Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4264)
З потоку життя (7284)
Душі криниця (3924)
Українці мої... (1569)
Резонанс (1837)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (580)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (120)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (117)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НЕСПАЛИМА. З ГЛИБИНИ СТОЛ╤ТТЯ. НЕЗБОРИМА
У столиц╕ в╕дкрилася художня виставка ╕сторично╖ картини.


ПЕРШИЙ КОРОВАЙ
Наш╕ традиц╕╖


СКУЛЬПТУРА ╤ КРИМСЬК╤ ПЕЙЗАЖ╤
Нин╕ козацьк╕ нащадки захищають Укра╖ну в╕д орди. Як ╕ предки колись…


СВЯТЕ ХРЕЩЕННЯ РУС╤
Деяк╕ аспекти ╕стор╕╖


ТРО╥ЦЯ ПРЕСВЯТАЯ
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 03.06.2022 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 03.06.2022
Святослав Шевчук: НАША ЦЕРКВА ВЖЕ ГОТУ╢ТЬСЯ ДО ДОВГОГО ПЕР╤ОДУ Л╤КУВАННЯ РАН

За ц╕ три м╕сяц╕ в╕йни в укра╖нських мед╕а було надруковано б╕льше ╕нтерв’ю священник╕в, н╕ж за весь попередн╕й р╕к. ╤нформприводи були р╕зн╕, але перш╕ питання зазвичай однаков╕: за що нам це ╕ як це пережити. Напевно, рос╕йсько-укра╖нська в╕йна для вс╕х нас, в╕руючих та нев╕руючих, стане пер╕одом найб╕льшого духовного пошуку. Розмова ╕з предстоятелем УГКЦ блаженн╕йшим Святославом - це не лише питання про земний Рим, а й про Небесний ╢русалим, продовження цього пошуку в режим╕ реального часу ╕з одним з найб╕льш авторитетних мислитетел╕в нашого часу.

ЯКБИ ПАПА ПОЧУВ, ЩО В╤Н ПРОМОСКОВСЬКИЙ, ТО ЦЕ Б ЙОГО ОСОБИСТО ОБРАЗИЛО

- Ваше блаженство, я прочитала у популярному блоз╕ ж╕нки-психолога, що вона не здатна зараз рад╕ти, бо масова укра╖нська душа не може бути рад╕сною. У мене ╕нше спостереження. Коли я бачу, ск╕льки людей навколо, як╕ не прив’язан╕ до фронту, проходять серйозн╕ страждання, то думаю, що такий Божий задум. Якщо в Укра╖ни хресна дорога, то, можливо, тим, хто не вою╓, посила╓ться теж окремий хресний шлях, щоб в╕н був сп╕льним ╕з дорогою кра╖ни, хоч ╕ в ╕нший спос╕б?

- На жаль, страждання ╓ частиною нашого земного життя, ╕ кожна людина ма╓ свою хресну дорогу, сво╖ особист╕ страждання. Коли хтось дума╓, що в╕н у тому земному житт╕ може збудувати соб╕ який особистий чи колективний рай, де нема╓ страждань, а ╓ т╕льки рад╕сть, см╕х ╕ щастя, то це ╕люз╕я, яка дуже швидко розсиплеться.

Я пригадую з ц╕╓╖ нагоди слова Михайла Жванецького, який говорив: "Н╕що так не ранить людину, як осколки ╖╖ особистого щастя, бо цю мильну бульбашку рано чи п╕зно д╕йсн╕сть, яка деколи ╓ дуже жорстокою, просто роз╕б’╓". Християни - це не т╕, хто не страждають або мають якесь гарантоване земне благополуччя, а це т╕, як╕ переживають по-особливому св╕й хресний шлях, тобто, ми розум╕╓мо глибше зм╕ст наших страждань. Очевидно, коли мова йде про в╕йну, то це ╓ найб╕льша трагед╕я, яка може сп╕ткати людину, сусп╕льство, нав╕ть ц╕ле людство, тому що кожна в╕йна, в як╕й частин╕ кул╕ Земно╖ вона б не в╕дбувалася, завжди ранить усе людство, ╕ в╕йне -  це ╓ найб╕льше безглуздя, н╕хто не може рац╕онально осмислити чи пояснити в╕йну, а виправдовувати в╕йну - це прямо злочин. ╤ тому каже Папа Франциск, що в╕йна завжди ╓ поразка, це ╕ поразка людства, людяност╕.

- На Папу велика к╕льк╕сть ваших в╕рян була дуже ображена. Ображена хресною дорогою, тим сп╕льним хрестом рос╕янки та укра╖нки, ображена його нам╕рами бачитися з кирилом, тому що, очевидно, сенсу в цьому нема╓. Вам не зда╓ться, що ця повед╕нка Свят╕йшого Отця дуже вдарила по авторитету Ватикану?

- Я у тому пер╕од╕, про який ви згаду╓те, перебував у двох д╕йсностях. З одного боку, я особисто сп╕лкувався з╕ Свят╕йшим Отцем, а з ╕ншого боку, намагався читати, слухати все, що про нього говорять, пишуть, як його думки чи нам╕ри через мед╕а транслюються для ширшого загалу. ╤ м╕ж одн╕╓ю д╕йсн╕стю й ╕ншою ╓ велика р╕зниця.

Свят╕йший Отець особисто як людина, як християнин, як глава церкви, дуже сп╕встражда╓ з Укра╖ною. В╕н не т╕льки розум╕╓, що д╕╓ться, але в╕н нав╕ть готовий до певних нетрадиц╕йних, не пов’язаних рамками протокол╕в учинк╕в ╕ жест╕в для того, щоб зупинити в╕йну. А якби хтось сказав, що Папа Франциск ╓ промосковський, його би це особисто образило, бо часом лунають про нього так╕ думки. Мовляв, ми вас не розум╕╓мо, такого типу жести чи висловлювання для укра╖нц╕в виглядають як пряма чи не пряма п╕дтримка агресора.

Свят╕йший Отець дуже болюче особисто сприйма╓ такого типу ╕нтерпретац╕ю його сл╕в чи його жест╕в. А з ╕ншого боку, ми в╕дчува╓мо, що в╕йна в Укра╖н╕ ведеться в дуже р╕зних формах ╕ на р╕зних фронтах, ╕нформац╕йна в╕йна ╓ складовою частиною рос╕йсько╖ агрес╕╖ ╕, на мо╓ переконання, Святий престол був втягнутий рос╕╓ю в ╕нформац╕йну в╕йну, можливо, нав╕ть ╕ до к╕нця цього не усв╕домлюючи, можливо, до к╕нця нав╕ть не був готовий до цього. Надам вам к╕лька приклад╕в. Саме для того, щоб протестувати проти рос╕йсько╖ агрес╕╖, буквально на другий чи трет╕й день Папа особисто по╖хав до рос╕йського посла, цей жест був дуже непротокольний, але хто першим пов╕домив про цей в╕зит? москва. ╤, очевидно, пов╕домляючи про це, вкладали в це пов╕домлення св╕й зм╕ст ╕ по-сво╓му його ╕нтерпретували. Про те, що Папа ╖хав протестувати проти в╕йни в Укра╖н╕, пов╕домив Свят╕йший Отець особисто майже на два м╕сяц╕ п╕зн╕ше.

- Це була зустр╕ч з послом задля протесту?

- Так. Але оск╕льки з боку Святого престолу не було вчасно╖ комун╕кац╕╖, то про цей жест першими ми дов╕далися через рос╕йськ╕ засоби ╕нформац╕╖, ╕ це було зман╕пульовано на користь рос╕╖.

Другий приклад. Свят╕йший Отець, шукаючи р╕зних засоб╕в, як висловити св╕й протест, незгоду з рос╕йською агрес╕╓ю, мав телерозмову з патр╕архом кирилом, де йому ч╕тко ╕ ясно вказали, що ми ма╓мо бути душпастирями, ми не можемо бути в╕втарниками влади. Але хто першим пов╕домив про цю розмову? Патр╕арх кирил. ╤ сам факт розмови з╕нтерпретував як п╕дтримку Московського патр╕архату, що ╓ абсолютною брехнею.

╤ трет╕й приклад, для мене довол╕ промовистий. Ми вс╕ чули про те, що буц╕мто Папа готовий ╖хати до москви. Але була передана т╕льки перша частина фрази, а наступна фраза була така: тому що в╕н все готовий зробити, щоб зупинити рос╕йську агрес╕ю. Натом╕сть оприлюднили лише першу частину фрази, а ╕нша замовчана.

Справд╕, ми в╕дчува╓мо, що з боку Святого престолу ╓ певн╕ невдач╕ на ╕нформац╕йному фронт╕, йому прямо браку╓ речника, який би у випадку якихось сумн╕в╕в або непорозум╕нь, зокрема, р╕зних мед╕йних ман╕пуляц╕й, м╕г спростувати московську брехню. Але я думаю, що крок за кроком вся правда зася╓ в ус╕й сво╖й повнот╕, а ця неправда зникне як наш╕ вороженьки, як роса на сонц╕.

ПРИРОДНО, ЩО У НАС ВИНИКАЮТЬ НАВ╤ТЬ КРИЗИ В╤РИ

- Чи похитнулася у цей пер╕од в╕йни в╕ра? Я бачила, як нац╕онал-патр╕оти, популярн╕ блогери заявляють, що вже не в╕рять в милосердя Боже п╕сля всього, що в╕дбулося в Мар╕упол╕, в передм╕стях Ки╓ва... Чи стане в╕йна часом п╕дйому? Чи вона може стати часом знев╕ри?

- Свого часу ╤сус Христос, звертаючись до апостола Петра, сказав так╕ слова: “Симоне, Симоне, диявол захот╕в перес╕яти ус╕х вас як пшеницю, але я молився за тебе, щоб не зменшилася в╕ра твоя ╕ щоб ти, навернувшись, утверджував у в╕р╕ сво╖х брат╕в”. ╤ я думаю, що коли йдеться про укра╖нське сусп╕льство, нав╕ть укра╖нських в╕руючих людей, укра╖нських християн, в╕йна стала таким моментом, коли ус╕х нас перес╕яно, вс╕ маски з╕рвалися, все виявилося як на р╕вн╕ наших особистих нам╕р╕в, наших особистих стосунк╕в, в тому числ╕ з Богом, наших стосунк╕в з нашими ближн╕ми, з нашою державою, наше нац╕ональне самоусв╕домлення - все виявилося. Так само зриваються маски вс╕х пол╕тик╕в, нав╕ть тих, як╕ себе називали патр╕отами, але просто ╕нструментаризували патр╕отичн╕ почуття народу, а коли прийшла скрута, коли прийшов час випробовування, вони вс╕ зникли, ми ╖х не бачимо ╕ не чу╓мо.

Тому в╕йна - це час випробування, це ╓ траг╕чний час, але час, який породжу╓ геро╖в ╕, очевидно, що коли ми в╕ч-на-в╕ч зустр╕ча╓мося з таким явним проявом найб╕льшого зла, у нас поневол╕ виникають запитання, ми шука╓мо сенс╕в, шука╓мо зм╕сту. Я би сказав, дуже природно, що у нас виникають нав╕ть кризи в╕ри, бо в╕ра - це ╓ стан людини, яка шука╓ повноти. В╕ра - це пер╕од людини, яка ще подорожу╓ до Царства небесного, яка ще не бачить Бога лицем до лиця ╕ до к╕нця ще не розум╕╓ усього Його задуму.

╤ ми кажемо: Боже, ми не розум╕╓мо... От я пригадую перше сво╓ в╕дчуття, коли я став над цими братськими могилами в Буч╕, дивлячись на тих невинно уб╕╓нних молодих людей. Перше питання, яке вирина╓: чому?

╤ я не маю в╕дпов╕д╕ сьогодн╕ на це питання. Але християнська в╕ра поляга╓ у тому, що ми ц╕лковито дов╕ря╓мо Богов╕ нав╕ть тод╕, коли ми чогось чи когось не розум╕╓мо.

╤ саме з позиц╕╖ в╕ри ми можемо шукати тих сенс╕в, як╕ дають нам ор╕╓нтири, роблять нас сильними, дають можлив╕сть перемагати у цьому протистоянн╕ з╕ злом. Ми в╕римо, що зло, смерть, в╕йна не мають останнього слова, тому що нав╕ть над т╕лами уб╕╓нних ми сп╕вали: Христос Воскрес. рос╕йський агресор переважа╓ нас к╕льк╕сно, можливо, у нього б╕льше збро╖, але ми ╓ моральн╕ сильн╕ш╕. Бо ми захища╓мо святе, життя тих, кого ми любимо. А той, хто нищить святе, в╕н ╓ святотатець.

У Святому писанн╕ ми знаходимо дуже ч╕тк╕ стор╕нки, як╕ говорять, що християнська в╕ра - це не дешевий пациф╕зм. Християнська в╕ра не поляга╓ у якомусь пошуку ╕люз╕╖ ╕ втеч╕ в╕д д╕йсност╕. Це те, що нам допомага╓ ту д╕йсн╕сть в╕дважно конфронтувати. Тому, каже апостол Павло, наша боротьба ╓ боротьбою проти не так т╕ла ╕ кров╕, але дух╕в, злоби у п╕днебесних просторах. ╤ тому в╕н каже, що кожен християнин ма╓ зодягнутися, в╕н опису╓, я би сказав в╕йськовою терм╕нолог╕╓ю, у що зодягнутися, каже, п╕дпереж╕ть св╕й стан правдою, зодягн╕ться у справедлив╕сть як у кольчугу, в╕зьм╕ть щит в╕ри, одягн╕ть шолом спас╕ння, а в руку в╕зьм╕ть меч, яким ╓ слово Боже. Тобто, кожен християнин мусить бути готовий боротися з╕ злом. Б╕льше того, кожен, хто себе назива╓ християнином, буде випробуваний наст╕льки, наск╕льки ти справд╕, декларуючи несприйняття зла, готовий його конфронтувати.

- До нас при╖жджав арх╕╓пископ Галлагер, дов╕рена особа Папи. Щось зм╕нилося у його розум╕нн╕, коли в╕н в╕дв╕дав церкву у Буч╕?

- Арх╕╓пископ Пол Галлагер викону╓ функц╕╖ м╕н╕стра закордонних справ Ватикану ╕ в╕н ╓ якби оч╕льником виконавчо╖ структури, яка займа╓ться формуванням в╕дносин м╕ж державами, у нього суто дипломатична м╕с╕я. ╤ за останн╕х ш╕сть рок╕в це найвищий за р╕внем в╕зит такого типу ╕ це не був в╕зит одноденний, протокольний, хоча обов’язками м╕н╕стра закордонних справ було зустр╕ти сво╖х в╕зав╕. В╕дбулася ╕ зустр╕ч з нашим м╕н╕стром закордонних справ, з Прем’╓р-м╕н╕стром Укра╖ни. Цей в╕зит мав дуже широку пастирську, я би сказав, людську програму, тривав п’ять дн╕в. Арх╕╓пископ в╕дв╕дав Льв╕в, Ки╖в, я мав особисту нагоду з ним сп╕лкуватися майже чотири години. ╤ ми говорили про д╕йсн╕сть, про в╕йну, про страждання, в╕н особисто говорив, що мав можлив╕сть торкнутися ран в╕йни в Укра╖н╕, живо ц╕кавився, як ми у Ки╓в╕ переживали, зокрема, т╕ драматичн╕ часи рос╕йсько╖ облоги, в╕н хот╕в побачити, де тут, у нашому патр╕аршому собор╕, було бомбосховище, де 500 людей майже мешкали, де ми ╖х годували, як в╕дбувався захист собору.

Наш собор за сво╓ю конструкц╕╓ю ╓ найб╕льшим нашим храмом, його основою ╓ зал╕зобетонна конструкц╕я, в╕н ма╓ соторини ╕ там за час╕в Революц╕╖ г╕дност╕ була патр╕арша кри╖вка, а тепер в╕н став довол╕ придатним бомбосховищем, тому що ╓ к╕лька вход╕в ╕ к╕лька виход╕в. Окр╕м того, поруч теж ╓ така маленька кухня, де можна було готувати ╖жу для тих ус╕х людей, як╕ там перебували. Тож для нього було дуже важливо побачити це ╕ в╕дчути т╕ реч╕.

Я намагався дуже багато часу присвятити, саме пояснюючи не як╕сь ╕де╖, тому що зрозум╕в, що у нас сьогодн╕ Укра╖на живе в р╕зних швидкостях, пов’язаних з в╕йною, ╕ я би сказав: р╕зн╕ групи в сусп╕льств╕, як╕ виконують р╕зн╕ завдання, вони обертаються в р╕зних швидкостях. Колись говорилося про те, що ╓ ╢вропа р╕зних швидкостей: чим дал╕ на сх╕д, мовляв, тим процеси ╓ пов╕льн╕ш╕, хтось ╓ в╕дсталий, хтось ╓ б╕льш прогресивний, але от п╕д час в╕йни, зна╓те, мен╕ довелося бути тут, в еп╕центр╕ тих под╕й, ╕ я зрозум╕в, що першими, як╕ в╕дчувають д╕йсн╕сть в╕йни, як╕ розум╕ють, куди ворог руха╓ться, як потр╕бно рятувати людей, як потр╕бно оборонятися, це були в╕йськов╕. Зах╕дн╕ партнери в╕дставали в╕д под╕й в Укра╖н╕ на два-три дн╕. Але саме наш╕ в╕йськов╕ капелани ╕ т╕ люди, як╕ перебували в еп╕центр╕ бойових д╕й, вони тримали руку над вогнем. Наш╕ пол╕тики в╕дставали на два-три тижн╕ ╕ деколи це прямо нас злило, тому що за два-три тижн╕ п╕д час бойових д╕й тако╖ ╕нтенсивност╕ гинуть сотн╕ людей. Дипломати для того, щоб ретранслювати той екзистенц╕йний досв╕д з м╕сця на м╕жнародн╕й арен╕, в╕дставали в╕д под╕й життя десь на м╕сяць. Я не хочу бути тут непомильним, але таке було в╕дчуття, коли ми читали, як св╕т реагу╓ на те, що д╕╓ться тут, ╕ коли ми кричали на ц╕лий св╕т, що тут в╕дбува╓ться гуман╕тарна трагед╕я, во╓нн╕ злочини, то т╕, хто жили у спок╕йн╕ш╕й зон╕, думали, що ми переб╕льшу╓мо, що ми ╓ надто перелякан╕. По-╕ншому виглядало життя у зах╕дн╕й Укра╖н╕. Тому десь бачимо справд╕, що ось той досв╕д в╕йни, в╕н р╕зний у р╕зних людей, як╕ мають р╕зне безпосередн╓ чи посередн╓ в╕дношення до того, що д╕╓ться. Тож: в╕йськов╕ сп╕знюються на три дн╕, пол╕тики сп╕знюються на три тижн╕, дипломати – на м╕сяць, а церковн╕ дипломати? Тому мен╕ дуже хот╕лося, щоб та швидк╕сть ╕ необх╕дн╕сть швидко╖ реакц╕╖, зокрема на р╕вн╕ м╕н╕стра закордонних справ Ватикану, була б╕льшою в рази.

╤ я думаю, що в╕зит до Буч╕, до ╤рпеня його зм╕нив назавжди. Я намагався донести цю ╕стину, що ан╕ Укра╖ни, ан╕ рос╕╖, яка ╕снувала до 24 лютого, вже б╕льше не ╕сну╓. Я думаю, що нав╕ть арх╕╓пископ Пол Галагер, той, який ╕снував до в╕зиту до Укра╖ни, вже сьогодн╕ не ╕сну╓. ╤ коли ми вибудову╓мо стосунки з народами, з державами, ми повинн╕ враховувати вже ц╕лковито нову д╕йсн╕сть ╕ не ховатися за певними схемами, як╕ були, можливо, правильними, актуальними, але до 24 лютого.

- Ваше Блаженство, я знаю, що у нас ╓ певн╕ так╕ джентльменськ╕ регламенти, коли ми не засуджу╓мо, не коменту╓мо справи ╕нших конфес╕й в Укра╖н╕. Але, тим не менш, неможливо якраз сьогодн╕ це об╕йти. Тривають суперечки на журнал╕стському, на експертному, на пол╕тичному, на р╕зних р╕внях - забороняти Московський патр╕архат чи не забороняти. Одн╕ кажуть, що вони п╕дуть у п╕дп╕лля, ╕нш╕ - що не п╕дуть, бо там нема╓ ╕де╖, заради яко╖ йти у п╕дп╕лля. Як по-вашому: чи ма╓ право на ╕снування юрисдикц╕я, яка ст╕льки зробила всього негативного для в╕рних, для держави, для само╖ ╕де╖ християнства?

- Вже у питанн╕ ви сказали ключову фразу: чи ма╓ право? Питання довол╕ складне, багатор╕вневе. Я думаю, що для того, щоби правильно говорити про права, обов’язки, ми мусимо дотримуватися букви ╕ духу укра╖нського законодавства. У нас ╓ закон про свободу сов╕ст╕ та свободу в╕ровизнань в Укра╖н╕, який дуже демократичний, один з найкращих, який регламенту╓ дуже дел╕катно в╕дносини у сусп╕льств╕, в╕дносини м╕ж церквою чи рел╕г╕йними сп╕льнотами та державою. ╤ той закон якраз пропису╓, хто як╕ ма╓ права. Очевидно, що з одного боку, кожна людина ма╓ право належати до то╖ церкви, до то╖ ╕нституц╕╖, до яко╖ веде ╖╖ сумл╕ння, ми це повинн╕ шанувати, подоба╓ться нам це чи не подоба╓ться. А з ╕ншого боку, держава теж ма╓ сво╖ права. Тому я думаю, що у питанн╕, зокрема ось сусп╕льного статусу Православно╖ церкви Укра╖ни в ╓дност╕ з Московським патр╕архатом, потр╕бно притримуватися нашого законодавства, тод╕ ми будемо поступати справедливо.

- Закон можна зм╕нити.

- Але закон ма╓ бути однаковий для вс╕х, закон не може мати якусь виб╕ркову т╕льки д╕ю ╕ тому те, що закон буде передбачати у випадку Московського патр╕архату, те саме буде д╕йсно у випадку Православно╖ церкви Укра╖ни, Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ церкви ╕ вс╕╓╖ ╕ншо╖ рел╕г╕йно╖ сп╕льноти. Тому справд╕, якщо якась церква чинить злочини проти укра╖нського народу, Укра╖нсько╖ держави, цьому необх╕дно дати правову оц╕нку. Очевидно, сьогодн╕, зг╕дно з державним законодавством, церква як юрисдикц╕я не ╓ юридичною особою, ╕ тому давати правову оц╕нку, скаж╕мо так, ц╕л╕й юрисдикц╕╖ з точки зору права довол╕ складно.

Але коли конкретна параф╕я як рел╕г╕йна орган╕зац╕я, яка д╕╓ в╕дпов╕дно до заре╓строваного у держав╕ статуту, порушу╓ певн╕ норми або становить небезпеку для державного суверен╕тету, тод╕, в╕дпов╕дно до р╕шення суду, до тако╖ рел╕г╕йно╖ ╕нституц╕╖ можна ╕ треба застосовувати в╕дпов╕дн╕ санкц╕╖ чи покарання. Тобто, у судовому порядку сьогодн╕ ╓ можливим винести в╕дпов╕дн╕ р╕шення щодо будь-кого, ╕ тут ми абсолютно вс╕ повинн╕ бути однаков╕ перед законом. Якщо, наприклад, ╓ факти колаборац╕он╕зму з рос╕йським агресором - чи то православн╕, чи то католики, чи то протестанти, ус╕ мають бути однаково покаран╕.

Укра╖нська держава теж ма╓ право захищати св╕й ╕нформац╕йний прост╕р, сво╓ громадянське сусп╕льство ╕ так само, зг╕дно з чинним законодавством, у нас ╕сну╓ свобода сумл╕ння. Що це означа╓? Що кожна людина ма╓ право пом╕няти конфес╕ю в╕дпов╕дно до того, як велить сумл╕ння. Деколи у такому м╕жцерковному д╕алоз╕ ми розр╕зня╓мо два р╕зних поняття: поняття прозел╕тизму ╕ поняття свободи сумл╕ння. Прозел╕тизм  - це коли когось насильно заставляють пом╕няти церкву чи в╕ру, ╕ тод╕ та особа, хочеш не хочеш, вона п╕дда╓ться ╕ такий прозел╕тизм ми завжди засуджу╓мо, бо це ╓ насилля над сумл╕нням людини. То було ч╕тко ╕ ясно у випадку насильницько╖ л╕кв╕дац╕╖ нашо╖ церкви на Льв╕вському псевдособор╕ 1946 року ╕ тому очевидно, якщо будь-як╕ так╕ вчинки з боку держави будуть под╕бн╕ до такого вчинку, вони н╕коли не принесуть бажаних результат╕в.

Але, з ╕ншого боку, ╓ право на свободу сумл╕ння. ╤ тому, якщо якась людина за тих чи ╕нших причин бажа╓ пом╕няти свою церковну чи нав╕ть рел╕г╕йну ╕дентичн╕сть, вона повинна мати на це право. Це принципи, яких вс╕м нам потр╕бно дотримуватися. Ми бачимо, що сьогодн╕ Укра╖нська православна церква, що в ╓дност╕ ╕з Московським патр╕архатом, терпить кризу власно╖ ╕дентичност╕, ╕ це дуже переживають ╖╖ прост╕ люди. Багато людей справд╕ н╕як не може погодитися з фактом, що ╖хн╕ храми безчестять, ╖хн╕ лаври обстр╕люють, що ╖хн╕х брат╕в ╕ сестер, як╕ ходять до то╖ само╖ церкви, катують ╕ вбивають - ╕ при тому хтось з ╖хнього священноначал╕я благословля╓ таку в╕йну. Так ось сталося, що на чол╕ з митрополитом Онуфр╕╓м Укра╖нська православна церква опинилася по ╕нший б╕к л╕н╕╖ фронту щодо ╖хнього власного патр╕арха -  ╕ це не може не створювати внутр╕шн╕ протир╕ччя в т╕й сп╕льнот╕.

- Чи зм╕нила щось в╕йна у сп╕лкуванн╕ м╕ж церквою ╕ державою?

- Очевидно. Я думаю, що тут ╓ багато таких конкретних момент╕в, але один з них, наприклад, - це закон про в╕йськове капеланство. Я хочу ще раз подякувати вс╕м тим нашим народним обранцям, як╕ мали в╕двагу такий закон прийняти, бо ми бачимо, як в╕н був на час╕. ╤ це да╓ можлив╕сть сьогодн╕ в╕дпов╕дально регламентувати присутн╕сть священник╕в у в╕йську ╕ вимагати певно╖ якост╕ тако╖ присутност╕, певно╖ п╕дготовки ╕ певного в╕дбору. Сьогодн╕, зокрема, коли мова йде про нашу церкву, це да╓ нам певн╕ ╕нституц╕йн╕ можливост╕ бути поруч з нашими в╕йськовослужбовцями. Тому що ми бачимо, що сьогодн╕ вою╓ не т╕льки профес╕йне в╕йсько, сьогодн╕ вою╓ увесь народ. Ми бачимо, що т╕, хто вчора були учителями, айт╕шниками, л╕карями, пекарями, сьогодн╕ взяли в руки зброю ╕ обороняють свою кра╖ну. ╤ очевидно, що так само ╕ священнослужител╕ в╕дчувають св╕й обов’язок бути там, де сьогодн╕ найгаряч╕ше, ╕ супроводжувати у духовному план╕ тих, хто захища╓ мир. Бо ми в╕дчува╓мо, що присутн╕сть священника дуже важлива для того, щоб п╕д час бойових д╕й, як╕ ╓ моментом найб╕льшого зв╕рства, якогось нелюдського такого середовища, помагати нашим в╕йськовослужбовцям бути людьми. ╤ жити любов’ю, бо любов породжу╓ геро╖в. Ми вс╕ ма╓мо бути захищен╕ в╕д таких непростих спокус п╕д час в╕йськового часу.

- Як по-вашому, наш╕ вчорашн╕ суперечки п╕сля в╕йни зменшаться? Чи буде церкви б╕льше в св╕тських секторах - в економ╕ц╕, в школах, у законотворчост╕?

- Побачимо. Ми ще всього тепер не можемо передбачити. Але я думаю, к╕лька речей ╓ очевидними. Б╕льш╕сть тих суперечок стосувалися сусп╕льства добробуту, такого сусп╕льства, яке ми часто називали споживацьким, де м╕й комфорт ╕ моя насолода визначали правила сп╕вжиття м╕ж людьми, мо╓ ставлення загалом до сусп╕льства як такого. В╕йна поставить ╕нш╕ акценти. Ми п╕д час в╕йни бачимо, що не м╕й комфорт ма╓ бути ╕мперативом для закону, але людське життя. Не мо╖ похот╕ мають бути джерелом законодавства, але г╕дн╕сть людсько╖ особи. Нав╕ть коли ми говоримо про осв╕ту, навчання, думаю, ми наново в╕дкрива╓мо древню, ще латинську ╕стину: “Не для школи, а для життя вчимося”. Тому ця вся система, яка ма╓ давати в╕дпов╕дну осв╕ту ╕ виховання, ма╓ справд╕ приготувати людину до життя, тому що будь-яка шк╕льна чи ун╕верситетська осв╕та ма╓ св╕й к╕нець. ╤ саме до того життя, яке буде п╕сля завершення навчального процесу, людина ма╓ бути належним чином приготовлена, щоб бути людиною, щоб ум╕ти розбудовувати те сусп╕льство, в якому можна вижити, в якому кожна людина почувалася б г╕дно, а фундаментальн╕ права людини були належним чином в╕дображен╕ у державному законодавств╕.

НАША ЦЕРКВА ВЖЕ ГОТУ╢ТЬСЯ ДО ПЕР╤ОДУ Л╤КУВАННЯ РАН

- Психологи кажуть, що ми вс╕ будемо жити з травмами, з агрес╕ями, часом нападатимемо одне на одного просто за др╕бниц╕? Як ма╓мо готувати ╕нших до цього?

- Наша церква вже готу╓ться до довгого пер╕оду л╕кування ран. Наприклад, ми бачили, ск╕льки ран у соб╕ носять ╓вропейськ╕ народи ще з час╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Ось тепер мина╓ 35 рок╕в, в╕дколи розпочався такий непростий ╕ бол╕сний процес польсько-укра╖нського примирення. ╤ ми бачимо, ск╕льки ╓ незаго╓них ран, як╕ т╕ чи ╕нш╕ пол╕тики час в╕д часу намагаються знову роз’ятрити, щоб на тих ╕сторичних аспектах спекулювати ╕ вибудовувати якусь свою дуже меркантильну, приземлену пол╕тику.

Ця в╕йна, яка сьогодн╕ ведеться в Укра╖н╕, вона залишить рани. ╤ думаю, не т╕льки в укра╖нцях, тому що зло найперше ранить злочинця. ╤ ми вже як церква готу╓мося для того, щоб т╕ рани л╕кувати. Ми в╕римо, що церкв╕ наш Господь Творець ╕ Спаситель залишив особлив╕ л╕ки. Так╕ л╕ки, яких не мають ан╕ психологи, ан╕ медики, як╕ л╕кують людську т╕лесн╕сть. Тими л╕ками ╓ Свят╕ Та╖нства, ╓ божественна благодать. В книз╕ Одкровення, коли опису╓ться завершення ╕стор╕╖, опису╓ться дерево життя в Раю, листя якого л╕кують рани. Дуже ц╕кавий образ. Я думаю, що багато людей будуть зраненими, ╕ тому ми мусимо скоординувати вс╕ сво╖ зусилля - медики, психологи, духовн╕ отц╕ - для того, щоб л╕кувати рани в╕йни. Наприклад, ми вже до цього приступили. Ми бачимо, якими зраненими люди виходять з того драматичного досв╕ду евакуац╕╖. Той, хто пережив бомбардування, пережив реальну небезпеку смерт╕, той, хто перетерп╕в цю дорогу евакуац╕╖ ╕ став на шлях б╕женця, в╕н вже пережив глибок╕ рани. ╤ тому, зустр╕чаючи тих людей, прислухаючись до ╖хн╕х потреб, бажаючи виявити до них д╕яльну християнську любов ╕ милосердя, ми мусимо розум╕ти, як╕ бол╕ т╕ люди несуть в соб╕, ╕ на них адекватно в╕дпов╕сти. Наша церква вже над цим працю╓. Коли почалася в╕йна на Донбас╕, ми на р╕вн╕ синоду наших ╓пископ╕в прийняли таке р╕шення, щоб у кожн╕й наш╕й ╓парх╕╖ створити реаб╕л╕тац╕йн╕ центри. Для вс╕х. Для во╖н╕в. Ми почали про це думати, коли вперше дов╕далися про весь спектр проблем, пов’язаних ╕з посттравматичним стресовим розладом. Ми це почули вперше на такому профес╕йному р╕вн╕ у контекст╕ допомоги родинам Небесно╖ сотн╕ ╕ тим, як╕ пережили т╕ жах╕ття на Майдан╕. П╕зн╕ше це поглибилося ╕ продовжувалося в контекст╕ в╕йни на Донбас╕. Частково ми реал╕зували такого типу про╓кти ╕ ми бачили, як можна помагати л╕кувати ц╕ рани. Наприклад, ми нав╕ть в╕дкрили таку д╕йсн╕сть, що в Укра╖н╕ не ╕снувало тако╖ окремо╖ галуз╕ медицини як реаб╕л╕толог╕я. Я одного разу брав участь у такому пошуку в╕дпов╕дей на питання, як л╕кувати рани в╕йни, як реаб╕л╕тувати, де були присутн╕ р╕зн╕ фах╕вц╕. Мен╕ було дуже ц╕каво це бачити. Я тод╕ вперше почув, яку важлив╕сть ма╓ арттерап╕я, наприклад, чи як╕сь ╕нш╕ види тако╖ ╕ психолог╕чно╖, ╕ духовно╖, ╕ ф╕з╕олог╕чно╖ реаб╕л╕тац╕╖. ╤ тому, я думаю, перед нами завдання, яке буде на десятил╕ття в╕дкрите. ╤ ми сьогодн╕ вже мусимо до нього належним чином готуватися, над ним розм╕рковувати ╕ пот╕м вс╕╓ю громадою, разом помагати одне одному л╕кувати рани ц╕╓╖ жахливо╖ в╕йни.

- Скаж╕ть, чи дасть ця в╕йна новомученик╕в у церковному сенс╕ слова?

- Вона вже да╓, т╕льки, може, до к╕нця ╖х вс╕х ще не зна╓мо. Ми ма╓мо сьогодн╕ справд╕ приклади геро╖в, як╕ в╕ддали сво╓ життя за Батьк╕вщину. Ми теж до к╕нця про вс╕ ╕стор╕╖ ще сьогодн╕ не чули ╕ не зна╓мо. Ми дещо почали тепер розкривати чи чути, коли в╕дкрилися рани рос╕йсько╖ окупац╕╖ Черн╕г╕вщини, Сумщини, Ки╖вщини. Ми почина╓мо щойно тепер усв╕домлювати всю геро╖чн╕сть укра╖нського Мар╕уполя ╕ вс╕х тих под╕й, пов’язаних з християнською присутн╕стю у Мар╕упол╕, присутн╕стю р╕зних церков, р╕зних конфес╕й. Того геройського служ╕ння п╕д час жахливих под╕й. Наприклад, ми сьогодн╕ справд╕ намага╓мося глибше зрозум╕ти нав╕ть останн╕ дн╕ служ╕ння нашого кар╕тасу. Кар╕тас у Мар╕упол╕ був одн╕╓ю з останн╕х таких ╕нституц╕й, як╕ рос╕яни знищили, прямо з танка розстр╕ляли прим╕щення кар╕тасу ╕ загинули люди, прац╕вники.

- А вони знали, хто там?

- Думаю, що вони все знали. Тепер ми от чу╓мо, що римо-католицький монастир окупований ╕ перетворений на центр так звано╖ "м╕сцево╖ адм╕н╕страц╕╖" рос╕йських окупант╕в. У Мар╕упол╕. Тому, я думаю, так╕ факти будуть ще в╕дкриватися, бо просто зараз дом╕нанта нашо╖ уваги скерована перш за все на наше в╕йсько, на той безпековий вим╕р в╕йни. Але я переконаний, що ц╕ траг╕чн╕ часи породжують геро╖в, у тому числ╕ ╕ геро╖в християнського св╕дчення. А ми ╖х традиц╕йно назива╓мо мучениками.

Лана Самохвалова

www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 03.06.2022 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24244

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков