Нарешті в Сімферополі з'явився новий навчальний заклад, який не тільки своїм зовнішнім виглядом тішить око, а й своєю внутрішньою атмосферою. Заклад цей - навчально-виховний комплекс "Українська школа-гімназія". Моє знайомство з Українською гімназією почалося з кабінету директора. Наталя Іванівна Руденко зустріла мене і мою доньку привітно, дала згоду на участь моєї доньки у конкурсному відборі для вступу в гімназію. В день тестування я дуже була здивована кількістю бажаючих поступити в гімназію, а також тим, що до конкурсу допускались не лише міські діти, а й всі бажаючі з Сімферопольського району і навіть з інших міст Криму. Тестування були прозорими - всі діти отримали заслужені бали. Моя донька - ровесниця незалежної України. Ми разом з нею склали розповідь про себе, про свої захоплення, взяли з собою мініатюрні роботи, виконані з пластиліну, малюнки, грамоти з тих конкурсів, в яких вона брала участь. Тест донька пройшла в числі кращих. Після презентації її та ще двох дівчат, які дуже емоційно розповідали про себе, запросили в українську редакцію Кримського телебачення на передачу "Рідна хата". В телеефірі дівчата розповідали про те, чому вони пішли навчатися саме в цю гімназію і трохи про себе, про свої плани на майбутнє. Та найбільше захоплення було, коли донька разом з іншими учнями увійшла до свого класу! Це дійсно, не клас, а казка! А який у нас чудовий класний керівник! Молода, енергійна, з великими планами на майбутнє, вчителька української мови та літератури Ольга Романівна Фльорко. Навчальний процес в гімназії продумано до найдрібніших деталей. Мені дуже подобається, що моя дочка шість днів на тиждень буде не лише навчатися, а й відвідувати шкільні гуртки. Хочу зазначити, що відвідування гуртків справа обов'язкова. І це заслуга педагогічного колективу, котрий вважає, що діти мусять бути завантажені, аби не лишалося часу на байдикування. А кількість гуртків просто фантастична - гуртки журналістики, інформатики, мовні гуртки, спортивні, музичні, танцювальні, театральний, гуртки української вишивки, гончарної справи, національної кухні і, звичайно ж, плавання. Старшокласники матимуть можливість навчатися в Малій Академії наук і вести наукову роботу. А досягнення гімназистів у навчанні та в різних конкурсах, виставках, олімпіадах тощо відзначатимуться стипендіями з власного благодійного фонду. До речі, всі гуртки входять у вартість оплати за гімназію і складають 30 гривень. У наш час це майже задарма. Кількість гуртків, які може відвідувати дитина, не обмежена, тільки було б бажання та щоб це негативно не позначалося на навчанні. Я дуже рада, що моя донька успішно пройшла конкурс і стала ученицею Української гімназії, адже вона в майбутньому хоче стати викладачем ділової української мови. Мрія моєї дочки стати ученицею гімназії збулась, вона обрала для свого навчання українську мову. Це - її бажання і право. Якщо раптом у неї й поміняються плани, вона володітиме державною мовою. І як боляче було читати статтю Надєжди Валуєвої "Комфорт по языковому признаку" в газеті "Крымская правда" від 31 серпня, яка вважає, що не потрібно було "вбухивать на такой псевдопатриотический проект" такі великі гроші. Так тільки може сказати людина, якій просто хочеться додати свою ложку дьогтю в бочку меду. Таких гімназій повинно б бути якомога більше, щоб у дітей був вибір, де навчатися. І в решті-решт повинен же Сімферополь чимось пишатися! Єдиний недолік - це те, що в гімназії не передбачено гуртожиток. Коли б він був, діти з районів могли б також стати учнями гімназії. І ще раз хочу добрим словом згадати директора гімназії Наталю Іванівну Руденко, зусиллями якої вистраждано нове приміщення. І тільки заздрісникам та наклепникам її працьовитість і справжній патріотизм, як більмо в оці. Щиро дякую директорові і всьому педагогічному колективу НВК "Українська школа-гімназія" за те, що вони допомогли здійснитися мрії моєї доньки. Вона навчатиметься в суперсучасному навчальному закладі мовою Великого Кобзаря! Ірина МАРТИНЕНКО, мати учениці 8-го класу НВК "Українська школа-гімназія" м. Сімферополя.