В "Океану Ельзи" - великі зміни. Юрій Хусточка та Дмитро Шуров, які були невід'ємною частиною команди, залишили гурт. У новому складі хлопці встигли дати лише кілька концертів, але вже очевидно, що в "Океані" - все спокійно, не штормить. Про що, й не тільки, розповів лідер Славко ВАКАРЧУК. - Це правда, що "Океан Ельзи" хочуть запросити на "Євробачення" наступного року? - Нас уже вісім років хочуть, і не тільки "Євробачення" (сміється - ред.). Насправді, я не знаю, чи зацікавиться нами оргкомітет "Євробачення", проте точно можу сказати, що ми стаємо дедалі популярнішими в сусідніх країнах, наприклад, у Росії. Буквально кілька днів тому остаточно з'ясувалося, що взимку на нас чекає величезний тур 50-ма містами Росії. До того ж, станеться те, чого ніколи ще не було: ми зіграємо сольні концерти в Москві та Санкт-Петербурзі. - Ти визнаєш, що в Росії твоя група популярніша, ніж в Україні? - Важко сказати. Але якщо говорити про якісь маленькі клубні виступи, то ми бажаніші гості в Москві. А в київських клубах я вже років п'ять не співав. Утім, Росією наша тріумфальна хода не закінчиться. Попереду ще Білорусь, Прибалтика та деякі міста Середньої Азії. Зараз займаємося записом нових пісень, щоб навесні видати на-гора свій новий альбом. - Зміни в складі групи жодним чином не вплинули на вашу працездатність? Не виникало проблем? - Насправді до нас прийшли дуже гарні люди. Наш новий кла-вішник Мілош родом із Сербії, хоча мені чомусь хочеться називати його югославом. На жаль, він дуже симпатичний, і через це маємо проблеми з нашими прихильницями. Крім цього - жодних ускладнень. "Океан Ельзи" - це п'ятеро людей. Так ми собі придумали. Кожен - частина колективу. Я радий, що ми знайшли один одного. Усі, хто стоїть на сцені під прапором "Океану Ельзи", заслуговують на повагу й оплески однаково. - Як музиканти ви спрацювалися. А суто по-людськи? - Чув би ти, як Мілош лається російською! У нас немає непорозумінь. - Усе ж таки, чому ви розійшлися з Хусточкою та Шуровим? - Чесно кажучи, мені важко коментувати цю ситуацію, і я навряд чи буду колись жартувати з цього приводу. Це - їхнє бажання, і вони втілюють у життя свій проект. Наскільки я розумію, причини суто музичні, принаймні вони так пояснили. Решта учасників "Океану Ельзи" розлучення дуже не хотіли, проте сталося саме так. І, як сказав один гарний співак: show must go on - шоу триває. - Уже слухав проект, який записали Юрко з Дмитром? - Так. І мені їхня музика дуже подобається. - Свого часу ти написав дипломну з фізики. Як просуваються справи на науковій ниві? - Усе треба робити якісно й гарно. Музиці я віддаюся на всі сто, і сподіваюся, що в мене добре виходить. А якщо зараз спробую захистити дисертацію, це буде не дуже якісно й гарно. Поки що зовсім не хочу цим займатися. Щоправда, десь у майбутньому спробую знайти на цю справу півроку, аби зробити все на рівні. - Ти слухаєш академічну музику після втілення в життя акустичного проекту "Тихий Океан"? - Навряд чи мене можна назвати затятим меломаном, який постійно ходить на концерти класичної музики. У мене мало вільного часу. У студентські часи у Львові я часто ходив до Оперного й філармонії. Правду кажучи, зовсім не розуміюся на класичній музиці - так само, як і на сучасній. Для мене це не головне. Я звичайний слухач і ціную гарну музику: однаково цікаво слухати Шнітке й Бетховена. Маю вдома не так багато компактів - усього 150 чи 200, з них десять відсотків - класична музика. Деякі мої друзі нагромаджують диски тисячами, вони пам'ятають кожну ноту і знають, хто чим займається сьогодні. Для музиканта, який творить свою музику, не важливо спостерігати за тим, що роблять інші. Для нього важливо бути неповторним. - Концерт із симфонічним оркестром відбувся. Не хочеться ще поекспериментувати? - Дуже люблю екзотичні інструменти, які рідко десь можна почути. Гадаю, їх би було цікаво залучити до запису наших альбомів. Хотілося б попрацювати з хором на десять голосів і детальніше опанувати синтезатор. Виявляється, з ним можна робити такі речі, що дах зриває! Можливо, ми ще заспіваємо... з Надєждою Бабкіною!