Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4250)
З потоку життя (7278)
Душі криниця (3920)
Українці мої... (1561)
Резонанс (1822)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (549)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (112)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (111)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРО╥ЦЯ ПРЕСВЯТАЯ
Наш╕ традиц╕╖


ЛАКМУСОВИЙ ╤НДИКАТОР МОРАЛ╤ ТА УЧЕНОСТ╤
Цей художн╕й тв╕р, без сумн╕ву, ╓ лакмусовим ╕ндикатором для сучасник╕в…


Святослав Шевчук: НАША ЦЕРКВА ВЖЕ ГОТУ╢ТЬСЯ ДО ДОВГОГО ПЕР╤ОДУ Л╤КУВАННЯ РАН
Чи зм╕нила щось в╕йна у сп╕лкуванн╕ м╕ж церквою ╕ державою?


СМАКУЙТЕ!
Картинки з життя.


З╤ГР╤╢...
Народна медицина.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 25.02.2022 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 25.02.2022
ДО 80-Р╤ЧЧЯ ╤ВАНА НИЗОВОГО. ПОЕЗ╤╥

3 с╕чня 2022 року виповнилося 80 рок╕в в╕д дня народження ╤вана Даниловича Низового – укра╖нського поета-ш╕стдесятника, проза╖ка, публ╕циста, журнал╕ста, просв╕тянина, громадського д╕яча.
Кримська Св╕тлиця з Криму пропону╓ сво╖м читачам поез╕╖ ╤вана Даниловича Низового, люб'язно надан╕ для публ╕кац╕╖ донькою поета Лесею Низовою.
Початок публ╕кац╕╖ в 52 числ╕ тижневика за 2021 р╕к.

* * *
Шкода, не стало в╕тряк╕в,
╤ потенц╕йн╕ донк╕хоти
Позалишались без роботи...
Посеред яток ╕ лотк╕в 
Базарних
             купчаться
                           юрбою
Барвистою – мов гай шумить;
╤ Пансам н╕чого робить,
Х╕ба лиш гикать з перепою,
Ул╕гшись в закутках чужих.
Бо вже свого нема н╕чого,
Окр╕м зачовганих, аж чорних,
Вс╕ма зневажених бомжих...
Такий неромантичний св╕т
В сво╖м занепад╕ предв╕чн╕м,
В сво╓му прояв╕ кал╕чн╕м
Без мет прикметних ╕ прим╕т!
В раю нег╕дник╕в живем,
Неначе гр╕шники у пекл╕,
Так╕ всепроклято-запекл╕,
Так╕ затовчен╕ ухтем.

2004

 

* * *
Даремно посп╕шаю,
Обганяючи
Гарбу державну,
Що по ман╕вцях
Торохкотить,
В╕длуню╓,
Не знаю ще,
В яких усюдах
╤ в яких к╕нцях.

Куди вона докотиться,
Потрощена,
Незмазана й ╕ржава,
Як завжди,
Сарматщина колишня
Й запорожчина,
З роси ясно╖ зрощена,
З води
Дн╕прово╖ постала?!

Я ж не знаю ще,
Чи по дороз╕ нам,
Чи вр╕зноб╕ч…
М╕й човен виринально-потопаючий
У в╕чност╕ шука╓ мр╕ю-С╕ч.

25.03.2004

 

* * *
Дорога заведе, а стежка виведе
З кута глухого до шумких об╕йсть,
Де ще не д╕лять – вгодний ╕ невиг╕дний, –
Де кожен г╕сть до реч╕ – не об’╖сть.

Де╕нде хутори ╕ще не вимерли,
В арха╖ку сховавшись в╕д под╕й
Глобальних, – добр╕ нам╕ри ╕ вим╕ри
Тут збереглись як спадок в╕д д╕д╕в
╤ прад╕д╕в. Ще ж цвинтар╕ доглянут╕,
То й можна прочитати на гробках
Чорновики народно╖ прапам’ят╕,
Що геть розпорошилась по в╕ках.

2004

 

* * *
Вчорашн╕ кучмолизи – мат╕р вашу! –
Ви прагнете реваншу?..
Далеб╕,
Не виростають груш╕ на верб╕!

С╕дайте на заслужену парашу.
А я зварю густу пенс╕йну кашу,
М╕цного чаю злагоджу соб╕
╤ в посл╕довно-вперт╕й боротьб╕
Вс╕х реваншист╕в разом перестрашу.

2005

 

* * *

Добро должно быть с кулаками.
Стан╕слав Куня╓в

Добро завжди беззахисне.
З добра,
Надм╕ру зл╕,
Живцем здирають шк╕ру,
Аби прикритись нею,
Щоб нутра
╥х злого не пом╕тили
Й на в╕ру
Приймали зло п╕дступне –
За добро…

Трива╓ ця нечесна гра в╕ками.
Тож, мабуть, вже пора зм╕нить перо
На кулаки
╤ жити з кулаками?!

2005

 

* * *
Ще покричу – ╕ зан╕м╕ю
На довгочасся в тиш╕ тиш –
Себе гнуздати я не вм╕ю,
Х╕ба ж осмикувати лиш
Навчився в старост╕...
В╕д крику
Все розбива╓ться ущент! –
Мороку маю завелику
В цей несприятливий момент.

Мовчи, кажу соб╕, – затопче
Тебе ця к╕нська тупот╕нь,
╤ вже не зможеш, сивий хлопче,
Жадань лел╕яти
Й хот╕нь.

Мовчу. Кричу. Н╕м╕ю знову.
За в╕тром св╕й пускаю страх,
Щоб не забути р╕дну мову
В цих суржикових бур’янах.

2005

 

* * *
Якщо зустр╕тись вдасться – помовч╕м
Над залишками р╕дно╖ ру╖ни
На гонах несходимих Укра╖ни,
На цвинтар╕ забутих орач╕в.

Нехай в серцях не вибухнуть жал╕.
Не скаламутять всепрощенн╕ сльози...
Подумаймо без пафосу ╕ пози:
Ми – справжня с╕ль стражденно╖ земл╕!

2005

 

КУЧМ╤ВСЬКА СПАДЩИНА

Все, як було, зосталось на м╕сцях,
Лиш «знакових» в╕дсунуто окремих…
Заблудша паства при сво╖х «отцях»,
Чиновництво при тих самих проблемах,
Продажна преса при «замовних» темах,
Розлита нафта в чистих криницях,
Веч╕рн╕ хутори при каганцях,
Г╕рка образа в багатьох серцях,
╤ вовча зграя недруг╕в недремних
При вс╕х началах ╕ при вс╕х к╕нцях…
А я скриплю на цих в╕трах буремних
╤ зм╕цнююсь в над╕ях чорноземних:
Ще сяйво спалахне в╕д пром╕нця!

2006

 

* * *
З╕йде на пси проблема вс╕х час╕в:
нам бути чи не бути –
ми пробудимось
в╕д летарг╕╖ в╕чно╖,
в╕дбудемось
╕ ствердимось в м╕льйонах голос╕в
на ц╕й земл╕ прабатьк╕вськ╕й:
– Ми – ╓!
Ми оремо, ╕ с╕╓мо, ╕ косимо,
н╕кого ╕ н╕чого ми не просимо,
бо ма╓мо справ╕ку все сво╓!

2006

 

* * *
Набо╖ ск╕нчились – п╕шли в «молоко»
вс╕ кул╕… Зосталися дул╕
в кишенях. ╤ песик на╖вний Бровко
перечить брехул╕-зозул╕:
гав, гав! – не ловили б, задрипанц╕, гав,
то й мали б соб╕ перемогу
й мак╕тру вареник╕в з сиром, – гав, гав! –
╕ вдячно молилися Богу…

Зозуля ж, брехуля, – ╖╖ найняли
за добру проплату брехати, –
глаголить: в поразц╕ ви перемогли
гординю – пора й виживати…

А що, вахлаки, боротьба – не з руки? –
людей не см╕ш╕ть, дон-к╕хоти,
вс╕ зерна незгоди все т╕ ж в╕тряки
спроможн╕ пе-ре-мо-ло-ти…

2006

 

* * *
Нема пророка в р╕дн╕й сторон╕,
де тратяться роки ╕ гинуть р╕ки
в астрал╕ бездуховн╕м…
Недор╕ки
ведуть нас на «вершини осяйн╕»,
а ми ж так╕ ослабл╕,
ми ж кал╕ки,
ми ж безпорадн╕ нав╕ть в множин╕,
приречен╕ одв╕ку ╕ вов╕ки
товктися на низах, в трясовин╕!

2006

 

* * *
Регресу╓мо впевнено ╕ посл╕довно,
гни╓мо з голови, як ведеться здавен,
у найнижчих низах виляга╓м безкровно
на ошматт╕ сво╖х синьо-жовтих знамен.
Вже ╕ хвицятись нам, в╕слюкам, не до шмиги,
бо ж н╕ стайн╕, н╕ ст╕йла, н╕ жуйки…
Чуж╕
до кормила дорвалися ╕ до кормиги,
нам полишивши р╕дн╕ супон╕ й гуж╕.

2006

 

* * *
Ненависть вироста╓ ╕з любов╕,
в розор╕ процв╕та╓ ╕ в ру╖н╕…

Дай, Боже, океан людсько╖ кров╕
многостраждальн╕й наш╕й Укра╖н╕
вов╕ки б╕льше не перепливати,
щоб потирали рученьки п╕лати!

2006

 

Д╤ЙСН╤СТЬ

Н╕кчемне все ╕ нице, що на дн╕
в╕длежувалось глибоко в намул╕,
спливло на чисте плесо в наш╕ дн╕
непевн╕, коли в р╕дн╕й сторон╕
н╕ жайвора не чути, н╕ зозул╕,
коли, зам╕сть крапок, об╕рвуть кул╕
останн╕й в╕рш,
╕ в╕н помре в мен╕.

2006

 

* * *
Необмежена влада обмежених –
така наша д╕йсн╕сть.

За межею всесв╕тнього досв╕ду
владарюють обмежен╕ розумом
╕ поняттям про справедлив╕сть
в р╕зновим╕рному сусп╕льств╕.

За межею достатку – в злиденност╕
стали жертвами вс╕х обмежень
т╕, що в╕рили так безмежно
в незалежну свою державу.

Меж не зна╓ мо╓ обурення!

06.11.2006

 

* * *
Цей мертвий штиль...
А як добутись берега,
обсохнути в╕д сл╕з, почиститись в╕д слиз╕,
аби явить себе у повн╕й первозданност╕
зрад╕лим друзям
╕ позлити недруг╕в
живуч╕стю сво╓ю укра╖нською,
╕ вихилити чашу тр╕умфальну
за себе – Афрод╕ти полюбовника,
що викупався в п╕н╕ в╕д шампанського?!

Гребу, допоки ще не затайфунилось,
вс╕ма плавзасобами:
ложкою п╕дручною
╕ ручкою неложною,
й рукописом,
довершеним до крапочки останньо╖,
до висновку, дозр╕лого до ╕стини,
до знаку гал╕ле╖вського оклику –
все ближче берег,
де земля ╕ море
символ╕зують всетерплячост╕ козацьк╕!

24.12.2006

 

* * *

Пам’ят╕ Анатол╕я Романенка

Ходять по м╕сту «класики» –
╕скри летять з-п╕д ц╕пка –
самовдоволен╕ власники
слави чужо╖,
яка
приватизована зопалу
кланом нездар...

За сим
як в╕дродитися з попелу
фен╕ксам золотим?!

Вмерли, не мавши хл╕ба,
т╕, що пили нектар...
Ходять у ╖хн╕х н╕мбах
ген╕╖ з клану нездар.

2007

 

* * *
В океан╕ укра╖нсько╖ мови
стались так╕ тектон╕чн╕ здвиги
в результат╕ яких опустились на дно
вс╕ валу╓вськ╕ арх╕-
                              пе-
                                  лаги…
Та й сьогодн╕ ╕ще
на дзеркальну поверхню
випливають з безодн╕
брудн╕ та смердюч╕
плями
╕ в так╕й ось «хрещен╕й купел╕»
радо бовтаються посл╕довнички
шов╕н╕зму московського
в хохлопикому вар╕ант╕…

18.01.2007

 

* * *
Скреса╓ день, ╕ крига страху
н╕чного
в нев╕дь в╕дплива –
не покотилася на плаху
твоя безц╕нна голова!
Ще будеш соняшником, сонцем
для чогось, когось...
Потерпи...
Не бранцем дол╕ –
оборонцем
сво╓╖ вол╕, – лиш не спи! –
ти будеш. Збудиш поле дике
╕ще для прац╕ в три поти,
а зграю трутн╕в хохлопиких
╕ще пошлеш п╕д три чорти.
Мужн╕й, важн╕й, мов першоколос
першоц╕линний,
╕ в борн╕
впади стозерно – не для когось! –
для всевкра╖нсько╖ р╕дн╕.

2007

 

* * *
Тиха водо, не б╕да,
що – нетиха,
╕ шумить – не набрида –
твоя теч╕я, гойда
човен лиха…

Ой, те лихо ти розбий,
якомога,
там, де гом╕н с╕човий,
де кур╕нь м╕й кошовий
в запорогах!

Там, у батька Калниша
розщем╕лася душа
вельми дуже:
той не вартий ╕ гроша,
хто на С╕ч не посп╕ша
й спить байдуже…

Кр╕зь стор╕ч др╕мучу н╕ч,
добре знаю,
що пора мен╕:
на С╕ч
вирушаю…

2007

 

* * *
Шляхи половецьк╕ ╕ сакми
Зм╕╓в╕ вали перетнуть
╕ з Дикого поля
вс╕ляких
до Ки╓ва знов приведуть.
Що кожно╖ твар╕ по пар╕ –
╖х тьма,
а мета ж бо одна:
возвести во княз╕, во цар╕
не хана – отця-пахана!
Поляжуть комонн╕ ╕ п╕ш╕
п╕д мури Соф╕╖ – це ми,
непильн╕, –
вс╕ ж ╕нш╕, пильн╕ш╕,
втечуть в╕д ординсько╖ тьми.
На кров╕ Бориса ╕ Гл╕ба
настане всеп’яний банкет
╕ крих╕тку панського хл╕ба
благатиме в хама поет.

2007

 

* * *
По прав╕й вже отримав –
це сво╖
розмашисто вл╕пили!
Стало глухо
в╕д Глухова до Сватового –
вухо
не чуло вже зозуль ╕ солов’╖в.
Тепер по л╕в╕й хряснули чуж╕ –
хохли ╓динокровн╕, малороси:
роздво╖лась душа – чи кров, чи роси
на св╕ж╕й задим╕лися меж╕...
Вже н╕чого, м╕й Боже, п╕дставлять,
кр╕м розуму, що задн╕м назива╓м,
отож займ╕мось щедрим урожа╓м:
косить, ╕ молотить, ╕ скирдувать...

2007

 

* * *
«Благословенна булава Богдана!» –
так я писав давно. Але ж тепер,
коли в╕дкрилась укра╖нська рана,
палкий богданолюб в мен╕ помер
╕ не воскресне знову! Т╕нь Мазепи
на тл╕ д╕янь Виговського вста╓,
╕ археолог розрива╓ склепи,
де все згнило, та правда не гни╓
в╕ками. Я тремтячими руками
торкаюся клейнод╕в ╕ святинь,
збережених для пам’ят╕ в╕ками
як заклик до народу: не загинь!

Богданов╕ все прощено й забуто
за давн╕стю. ╤ напрям булави
давно зм╕нився впевнено ╕ круто
в б╕к, протилежний курсов╕ Москви.

Ми Стародубом жертву╓м ╕ Курськом,
бо щедр╕ ми, бо так вже повелось,
але були ╕ ╓ народом руським
╕ гордо укра╖нцями звемось!

2007

 

* * *
Пожити б у в╕ддален╕м сел╕
без рад╕о, газет ╕ телев╕з╕╖,
допоки й хохлопик╕ «москал╕»
на патр╕от╕в укра╖нських визр╕ють,
╕ лиш тод╕ вернутися в Луганськ –
розкв╕тлий осередок укра╖нськост╕,
а не брутально-хамський матюганськ,
що, був, просякнув смородом дво╖стост╕.

Рег╕онал – х╕ба ж ориг╕нал
у наш╕м св╕т╕ швидко проминальному,
де по-кум╕вськи д╕лять кап╕тал,
прикрадений на р╕вн╕ крим╕нальному?!

Вже бачила таких-пересяких
вс╕ляких марг╕нал╕в наша нац╕я
╕ б╕льш не хоче бачити: без них
скор╕ш прийде в наш край цив╕л╕зац╕я!

Н╕, не по╖ду все ж таки в село,
ховатись за ярами й л╕сосмугами
в той час, як в Укра╖н╕ чинять зло
хохляч╕ отамани з шов╕нюгами!

Знов на майдан п╕ду ╕ поведу
сво╖х д╕тей – з╕мкнемо чесн╕ руки
╕ в д╕м наш не пропустимо б╕ду –
хай в щаст╕ виколисуються внуки!

2007

 

ДО В╤ТЧИЗНЯНОГО ЕЛЕКТОРАТУ

Куди ж ми ╕демо, куди ж ми ╖демо?
Що за робота в нас – одна марно’та…
Шука╓м ╕деалу серед ╕дол╕в
╕, як завжди, знаходим… ╕д╕ота!

Виходить, ми сам╕ ж у всьому винн╕,
╕ н╕чого кивати на сус╕д╕в –
в застолл╕, де сидять барл╕жн╕ свин╕,
нема╓ ╕деальних ╕ндив╕д╕в!

01.02.2007

 

* * *
Стерва вс╕лякого на наш╕ см╕тники
злет╕лося, шукаючи поживу,
товчуться зграями по ще живому жниву,
гребуть п╕д себе жирн╕ мослаки.

Як╕ ж бо в них джигунист╕ дзьоби,
в╕д них броня найтовща не вряту╓,
╕ те, що я живий, стерв’ятник╕в драту╓,
╕ злить, що не корюсь без боротьби.

Я пережив сто вогненних ге╓нн,
сто потопт╕в ординських, сто потоп╕в,
сто зрад ╕ сто поразок. В Конотоп╕
д╕ткнуся до Виговського стремен
╕ знову в╕дроджуся...

2007

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 25.02.2022 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23971

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков