Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4250)
З потоку життя (7278)
Душі криниця (3920)
Українці мої... (1561)
Резонанс (1822)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (549)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (112)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (111)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГАРЯЧА СМЕРТЬ, НЕ ЗИМНЕ УМИРАННЯ...
Сьогодн╕, коли Укра╖на виборю╓ сво╓ право на в╕льне життя, св╕тло наших геро╖в надиха╓ нас на...


В╤ТАННЯ ЛАУРЕАТУ!
В╕рю — ходить по земл╕ Тарас: В╕н у серц╕ кожного ╕з нас.


УКРА╥НА ОБ╤ГРАЛА ШОТЛАНД╤Ю
╕ вийшла у ф╕нал плей-оф ЧС-2022 з футболу.


ЖИВ З УСМ╤ШКОЮ
Таким ╕ залишився у наш╕й пам’ят╕…


ШИКУЙСЬ П╤Д УКРА╥НСЬКИМ СТЯГОМ!
Знатимемо по╕менно вс╕х Геро╖в, як╕ боролися з ворогом.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 20.05.2022 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 20.05.2022
ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКО╥ ГОДИНИ: КОГО ВШАНОВУ╢ ДЕНЬ ГЕРО╥В

Коли ж виникла ця традиц╕я ╕ чи знайшла вона в╕дгук в серцях укра╖нц╕в?

╤дея свята Геро╖в виникла у середовищ╕ укра╖нських нац╕онал╕ст╕в – необх╕дно було в╕дродити серед укра╖нц╕в геро╖чний дух минулих покол╕нь - лицар╕в Ки╖всько╖ Рус╕, козак╕в, С╕чових стр╕льц╕в, вояк╕в арм╕╖ УНР, УПА ╕ д╕яч╕в ОУН. У 1941 роц╕ Другий Великий Зб╕р Орган╕зац╕╖ Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в постановив щороку, 23 травня, святкувати День Геро╖в. Геро╖чне ╕ траг╕чне – таким ╓ цей день, адже саме 23 травня 1938 року у Роттердам╕ було вбито Пров╕дника ОУН ╢вгена Коновальця. П╕д час збор╕в наголошувалося, що «саме у травн╕ п╕шли з життя кращ╕ сини Укра╖ни XX стол╕ття: Микола М╕хновський, Симон Петлюра, ╢вген Коновалець».

 Цього дня члени та юнацтво ОУН орган╕зовували так зван╕ сходи – святков╕ з╕брання. К╕мнату, в як╕й в╕дбувалися ц╕ заходи, прикрашали прапорами та портретами Миколи М╕хновського, ╢вгена Коновальця, Симона Петлюри. Членство Юнацтва ОУН вшановувало пам’ять геро╖в хвилиною мовчання, виголошували промови та складали присягу нов╕ члени орган╕зац╕╖. Так╕ сходини тривали до п╕вгодини. Обов’язково збиралися б╕ля могил м╕сцевих геро╖в, сп╕вали г╕мн Укра╖ни, марш «Зродились ми велико╖ години». В «╤нструкц╕╖ ОУН в справ╕ святкування 23 травня» йшлося про орган╕зац╕йн╕ моменти святкування Дня Геро╖в. У вс╕х церквах мали дзвонити дзвони, б╕ля могил запалювали смолоскипи, «як╕ мали гор╕ти всю н╕ч». Цей день був особливим у середовищ╕ укра╖нсько╖ д╕аспори, яка вшановувала тягл╕сть укра╖нсько╖ в╕йськово╖ традиц╕╖ та геро╖зм во╖н╕в, починаючи в╕д час╕в Давньо╖ Рус╕, козаччини - аж до двадцятого стол╕ття.

 Пам’ять про полеглих геро╖в УНР, ОУН та УПА збер╕галася укра╖нцями, як╕ волею дол╕ опинилися за межами р╕дно╖ земл╕. «Без минулого нема╓ майбутнього», - ця теза була пров╕дною, коли йшлося про вшанування пам’ят╕ полеглих геро╖в. «Т╕льки Укра╖нська Самост╕йна Соборна Держава, яку можемо здобути революц╕йною боротьбою укра╖нського народу, поруч революц╕йно╖ боротьби вс╕х поневолених Москвою народ╕в, буде запорукою кращого майбутнього», - йшлося у газет╕ «Зов Крови» за травень 1947 року, яку видавав Крайовий Пров╕д ОУН. «Убив ворог наших вожд╕в, але вбив т╕льки т╕ло, бо дух ╖х живе з нами. З то╖ кров╕ зродилися нов╕ лави Геро╖в, як╕ завзято мстять за минуле ╕ борються за краще майбутн╓», - пов╕домлялося у часопис╕ «Пробо╓м» за травень 1948 року. В╕дзначення Дня Геро╖в його ╕н╕ц╕атори вбачали ╕ в осв╕т╕, яка мала стати засобом до «перевиховання ц╕лого укра╖нського народу в дус╕ власних традиц╕й укра╖нсько╖ ╕стор╕╖». Особливо ч╕тко наголошувалося на боротьб╕ за власний ╕нформац╕йний прост╕р – «усунення чужих розкладових вплив╕в». Як бачимо, ця теза лиша╓ться актуальною в наш час.

 У текст╕ промови до Дня Геро╖в, написаному 1942 року, наголошувалося: «Боротьба за укра╖нську державн╕сть не припинялася. 1920 р╕к цей, що в ньому геро╖чний змаг укра╖нських арм╕й знайшов св╕й траг╕чний ф╕нал, був роком народження ново╖ арм╕╖, що п╕д назвою Укра╖нсько╖ В╕йськово╖ Орган╕зац╕╖ взяла на себе велике ╕ в╕дпов╕дальне завдання: зд╕йснити запов╕т тих, кому вояцька смерть не дозволила зак╕нчити ╖х великого д╕ла… Багатьох ╖х сьогодн╕ м╕ж нами нема╓. Не стало …й коменданта-вождя. Впав у дн╕ 23 травня 1938 року, розшарпаний ворожою бомбою в далекому голландському Роттердам╕. ╤ якраз роковини його смерт╕ стали для нас тим днем, що в ньому вшанову╓мо пам’ять ус╕х Геро╖в Укра╖нсько╖ Народно╖ Революц╕╖… Щоб нац╕я могла жити, мусять найкращ╕ ╖╖ сини помирати».

 ╤м’я Миколи М╕хновського пос╕да╓ г╕дне м╕сце серед тих, кого вшанову╓мо цього урочистого дня. Народився Микола М╕хновський 31 березня 1873 року на Полтавщин╕ у родин╕ священника. Навчаючись на юридичному факультет╕ Ки╖вського ун╕верситету Св. Володимира, Микола М╕хновський ув╕йшов до та╓мно╖ пол╕тично╖ орган╕зац╕╖ «Братство тарас╕вц╕в». «Нашому покол╕нню належить створити укра╖нську нац╕ональну ╕деолог╕ю для боротьби за визволення нац╕╖ ╕ для створення сво╓╖ держави»,- так окреслив «Кредо…» Микола М╕хновський. Усе св╕доме життя в╕н пов’язав з революц╕йною боротьбою. Для новостворено╖ Революц╕йно╖ укра╖нсько╖ парт╕╖ (РУП) написав програму «Самост╕йна Укра╖на».

 «Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть пол╕тична, смерть нац╕ональна, смерть культурна для укра╖нсько╖ нац╕╖! – йшлося у програм╕, яка вийшла брошурою 1900 року у Львов╕. – Навпаки лог╕ц╕ под╕й, ми виписали на прапор╕: одна, ╓дина, нерозд╕льна, в╕льна, самост╕йна Укра╖на в╕д г╕р карпатських аж по кавказьк╕». Микола М╕хновський одним з перших почав в╕дстоювати ╕дею формування власних збройних сил. На початку Укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917-1921 рок╕в М╕хновський заснував Укра╖нський в╕йськовий клуб ╕мен╕ Павла Полуботка, став одним ╕з орган╕затор╕в 1-го Укра╖нського полку ╕м. Б. Хмельницького. П╕сля встановлення б╕льшовицько╖ влади Микола М╕хновський деякий час жив на Кубан╕, до Ки╓ва повернувся у 1924 роц╕; його одразу заарештували органи ГПУ. Психолог╕чний стан М╕хновського на той момент був важким, в╕н в╕дчував, що фатальний к╕нець не за горами. «Ворож╕ до укра╖нства численн╕ елементи й сво╖ ж таки обивател╕-малороси, скептично байдуж╕ до нац╕ональних прагнень укра╖нського народу, створювали те глинясто-болотисте тло, на якому не знаходили грунту вияви м╕цно╖ нац╕онально╖ енерг╕╖», - так описав ки╖вськ╕ м╕сяц╕ життя Миколи М╕хновського його колега по педагог╕чному техн╕куму Микола Марченко. 3 травня 1924 року Миколу М╕хновського знайшли пов╕шеним у саду садиби його друга Володимира Шемета. «Н╕ж вони мене, краще я сам себе», - йшлося у передсмертн╕й записц╕.

 «Справа здобуття укра╖нсько╖ держави – це справа ц╕ло╖ нац╕╖ укра╖нсько╖, а не якогось класу чи парт╕╖», - ц╕ слова належать голов╕ Укра╖нського Генерального В╕йськового Ком╕тету, Голов╕ директор╕╖ УНР та Головному отаману В╕йськ ╕ Флоту УНР Симону Петлюр╕. В╕н народився 22 травня 1879 року у Полтав╕, присвятивши сво╓ життя боротьб╕ за самост╕йну Укра╖ну. П╕сля революц╕╖, на ем╕грац╕╖ очолив Державний Центр УНР в екзил╕; протид╕╓ б╕льшовикам на м╕жнародн╕й арен╕, намага╓ться зберегти укра╖нськ╕ державн╕ установи та в╕йсько; прагне об’╓днати укра╖нську ем╕грац╕ю задля продовження боротьби та заручитися п╕дтримкою зах╕дних уряд╕в. 25 травня 1926 року був убитий радянським агентом у Париж╕. Золотими л╕терами в книгу буття вписано ╕ ╕м’я ╢вгена Коновальця, який створив ╕ очолив одну з бо╓здатних частин арм╕╖ УНР – формац╕ю С╕чових стр╕льц╕в. Саме с╕чов╕ стр╕льц╕ в╕д╕грали вир╕шальну роль ╕ п╕д час с╕чневого б╕льшовицького заколоту в Ки╓в╕ 1918 року, ╕ п╕д час антигетьманського виступу Директор╕╖, ╕ п╕д час бо╖в 1919 року.

 ╢вген Коновалець народився 14 червня 1890 року в Зашков╕ на Льв╕вщин╕ у вчительськ╕й родин╕. Був серед найкращих учн╕в академ╕чно╖ г╕мназ╕╖ у Львов╕. У 30 рок╕в ╢вген Коновалець очолив п╕дп╕льну Укра╖нську в╕йськову орган╕зац╕ю, яка продовжила боротьбу за Укра╖нську державу. УВО моб╕л╕зувала укра╖нськ╕ сили на ем╕грац╕╖, дала поштовх для пошуку нових шлях╕в утвердження укра╖нсько╖ ╕де╖. У 38 рок╕в його авторитет ╕ орган╕заторськ╕ зд╕бност╕ стали запорукою для створення Орган╕зац╕╖ укра╖нських нац╕онал╕ст╕в, яка об’╓днала галичан ╕ наддн╕прянц╕в ╕ стала найусп╕шн╕шою орган╕зац╕╓ю, яка зм╕нила х╕д ╕стор╕╖. Сам ╢вген Коновалець об’╓днав к╕лька покол╕нь борц╕в за незалежн╕сть Укра╖ни. Тих, хто боровся в 1917-1921 роках, ╕ тими, хто долучився до боротьби у 1940-х роках.

 23 травня 1938 року ╢вгена Коновальця вбито радянським агентом у н╕дерландському м╕ст╕ Роттердам╕.

 «Романтики ╕ ╕деал╕сти, а не люди з холодним розрахунком зд╕йснюють революц╕╖, рятують народи ╕ створюють нац╕╖», – пише упорядник видання «День Геро╖в» Володимир Половський. Пам’ятати про загиблих геро╖в, продовжити ╖хню справу закликав ╕ Марко Бо╓слав (Михайло Дяченко) – член Укра╖нсько╖ Головно╖ Визвольно╖ Ради, крайовий пров╕дник пропаганди ОУН, редактор п╕дп╕льного журналу «Чорний л╕с».

 На початку 1945 року Марко Бо╓слав працював в обласному в╕дд╕л╕ пропаганди ОУН. Одночасно редагував п╕дп╕льний часопис «Шлях Перемоги», що почав виходити 1 травня 1945 року. Саме в ц╕й газет╕ вперше з’явилися його в╕рш╕ п╕д псевдон╕мом Марко Бо╓слав, що уособлював геро╖чний тогочасний дух. П╕д зоряним небом Чорного л╕су поет писав в╕рш╕ для п╕дтримання бойового духу повстанц╕в: «Не зломиш нас, жорстокий кате//У наступ, друз╕! На проб╕й!» Незламна мужн╕сть ╕ в╕ра в перемогу звучить у марш╕ «Чорного л╕су»: «Ми см╕л╕ во╖ни, сувор╕//Нам батько-гн╕в, а мати – месть//Брати ми грому ╕ простор╕в//Борц╕ за волю, славу й честь». Блискучий публ╕цист, Марко Бо╓слав став автором публ╕кац╕й, як╕ у тривожний час кликали до боротьби, п╕дтримували бойовий дух побратим╕в. «З гордим чолом у вир боротьби», - так назива╓ться одна з публ╕кац╕й Марка Бо╓слава, що побачила св╕т у п╕дп╕льному журнал╕ «Чорний л╕с». Найб╕льше публ╕цисту болить те, що частина укра╖нц╕в стала на шлях зради, не п╕шла революц╕йним шляхом. «Укра╖нська молоде! Хай об’╓дну╓ тебе нав╕ки братня любов ╕ нац╕ональна сол╕дарн╕сть, - звучить полум’яне слово Марка Бо╓слава. – Ставай на шлях боротьби за волю, славу ╕ честь Укра╖ни!»

 «Сьогодн╕, в час найдик╕шого шалу та наступу ворога на все, що укра╖нське, треба нам скр╕пити сво╖ моральн╕ сили, треба дати в╕дчути ворогов╕, що укра╖нський народ не дасть з╕пхнути себе до рол╕ раба. Де ж шукати нам цих моральних сил? Моральн╕ сили та запал до боротьби знайдемо в любов╕ й пошан╕ до оцих могутн╕х св╕дк╕в укра╖нського геро╖зму та боротьби. Шануючи могили борц╕в, ми шану╓мо самих борц╕в. Могили геро╖в – це свят╕ символи безсмертност╕ укра╖нського народу. Не може бути смерт╕ нац╕╖ там, де ╓ могили борц╕в», - ц╕ слова з публ╕кац╕╖ «За культ геро╖в» Марка Бо╓слава не втратили актуальност╕ в наш час. Як потр╕бен нам сьогодн╕ День Геро╖в, який перетворю╓ народ на нац╕ю, гарту╓ його дух. Визвольна боротьба продовжу╓ться й сьогодн╕, в час московсько-укра╖нсько╖ в╕йни. Тож шукаймо духовну м╕ць в соб╕, бо лише волелюбна нац╕я живе й перемага╓.

 Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 20.05.2022 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24214

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков