Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4264)
З потоку життя (7284)
Душі криниця (3924)
Українці мої... (1569)
Резонанс (1837)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (580)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (120)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (117)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«УКРА╥НСЬКИМ Д╤ТЯМ – УКРА╥НСЬКУ КНИГУ!»
Укра╖нським д╕тям в ╓вропейськ╕ кра╖ни передано понад 190 тисяч книжок.


ЛЮДМИЛА СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХ╤ВСЬКА: «СЕРЕД ВОРОЖИХ ОБСТАВИН БАТЬКИ ВИХОВУВАЛИ НАС СВ╤ДОМИМИ УКРА╥НЦЯМИ»
В цей тривожний ╕ водночас величний час, коли трива╓ боротьба за укра╖нську Укра╖ну, так важливо...


«ТАНЕЦЬ СМЕРТ╤» «П╤АН╤СТА»
Вийшла книга ╤горя Михайлишина «Танець смерт╕. Щоденник добровольця батальйону...


З В╤ДКРИТИМ СЕРЦЕМ
У Криму в╕дбулась презентац╕я книги укра╖номовного письменника Михайла Вишняка.


МИ ПЕРЕМОЖЕМО!
Ц╕каво знати, що художник зобразив загибель рос╕йського корабля «Москва» ще до його...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 24.06.2022 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 24.06.2022
ГАРЯЧА СМЕРТЬ, НЕ ЗИМНЕ УМИРАННЯ...

Згадаймо незламну Олену Тел╕гу (1906-1942) – укра╖нську поетку, публ╕цистку, л╕тературного критика, пров╕дну д╕ячку ОУН. Хоча поетична спадщина Олени Тел╕ги к╕льк╕сно невелика (в╕домо всього 38 в╕рш╕в), за зм╕стом вона ма╓ неперевершену варт╕сть. У н╕й прозвучав ╖╖ неповторний голос, притаманна ╖╖ творчост╕ особлив╕сть, яку л╕тературознавц╕ визначили як «пас╕онарн╕сть любовно╖ л╕рики».

 Св╕тогляд Олени Тел╕ги формувався поступово. То була справжня «од╕ссея», яка розпочалася у Петербурз╕. Тут у с╕м’╖ ╕нженера-г╕дротехн╕ка ╤вана Шовгенева 21 липня 1906 року народилася майбутня поетеса. П╕д час визвольних змагань родина Шовгеневих опинилася у Ки╓в╕, де донька м╕н╕стра УНР Олена навчалася у г╕мназ╕╖ Дучинсько╖. П╕д час б╕льшовицького наступу на початку 1919 року Центральна Рада змушена була залишити Ки╖в. Разом з нею змушений був ви╖хав ╕ Шовген╕в. Жити з тавром «нац╕онал╕ста» було складно, тож дружина та донька ╤вана Шовген╕ва шукали можлив╕сть ви╖хати за кордон. Проте в╕зу одержати не вдалося, тому нелегально перейшли кордон б╕ля Кам’янця-Под╕льського. Згодом оселилися в чеських Под╓брадах, де батько працював ректором Укра╖нсько╖ господарсько╖ академ╕╖, яку ем╕гранти вважали сво╓ю альма-матер. Як вважають л╕тературознавц╕, саме в цей час у св╕тогляд╕ Олени Тел╕ги в╕дбувся злам. В╕домим фактом ╓ конфл╕кт поетеси з рос╕йськими монарх╕стами п╕д час балу в Народному дом╕. У нотатках Уласа Самчука м╕ститься згадка про те, як Олена Тел╕га в╕дреагувала на закиди великодержавник╕в: «Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого ╕ мо╓╖ матер╕. ╤ я вас б╕льше не хочу знати». На ем╕грац╕╖ Олена Тел╕га усв╕домила себе укра╖нкою. А шлях укра╖нства завжди непростий ╕ тернистий. Майбутня поетеса вступила на ╕сторико-ф╕лолог╕чний факультет Укра╖нського педагог╕чного ╕нституту ╕м. М.Драгоманова у Праз╕. А дал╕ занурю╓ться у вир л╕тературного життя: сп╕лку╓ться з Наталею Л╕вицькою-Холодною, Юр╕╓м Дараганом, ╢вгеном Маланюком, Леон╕дом Мосендзом, Олегом Ольжичем. П╕сля одруження з Михайлом Тел╕гою Олена пере╖здить до Варшави до хворо╖ матер╕, проте зв’язк╕в з╕ сво╖ми празькими колегами не порива╓. У 1928 роц╕ розпочала л╕тературну д╕яльн╕сть, друкувалася в «Л╕тературно-науковому в╕снику» (1922-1932), що в той час виходив у Львов╕ п╕д редагуванням Дмитра Донцова. Л╕ричний голос Олени Тел╕ги ╕ндив╕дуальний, вп╕знаваний – це в╕чний бунт, нестримна стих╕я, протест проти «нудоти життя». Геро╖зм як найвища чеснота, як вз╕рець людсько╖ г╕дност╕ – у цьому вся Олена Тел╕га. В╕рш «Поворот» пос╕да╓ г╕дне м╕сце пом╕ж ╕нших поез╕й, пов’язаних ╕з нац╕ональним визволенням р╕дного народу: «Заметемо вогнем любови меж╕//Перейдемо убр╕д бурхлив╕ води//Щоб взяти повно все, що нам належить//╤ злитись знову з╕ сво╖м народом».

 Непохитна ц╕леспрямован╕сть, прагнення виборювати незалежн╕сть притаманн╕ й ╕ншим поез╕ям Олени Тел╕ги: «В╕дпов╕дь», «Плом╕нний день» «Безсмертне», «Засудженим». Геро╖чну особист╕сть не здатна поглинути «темна муть юрби», тож важливо не втрачати сили духу на тернистих шляхах випробовувань: «М╕й б╕ль бринить, зате коли см╕юся// То см╕х м╕й рветься джерелом на волю!» Тверда, як криця, ╕ в той же час романтична ╕ витончена натура – такою поста╓ Олена Тел╕га в листах до сво╖х друз╕в ╕ побратим╕в.

 У книжц╕ «Олена Тел╕га. Листи. Спогади» наведено листи поетеси до Михайла Тел╕ги, Натал╕╖ Л╕вицько╖-Холодно╖, Дмитра Донцова, Уласа Самчука, Богдана–╤горя Антонича. «Олена Тел╕га як особист╕сть найповн╕ше розкрилася в листах до Натал╕╖ Л╕вицько╖-Холодно╖, в╕домо╖ укра╖нсько╖ поетеси, доньки Андр╕я Л╕вицького – президента УНР в екзил╕, дружини маляра Петра Холодного та до Ксен╕╖ Св╕тлик – студентки школи фотомистецтва у Варшав╕, активно╖ учасниц╕ Укра╖нсько╖ студентсько╖ громади у Варшав╕, з якою вона здружилася в середин╕ 1930-х рок╕в», - пише упорядник Над╕я Миронець. 1932-33 роки - це був час, коли Олену Тел╕гу пов’язувала щира дружба з Наталею Л╕вицькою-Холодною. Як натура в╕дверта ╕ пристрасна, поетеса д╕лилася з подругою сокровенними думками. В багатьох листах Олена Тел╕га не прихову╓ сво╓╖ радост╕ в╕д того, що в не╖ з’явилася подруга. «Для мене писати тоб╕ – найб╕льша рад╕сть. Це ж для мене незнана рад╕сть – д╕литися з кимось, а головне з ж╕нкою, вс╕м... Це так гарно - не ховати н╕чого в сво╖й душ╕». Про сво╓ розум╕ння дружби писала не раз: «Наша дружба – це дар, засланий з неба... Будемо щирими ╕ безпристрасними одна до друго╖ на самот╕ ╕ будемо пристрасними при оборон╕ одна одно╖ в╕д напад╕в чужих людей».

 Олена Тел╕га не розд╕ляла життя ╕ творч╕сть – ц╕ реч╕ були для не╖ непод╕льними. ╥╖ непоко╖ло, що не вс╕ знайом╕ письменники ╕ поети в особистому житт╕ дотримувалися тих моральних принцип╕в, як╕ проголошували у сво╖х творах. «Звичайно, - писала вона, - життя одне, а творч╕сть – друге, але для мене незрозум╕ло, як можна виголошувати як╕сь ╕де╖ ╕ не служити ╖м». Для безкомпром╕сно╖ поетки це було неприпустимо. «Життя ╓ гарне, але яке тяжке! – з╕знавалася Олена Тел╕га в лист╕ до подруги. – Особливо для людей, як╕ не вм╕ють пристосуватися до нього. Для людей абсолютно чесних. Але все ж, Натуся, яке щастя бути д╕йсно чесними». Завжди, за будь-яких обставин, не втрачати почуття г╕дност╕ та сили духу – таким було житт╓вим кредо поетки. «Зна╓ш, як я не зношу цю рису – охання над сво╖м станом» - писала Олена Тел╕га Натал╕ Л╕вицьк╕й-Холодн╕й. Не скиглити, а боронити себе, захищати свою нац╕ю – поетеса св╕домо обрала св╕й тернистий шлях: «Тоб╕ ж подарую зброю//Ц╕лунок гострий, як н╕ж//Щоб мав ти в зал╕зн╕м свист╕//Для крику ╕ для мовчань//Уста р╕шуч╕, як вистр╕л//Тверд╕, як лезо меча».

 Протягом 1939-1941 рок╕в Олена Тел╕га перебувала у Краков╕. Тут у грудн╕ 1939 року поетеса зустр╕лася з Олегом Ольжичем, вступила в Орган╕зац╕ю Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в, де почала активно працювати в Культурн╕й референтур╕ Проводу ОУН. Поетеса дотримувалася думки, що л╕тература бездержавно╖ нац╕╖ мусила взяти на себе розв’язання громадсько-пол╕тичних проблем. Водночас поети-ем╕гранти пильнували, аби мистецтво не перетворилося на аг╕тац╕йний плакат. Про це зокрема Олена Тел╕га писала у статт╕ «Прапори духа», спрямовано╖ проти зловживання аг╕тац╕йними матер╕алами. Тогочасна публ╕цистика засв╕тила яскраве гроно ╕мен, л╕дерами серед яких були Дмитро Донцов ╕ Олена Тел╕га. У статт╕ «До проблеми стилю» публ╕цистка окреслила риси ново╖ естетики як активного творця майбутнього життя: «Романтика нац╕╖, романтика змагань, романтика життя».

 Головна мета, що ╖╖ ставила Олена Тел╕га у сво╖х блискучих публ╕цистичних виступах, як ╕ в л╕риц╕ – будити нац╕ональну св╕дом╕сть, виховувати почуття г╕дност╕. Особливо яскраво ця теза пролунала у статт╕ «Партач╕ життя»: «Чим вищий п’╓дестал побуду╓мо для тих, що стали символом наших визвольних змагань, тим дал╕ падатиме роз’яснювальне св╕тло в╕д цього символу – тим ширш╕ маси будуть бачити яскравий дороговказ для свого життя ╕ для сво╓╖ боротьби. ╤ тому в м╕льйони рупор╕в мусимо кричати про наших геро╖в ╕ на найвищих висотах р╕зьбити ╖хн╕ ╕мена ╕ чини, щоб у найдальших закутинах наших земель ус╕м було видно незабутн╕ постат╕ у весь ╖х величний зр╕ст». Як духовний запов╕т нац╕╖ звучать слова письменниц╕ у статт╕ «Сила через рад╕сть»: «Перед нашою молоддю сто╖ть блискуче завдання – стати батьками майбутнього сво╓╖ нац╕╖. Хай же вона не зр╕ка╓ться ц╕╓╖ чест╕, виховуючи себе лише на с╕рих рядовик╕в. Наш╕й мас╕ потр╕бн╕ пров╕дники в ус╕х д╕лянках життя, ╕ хай кожний не п╕дтина╓ соб╕ добров╕льно крила, лише стара╓ться розгорнути ╖х якнайширше. Хай пам’ята╓, що хто готу╓ себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди матиме погонич╕в, а чи не забагато погонич╕в мали ми в минулому?» Розкол в ОУН Олена Тел╕га сприйняла як загальнонац╕ональну ╕ свою особисту трагед╕ю, залишившись в середовищ╕ п╕д проводом полковника Андр╕я Мельника.

 П╕сля початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в липн╕ 1941 року в склад╕ пох╕дних груп ОУН разом з Уласом Самчуком нелегально перейшли кордон. У листах Олени Тел╕ги, написаних в роки в╕йни, можна знайти безл╕ч ун╕кальних факт╕в, що проливають св╕тло на тогочасну атмосферу. «За листами, як╕ писала вона чолов╕ков╕, коли поверталася разом з Уласом Самчуком в Укра╖ну як член ОУН, сп╕вроб╕тник Культурно╖ референтури ц╕╓╖ орган╕зац╕╖, можна встановити маршрут ╖хнього пересування, дату та обставини переходу кордону на р╕чц╕ Сян, д╕знатися про людей, як╕ сприяли ╖м у цьому, – пише Над╕я Миронець. – З листа, написаного Оленою Тел╕гою чолов╕ков╕ з╕ Львова 24 липня 1941 року видно, як боляче переживала вона розкол у нац╕онал╕стичному табор╕, як вражена була т╕╓ю обструкц╕╓ю, яку влаштували ╖й ╕ Уласу Самчуков╕ п╕д час виступу 23 липня у Сп╕лц╕ укра╖нських письменник╕в у Львов╕, коли ╖м довелося з╕ткнутися «з ус╕╓ю ц╕╓ю публ╕кою», з людьми, як╕ «роблять з себе мученик╕в ╕ геро╖в, а на нас ем╕грант╕в дивляться як на вт╕кач╕в до виг╕дного життя: це було просто обурливо».

 22 жовтня 1941 року поетеса нарешт╕ д╕сталася омр╕яного Ки╓ва, куди так прагнула потрапити. Попри небезпеку, мельник╕вц╕ заснували Укра╖нську нац╕ональну раду. Оун╕вц╕в не лякали труднощ╕, про що д╕зна╓мося з листа Олени Тел╕ги в╕д 15 с╕чня 1942 року в Прагу до Олега Лащенка, сп╕вроб╕тника Культурно╖ референтури ОУН: «В╕три в╕ють безперестанку. Мороз такий, що вс╕ ми ходимо, як на свят╕ Миколи... Але за цим сн╕гом ╕ в╕трами в╕дчува╓ться вже яскраве сонце ╕ зелена весна...» Як член Культурно╖ референтури, Олена Тел╕га створила Сп╕лку письменник╕в, переважно з початк╕вц╕в, адже чимало письменник╕в зазнали репрес╕й у 30-х роках. Т╕ ж, кому пощастило врятуватися, опинилися п╕д час в╕йни в евакуац╕╖. В той же час поетка ╕ публ╕цистика редагу╓ додаток «Л╕тература ╕ мистецтво» при газет╕ «Укра╖нське слово», який почина╓ виходити п╕д назвою «Л╕таври». Сво╖м принципам н╕коли не зраджувала – продовжувала працювати на утвердження нац╕онально╖ св╕домост╕ почуття г╕дност╕.

 Не друкувала твори, що вихваляли г╕тлер╕вський режим, засуджувала под╕бн╕ панег╕рики: «Це, мабуть, т╕ ж сам╕ писаки, що й Стал╕нов╕ щедрували». Зв╕сно, г╕тлер╕вц╕ не могли пробачити тако╖ зухвалост╕. П╕сля невдалих спроб приборкати «Л╕таври» на початку 1942 року ╖х закрили. Невдовз╕ г╕тлер╕вц╕ влаштували справжн╕й терор, розпочалися арешти серед укра╖нських нац╕онал╕ст╕в. Олег Ольжич умовляв Олену Тел╕гу залишити м╕сто, але вона категорично заявила: «Я з Ки╓ва вдруге не по╖ду». Знаючи про масов╕ арешти укра╖нц╕в 7 лютого ╕ про те, що гестапо влаштувало зас╕дку в прим╕щенн╕ Сп╕лки письменник╕в на Трьохсвятительськ╕й вулиц╕, вона 9 лютого п╕шла на чергове зас╕дання, де й була заарештована. Безкомпром╕сна, мужня, а ще – ж╕ночна та елегантна. Св╕й фатальний виб╕р вона зробила задовго до смерт╕, задекларувавши, що мистецтво й життя – непод╕льн╕. Олену Тел╕гу розстр╕ляли у Ки╓в╕ в Бабиному Яру 21 лютого 1942 року. Тод╕ ж ╕ збулося ╖╖ пророче передбачення: «Я палко мр╕ю до самого рання//Щоб Бог з╕слав мен╕ найб╕льший дар//Гарячу смерть, не зимне умирання».

 Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 24.06.2022 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24292

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков