Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4264)
З потоку життя (7284)
Душі криниця (3924)
Українці мої... (1569)
Резонанс (1837)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (580)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (120)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (117)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НЕСПАЛИМА. З ГЛИБИНИ СТОЛ╤ТТЯ. НЕЗБОРИМА
У столиц╕ в╕дкрилася художня виставка ╕сторично╖ картини.


ПЕРШИЙ КОРОВАЙ
Наш╕ традиц╕╖


СКУЛЬПТУРА ╤ КРИМСЬК╤ ПЕЙЗАЖ╤
Нин╕ козацьк╕ нащадки захищають Укра╖ну в╕д орди. Як ╕ предки колись…


СВЯТЕ ХРЕЩЕННЯ РУС╤
Деяк╕ аспекти ╕стор╕╖


ТРО╥ЦЯ ПРЕСВЯТАЯ
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 10.06.2022 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 10.06.2022
ЛАКМУСОВИЙ ╤НДИКАТОР МОРАЛ╤ ТА УЧЕНОСТ╤

Петро Б╕лоус. Ун╕верситет суворого режиму. Роман // Житомир: вид. ФОП Худяков О.В., 2022. – 312 с.

Автора нового роману Петра Б╕лоуса «Ун╕верситет суворого режиму» добре знають як серйозного ╕ авторитетного науковця, л╕тературознавця, досл╕дника давньо╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. У його доробку – понад 350 публ╕кац╕й, серед яких 21 монограф╕я та 38 навчальних пос╕бник╕в. В╕н ма╓ науковий ступ╕нь доктора ф╕лолог╕чних наук, вчене звання професора Житомирського державного ун╕верситету, зв╕дки б╕льше року тому зв╕льнився ╕з причин, на як╕ пролива╓ св╕тло його новий художн╕й тв╕р.

 На вершин╕ свого в╕ку Петро Б╕лоус д╕йшов думки, що доктор ╕ професор у пров╕нц╕╖ майже н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д звичайного шк╕льного вчителя. Н╕кого тут не ц╕кавлять науков╕ пошуки та в╕дкриття. ╤ в ун╕верситет╕ студентам байдуже до них, адже б╕льш╕сть студент╕в не зац╕кавлена у нових знаннях – ти ╖м хоч десяток академ╕к╕в приведи, то не пом╕тять, зате на виступ якого-небудь шоумена помчать з вибриком.

 Виникла загрозлива тенденц╕я в укра╖нськ╕й осв╕т╕: руйнування того кращого, що було у попередн╕ десятил╕ття. Ун╕верситетськ╕ кер╕вники часто-густо стають ретельними виконавцями, а не творчими менеджерами, а в м╕н╕стерств╕ подекуди правлять бал люди, далек╕ в╕д осв╕ти, ╕ вони уявлення не мають, що ╖м треба робити у ц╕й сфер╕. Ще г╕рше, коли до керма вузу дорива╓ться корислива людина, нахабна ╕ зверхня у повед╕нц╕ з╕ сво╖ми п╕длеглими, а за маскою вченост╕ прихову╓ найогидн╕ш╕ риси характеру.

 «╤ наша учен╕сть, добром не п╕дкута – то лжа ╓сть прелюта, то лжа ╓сть прелюта», – так образно написав укра╖нський поет ╤ван Драч. Ун╕верситети здавна були осередком ученост╕, але у що вони нараз╕ перетворилися? ╤ не в останню чергу через тих, хто будь-що прагне з ун╕верситету зробити зас╕б реал╕зац╕╖ власних хворобливих амб╕ц╕й або виг╕дний для купки псевдо осв╕тян б╕знесовий проект.

 Автор роману «Ун╕верситет суворого режиму» зна╓, про що пише, бо кому, як не йому, в╕дом╕ п╕дводн╕ теч╕╖ ц╕╓╖ в╕дкрито закрито╖ для стороннього ока системи вищо╖ осв╕ти? Цей художн╕й тв╕р, без сумн╕ву, ╓ лакмусовим ╕ндикатором для сучасник╕в: в╕н виявля╓ морально ушкоджених ос╕б ╕ тих, хто щиро вбол╕ва╓ за в╕тчизняну осв╕ту, спрямовану на утвердження добропорядних людських ц╕нностей. Гострий сюжет, захоплююча фабула, ц╕кав╕ персонаж╕, легкий опов╕дальний стиль – це все те, що може привернути увагу читача, який хоч трохи об╕знаний ╕з проблематикою сучасно╖ науки та осв╕ти ╕ розум╕╓ться на як╕сн╕й л╕тератур╕.

 Автор взявся за досить «незручну» ╕ не вдячну тему. Так, очевидно, скажуть про книгу нов╕тн╕ реформатори в╕д осв╕ти. Але глибоко в душ╕ б╕льш╕сть науковц╕в та викладач╕в виш╕в, нин╕шн╕х ╕ колишн╕х випускник╕в буде у захопленн╕ не лише в╕д художньо-емоц╕йного р╕вня тексту, хитросплет╕нь сюжету, монолог╕в ╕ д╕алог╕в, у найменших подробицях змальованих персонаж╕в, а й передовс╕м в╕д громадянсько╖ позиц╕╖ та см╕ливост╕ автора начистоту ╕ без боязн╕ виводити на св╕т божий фарисе╖в в╕д науки, кар’╓рист╕в та прислужник╕в сильних св╕ту цього, показувати св╕тл╕ ╕ темн╕ сторони ╖хн╕х душ.

 ╤нтригу╓ не лише назва роману… Буквально з першо╖ стор╕нки ╕ до останньо╖ трима╓ в╕н читача у напруз╕. Почина╓ться з того, як головний герой твору, викладач б╕олог╕╖ на кафедр╕ пров╕нц╕йного ун╕верситету Володимир Мак прис╕в на бульварну лаву в╕дпочити п╕сля лекц╕й, де поруч випадково з’явля╓ться дивний, як здалося, чолов╕к, схожий на вуличного волоцюгу, жебрака, безхатченка. Автор змальову╓ його зовн╕шн╕й вигляд, намага╓ться розгадати характер, конкретизу╓ соц╕альний тип тощо (цей прийом портретно╖ детал╕зац╕╖ характерний для всього роману). Незнайомець пропону╓ нашому геро╓в╕, дос╕ н╕ким не пом╕тному ун╕верситетському б╕ологу, реал╕зувати три запов╕тн╕ бажання. ╤ Володимир Мак, на св╕й подив, приста╓ на цю пропозиц╕ю, загадавши, по-перше, стати ректором ун╕верситету; по-друге, обзавестися трьома коханками та, по-трет╓, придбати шикарний особняк над сосновим берегом р╕чки…

 ╤ – дива! Буквально другого дня його виклика╓ ректор ╕ пропону╓ посаду… ректора, поки що в.о., бо сам переходить працювати у м╕н╕стерство… З цього моменту життя нашого героя повн╕стю зм╕ню╓ться, його вс╕ три «бажання» упродовж року стають реальн╕стю. Здавалося б, жити ╕ рад╕ти, розвивати науку, вт╕лювати реформи, на як╕ так давно оч╕ку╓ сусп╕льство! Але для нашого героя це ста╓ величезним випробуванням, вповн╕ проявляються найпота╓мн╕ш╕ закапелки його хворобливо╖ душ╕. Новопризначений в.о ректора, а згодом ╕ сумн╕вно обраний ректор, запроваджу╓ у навчальному заклад╕ тотальну зал╕зну дисципл╕ну, Оrdnung, що межу╓ ╕з порядками табору суворого режиму: строгий обл╕к присутн╕х, обов’язкова перекличка на початку пари, вимагання письмових пояснень пропуск╕в, зняття бал╕в за пропуски тощо. Теж саме стосувалося ╕ викладач╕в. Було посилено охорону ун╕верситету, як на режимних об’╓ктах, а також особисто персони самого ректора.

 Володимир Мак виявився надзвичайно ласим до грошей кер╕вником, не упускав жодно╖ можливост╕ отримати хабар чи «в╕дмити» соб╕ щось в╕д господарсько╖ д╕яльност╕. Ще одне його ноу-хау, хоча воно не таке вже й нове: впровадження системи ╕нформатор╕в, прост╕ше кажучи, – в╕рних донощик╕в, «осв╓дом╕т╓л╓й». Використав нав╕ть сучасн╕ ╕нформац╕йн╕ ╕нструменти – прослуховування та в╕деоспостереження. В╕н мав знати, чим диха╓ ун╕верситет, про що шепочуться на кафедрах, факультетах, у студентських групах. За так╕ нововведення Володимира Мака та нап╕вказарменний Оrdnung студенти та викладач╕ позаоч╕ прозивали його Комендантом – ╕ неспроста. Бо порядки, як╕ в╕н зав╕в, годилися б будь-як╕й виправн╕й колон╕╖ суворого режиму, а не ун╕верситетському закладу. Якби по справедливост╕, у т╕й колон╕╖ м╕сце йому самому, бо те, чим потай займався колишн╕й викладач-б╕олог задля особисто╖ наживи, було крим╕нальним злочином. В╕н приторговував смертельною отрутою, що колись сам ╕ винайшов, нав╕ть назву придумав – макоцид, на яку час в╕д часу мав замовлення в╕д м╕сцевих бандит╕в. З допомогою цикути Володимир Мак позбавля╓ться сво╓╖ нелюбо╖ дружини Льол╕, котра помира╓. У ректора з’являються коханки, як в╕н ╕ хот╕в, як ╕ об╕цяв йому незнайомець вл╕тку у м╕ському парку. Автор роману детал╕зу╓ еротичн╕ сюжети, проника╓ в емоц╕йний стан сво╖х геро╖в, майстерно переда╓ т╕ образи читачев╕, який сп╕впережива╓ з ним, десь осуджу╓ ╖х, а десь ╕ пробача╓. Нав╕ть тут, у здавалося б ╕нтимних стосунках, наш головний герой проявля╓ себе як нелюд, хижак, груб╕ян, скажена собака. Таку характеристика да╓ йому одна ╕з перших коханок ректора Альб╕на – головний бухгалтер ун╕верситету, котра зв╕льня╓ться з роботи саме з ц╕╓╖ причини. Його недолугу повед╕нку та вовчий характер пом╕чають й ╕нш╕ персонаж╕ роману, ╕ проза╖к крок за кроком хоч ╕ не провоку╓ читача до рецептивно╖ в╕дпов╕д╕, проте конкретизу╓ реал╕╖ в еп╕зодах, поданих у динам╕ц╕, у нестандартних сюжетних ╕нтригах, поступово виводить перевертня на чисту воду.

 За все рано чи п╕зно приходить розплата, як ╕ об╕цяв той незнайомець з бульвару. Продавши душу дияволу, Володимир Мак час в╕д часу в буквальному розум╕нн╕ слова перевт╕лю╓ться у зв╕ра, а в м╕сячн╕ ноч╕ ста╓ вовкулакою, проявляючи сво╖ глибинн╕ хижацьк╕ ╕нстинкти. Проза╖к вда╓ться до м╕стиф╕кац╕╖ ц╕лого ряду еп╕зод╕в, пов’язаних з╕ сво╖м головним геро╓м. Тож лог╕чною ╓ розв’язка: в╕н божевол╕╓, бо вся повед╕нка кер╕вника науково-осв╕тянсько╖ установи в╕д самого початку була божев╕льною, позбавлена будь-якого здорового глузду.

 Звернення письменника до широкого ╕нструментар╕ю виражальних художн╕х засоб╕в ╕ прийом╕в, орган╕чне вт╕лення у канву твору «паралельного сюжету» – ф╕лософських д╕алог╕в викладач╕в ун╕верситету Тверезого та Бухла (╖хн╕ пр╕звища говорять сам╕ за себе) виклика╓ асоц╕ац╕╖ ╕з д╕алогами Воланда та Берл╕оза у роман╕ М. Булгакова «Майстер ╕ Маргарита». Т╕льки тут – мова про запроваджен╕ новим ректором порядки в учбовому заклад╕, який сп╕врозмовники називають ун╕верситетом суворого режиму. «Н╕, в╕н не ректор, – каже один ╕з них. – От скажи, х╕ба то д╕ло ректора займатися в╕никами ╕ швабрами? А в╕н же нав╕ть прибиральниць контролю╓, зауваження ╖м особисто да╓. Ходить усюди, винюху╓, перев╕ря╓, доск╕пу╓ться, дор╕ка╓ ╕ так дал╕. Може на заняття заявитися (посеред пари) ╕ перев╕рити, чи викладач на м╕сц╕ та зробити перекличку, щоб виявити недисципл╕нованих студент╕в».

 Таких д╕алог╕в у роман╕ аж в╕с╕м, де ч╕тко простежу╓ться хист автора як науковця ╕ педагога, котрий глибоко зна╓ться ╕ розум╕╓ться на нагальних проблемах укра╖нсько╖ науки загалом ╕ гуман╕тарно╖ зокрема, ╖х кадрового забезпечення. Авторов╕ вони болять, в╕н глибоко пережива╓ за долю вищо╖ осв╕ти. До ц╕╓╖ гостро╖ теми Петро Б╕лоус як письменник звертався ╕ ран╕ше у пов╕стях «Студенти» (2015), «╤м╕тац╕я» (2017) та «Д╕агноз» (2019), а так еп╕чно та багатогранно, ╕з широким охопленням житт╓вих под╕й та д╕йових ос╕б, як в «Ун╕верситет╕ суворого режиму», – уперше.

 Ось як в╕дгукнулася про цю книгу Петра Б╕лоуса у соц╕альних мережах одна ╕з читачок: «Ц╕кавий роман, наповнений ╕рон╕╓ю, а подекуди ╕ сарказмом. Сюжет плине, як р╕ка.

 Було б см╕шно, але г╕рчать правдив╕ реал╕╖ ун╕верситетського життя.

 Спогади, аналог╕╖, асоц╕ац╕╖, адже зовс╕м нещодавно була студенткою.

 Поб╕льше б таких книг! Бодай у ц╕й неординарн╕й ╕ см╕лив╕й форм╕ слово ста╓ до боротьби ╕з застар╕лою системою.

 Кожен викладач, студент, або випускник укра╖нського вузу знайде щось сво╓ у ц╕й книз╕, усм╕хнеться ╕, можливо, заплаче.

 Слово гостре, як н╕ж, ╕ лаг╕дне, як п╕р’╖на птаха.

 Дякую авторов╕ за працю!».

 Читачка ╕ справд╕ точно вловила суть зображеного в роман╕.

 Вдумливий, не заляканий ╕ не знев╕рений читач пом╕тить, що проза╖к да╓ йому можлив╕сть самому скласти уяву про деяк╕ уроки перманентно╖ осв╕тньо╖ реформи, що загальмувалася не лише через в╕йну ╕ не ст╕льки через в╕йну, розв’язану супроти Укра╖ни агресивним сус╕дом, яким ╓ Рос╕я. Це урок пристосуванства, угодовства, боязн╕ й нер╕шучост╕ чолово╖ частини бюджетно╖ ╕нтел╕генц╕╖. Це урок недоц╕льност╕ й безперспективност╕ працювати в науц╕ чесно, вимогливо, високопрофес╕йно. Це урок народження ╕нтелектуально╖ проституц╕╖ як насл╕док неспроможност╕ (чи небажання) влади у цив╕л╕зований спос╕б виводити нашу науку на м╕жнародн╕ обшири.

 Хоча це ╕ художн╕й тв╕р, але в╕н як рентген просв╕чу╓ усю науково-осв╕тню систему, де ч╕тко видно: тако╖ м╕ри деградац╕╖ ун╕верситетсько╖ осв╕ти, такого цин╕зму, непорядност╕, нев╕гластва кер╕вництва на ╖╖ вершках, тако╖ вертикал╕ угодовства, гнучкоши╓нства, продажност╕, непатр╕отизму, непрофес╕онал╕зму, нетерп╕ння «б╕лих ворон», як╕ подекуди ще залишаються, дос╕ не було. Не було дос╕ й такого п╕дкреслено упосл╕дженого ставлення держави до особливо важливих, за умов не оголошено╖ рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни, укра╖нознавчих складових науки, що формують нац╕ональну св╕дом╕сть, духовний стрижень укра╖нц╕в.

 Оптим╕стичний ф╕нал роману дода╓ оптим╕зму у ц╕й справ╕. Без нього сьогодн╕ – н╕як. Переможемо – все буде Укра╖на!

© Михайло ЖАЙВОРОН

 05.06.2022

 м. Житомир

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 10.06.2022 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24262

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков