Версiя для друку Обговорити в форумi

Маленька Лерочка підбігала до мами і звично підставляла щічку. Це означало, що зроблено щось хороше: прибрані іграшки, підметена кухня або помита чашка. Мама з усмішкою цілувала рум'яну, неначе яблуко, щічку і примовляла: "Розумниця моя..."
Лерочка підросла, але як і раніше домагалася від мами поцілунків і похвали за кожну добру справу. Навіть за п'ятірки, які вона, першокласниця, заробляла досить часто.
Якось навесні поїхала сім'я на дачу. Мама з татом, не розгинаючись, доводили до ладу город - копали, садили, носили воду. А Лерочка каталася на велосипеді, гралася з сусідським собакою та час від часу виконувала незначні батьківські доручення.
Перед обідом, миючи руки, Лерочка гордо заявила:
- Мамочко, я сьогодні виконала тринадцять робіт.
Батьки перезирнулись: так багато?
Донька почала перелічувати на пальчиках:
- Тричі відкрутила кран і тричі закрутила - вже шість. Підмела ганок - цілих три східці. Помила чотири ніжки в табуретки. От вам і тринадцять.
Батьки знов перезирнулись. Було у самий раз засміятися, поцілувати і назвати доньку "Розумницею", але мама чомусь зволікала. Врешті засміялася, але невесело, не так, як завжди.
Лерочка надула губки. Куриний бульйон вона пити й не подумала, тільки лапки обгризла якось неохоче. І понесла собачці кісточки. Але і він, як на зло, не зрадів: байдуже обнюхав частування і відвернувся.
Усі, усі сьогодні наважилися Лерочку кривдити! А тут ще й джміль прилетів звідкись, сердито загув над її головою.
Батько розігнувся на грядці й погукав:
- Йди сюди, він відчепиться.
І мама подобрішала:
- Йди, донечко, а то вжалить.
До батьків Лерочка не пішла. Вони ще пожалкують, що не оцінили її допомоги, її старання. Тринадцять робіт виконала - і жодного поцілунку!
Джміль нарешті відчепився, полетів. Дівчинка присіла на валун і, кусаючи травинку, позирала на високий дах, під яким ластівки ліпили собі гніздо.
Батько встромив у землю лопату і підійшов до доньки.
- Послухай казочку, - примирливо сказав він.
Казка була дивна, і Лерочка з недовірою позирала на батька: чи не придумав він її сам?
- В одному вулику жила собі бджілка, - розповідав батько. - Як і всі, вона перелітала з квітки на квіту, збирала пилок. А ввечері всі бджілки-трудівниці звітували старшій бджолі-матці.
- Я облетіла за день п'ятдесят квіток, - похвалилася одна бджілка.
- І я п'ятдесят, - підтвердила інша.
А третя всіх здивувала:
- А я - п'ятсот!
Ніхто їй не повірив. Бджілки пожвавішали, загули, а хитра подружка їм розтлумачила: на кожній квітці безліч тичинок. Доки з тичинки на тичинку перелізеш - п'ятсот і набереться.
Батько замовк і пильно подивився на доньку:
- Ти згідна з бджілкою?
А Лерочка продовжувала кусати травинку, не відводячи очей.

Підійшла з відром мама, попросила:
- Доню, відкрути кран.
Кран був далеченько, за будиночком. Лерочка підхопилася і побігла відкручувати. А повернувшись, мовила:
- А я ту бджілку все ж похвалила б, тату.
- За що?
- Вона краще за всіх лічити вміє!
Батько не стримався і погладив доньку по голівці:
- Ти й справді розумниця. А тепер йди допоможи мамі грядки полити.

Переклав з білоруської Данило КОНОНЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 10.09.2004 > Тема ""Джерельце""