Якось, гортаючи старі підшивки "Кримської світлиці", я звернув увагу, що чимало матеріалів у ній було присвячено лісу: "Ліси благають: "SOS"!" та "Не губіть "ключі від весни"!" (1999), "Ліс - зі стежками оленів, царів і... генсеків" (2000), "Заслужений лісівник" та "Той, хто відродив Гілею" (2001), "Лісівник, педагог, патріот" (2003). Перелік, звичайно, далеко не повний... А одного разу мою увагу привернуло надруковане в "КС" оголошення: "Український державний лісотехнічний університет (м. Львів) оголошує прийом студентів за спеціальностями: технологія деревообробки; обладнання лісового комплексу; автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології; лісоінженерна справа; лісове господарство; ландшафтна архітектура; дизайн; хімічна технологія переробки деревини та рослинної сировини. Виявляється, наш Львів є справжньою столицею лісової науки в Україні! А як же юні кримчани? Чи не відлякує їх далекий та ще й україномовний Львів? Надто вже захотілося отримати відповіді на ці питання, і я, без довгих роздумів, поїхав у лісову аlma mater України. Мені порадили зустрітися з Олегом Богдановичем Ференцем, оскільки це один з тих викладачів, що працюють з кримськими абітурієнтами. Він часто буває в Криму і тому може багато розповісти про подальші долі колишніх студентів "лісотеху". Зв'язалися з ним по телефону, домовилися про зустріч. Поки я чекав його в головному корпусі, встиг побіжно оглянути поверхи інституту, ознайомитись з наочною агітацією. Виявилося, що лісотехнічний університет дбайливо плекає рідну культуру. Саме тут "прописаний" відомий фольклорний ансамбль "Веселі жабокричі", є тріо бандуристів "Берегиня", а ще народна хорова капела з романтичною лісовою назвою "Діброва"... І це ще не все. Студенти можуть не лише "гризти граніт" лісової науки, але й відвідувати (на вибір) гуртки естрадної пісні, бального танцю, гумору і навіть... циркового мистецтва! А спорт! Крім традиційних видів - футболу, волейболу, баскетболу, гандболу, є ще секції настільного тенісу, плавання, важкої атлетики, гирьового спорту. Ті, хто хоче займатися бойовими мистецтвами, також можуть вибирати. Любителі східної екзотики можуть займатися карате-до, а шанувальників рідного з розпростертими обіймами зустріне симпатичний тренер з бойового гопака. Я навіть пошкодував, що мої студентські роки давно промайнули. Неодмінно кудись записався б... - Пробачте, це Ви з "Кримської світлиці"? - обірвав мої мрії високий симпатичний чолов'яга років сорока. (Певно, "вирахував" в мені гостя. Надто вже я прискіпливо вивчав зі смаком виготовлені стенди). - Олег Богданович? - Так це я. Будемо знайомі! - І моя тренована долоня колишнього "фаната" бойових мистецтв вмить потонула у його ще міцнішій. - Ходімте, я приготував Вам маленький сюрприз: зустріч із "земляками"... А по дорозі поговоримо. Поки ми йшли до гуртожитків, Олег Богданович Ференц розповідав, а я уважно слухав. - Не можна сказати, що спостерігається "бум" чи масовий наплив кримських абітурієнтів до Львова, та все ж і скаржитись на неувагу кримчан до "західної столиці" не буду. Їдуть і не бояться ні віддалі, ні перспективи навчатися української мовою... Та це й зрозуміло: Львів є ще й "столицею" лісової науки в Україні. Фахівців лісового господарства готує ще Київ (там є лісовий факультет в Українському аграрному університеті), але ж у нас вибір значно ширший: десять спеціальностей! Щоправда, останнім часом у Кримському державному аграрному університеті також почали готувати спеціалістів з лісового та садово-паркового господарств. Вибір поки не дуже великий... Звичайно, штучно відкривати філії можна і в Сімферополі, але ж там немає професури! Теоретично може викладати будь-хто (за чужими підручниками), але ж це буде профанація. Натомість у Львові працюють 25 професорів, і за кожним - конкретна школа, високий науковий рівень. Очевидно, кримська молодь це розуміє і тому їде вчитися до Львова. В лісотехнічному університеті представлені майже всі регіони Криму. Скажімо, Тетяна Ковальчук (вона навчається на 2-му курсі технологічного факультету) родом із Сакського району. Її спеціалізація - дизайн меблів. Олеся Рибальченко приїхала з села Олексіївки Білогірського району. Вона буде спеціалістом з хімічної технології переробки деревини. Наталя Русанова також буде дизайнером меблів. Вона вже на четвертому курсі. Родом вона з Євпаторії, і я її якось там зустрів, коли був у відрядженні. Вона проходила виробничу практику у рідному місті. З Євпаторії також Юлія Кукушкіна, вона вже на п'ятому курсі. Чимало є студентів з Керчі: Ірина Іванова, Марія Філіпова, Стас Денисенко. До речі, нам дуже допомогла керченська "Просвіта", зокрема вчителька української мови Людмила Тарасівна Тигрова. Вона сама виконала величезний обсяг профорієнтаційної роботи, обдзвонювала батьків, ходила по меблевих фабриках. Одним словом, багатьом повідомила про Львівський лісотехнічний університет. Це дуже приємна комунікабельна людина, і я просив би, при нагоді, передати їй вітання від нас усіх! Ідуть до нас і кримські татари. Декілька років тому "лісотех" закінчив Захід Мамедов з Роздольного. - А зараз я хочу познайомити вас з Наталкою Волощенко з Керчі. Вона закінчила перший курс за спеціальністю "Ландшафтна архітектура". Ось вона нас чекає біля гуртожитку. Розмовляйте, а я ще пошукаю когось із кримчан, - із цими словами Олег Богданович швидко зник у сучасному гуртожитку. ...З Наталею ми розмістилися на лавочці у тіні високого платана. Задаю декілька запитань: чи легко навчатися, чи часто їздить додому в Крим, з ким живе, як проводить дозвілля? - У мене не було проблем з вищою математикою, а ось геодезія давалася важче. І живопис - а це переважно натюрморти - також становив певну проблему. А ось Артему Спіцаєву (він також з Керчі) геодезія подобалася, він не мав з нею ніяких проблем. Щодо моєї спеціальності - ландшафтної архітектури, - то думаю, що влаштуватися в Керчі буде нескладно, бо місто велике. До речі, живу я в одній кімнаті з Іриною Івановою. Вона також з Керчі, майбутній дизайнер меблів. Живемо дружно, адже земляки. Шкода тільки, що додому вдається вирватися лише два рази на рік. Щодо відпочинку, то його не так вже й багато. Інколи ходимо з друзями в кінотеатр Коперніка, який робить знижку для студентів. Намагаємось не пропускати нових фільмів. А взагалі - більше навчаємося. Хочеться засвоїти більше знань, поки ми тут. Все згодиться у майбутньому! ...Поки ми спілкувалися, до нас підійшов молодий русявий хлопець у лісовій формі (видно, Олег Богданович попередив про візит кореспондента "Кримської світлиці", і юнак вирішив вбратися якомога солідніше), представився: - Олександр Чернишов, вже п'ятикурсник. Навчаюся на лісогосподарському, родом з Білогірська. Захоплення лісом у мене, можна сказати, родинне: батько працював єгерем у мисливському господарстві "Холодна гора", брат теж пішов батьковою стежкою. Вони закінчили Чорноморську лісову школу, що на Кіровоградщині. В наше господарство приїздили італійці полювати на вальдшнепів. Були й французи, іспанці. Всі вони хотіли полювати саме з моїм батьком, просто "билися" за нього! На жаль, і батько, і брат були змушені покинути роботу... - Чому? - Вони надто серйозно ставилися до своєї роботи, ловили браконьєрів (а це переважно "круті"). Очевидно, був сильний тиск на начальство, і їх просто "пішли". Тобто змусили розрахуватися. Менш принципові єгері працюють і зараз; всі, хто зумів пристосуватися до нового начальства, залишилися. У мене навчання йде непогано, навіть пропонують залишитися на кафедрі лісівництва. З одного боку, це дуже почесно. А з іншого - так хочеться повернутися у рідний Білогірський район, щоб боротися із браконьєрським "беспределом" і корумпованим начальством. Ми, Чернишови, не любимо відступати! Що не встигли зробити брат і батько, зроблю я. - А не боїшся, що й тебе "підуть" з роботи, Олександре? - Не боюся. Мене турнути з роботи буде значно важче. Все-таки у батька за спиною лише лісова школа, а у мене буде Львівський державний лісотехнічний університет! * * * Слухаючи Олександра, я думав: наскільки він впевнений у своїй правоті! А ще мене приємно вражала його гарна українська мова. Отже, не страшна вона кримчанам! Можуть вивчити, якщо захочуть! І все ж, щоб не піддаватися ейфорії, я вирішив заторкнути "мовну" тему у розмові з відповідальним секретарем приймальної комісії Василем Васильовичем Маслієм. Ось що він відповів: - Можна написати заяву і тоді абітурієнт отримає тести російською мовою. Але таких заяв майже не надходить, всі намагаються складати екзамени українською, принаймні розуміють її. А через п'ять років говорять державною мовою не гірше від львів'ян. Отже, передайте кримчанам, щоб не боялися, їхали вчитися до Львова! До того ж усі, хто приїхав до нас з Криму, забезпечуються гуртожитком. Всі умови для навчання, спорту, відпочинку, гармонійного розвитку особистості "лісова столиця" України також забезпечує належним чином.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
