"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2002 > Тема "З перших уст"
#47 за 22.11.2002
ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ ТА ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ
Єпископ Сімферопольський та Кримський Климент. Муфтій мусульман Криму Еміралі АБЛАЄВ.
Кожний їхній подих та думка були пронизані болем та безвихіддю. Погляди, ще вчора спрямовані вперед, тепер наштовхнулись на непереборну стіну страхітливої реальності. Почорнілі хати, спустошені села, продувані холодом смерті товарні вагони та світ, розлінований колючим дротом, - голодомор, депортація, ГУЛАГ - все що залишилося у тих, кому заповіли вмерти. Вони вмерли і вони вижили. І ті, хто вижив, народили дітей, і їхні діти народили дітей. Страхіття минулого розтікаються густо пульсуючою в скронях пам'яттю наших сучасників - тих, хто сьогодні пригадує те, чого не зазнав. Голод та репресії. Завмри, серце! Чи винесеш ти жах всесвітньої трагедії, що розігралася!? Жах, котрий застиг в очах мільйонів і зупинив їхні серця. Князі світу сього прийняли жертву, утаївши тлінні останки на безкраїх просторах нового "Риму". Ворог, котрий приніс насильство та смерть, не з'явився ззовні, він приховувався в середині суспільства і, скоряючись інстинкту завоювання, вихопившись назовні, зруйнував життя багатьох поколінь. Його ім'я - комунізм. Новий порядок базувався на брехні та репресіях, і цей порядок не порушувався 70 років. Що зробити, щоб знову не пройти по цьому колу, як розірвати ланцюг насильства? І запитуємо себе: чи зможемо ми так, як і Небеса, що зберігають та дарують нам сонячне світло, теплий вітер та живлющий дощ, так само на всіх розділити свої радість та біль, успіх та поразку, багатство та бідність, силу та слабкість? Чи не ми, котрі уболіваємо серцем про несправедливості минулого, ще сьогодні часто готові ділитися лише тим, з чим складно жити самим - відчаєм, ненавистю, болем та страхом? Наш шлях до свободи проліг через табори, виселення, голодомори та розстріли. Але новими духовними теренами нашого народу може стати забуття жертв, котрі так і не досягли цієї потаємної мети. Серед них і мертві, і зі скаліченими душами живі. Так, ми не пізнали свободи, забувши, що свобода - не дарунок долі; ми не були однаковими, оскільки багато хто з нас бачив себе попереду; ми не стали братами, оскільки ніхто не хотів, щоб інший став подібний до всіх. Недосконалість світу та свідомості самої людини стали поживним середовищем, котре зростило цей терор, а історія невблаганно повертає нас в минуле у спробах знайти ліки проти божевілля та тоталітаризму. Згадуючи ті трагічні часи та тужачи за безвинними жертвами, розуміємо, що світ не може бути змінений одразу. Але разом з тим ми закликаємо всіх, кому не байдуже мирне сучасне та майбутнє нашої країни, - не забувайте минулого і посильно боріться зі злом, котре породило тоталітаризм. Листопад 2002 р.
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2002 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=240
|