Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановні "світличани"!
Останній раз купую номер "Кримської світлиці" в кіоску, бо... тепер буду діставати бажану "Світлицю" зі своєї поштової скриньки! З великою зацікавленістю прочитав "КС" № 35. На жаль, не можу розповісти про свою зустріч з В. Ющенком - вона не відбулась з поважних причин (проблема з ногою - я інвалід 2-ї групи Великої Вітчизняної війни).
Зате поділюся ось чим. Одного серпневого спекотного дня я повертався додому. Біля нового магазину помітив знайомого Миколу, який сидів на лавці, а поруч з ним - жінка. Підійшов до них, привітався. Микола запропонував місце поруч з ним. Розмова була спочатку про справи кожного. Потім я спитав, чи знає він, що в Євпаторію приїде кандидат в Президенти Віктор Ющенко для зустрічі з виборцями, яка відбудеться на Театральній площі. "Не знаю", - відповів він. І не встиг ще щось мовити, як тут включилась в нашу розмову сусідка. Вона категорично заявила, що "на встречу с Ющенко никто не придет, и вообще он в Крыму не получит ни одного голоса на выборах в Президенты". Звісно, запитав у неї, звідки така впевненість за всіх виборців міста і навіть Криму? "У него жена - американка", - відповіла жінка.
Незважаючи на мої аргументи, пояснення, ніщо не могло зломити її позицію, вона не приховувала відверто ворожого ставлення до В. Ющенка. Зрозумівши, що я не росіянин, вона раптом спитала мене: "А вы тоже со Львова?". "Ні, - кажу, - я з Євпаторії, і запевняю, що на зустріч з Віктором Ющенком в Євпаторії прийдуть багато виборців, а в Криму проголосують за нього більше, ніж вам хочеться".
Микола пішов, а я не захотів залишатись з жінкою поважного віку, хворою на "іржавий" шовінізм.
Шкода, що таких, як вона, ще багато в Криму...
Володимир ГУМАНЕНКО.
м. Євпаторія.

Шановна редакціє!
Прочитав статтю у вашій газеті під назвою "Вєлікім і могучім" - по Конституції України". Я ніяк не можу зрозуміти таких людей, про яких йдеться в статті. І це не прості люди, а посадові особи, які, крім того, живуть у такому славному місті як Запоріжжя. Вони - нащадки козацької слави і так настирливо борються за введення мови чужої держави. Та в жодній іншій країні такого нахабства не зустрінете. Які ж з них патріоти? Мені вже за 70 років, поповнюю знання з рідної мови - читаю  наші українські газети, зокрема, "Кримську світлицю", художню літературу рідною мовою, і вже досяг певних успіхів. Мені дуже соромно за тих людей, які нехтують рідною мовою.
В. ВЛАСОВ.
Сімферополь.

Мене звуть Йосип Васаревич. За національністю я литовець, але я ще жодного разу не був там, на батьківщині батьків у Литві. Та я не жалкую, що живу в Україні, бо народ цієї країни, як і Литви, працьовитий і талановитий.
Я дуже люблю свою школу, своїх вчителів, люблю твори Т. Г. Шевченка, із задоволенням їх вивчаю. Любов до української мови, до літератури мені прищепила моя вчителька В. П. Коваленко. Я їй за це дуже вдячний.
Йосип ВАСАРЕВИЧ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 10.09.2004 > Тема "Резонанс"