╕к можна продовжувати. Та чи варто? Чи не краще робити висновки, бо тут вже мова про дов╕ру - не до ОП, його оч╕льника чи самого президента - до держави.

З Днем Державност╕, товариство!

* http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685393

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 29.07.2022 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24362

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков