Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 17.09.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 17.09.2004
ПОЕТИКА ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ "БОЯРИНЯ"
Олександр ГУБАР

(Продовження. Поч. у №37).
Між творами Лесі Українки і Віктора Гюго, на думку автора статті, існує "значна відмінність", визначена політичними обставинами: "Французький деспот - сам француз, син французького народу, ним породжений, рідний. Навпаки, деспот, що гнобить Україну - це тиран іноземного походження. Цар - це інородець, який примушує, нав'язує волю іншого народу, народові, який має свої власні традиції, мову і дихання. Але ця відмінність побічна. Маємо більш сутній зв'язок тут між криком протесту Віктора Гюго в "Карах" і самої Лесі Українки в "Боярині". Обоє співають однією душею, яка підносить голос проти несправедливості і гніту. У творах В. Гюго і Лесі Українки панує бунтарський пафос. В Лесі Українки інколи виникали сподівання на "міжнародний соціалізм", що знищить деспотичний русифікаторський царизм і при випадку виведе на шлях незалежності усі національності закабалені Москвою. У Лесі Українки "ненависть до Росії залишилася непохитною". Росія - "це недруг нещадний України, єдиний, що не дозволяє їй існувати".
Автор підсумовує: "Напевно ось чому сучасна радянська критика не говорила про "Бояриню" і ухилялася включити цю п'єсу до "повного" видання творів автора".
У статті Р. Жилавого є окремі цінні зауваження щодо поетики "Боярині". Це зокрема зосередження уваги на розв'язці драматичної поеми, яку він вважає психологічною, естетичною та ідеологічною. Не оминув автор і значущості та естетичної яскравості окремих метафоричних образів. Зокрема образів квітки, вільного птаха. Згодившись на великодушний пацифізм, героїня Оксана хоче вмерти, зів'янути, як квітка, якою Степан так захоплювався, побачивши її при поливанні барвінку. "Ця квітка - символ юності, життя, свободи, благополуччя країни. І вільним птахом іще Оксані хотілося бути. І квітка, і птах - це метафори свободи і незалежності". Влучно підкреслено створений поетесою "контраст між отим московським холодом, снігом, цими туманними небесами і теплом, ясністю голубого неба і сяючим сонцем України" [5].
Автором третьої статті "Леся Українка і Ренесанс української літератури двадцятих років", де також своєрідно представлена "Бояриня" Лесі Українки, виступила Оксана Ашер - донька Михайла Драй-Хмари, що мешкає в США. Авторка наголошує, що сучасна українська література не еволюціонувала так, як інші європейські літератури. Українські письменники працювали в несприятливих умовах "утисків російської влади".
Важливим у розвитку сучасної української літератури було невичерпне багатство народного мистецтва. Особливо блискучим і плідним був період, що слідував за подіями короткої незалежності України. Не зважаючи на поразку незалежності України, піднялася свідомість.
Свою роль у ренесансі української літератури зігралa представник європеїзму української культури та письменства Леся Українка. Вона стала одним із зачинателів українського літературного Ренесансу кінця ХІХ та початку ХХ століття. Продовжувачами її праці були представники українського пожовтневого розстріляного Ренесансу 20-х - початку 30-х років. Цю велику роль зіграла Леся Українка, спираючись на Шевченка, Франка і на письменників західноєвропейської літератури, а також на підтримку М.Драгоманова і матері - письменниці Олени Пчілки.
Окремо Оксана Ашер розглядає у статті критичне осмислення Михайлом Драй-Хмарою драматичної поеми "Бояриня". Твір Лесі Українки, на думку Драй-Хмари, "розповідає про деструкцію України в XVII ст., несе спеціальний сенс для всієї України". "Ця чудова поема залишається завжди недоступною для читачів Радянського Союзу". Головні персонажі "Боярині" вигадані. З великою сміливістю Драй-Хмара переконує, що ці персонажі складають частину не лише своєї епохи, а могли б легко існувати в безправній Радянській Україні. Можна зустрітися з такими персонажами, як Оксана та Степан, на думку Драй-Хмари, і в Радянському Союзі.
Оксана Ашер, виходячи з концепції М.Драй-Хмари, дає свої міркування: "Якщо розглядати цей твір як алегорію, що приховує достовірні аспекти нашого життя, то можна бачити її в особі Степана, який загубив зовсім почуття національної ідентичності. Він став представником тієї частини інтелектуальної еліти України, яка втративши контакти зі своїми співвітчизниками, адаптувалася в російському суспільстві. Степан, прийнявши російську культуру, вклонився в слухняності перед царською владою. В постаті ж Оксани навпаки змальовано зовсім іншого репрезентанта інтелігентної української еліти. Вона бореться за принципи національної ідентичності, але не приходить до визволення від московського гніту".
Кілька слів про оцінку "Боярині" в радянському українському академічному літературознавстві. У першому томі "Історії української літератури в двох томах", присвяченому дожовтневій літературі (Видавництво Академії наук української РСР, Київ, 1954) "Бояриня" була піддана вульгарно-соціологічній фальсифікації і фактично викреслена з творчого активу письменниці. "В творі правдиво відображено патріархальний побут московських бояр, але в цілому драма письменниці не вдалася". Цілком в дусі вульгарного соціологізму, письменниці приписувалося: "Всупереч історичній правді, у цьому творі ідеалізована українська козацька старшина". По-друге: "В драматичній поемі не показано, що возз'єднання України з Росією відповідало заповітним прагненням українського народу".
Певний крок від фальсифікаторського вульгарно-соціологічного тлумачення "Боярині" до об'єктивнішої оцінки твору Лесі Українки знаходимо у восьмитомному академічному виданні "Історії української літератури" (1967 - 1971). "Письменниця засудила тут колонізаторську політику царизму щодо України ще в середині XVII ст., подала історично правдиві картини домостроївського укладу життя московських бояр, підкреслила волелюбність українського народу". Автор статті про Лесю Українку О. Ф. Ставицький відзначає "недолік" "Боярині": "у творі мало того, що єднало два братні народи - російський і український". Нагадував автор ще й про невдоволення Лесі Українки своїм твором. У статті немає жодного слова про естетичну своєрідність, особливість поетики художнього твору. В цьому слід вважати прояви того ж таки вульгарного соціологізму, заідеологізованості академічного літературознавства 60-70-х років.
Леся Українка визначила жанр "Боярині", назвавши її драматичною поемою. В теоретичних працях драматичну поему відносять до мішаних форм. Професор П. Волинський говорить: "Драматична поема - це твір написаний у діалогічній формі, але без призначення постановки на сцені. Зразками цього жанру є "Фауст" Гете, "Каїн" Байрона. Ряд драматичних поем написала Леся Українка ("В катакомбах", "У пущі" та ін.).
Є і дещо точніше визначення цього жанру: "Драматична поема" - це невеликий за обсягом віршований твір, у якому поєднуються форми драми та ліро-епічної поеми. В основу драматичної поеми закладається внутрішній динамічний сюжет - власне конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними".
З наведених тут теоретичних визначень жанру драматичної поеми випливає висновок: в жанрі закодована система комбінацій естетичних прийомів, засобів, елементів поетики.
Лесю Українку академік О. І. Білецький назвав творцем "драми ідей". В її драматичних поемах, зокрема у "Боярині", сюжет заґрунтований на світоглядно-ідейних та морально-етичних принципах і на осягненні соціально-національної проблематики долі України. Він розгортається на антитезі "рідний край" і "чужина", Україна і Москва, тюрма і свобода.
Олена Онуфрієнко стверджує, що "саме тоді, коли свобода людини, її право на самовираження, від особистого ("Адвокат Мартіан", "Одержима", "Руфін і Прісцілла", "У пущі", "Камінний господар" та ін.) й до соціально-національного ("Оргія", "Бояриня") цілковито заперечуються, герої творів Лесі Українки стають перед тією екзистенційною "межею", яка змушує їх усвідомлювати необхідність найсакральнішого - свободи. І тут, як і в пізніших романах Ж. П. Сартра та А. Камю, свобода, а точніше - пошук шляхів до неї, стає основним змістом життя людини. Таким чином, образи, виведені Лесею Українкою, стають образами-символами, а самі драми перетворюються на драми ідей".
На думку О. Онуфрієнко "драматургія Лесі Українки трагічна - її герої гинуть. І це все відповідає тій основній ідеї, яка закладена Лесею Українкою, - перемогти або загинути, адже в боротьбі за волю й торжество вищої людяності завжди приносилися жертви". "А боротьба Лесі Українки за відродження вільної гордої людини, патріота своєї знедоленої Вітчизни, була, справді, подвигом". Трагедія особистості Оксани і трагедія України має глибокий філософський зміст, схиляє до роздумів про суть буття.
Спробу узагальнююче окреслити поетику Лесі Українки в драматичних творах і в тому числі в драматичній поемі "Бояриня" при вивершенні жіночих постатей зробив Лукаш Скупейко. Дослідник має рацію, стверджуючи, що "жінки в нашої поетки - це носії найглибших думок, почуттів, не зациклюються на собі , не замикаються в особистій емоційній тілесній, інтелектуальній шкаларущі, а постійно намагаються подолати власну суб'єктивну обмеженість, зокрема й специфічно жіночу". Як і чоловічі образи, "вони постають як характери, які силою свого духу і переконання можуть стати супроти всього людства, супроти цивілізації, стати, якщо хочете, поруч або й над Месією. Міріам, Кассандра, Тірца, Мавка, Прісцілла, Оксана - це трагічні постаті. Зрештою тому й трагічні, що здатні на такі почуття і на таке духовне прозріння".
Л. Скупейко підкреслює, що "шукати в цьому якогось специфічного жіночого, феміністичного підтексту немає жодних підстав та й потреби. Це - образи створені жінкою, і, зрозуміло, ніщо жіноче їм не чуже". Фемінізм як суспільну рівноправність поетеса вважала аксіомою.
Драматична поема "Бояриня" написана білим віршем, вільним від римування, характерним для поетичної драматургії.
(Продовження в наступному номері).


Леся УКРАЇНКА
БОЯРИНЯ
Драматична поема
(Продовження. Поч. у №37).

СТЕПАН
(спалахнув, але стримався)
Не зраджував України мій батько!
Він їй служив з-під царської руки
не гірш, ніж вороги його служили
з-під польської корони.
ІВАН
Та, звичайне,
однаково, чиї лизати п'яти,
чи лядські, чи московські!..
СТЕПАН
А багато
було таких, що самостійно стали?
ПЕРЕБІЙНИЙ
(до Івана)
Сутужна, сину мій, вкраїнська справа...
Старий Богдан уже ж був
не дурніший
від нас з тобою, а проте ж і він
не вдержався при власній силі.
(Перебійниха, нахилившись синові до вуха, шепоче щось. Той
нетерпляче стріпує чубом).
ІВАН
Батьку!
Що там замазувать? Кажімо правду!
Се річ не власна,
се громадська справа!
Якби таких було між нами менше,
що, дома чесний статок протесавши,
понадились на соболі московські
та руки простягали до тієї
"казни", як кажуть москалі...
ПЕРЕБІЙНИХА
Іване!
(Сіпає сина за полу).
СТЕПАН
Не задля соболів, не для казни
подався на Москву небіжчик батько!
Чужим панам служити
в ріднім краю
він не хотів, волів вже на чужині
служити рідній вірі, помагати
хоч здалека пригнобленим братам,
єднаючи для них цареву ласку
Старий він був обстоювати
збройно за честь України...
ІВАН
Ти ж молодий -
чому ж ти не підіймеш тої зброї,
що батькові з старечих рук упала?
СТЕПАН
Як поясню тобі?.. Коли ще змалку
навчав мене з письма святого
батько,
то він мені казав напам'ять
вивчить
про Каїна та Авеля. "Мій сину, -
мовляв, - пильнуй,
щоб міг ти з ясним оком,
а не тьмяним, не тремтячи,
мов Каїн,
небесному отцеві одповісти,
коли тебе спитає: "Де твій брат?"
А як же можу я на Україні
здійняти зброю так,
щоб не діткнути
ніколи нею брата?.. І невже
мушкет і шабля мають більше сили
та честі, ніж перо та щире слово?
Ні, учено мене, що се не так!
ПЕРЕБІЙНИЙ
Не звикли якось ми такого чути...
проте... було б на світі,
може, менше
гріха і лиха, якби всі
гадали по-твоєму.
ІВАН
(згірдно)
Се в Києві ченці
навчають отакого!
ОКСАНА
Ти ж, Іване,
у Києві не вчився. Звідки знаєш,
чого там научають?
ІВАН
(зачеплений)
От знайшлася
зненацька оборонниця для тебе,
боярине!
ОКСАНА
Я тільки правду мовлю...
(Засоромлена, подається з рундука в садок. Увіходить з будинку на рундук джура).
ДЖУРА
Там, пане, я приніс для гостя речі.
ПЕРЕБІЙНИЙ
Ходім, Степане, покажу,
де маєш в нас мешкати.
СТЕПАН
(до Перебійнихи)
Спасибі, паніматко,
за хліб, за сіль!
ПЕРЕБІЙНИХА
(з косим поглядом на сина)
Пробач, коли що, може,
прийшлось на перший раз
не до сподоби...
(Степан з Перебійним і джурою йдуть у будинок).
ПЕРЕБІЙНИХА.
(до Івана нишком)
Ну й ти ж таки! Хто ж так говорить з гостем?
ІВАН
Ат! Хай же він хоч раз
почує правду!
ПЕРЕБІЙНИХА
Адже ти чув, що він казав...
ІВАН
Овва!
бурсак, та щоб не вмів
замилить очі!
ПЕРЕБІЙНИХА
Мені він до сподоби, - добрий хлопець, такий увічливий...
ІВАН
Та вам вже, звісно,
язиком приподобатись недовго.
ПЕРЕБІЙНИХА
Чи сяк, чи так, а вдруге ти не будь
таким до гостя гострим!
Се ж неначе на те його ми в хату
запросили,
щоб ним помітувати. Незвичайно!
ІВАН
Та вже гаразд, не буду зачіпати.
(Зіходить, з рундука).
ПЕРЕБІЙНИХА
Куди ти?
ІВАН
От піду до товариства.
(Іде через садок, перескакує через тин і зникає. Увіходить служебка і збирає зі стола).
ПЕРЕБІЙНИХА
Де ти, Оксано?
ОКСАНА
(виходить із-за куща з кухликом
в руці)
Ось я тута, мамо.
Се я барвінок поливаю.
ПЕРЕБІЙНИХА
Справді,
полити слід, - зовсім посох
на сонці.
Полий же й те, що ми пересадили.
(Перебійниха і служебка, зібравши зі стола, йдуть у будинок. Оксана, поливаючи квіти, співає веснянки. В садку сутеніє. Степан нишком вилазить вікном з своєї кімнати на рундук, прудко та звинно зіскакує з рундука на землю і підходить до Оксани).
ОКСАНА
(уриває спів і впускає кухля)
Ой лихо! Хто се?..
СТЕПАН
Панночко, се я.
Прости мене. Ти гніватись
не мусиш,
бо ти ж мене сама причарувала
і звабила, як соловейко, співом.
Я не своєю силою прийшов...
ОКСАНА
(засоромлено і разом гордовито)
Боярине, до чого сії речі?
Мені їх слухати не випадає.
(Хоче йти).
СТЕПАН
(затримує її за руку)
Ні, ти не підеш так...
ОКСАНА
(вражена, вириває руку)
Се що за звичай? Я не холопка
з вотчини твоєї!
СТЕПАН
(знищений)
Я не хотів образити тебе.
Запевне, вільна ти... Яка журба
тобі, що я поїду на чужину
з розбитим серцем,
що коханий спогад
про зустріч милу обіллє отрута?
Тобі дарма, дівчино-гордівнице...
Хто я для тебе? Зайда, заволока...
Адже мене усюди так зовуть...
Ти завтра вже про мене
й не згадаєш...
ОКСАНА
(спустивши очі)
Хіба ти завтра їдеш?
СТЕПАН
Що ж я маю
тобі тут очі мулити собою?
ОКСАНА
Виходить, наче я тебе жену...
Я ще ж тобі не мовила ні слова...
СТЕПАН
Невже я маю ще й того діждатись,
щоб ти мені сказала: "Вибирайся"?
(Далі буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 17.09.2004 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2418

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков