Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОГОДИВ КАНДИДАТУРУ ЗАЛУЖНОГО НА ПОСАДУ ПОСЛА У БРИТАН╤╥
Про це йдеться у пов╕домленн╕ М╕н╕стерства закордонних справ Укра╖ни…


БУДЕ ДЕНЬ, КОЛИ ╤ ШВЕЦ╤Я ЗМОЖЕ ПРИВ╤ТАТИ УКРА╥НУ З╤ ВСТУПОМ В АЛЬЯНС
Звернення Президента Укра╖ни.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 17.06.2022 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 17.06.2022
ТА╢МН╤ В’ЯЗНИЦ╤ ДОНБАСУ

 Журнал╕стки ╤рина Вовк ╕ Дар’я Бура у передмов╕ до сво╓╖ книжки «╤золяц╕я» зазначають: «У ц╕й книз╕ 22 ╕стор╕╖ з вуст колишн╕х бранц╕в «ЛДНР»: це адаптован╕ монологи (без авторських коментар╕в журнал╕ст╕в, за виключенням дов╕дкових уточнень ╕з позначкою «авт.») в╕дтак лише те, що ексв’язн╕ розпов╕ли про сво╓ життя п╕д час в╕йни ╕ в час╕ полону. Розшукуючи й анал╕зуючи ╕нформац╕ю, ми зробили акцент на в╕йськових ЗСУ та людях, як╕ працювали на користь укра╖нських сил ╕ це п╕дтверджують м╕сцев╕ мешканц╕ Донбасу, укра╖нськ╕ в╕домства, журнал╕сти та наш╕ особист╕ джерела. Кожен ╕з цив╕льних ексбранц╕в по-сво╓му поясню╓ «свою боротьбу» на користь Укра╖ни: хтось розклеював лист╕вки окупованими м╕стами, хтось публ╕кував дописи й фото з окуповано╖ територ╕╖, чим дискредитував бойовик╕в, у когось знаходили в помешканн╕ чи авто вибух╕вку, хтось готував диверс╕╖, ще хтось – передавав ╕нформац╕ю про бойовик╕в ╕ техн╕ку окупант╕в укра╖нським силам. Залежно в╕д завдано╖ бойовикам шкоди, в’язн╕в п╕ддавали р╕зним тортурам у та╓мних тюрмах Донбасу. ╤ кожен з╕зна╓ться – «сповна в╕дчув «русский мир» на соб╕». Серед опов╕дач╕в ╕стор╕й ц╕╓╖ книги багато з╕знаються, що розказане ними – нав╕ть не 50% того, що в╕дбувалося насправд╕ в п╕двалах Донецького та Луганського «МГБ», на так зван╕й донецьк╕й «╕сбушц╕», сумнозв╕сн╕й кат╕вн╕ «╤золяц╕я», у та╓мних тюрмах, С╤ЗО ╕ колон╕ях окупованого Донбасу. Хтось перепов╕дав тортури в подробицях, хтось ╕з жахом ╕ кр╕зь сльози заледве м╕г говорити, хтось описував усе ╕з ц╕лковитим споко╓м у голос╕, а хтось мужньо, з в╕йськовою витримкою, вистояв полон».

 ╤нженер ╕з Луганська Анастас╕я Мух╕на 1947 року народження згаду╓: «Т╕ люди, як╕ так марили Рос╕╓ю, все життя сво╓ прожили, користуючись укра╖нськими благами, ╕ ходили до укра╖нсько╖ школи, ╕ вчилися в укра╖нських вузах, ╕ пенс╕╖ пот╕м мали також укра╖нськ╕. Та люди з Ростовсько╖ й Воронезько╖ областей до в╕йни мало не щових╕дних при╖здили на Донбас, зокрема – до Луганська, щоб закупити соб╕ речей ╕ продукт╕в, вуг╕лля, будматер╕али».

 Житель Донецька Роман Писанець звернув увагу, що окупац╕ю Донбасу готували давно: «Задовго до Майдану в Донецьк╕й област╕, у Донецьку владою були розформован╕ танков╕ полки й т.д. Щоб н╕хто не зм╕г чинити оп╕р. Почати на наш╕й територ╕╖ наступ можна було зовс╕м безперешкодно».

 Житель м╕ста Мак╕╖вки, один ╕з колишн╕х комсомольських кер╕вник╕в Василь Сав╕н характеризу╓ Донбас: «Донецька республ╕ка» в нас не з 2014 року, а з 1996-го. Коли Янукович став першим в╕це-губернатором при Щербан╕, тод╕ в нас ╕ почалася «Донецька республ╕ка». В╕н п╕дтягував, п╕дминав п╕д себе чиновник╕в, пол╕ц╕ю, в╕йськових, прокурор╕в. Вс╕х силовик╕в. Ки╖в закривав на це оч╕. У нас на Донбас╕ чиновники – лише наш╕, пол╕ц╕я – т╕льки наша, все т╕льки наше. Заст╕йне болото. Зовн╕ н╕яка св╕жа вода не додавалася. Ки╖в н╕як на це не реагував ╕, зрозум╕ло, - застояна вода врешт╕-решт протухла. Вони повн╕стю контролювали Донбас. ╤ коли перем╕г ╢вромайдан, ц╕ «професори» вир╕шили, мовляв, «ми зараз залишимо за собою вплив на Донбас╕ – звернемось до рос╕ян, попросимо рос╕ян зайти й з ╖хньою допомогою не дамо зайти на Донбас проукра╖нським силам, а рос╕ян пот╕м надуримо…» Саме рег╕онали п╕дпалили Донбас. «Парт╕я рег╕он╕в» вир╕шила, що запустить Рос╕ю, а пот╕м ╖╖ обдурить, бо якось же весь час вдавалося дурити й керувати. А вийшло навпаки – вони запустили рос╕ян, ╕ т╕ ╖х кинули. Тому що кидати в рос╕ян – це норма. Б╕смарк говорив: «Догов╕р з Рос╕╓ю не вартий того паперу, на якому в╕н написаний». Б╕знесмени Донбасу н╕коли Януковича та його шайку не любили, бо в╕н «в╕джимав» все. Зараз це все набуло пол╕тичного забарвлення, бо хапають б╕знесмен╕в, кидають у п╕двали, катують, змушують майно переписувати. Так само, як ╕ в мене «в╕джали» весь м╕й б╕знес. Я мав великий буд╕вельний б╕знес в Донецьку. Т╕льки зараз це носить пол╕тичне забарвлення, назива╓ться «боротьбою з укропами» й п╕дноситься як «борьба за русский мир». А це все було й при Янукович╕ – викрадали б╕знесмен╕в, катували, в╕др╕зали пальц╕, в╕др╕зали члени, змушували переписувати майно, переписувати б╕знес, викрадали д╕тей. Це все й ран╕ше було. Т╕льки жодного протестного руху на Донбас╕ не було. По вс╕й кра╖н╕ народн╕ бунти, хвилювання, з адм╕н╕страц╕й виганяли чиновник╕в, прокурор╕в, пол╕цейських Януковича. А в Донецьку такого не було – народ в нас був прибитий ╕ мислив, як стадо».

 П╕дпри╓мець ╕з Донецька Андр╕й Женчус п╕дтверджу╓: «При Янукович╕ було складно, в╕н ╕ його д╕ти крали й в╕джимали п╕дпри╓мства в нас на Донбас╕».

 Менеджер ╕з Донецька Тетяна Гончарова розпов╕да╓ про м╕тинги: «Ми пом╕чали, що на м╕тинги звозять людей. ╥х було багато – молодих спортивних хлопц╕в. Спочатку це були «т╕тушки» з Харкова. П╕д обладм╕н╕страц╕╓ю стояло п’ять чи ш╕сть автобус╕в ╕з харк╕вськими номерами. Вони по к╕лька д╕б сид╕ли в цих автобусах, гуляли м╕стом. ╤ коли наш╕ проукра╖нськ╕ м╕тинги збиралися, ц╕ хлопц╕ п╕дходили зв╕дти до площ╕ Лен╕на. Тобто спочатку це були й нем╕сцев╕, але люди з Укра╖ни. Пот╕м з’явилися автобуси з рос╕йськими номерами. А в них так╕ сам╕ на вигляд не зовс╕м нормальн╕ хлопц╕. Вони були ще агресивн╕ше налаштован╕. У них були палки, труби як╕сь пластиков╕, яйця, якими вони в нас кидали. 13 березня, коли вбили Д╕му Чернявського, м╕л╕ц╕я бачила, що з боку тих, хто був на проукра╖нському м╕тингу, н╕чого не лет╕ло в ╕нший б╕к – жодного яйця чи пляшки. Люди просто сп╕лкувалися, тримали прапори, стр╕чки, сп╕вали Г╕мн. А з того боку в нас пост╕йно щось кидали – яйця, кам╕ння, шумов╕ пакети. Пот╕м почалася б╕йка й правоохоронц╕ н╕кого не стримували й не зупиняли. Серед м╕сцевих – я б не сказала, що вони дуже п╕дтримували пророс╕йський натовп. Швидше це виглядало так: «Нам все равно кто будет, лишь бы никакой войны. А может и лучше будет, если нас Россия заберет. А вообще, лиш бы была нормальной жизнь, работа, пенсии платили, нам все равно, кто будет – Россия, Украина, Путин, Новороссия, кто угодно». Були, звичайно, ╕ т╕, хто активно п╕дтримував ╕ м╕тингував саме за Рос╕ю, але переважна б╕льш╕сть отака невизначена була».

 Стан╕слав Печонк╕н ╕з м╕ста Горл╕вки: «Для того, щоб не виникало ╕люз╕й, зв╕дки в рег╕он╕, який не здатен до самоорган╕зац╕╖, раптом знайшлося ст╕льки м╕тингувальник╕в, багатьох людей п╕двозили з Рос╕╖ автобусами, нав╕ть не приховуючи номерних знак╕в – з Воронезько╖ й Ростовсько╖ областей. Окр╕м цього зрозум╕ло було, що це не м╕сцев╕ люди, за не нашою вимовою. Вони при╖жджали й зовс╕м не знали м╕сцевост╕, у деяких на годинниках був рос╕йський час. Дуже багато рос╕ян було».

 ╤гор Кул╕ш ╕з Горл╕вки зазнача╓, що на рос╕йськомовному Донбас╕ рос╕ян розп╕знавали ╕ за гов╕ркою: «Нас, з Донецько╖ област╕, попри те, що ми рос╕йською сп╕лку╓мося, гов╕рка будь-де вида╓. Будь-кого гов╕рка вида╓, якщо послухати. А на Донбас╕ з’явилася гов╕рка саме рос╕ян».

 Василь Сав╕н: «Раптом я почав пом╕чати молодих хлопц╕в, як╕ збиралися в м╕ст╕. Це був березень-кв╕тень, «референдум», лозунги. Я п╕д╕йшов поговорити з цими хлопцями, а вони виявилися з Некл╕новського району, Ростовсько╖ област╕. Ними керував м╕й колишн╕й друг по ростовському обкому комсомолу, який тод╕ був заступником завв╕дд╕лу обкому ростовського комсомолу. Ростовц╕ при╖хали штурмувати Донецьку облдержадм╕н╕страц╕ю п╕д виглядом донеччан. Багато людей у Донецьку цю «русскую весну» сприймали дуже неоднозначно. Там жило дуже багато нормальних людей ╕ зараз живуть. У Рос╕╖ голосування на так званому «референдум╕» подавалося як «массовый, единогласный выбор жителей юго-востока». Н╕чого под╕бного. 11 травня, у день так званого «референдуму», я пров╕в чотири м╕тинги: два на базарах ╕ два в школах, де були м╕сця для голосування, люди лаялися, казали, що не п╕дтримують. А п╕дносилося, що голосують ус╕ масово. Припустимо, завжди в район╕ ╓ 10 д╕льниць, а в той день була т╕льки одна. Т╕льки тому в них вийшла «очередь». ╤ зняли показуху. Люди дуже неоднозначно сприймали це все».

 Анастас╕я Мух╕на: «На власн╕ оч╕ я бачила, як десь ╕з березня-кв╕тня 2014 року, одразу п╕сля анекс╕╖ Криму, т╕ «зелен╕ чолов╕чки» йшли-╖хали на наш Луганськ. А рухалися вони прям╕с╕нько ╕з Ростовсько╖ област╕, явно не з сус╕дн╕х с╕л. А ще, у Луганську узагал╕ дуже багато рос╕ян: вони мали рос╕йськ╕ паспорти й н╕коли не приховували, що ╖м не надто подоба╓ться, що вони в Укра╖н╕. Вони працювали, зокрема, в держустановах: школах, м╕ськрадах тощо. Але вони по сут╕ сво╖й – боягузи, тому ран╕ше сид╕ли тихо. А тут раптом – п╕дтримка з Рос╕╖ прибула, ╖х же «захищати» при╖хали. От вони й почали голови п╕дн╕мати. Спершу б╕гали проукра╖нськими м╕тингами й то наш прапор з╕рвуть, то поб’ють якогось поодинокого м╕тингувальника. А тод╕ почали ходити на сво╖ незаконн╕ «акц╕╖ протесту», сепаратистськ╕ з триколорами в руках».

 Василь Сав╕н пров╕в невелике соц╕олог╕чне досл╕дження, як╕ категор╕╖ населення кого п╕дтримують: «При╖жджаю в школу, розмовля╓мо: вчител╕, люди з вищою осв╕тою, - за Укра╖ну, прибиральниц╕ – за «русский мир». При╖жджаю в л╕карню: л╕кар╕, люди з вищою осв╕тою, - за Укра╖ну, сан╕тарки, прибиральниц╕ – за «русский мир».

 Роман Г╕сь ╕з Донецька характеризу╓ м╕сцевих, як╕ п╕дтримали рос╕йську агрес╕ю: «Люди ж, як╕ почали з’являтися на вулиц╕ з палками, битами, ножами й п╕столетами-автоматами, викликали страх в ус╕х м╕сцевих мешканц╕в. Р╕ч у тому, що в б╕льшост╕ це були м╕сцев╕ неблагонад╕йн╕ люди й в╕д них можна було чекати чого завгодно. Вони ходили в р╕зноб╕йн╕й форм╕, нер╕дко рос╕йського зразка, могли випивати, вживати наркотики й пот╕м з╕ вс╕╓ю збро╓ю «прогулюватися» м╕стом. Мен╕ тод╕ було 17, ╕ мен╕ реально стало страшно. Бо вони дуже агресивно поводилися з тими, хто ╖х не п╕дтримував, чи бува нав╕ть «насм╕лився» вступити в якусь дискус╕ю, доводити, що Донецьк – укра╖нський».

 Л╕кар-анестез╕олог Донецько╖ обласно╖ л╕карн╕ Олена Лазар╓ва: «Коли «Вася-наркоман», який вс╕ сво╖ останн╕ роки збирав пляшки по см╕тниках Донецька, щоб заробити соб╕ на плящину оковито╖, - раптом ста╓ «ополченцем», бойовиком, прямо «борцем за свободу ╕ незалежн╕сть». ╤ н╕чого, якби в╕н просто себе таким уявив ╕ загордився, а йому ж дали зброю, бо в╕н за грош╕ готовий на будь-що. Так╕ люди були дуже потр╕бн╕ тим, хто в нас розхитував ситуац╕ю, хто все це зат╕яв. ╤ от на першому етап╕, маю на уваз╕ захоплення адм╕нбуд╕вель, «м╕тинги», зривання укра╖нських прапор╕в, пересл╕дування м╕сцевих актив╕ст╕в – таких марг╕нал╕в-алкогол╕к╕в з╕ збро╓ю була б╕льш╕сть серед борц╕в за «республ╕ку». ╤ це реально було страшно: коли ти йдеш по центру м╕ста, а тоб╕ назустр╕ч – людина з битою, ножем чи автоматом й абсолютно в╕дмороженим зовн╕шн╕м виглядом, з в╕дмороженим поглядом. Хтозна, що йому зараз встрелить у голову: то ножем помаха╓, то автоматом. Але дедал╕ б╕льше з’являлися люди, як╕, вочевидь, були при╖жджими, бо явно не знали м╕сцевост╕, не знали очевидного для донеччан».

 Василь Сав╕н схарактеризував кер╕вник╕в ОРДЛО: «Жодних переговор╕в ╕з представниками ОРДЛО напряму бути не може. Наприклад, я добре знаю Пушил╕на. В╕н наш, мак╕╖вський. В╕н безтолковий, у нього нема╓ жодно╖ осв╕ти, кр╕м як шк╕льно╖. В╕н намагався вчитися в Мак╕╖вському ╕нженерно-буд╕вельному ╕нститут╕, зв╕дти його вигнали. До нього кер╕вником так звано╖ «ДНР» був Захарченко. В╕н навчався в техн╕кум╕, його вигнали з третього курсу, як нездатного здобути осв╕ту. Там нема з ким с╕дати за ст╕л переговор╕в».

 Головний радник Захарченка з в╕йськових питань ╕ особистий друг «полковник» Серг╕й Завдов╓╓в н╕коли не служив в арм╕╖. В╕н торгував дитячими ╕грашками на базар╕. В╕йськовий комендант Мак╕╖вки Олександр Ляшенко трич╕ судимий за наркоман╕ю ще за укра╖нсько╖ влади. Працював вод╕╓м на АТЦ комб╕нату К╕рова, поки його не вигнали. Пот╕м торгував вудками на базар╕.

 Владу в Горл╕вц╕ захопив Б╓с (уродженець Рос╕╖ ╤гор Безлер). Стан╕слав Печонк╕н розпов╕да╓ про нього: «У 2002 роц╕ в╕н зв╕льнився в запас ╕ при╖хав у Горл╕вку, отримав укра╖нське громадянство. Тут в╕н мав св╕й невеличкий б╕знес – похоронне бюро. Олег Губанов, за п╕дтримки якого орган╕зовувалася «самооборона» м╕ста, був кумом Безлера, тод╕ Безлер отримав доступ до комунального господарства. Його призначили директором п╕дпри╓мства, яке займалося м╕ськими кладовищами. Щоправда, його швидко зв╕дти вигнали, тому що в╕н почав торгувати огорожами. Тобто р╕зали огорож╕ з могил ╕ продавали ╖х. Таким чином Безлер став в╕домим».

 Марина Чуйкова зазнача╓ про зрадник╕в Укра╖ни, як╕ захопили владу: «Це були абсолютно неосв╕чен╕, туп╕ й неграмотн╕ люди. Вони не вм╕ли цим ус╕м керувати. Тому ╖м на п╕дсилення почали приходити рос╕йськ╕ найманц╕, в╕йськов╕ вочевидь: навчали м╕сцевих марг╕нал╕в, як ╕з «незгодними боротися». Людей схоплювали н╕ за що: за фото в соцмережах, за тв╕ти, та нав╕ть за те, що хтось сфотографував себе, а там десь позаду машина в╕йськова про╖хала. Не кажучи вже про Володимира Рибака, нашого м╕сцевого депутата, якого жорстоко закатували за яскраву проукра╖нську позиц╕ю».

 Василь Сав╕н опов╕да╓ про сл╕дчих, як╕ його допитували: «Дв╕ч╕ був допит, який тривав дв╕ доби. Дв╕ доби зм╕нювалися люди, зм╕нювалися сл╕дч╕… Сл╕дч╕ – це рос╕йськ╕ фсбшники. Вони й не ховалися, що в «МГБ» керують. У них сво╖ каб╕нети, у каб╕нетах фотограф╕╖ Пут╕на, Стал╕на. У мене опер був – колишн╕й сп╕вроб╕тник СБУ, майор Вялих Олександр Серг╕йович. А другий опер – майор ФСБ Кирилов Роман Юр╕йович з Ростовського ФСБ. А начальник Мак╕╖вського управл╕ння «МГБ» - п╕дполковник ФСБ ╤гнатов Денис Олександрович, а пом╕чник у нього ╤гор, старший лейтенант. Пр╕звища його не знаю, але на той момент в╕н нещодавно зак╕нчив школу ФСБ. А брат його, теж фсбшник, загинув у Чечн╕. Дво╓ сл╕дчих було: майор «МГБ» Карабань Володимир Анатол╕йович ╕ п╕дполковник ФСБ Жеб╕н Володимир ╤ванович. Фсбшники з найб╕льшим презирством ставляться до м╕сцевих «емдебешник╕в». Б╕льше того, у Рос╕╖ це вважа╓ться покаранням, коли служити фсбшник╕в в╕дсилають в «ДНР». У Сир╕ю, наприклад, для них престижно й зарплата хороша, а Донецьком т╕льки зальотчик╕в карають. Через це вони в нас св╕й б╕знес влаштували. Ростовськ╕ фсбшники вир╕шують, наприклад, ф╕нансов╕ питання так: крадуть б╕знесмен╕в, а там звинувачення легко «пришити» - сфотографували на тл╕ укра╖нського прапора ╕ все – 30 тисяч долар╕в такса. Ч╕тко, ╕ тебе зв╕льняють. У «казак╕в» св╕й б╕знес. Але «казаки» ж крохобори. Вони вбивали не за хорошу машину або за як╕сь ц╕нност╕, а за гаражн╕ ворота. У комендантську годину ловлять, забирають. Такса за викуп – 10 блок╕в хороших сигарет. Якщо не принесли, значить, битимуть, знущатимуться, будете там копати окопи».

 Анастас╕я Мух╕на розпов╕да╓ про грабеж╕, як╕ зд╕йснювали окупанти: «Можна було по будинках визначити, хто в м╕сто чи село ув╕йшов: там, де побували «кадир╕вц╕» - лишився т╕льки каркас дому, вони все знищували, а там, де першими ступили рос╕яни – зникала уся дорога техн╕ка, сантехн╕ка, грош╕, коштовност╕. Вони йшли й руйнували все те, що люди соб╕ нажили за життя».

 Цього року ще б╕льша частина укра╖нц╕в переконалася, що рос╕йська арм╕я – це орда граб╕жник╕в. Знову московськ╕ окупанти грабують населення на загарбаних ними землях.

 Анастас╕я Мух╕на продовжу╓: «Як перший рос╕йський конвой зайшов у м╕сто, то вони зайшли н╕бито привезти «гуман╕тарну допомогу» - як╕сь продукти, реч╕ першо╖ необх╕дност╕. А насправд╕ ж вони пот╕м тими машинами вивозили техн╕ку ╕з заводу, який виготовляв двигуни для вертольот╕в ╕ л╕так╕в, з 100-го заводу установку вирощування штучних кристал╕в. Вивезли також усю документац╕ю з луганського тепловозобуд╕вного заводу. Якби Рос╕я д╕йсно хот╕ла створити тут «процв╕таючу республ╕ку», вона б такого зв╕дси не вивозила. А вони просто розкрадали, а м╕сцев╕ в б╕льшост╕ були зачарован╕ тими продуктовими наборами, як╕ вони привезли «на в╕дчепись».

 Факт пограбування Донбасу московськими окупантами наводить ╕ жителька Мак╕╖вки Олена Завальна: «Поруч з мо╓ю роботою – шахта «Чайк╕не» - от ╖╖ «ополченц╕» «пор╕зали» й вивезли «гумконво╓м» у Рос╕ю».

 ╢ св╕дчення про обстр╕ли. Олена Сорок╕на, власниця зоомагазину ╕з Первомайська: «Бойовики пом╕ж дев’ятиповерх╕вки Первомайська, як╕ видно з позиц╕й в Г╕рському, затягували сво╖ м╕номети й стр╕ляли по наших хлопцях. Хот╕ли, щоб т╕ вдарили у в╕дпов╕дь по домах. А наш╕ не стр╕ляли». Олена Завальна: «Бойовики особливо полюбляли ставити сво╖ установки в житлових кварталах: викликали вогонь наших в╕йськ на м╕сто. Ну але ж наш╕ хлопц╕ розум╕ють, що там люди, - не стр╕ляли. У мене нав╕ть фото ╓ тих установок. ╤ я ╖х також публ╕кувала у тв╕ттер».

 Стан╕слав Печонк╕н: «Вл╕тку 2014-го ╕ взимку 2015-го були активн╕ бо╖ й обстр╕ли Горл╕вки. Багато з цих обстр╕л╕в викликали бойовики – за╖жджали в мирний квартал, зв╕дти стр╕ляли, а пот╕м туди ╕нод╕ приходила «отв╓тка». Кр╕м того, бойовики займалися самообстр╕лами м╕ста. Коли актив╕зувалися в╕йськов╕ д╕╖, бойовики зображали, н╕би м╕сто обстр╕люють «кривав╕ бандер╕вц╕». Тобто з м╕номет╕в, а ╕нод╕ з ракетних систем залпового вогню стр╕ляли сам╕».

 Командир танку Богдан Пантюшенко, який 5 рок╕в понев╕рявся у полон╕, згаду╓: «У вс╕х м╕сцях утримання сидять ╕ в╕йськовополонен╕, ╕ м╕сцев╕ укра╖нц╕, ╕ «сепари». Останн╕ здеб╕льшого за торг╕влю збро╓ю-наркотиками, за вбивства».

 Вс╕ в’язн╕ св╕дчать про жахлив╕ тортури. Тетяна Горбул╕ч, бармен ╕з м╕ста Щастя: «Допитували мене переважно м╕сцев╕. Та й рос╕яни були поодинок╕. Щоб змусити мене сказати те, що ╖м треба, починали просто з образ, морального насильства, приниження. Коли словами не могли чогось добитися, тод╕ в д╕ю вступав електрошокер: його вони застосовували з особливим ентуз╕азмом. На додачу – демонстрували на мен╕ сво╖ боксерськ╕ навички. Не раз казали, що таких як я розстр╕люють, об╕цяли, що вони це зроблять, розпов╕дали, як вони це зроблять ╕ що буде з╕ мною перед тим, як пустять кулю в голову. Взагал╕ застосовували все, що могли, що ╖м дозволяла ╖хня фантаз╕я – не соромилися н╕чого. Сильно били по нирках, приц╕льно, ну й регулярно оцей електрошокер… струм то ╖хня «улюблена» тортура. А пот╕м мен╕ вибили зуби й розр╕зали жив╕т. Р╕зали посередин╕ й по боках… не хочу про це згадувати. У них – збочена псих╕ка. Медична допомога? Я вас прошу, знеболююче й снод╕йне, ну ще якусь мазь мен╕ на той розр╕заний жив╕т дали, ╕ бинти могли в камеру закинути. Д╕вчат ╜валтували, не та╓мниця. ╤ залежало це в╕д зм╕ни отих наглядач╕в ╕ к╕лькост╕ ними випитого, ╕ взагал╕, в╕д того, «п╕д чим вони». К╕лька раз╕в об╕цяли заразити мене СН╤Дом ╕ сиф╕л╕сом. Не раз чула крики ╕ з сус╕дн╕х камер: до чолов╕к╕в просто приходили п’ян╕ наглядач╕ й били, ламали, р╕зали ножами, можливо, ╕ ╖х ╜валтували. Пот╕м давали трохи часу отямитися, ╕ знову т╕ сам╕ кола пекла. Ну з чолов╕ками насправд╕ жахи там робили. Труп – раз на м╕сяць, а то й два трупи – це в них стаб╕льно. Люди просто не переживали ц╕ тортури: вмирали прямо посеред катувань, бувало й п╕сля них в╕д того, що не витримало серце, бувало й в╕ку сам╕ соб╕ вкорочували. Катували ус╕х, так само смерть могла торкнутися кожного, це в╕д стат╕ та в╕ку не залежало: доросл╕ чолов╕ки, ж╕нки, малол╕тн╕, яким по 18 рок╕в, ╕ нав╕ть бабуськи».

 В╕ктор╕я Ворон╕на, жителька Луганська 1995 року народження: «Одразу мене сильно побили, а пот╕м к╕лька раз╕в допитувавали за допомогою пол╕графа. П╕д час допит╕в застосовували електричний струм, електроди п╕дв╕шували за мочки вух або за кист╕. Мен╕ кололи х╕м╕чн╕ препарати. Це було найстрашн╕шим. П╕сля цих укол╕в, як╕ мен╕ робили неодноразово, я була немов у гарячц╕. Стан п╕сля них дуже жахливий – п╕двищене серцебиття, артер╕альний тиск п╕д╕йма╓ться дуже швидко, в╕дбува╓ться втрата св╕домост╕. ╤нколи нав╕ть досить на тривалий час. «Допити» проводили м╕сцев╕ бойовики, б╕льш╕сть з яких були колишн╕ми сп╕вроб╕тниками М╕н╕стерства внутр╕шн╕х справ Укра╖ни. ╥х дуже нервували люди, як╕ були за Укра╖ну. Також були рос╕яни, яких я вп╕знавала за характерною вимовою. У нас в Луганську так н╕хто не говорить. П╕сля одн╕╓╖ з ╕н’╓кц╕й я втратила св╕дом╕сть б╕льш н╕ж на дв╕ години. Одного разу сильне побиття, струм ╕ уколи сп╕впали. Той день у полон╕, напевно, був найжахлив╕шим. Нав╕ть якщо з’являвся л╕кар, то лише для того, щоб просто привести до тями, аби вони мали змогу продовжити сво╖ катування та тортури. Вони також тиснули на мене морально. Вони погрожували розправою з родиною. Оск╕льки родина знаходилась в Луганську – це був довол╕ вагомий аргумент».

 Денис Секацький, житель Луганська: «Найстрашн╕ше – це вода: тебе зв’язують, с╕дають на грудну кл╕тку, кладуть рушник на обличчя ╕ поливають теплою водою. Дихати ти наче й можеш, але в тебе вс╕ леген╕ наповнюються водою, митт╓во, з кожним вдихом, ╕ ти захлина╓шся. А коли втрача╓ш св╕дом╕сть – вони п╕дключають струм ╕ б'ють тебе струмом. Якщо ти ще можеш бачити, то пом╕ча╓ш, як з тебе йде пара. ╤ так трива╓ години 3-4 п╕дряд. Вони допитують, а в тебе нав╕ть язик не працю╓ – ти н╕чого не можеш в╕дпов╕сти. Можуть закувати тоб╕ руки за спиною ╕ п╕дв╕сити шнурком до стел╕».

 Кандидат ф╕лософських наук Олег Галазюк, житель м╕ста Торез (нин╕ Чистякове): «Допитували людей ╕ на «тап╕ку». Це такий ╕ндукц╕йно-котушковий польовий телефонний апарат, в╕н виробля╓ струм. Так от, той тап╕к… словом, його оголен╕ дроти прикручують до ген╕тал╕й та ╕нших орган╕в, до пальц╕в н╕г ╕ вмикають струм. Часом можуть взяти ще ультразвуковий гель, аби була краща пров╕дн╕сть струму. Бувало, щоб добитися «б╕льшого ефекту», вставляли один електрод в рот, а ╕нший на мочку вуха. Людей могли прив’язати до металевих каталок голими, примотати скотчем чи пакувальною стр╕чкою. ╤ теж – струм».

 Олександр Репетило, житель Донецька: «З ж╕нок, окр╕м з╜валтувань, знущалися ╕ морально. Наприклад, давали пластикову пляшку сходити в туалет. Або могли дати проносне й не в╕двести в туалет. Там у кожн╕й камер╕ ц╕лодобово в╕вся в╕деонагляд. На камеру ходити в туалет – для цього потр╕бна сила, переступити через це».

 Хто зараз живе на тимчасово окупованих укра╖нських землях? Анастас╕я Мух╕на застер╕га╓: «╤ не дай Бог зараз домовлятися з «лугандонцями», бо там ╕з пуп’янка тепер вирощують ненависник╕в Укра╖ни. Там молодь проти Укра╖ни, там одиниц╕ з молод╕ - за нас. ╤ х╕ба позоставалися пенс╕онери, яких трима╓ пенс╕я, хата й кладовище».

 Проте ╓ й ╕нш╕ думки. Олександр Репетило говорить, що йому хот╕лося б, щоб укра╖нц╕ знали – багато цив╕льних, як╕ залишилися в окупац╕╖, не п╕дтримують бойовик╕в ╕ роблять все, що в ╖хн╕х силах, борються по-сво╓му. Наприклад, коли в╕йськов╕ ЗСУ знають про зам╕нований м╕ст й оминають його п╕д час виконання завдання, д╕знаються вони про м╕нування саме в╕д м╕сцевих, як╕ цю ╕нформац╕ю передають. Роман Писанець, який надавав ╕нформац╕ю ЗСУ ╕ пров╕в у полон╕ 3 роки й 7 м╕сяц╕в, стверджу╓: «Я жодного разу не шкодував, що на початку в╕йни погодився робити свою роботу. Заявляв про це скр╕зь ╕ там. ╤ в 32-й колон╕╖, коли вони запитували, чи зм╕нив би я… Я казав «н╕». Для мене найголовн╕ше, що та ╕нформац╕я, яку я здобував, наск╕льки знаю, врятувала комусь життя. Все ╕нше – це вже другорядне. Серед полонених у нас був висл╕в: «Найщир╕ш╕ патр╕оти – це донецьк╕, бо у в╕льн╕й Укра╖н╕ говорити про патр╕отизм значно прост╕ше, н╕ж коли ти знаходишся п╕д дулами автомат╕в».

 Книга названа «╤золяц╕я» за однойменною назвою в’язниц╕ в Донецьку, де творять жахлив╕ реч╕, як ╕ в ╕нших тюрмах ДНР/ЛНР. Це прим╕щення колишнього заводу ╕золяц╕йних матер╕ал╕в. Коли в╕н припинив сво╓ ╕снування, художники влаштували тут артплатформу. Пот╕м «казаки» перетворили мистецький осередок на кат╕вню. А згодом «МГБ» «в╕джало» тюрму «╤золяц╕я» для себе.

 Зараз Рос╕я прагне перетворити всю Укра╖ну на «╤золяц╕ю». Укра╖нський народ захища╓ свою свободу ╕ зах╕дн╕ демократ╕╖.

 Анатол╕й Зборовський

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 17.06.2022 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24276

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков