Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЖИВ З УСМ╤ШКОЮ
Таким ╕ залишився у наш╕й пам’ят╕…


ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКО╥ ГОДИНИ: КОГО ВШАНОВУ╢ ДЕНЬ ГЕРО╥В
23 травня в╕дзначають День Геро╖в на честь укра╖нських вояк╕в – борц╕в за волю Укра╖ни.


ШИКУЙСЬ П╤Д УКРА╥НСЬКИМ СТЯГОМ!
Знатимемо по╕менно вс╕х Геро╖в, як╕ боролися з ворогом.


ПОМЕР ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРА╥НИ ЛЕОН╤Д КРАВЧУК
Першого президента Укра╖ни не стало на 89 роц╕ життя.


ВРОСТАТИ У НЕБО ТОПОЛЯМИ
Нотатки до 85-л╕ття письменника ╕ науковця Михайла Вишняка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 31.12.2021 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 31.12.2021
СКЛАДНИЙ ШЛЯХ ВОЯКА З ПОД╤ЛЛЯ – ПЛАТА ЗА ЛЮБОВ ДО УКРА╥НИ

 Доб╕га╓ к╕нця 2021 р╕к, у якому виповнилося 55 рок╕в, як зак╕нчив св╕й земний шлях у Олешках на Херсонщин╕ уродженець Балтського пов╕ту на Под╕лл╕ Еп╕фан╕й Кам╕нський, полковник Арм╕╖ УНР, а в березн╕ 1939 року - в╕йськовий м╕н╕стр Карпатсько╖ Укра╖ни.
 Народився Еп╕фан╕й 12 травня 1893 року в старовинному сел╕ Таужне, яке розд╕ляла на дв╕ частини р╕чечка, Балтського пов╕ту Под╕льсько╖ губерн╕╖ (тепер Голован╕вський район К╕ровоградсько╖ област╕). За переказами, село було засноване з переселених на проживання тисяч╕ ут╕кач╕в-каторжан. Наглядачем над переселенцями поставили н╕мця, який щовечора робив перекличку переселенц╕в, зак╕нчуючи рахунок н╕мецьким словом «таузенд», в╕д якого й п╕шла назва села. У 1756 роц╕ цариця ╢лизавета видала указ про дарування вол╕ вс╕м поселенцям.
 У р╕дному сел╕ Еп╕фан╕й отримав початкову осв╕ту, зак╕нчивши м╕н╕стерське народне двокласне училище. До 1910 року юнак працював на р╕зних с╕льськогосподарських роботах у р╕дному сел╕. У 1910 вступив на службу канцелярським прац╕вником до зав╕дувача ма╓тк╕в селянського земельного банку в Балтському пов╕т╕. З 1911 до 1913 року працював пом╕чником слюсаря на цукрових заводах спочатку в сел╕ Грушки, а згодом у сел╕ Колодязному Балтського пов╕ту. З березня до липня 1913 року по╖хав до Одеси, де працював на буд╕вництв╕ трамвайно╖ л╕н╕╖. У липн╕ подався до м╕стечка ╢нак╕╓вого Катеринославсько╖ губерн╕╖, де працював на Юр╕╖вському металург╕йному завод╕ до червня 1914 року, п╕сля чого повернувся додому працювати в с╕льському господарств╕.
 У серпн╕ 1914 року п╕шов добровольцем у рос╕йську арм╕ю ╕ потрапив рядовим до 6-╖ в╕йськово-ав╕ац╕йно╖ роти в Одес╕. Вже у вересн╕ молодого вояка командуванням Одеського в╕йськового округу направлено на навчання у Першу ав╕ац╕йну школу в Гатчин╕. Але в листопад╕ Еп╕фан╕й покинув навчання в ав╕ашкол╕ ╕ п╕шов на фронт у склад╕ 191-го Ларго-Кагульського полку 48-╖ п╕хотно╖ див╕з╕╖.
 У жовтн╕ 1915 року, п╕д час бою, внасл╕док контуз╕╖ потрапив у австр╕йський полон. Остання посада в Рос╕йськ╕й ╕мператорськ╕й арм╕╖ — командир батальйону, звання — прапорщик. У березн╕ 1918 року, перебуваючи в табор╕ в╕йськовополонених у м╕стечку Фрайштадт, вступив у Першу стр╕лецько-козацьку див╕з╕ю (с╕рожупанники). Разом з див╕з╕╓ю в╕дправився у м. Володимир-Волинський для проходження вишколу. Був призначений фельдфебелем у 2-гу сотню 1-го полку. Разом ╕з див╕з╕╓ю був в╕дряджений на Черн╕г╕вщину, де «с╕рожупанники» мали завдання охороняти сх╕дн╕ кордони в╕д напад╕в б╕льшовицьких загон╕в.
 П╕сля приходу до влади гетьмана Скоропадського с╕рожупанну див╕з╕ю розформовано, а Еп╕фан╕я Кам╕нського було зв╕льнено з в╕йська через в╕дмову складати присягу на в╕рн╕сть гетьману. У вересн╕ 1918 року вступив до Укра╖нського нац╕онального союзу та при╓днався до п╕дготовки повстання проти гетьмана Скоропадського. У жовтн╕ Еп╕фан╕й, як представник Укра╖нського нац╕онального союзу, очолив антигетьманське повстання в район╕ Голти, Голоскова та Голован╕вська. В грудн╕ 1918 року в╕йськовим м╕н╕стерством УНР Еп╕фан╕ю Кам╕нському було присво╓не звання сотник.
 У с╕чн╕ 1919 року був обраний членом Установчого з╕брання Трудового конгресу Укра╖ни в╕д Балтського пов╕ту. Брав участь у церемон╕╖ проголошення Соборност╕ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки та Зах╕дно-Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки у Ки╓в╕ 22 с╕чня 1919 року.
 У березн╕ 1919 року наказом командуючого П╕вденно-сх╕дно╖ групи Арм╕╖ УНР був призначений в╕йськовим комендантом Балтського пов╕ту. Наприк╕нц╕ березня, на виконання наказу в╕йськового м╕н╕стра УНР, склав повноваження в╕йськового пов╕тового коменданта та в╕дбув у розпорядження командира П╕вденно-сх╕дно╖ групи Арм╕╖ УНР отамана Ян╕ва. 10 кв╕тня, в район╕ Вознесенська, перейшов до арм╕╖ отамана Григор'╓ва, де служив звичайним рядовим козаком. В ╖╖ лавах брав участь в боях проти француз╕в, де був поранений.
 Л╕кувався у шпитал╕ на Канатн╕й вулиц╕ в Одес╕. 10 травня 1919 року, п╕сля одужання, при╓днався до 2-го укра╖нського повстанського корпусу отамана Юрка Тютюнника, який у липн╕ 1919 року був переформований у Ки╖вську групу Д╕╓во╖ арм╕╖ УНР. Командував сотнею, а у червн╕ 1919 року, в пер╕од в╕дсутност╕ отамана Тютюнника, командував ус╕м корпусом.
 Був важко поранений у праву ногу та легко в л╕ву неподал╕к в╕д села Антон╕вка п╕д Сквирою, на Ки╖вщин╕, та в╕дправлений у Кам'янець-Под╕льський шпиталь, де Еп╕фан╕ю мали робити операц╕ю та ампутувати ногу. Л╕кар, подивившись, що в╕н такий молодий, юний хлопець, говорив, що було б добре, якби його в╕дправили кудись за кордон. Еп╕фан╕я Кам╕нського мали в╕дправити до Австр╕╖ на л╕кування, але пот╕м щось зм╕нилося ╕ його в╕дправили до Праги ╕ там врятували ногу.
 Перед цим на свято Покрови у Кам'янц╕-Под╕льському 14 жовтня 1919 року для п╕дняття бойового духу арм╕╖ Головний Отаман Арм╕╖ УНР Симон Петлюра влаштував урочисте прийняття присяги на в╕рн╕сть Укра╖нськ╕й республ╕ц╕, на яке прибув ╕ поранений Еп╕фан╕й Кам╕нський.
 «Головний Отаман звернув увагу на раненого старшину з повстанського загону отамана Юр╕я Тютюнника – Еп╕фана Кам╕нського з села Кошаро-Олександр╕вки Балтського пов╕ту, який перед повстанням повернувся з полону. На запитання Головного Отамана, де поранено Кам╕нського, в╕н в╕дпов╕в, що п╕д Сквирою, обидв╕ ноги, а прийшов сюди за допомогою сестри жал╕бниц╕, щоб дати присягу, п╕сля яко╖ над╕╓ться ще в╕рно послужити Укра╖н╕, як т╕льки вил╕ку╓ рани. По розмов╕ з цим повстанцем Головний Отаман ц╕лу╓ його в чоло ╕ в╕дходить». Доценко О. Л╕топис укра╖нсько╖ революц╕╖. Том 2: Книга 4 (1917-1922) – Варшава – 1923.
 23 листопада 1919 року його, як в╕йськового ╕нвал╕да, було в╕дправлено для проведення операц╕╖ та л╕кування до Праги в Чехословаччину. П╕сля одужання залишився жити в Праз╕ разом з╕ сво╓ю донькою Натал╕╓ю. У 1921 роц╕ ╖здив у В╕день до члена Директор╕╖ Андр╕я Макаренка для отримання грошово╖ допомоги на л╕кування. З 1921 по 1923 роки був членом Укра╖нсько╖ студентсько╖ громади.
 У 1922 роц╕ вчився у торговельн╕й школ╕. З 1921 до 1927 року навчався на юридичному та ф╕лософському факультетах Карлового ун╕верситету в Праз╕, але екзамени на ступ╕нь доктора не склав, отже, всупереч деяк╕й ╕нформац╕╖, ун╕верситет Еп╕фан╕й не зак╕нчив. У 1928-1930 роках вчився у школ╕ пол╕тичних наук, одночасно працюючи асистентом у професора Ейхелтмана, на кафедр╕ соц╕олог╕╖ в Укра╖нському ун╕верситет╕ у Праз╕. Отримав титул доктора ф╕лософ╕╖ Укра╖нського в╕льного ун╕верситету. У 1928-1929 роках навчався на Вищих во╓нно-наукових курсах генерала Голов╕на. У 1934-1936 роках проходив навчання на курсах «Оборонний сем╕нар», орган╕зованих Союзом чеських оф╕цер╕в.
 У 1929 роц╕ урядом УНР у екзил╕ був п╕двищений до звання полковника. Тод╕ ж став активним учасником Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради за кордоном, створено╖ Андр╕╓м Макаренком та Федором Швецем. Продовжував працювати асистентом в Укра╖нському ун╕верситет╕ у Праз╕. З 1935 року регулярно ви╖здив на територ╕ю П╕дкарпатсько╖ Рус╕ для проведення аг╕тац╕╖ м╕сцевого населення за проголошення незалежно╖ Укра╖ни. У березн╕ 1939 року перебував у Хуст╕, де об╕йняв посаду в╕йськового м╕н╕стра Карпатсько╖ Укра╖ни.
 П╕сля окупац╕╖ Карпатсько╖ Укра╖ни Угорщиною повернувся до Праги. З 1939 року до 5 травня 1945 року Еп╕фан╕й Кам╕нський разом з донькою проживав п╕д н╕мецькою окупац╕╓ю. В цей пер╕од його пост╕йно викликали до гестапо. В╕н нав╕ть якийсь час в╕дсид╕в у тюрм╕. У 1941 роц╕ був завербований н╕мецькою розв╕дкою як перекладач. Перед початком н╕мецько-радянсько╖ в╕йни його в╕дправили через Угорщину та Румун╕ю в Укра╖ну для роботи перекладачем. Однак не до╖хав до Укра╖ни ╕ був в╕дправлений назад у Прагу.
 4 червня 1945 року Еп╕фан╕я Кам╕нського заарештували сп╕вроб╕тники в╕дд╕лу «Смерш» у Праз╕ та вивезли л╕таком у Ки╖в, де проходило сл╕дство. Р╕шенням Особливо╖ наради при МВС СРСР в╕д 02.07.1946 за «…участь у нац╕онал╕стичних орган╕зац╕ях, як╕ сп╕впрацювали ╕з фашистською Н╕меччиною проти СРСР» Еп╕фан╕й засуджений до 10 рок╕в позбавлення вол╕. Сид╕в в радянських концтаборах. Донька Наталка залишилася у Праз╕ одна, тривалий час вона не мала про батька жодно╖ зв╕стки.
 У 1956 роц╕, у роки хрущовсько╖ в╕длиги, п╕сля в╕дбуття терм╕ну покарання отримав дозв╕л оселитись у м╕ст╕ Олешки (колишн╕й Цюрупинськ) Херсонсько╖ област╕. Тут в╕н працював вихователем в гуртожитку для учн╕в м╕сцевого профтехучилища. До Еп╕фан╕я при╖здила р╕дна сестра, яка д╕зналась про свого брата з газети «В╕ст╕ з Укра╖ни» в╕д 21 лютого 1961 року. В Олешках Еп╕фан╕й Кам╕нський в╕дновив листування з донькою, що вийшла зам╕ж ╕ стала Натал╕╓ю Рикловою, яка мешкала в Праз╕. Останн╕ роки Еп╕фан╕й часто хвор╕в, помер в тих самих Олешках на Херсонщин╕ в 1966 роц╕. В 1972 роц╕ Урядом УНР в екзил╕ посмертно нагороджений Хрестом Симона Петлюри. У 90-х роках минулого стол╕ття Еп╕фан╕я Кам╕нського було реаб╕л╕товано.

Василь Вельможко,
член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 31.12.2021 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23825

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков