Версiя для друку Обговорити в форумi

П'ятнадцятьма кілометрами південніше Севастополя розкинулося  містечко неповторної краси, де зійшлися разом гори, скелі й море. Стародавні греки, а пізніше візантійці називали його Сюмболон. Пізніше в генуезьких літописах воно згадується, як Чембало, а в грецьких - як Ямболі. Після завоювання турками місто отримало назву Балик-кая (рибна скеля). Швидше за все, ця назва згодом і трансформувалася в сучасну назву - Балаклава. 
Про цей дивовижний куточок  стародавньої Тавриди писали свого часу Гомер, Евріпід, Овідій...
Сьогодні Балаклава святкує своє 2500-річчя.  Показово, що урочистості розпочалися 3 вересня відкриттям у центрі міста пам'ятника Лесі Українці. У цій визначній події взяли участь  депутати Верховної Ради України, представники всіх гілок влади Балаклави та Севастополя, громадські організації, представники політичних партій, творча інтелігенція.
Міський голова Севастополя Леонід Жунько вважає надзвичайно доречним відкриття у Балаклаві, саме зараз пам'ятника видатній поетесі: "Сьогодні наша красуня Балаклава радує і дивує нас неординарними подіями. Але відкриття пам'ятника поетесі, прозаїку, драматургу Лесі Українці в низці святкових заходів, безумовно, стоїть осібно. Ми відкриваємо не лише пам'ятник класику української літератури, сьогодні ми відкриваємо для усього світу майже невідому, практично забуту Балаклаву, що протягом десятиліть була захована під товстим матроським бушлатом.
Свого часу сюди приїздили Грін, Бальмонт, Бунін, Короленко... Тут же, з серпня по вересень 1907 року, на дачі актриси Соколової, жила Леся Українка. До революції Балаклаву називали письменницькою меккою. Відкриття пам'ятника стане відправною точкою до повернення їй цього статусу. Бо  це не лише історія, це - наша спадщина. У новій концепції розвитку Балаклави її блискуче літературне минуле буде повною мірою затребуване сучасниками. Особистість і творчість Лесі Українки з одного боку гармонійно вписується в ауру Балаклави, з іншого - поетеса усім своїм життям співзвучна менталітету Севастополя. Її життя по суті було подвигом. З її власних слів, вона вела 30-річну боротьбу з хворобою і отримала в ній духовну перемогу. Людина з такою волею не може бути не зрозумілою героїчному Севастополю.
З поверненням тебе до Балаклави та Севастополя, дорога наша Лесю!"
Урочиста подія зібрала чимало шанувальників та знавців творчості Лесі Українки. Серед них приємно вирізнялася директор ялтинського музею Лесі Українки Олена Газізова, котра єдина  вітала балаклавців Лесиною мовою: "У Ялті, - сказала вона, - пам'ятник встановлено 20 років тому, вже 11 років функціонує музей Лесі Українки. Це місце стало святим для всіх ялтинців. Проходячи повз нього, вони кажуть: - Це наша Леся. Сьогодні до вас прийшла ваша Леся і я щиро вітаю вас з цією знаменною подією. Замкнулася дуга і ми стали воістино містами-побратимами. Леся дуже любила Балаклаву. Вона гуляла вашими вулицями, каталася на човні і, звичайно ж, писала, писала свої натхненні, безсмертні твори.
Тому саме тут, сьогодні, з особливою урочистістю я хотіла би оголосити вам започаткований у Севастополі Всекримський конкурс учнівської та студентської творчості за підтримки Марії Фішер-Слиж "Змагаймось за нове життя!". Конкурс сприятиме глибшому ознайомленню молоді з літературною спадщиною Лесі Українки, виховання патріотизму та національної гідності. Його умови  надруковані в газеті "Кримська світлиця". Я бажаю вам перемог, а також всім вам Лесиної одержимості і величі".
Душу і серце, з його ж слів, вклав у мармур пам'ятника балаклавський скульптор Володимир Суханов. Вклад Севастопольської міської держадміністрації також досить вагомий, але трохи в іншому вимірі й складає 200 тисяч гривень. З щирого поєднання тих вкладів в центрі Балаклави постала Леся.
Тепер до неї приходитимуть... Вона знала...
Будуть приходити люди,
Вбогі й багаті,
 веселі й сумні,
Радощі й тугу
 нестимуть мені,
Їм промовляти
 душа моя буде.
Я обізвуся до них...

м. Севастополь.

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ
На честь відкриття пам'ятника геніальній Поетесі в Балаклаві 3 вересня 2004 року

Ти, Лесю, утретє у нас в Балаклаві.
Прийшла, щоб лишитися тут назавжди.
У променях вічної пам'яті й слави
Твої на землі цій священній сліди.
Ти дихаєш з нами цим простором синім.
І древня Чембало спів слухає твій.
Відлунює він на Поділлі, Волині,
По всій Україні лунає моїй.
Бо звешся ти, Лесю, таки Українка
І ти на своїй українській землі.
Своїм - чи не кращим - багатим ужинкам
Дала в Балаклаві крилатий політ.
Земля Балаклави - твій сонячний лікар -
Земля Балаклави - натхнення твоє -
Перлиною сяє від віку й до віку,
Бо сонцем Поезії сущим стає.
Ця площа - із іменем
Першого Травня -
Твою пам'ятає неспішну ходу.
Під крики чаїні - над морем безкрайнім.
Про що вони, Лесю? Про біль чи біду?
Тендітна вкраїнко зі зболеним тілом,
А духом висока - до синіх небес -
Тебе Балаклава навік полюбила
І знову до себе діждалась тебе.
Стоїш і милуєшся лагідним морем.
Даруєш рибалкам замрію свою.
І їх проводжаєш в далекі простори.
І їх зустрічаєш у ріднім краю.
А гості ітимуть до тебе - без ліку.
І спів твій не змовкне, як моря прибій.
Ти втретє прийшла, щоб лишитись навіки
В моїй Балаклаві. І завжди - твоїй!
Іван ЛЕВЧЕНКО.
м. Севастополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 10.09.2004 > Тема "З потоку життя"