"Кримська Свiтлиця" > #50 за 17.12.2021 > Тема "З потоку життя"
#50 за 17.12.2021
ШЕВЧЕНК╤АНА УН╤ВЕРСИТЕТУ. ЕНЦИКЛОПЕД╤Я
В╕ктор Жадько, «одинак, який тягне плуга ╕стор╕╖» (слова ╤вана Дзюби), зд╕йснив черговий науковий подвиг, п╕дготувавши до друку енциклопед╕ю «Шевченк╕ана Ун╕верситету». Цей про╓кт особливий тим, що висв╕тлю╓ зв’язки Тараса Шевченка з ун╕верситетом його ╕мен╕ не вузько, а в широкому часопросторовому контекст╕. В╕дтак перед вдумливим читачем ╕стор╕я життя нац╕╖ в Шевченков╕ ╕ з Шевченком поста╓ розлогим полотном. Ця енциклопед╕я - скарбниця знань про укра╖нський народ, його видатних син╕в ╕ доньок, його шлях до свободи, багато в чому скерований Шевченковим словом ╕ прикладом усього життя Великого Кобзаря. Упорядник п╕д╕брав промовист╕ ╕люстрац╕╖ до статей, ╕ ми бачимо Ки╖в ╕ Ун╕верситет Святого Володимира час╕в Шевченка, вулиц╕, де ступали Тарасов╕ ноги, – ╕ зворушлив╕ св╕тлини ╕з сьогоденних заход╕в на пошанування Ген╕я Укра╖ни ╕ Св╕ту. Чита╓мо статт╕ про сучасник╕в, однодумц╕в, побратим╕в Тараса – ╕ про наших сучасник╕в, як╕ сам╕ живуть ╕з Шевченковим словом у душ╕ ╕ несуть сп╕вв╕тчизникам знання про Кобзаря ╕ його епоху. Таким чином твориться нерозривна духовна сув’язь покол╕нь укра╖нц╕в, незламних у сво╖й укра╖нськост╕, як╕ н╕коли не стануть «рабами, п╕дн╕жками, гряззю Москви». Нав╕ть якщо ма╓ш вищу осв╕ту гуман╕тарного напрямку ╕ багато зна╓ш про Шевченка, у ц╕й енциклопед╕╖ в╕дкри╓ш для себе ст╕льки нового! Я, наприклад, не знала, що художник ╕ фотограф ╤ван Гудовський, який зробив так╕ чудов╕ фотопортрети Шевченка, родом з мо╓╖ р╕дно╖ Полтавщини, з Пирятина. Уперше прочитала про п╕дп╕льне видання «Кобзаря», яке видали студенти ун╕верситету п╕д кер╕вництвом Володимира Антоновича 1899 року, вм╕стивши в книгу ╕ т╕ в╕рш╕, як╕ вилучала царська цензура (це пот╕м робила ╕ сов╓цька: маю вдома серед сво╖х «Кобзар╕в» ╕ виданий 1983 року, де даремно шукати, наприклад, в╕рш «Якби-то ти, Богдане п’яний…»). Господи - ст╕льки у видання на 870 стор╕нок нового!!! Лист д╕яч╕в ки╖вських нед╕льних шк╕л до Т. Шевченка в╕д 8 с╕чня 1861 року з подякою за те, що кошти в╕д продажу «Кобзаря» передавав на потреби цих шк╕л, нагаду╓ про те, як убол╕вав Шевченко за осв╕ту свого народу. Цю традиц╕ю Шевченка ╕ його побратим╕в-громад╕вц╕в пот╕м п╕дхопили просв╕тяни, як╕ несуть ╖╖ факел ╕ нин╕. Дуже схвилювала стаття про розтрощений комун╕стичними бдунами в╕траж «Тарас Шевченко. Мати», який створили Галина Севрук, Алла Горська, Опанас Заливаха, Галина Зубченко ╕ Людмила Семик╕на. Здавалося, що в ньому було крамольного? Шевченко, мати з дитятком, калина… Напис «Возвеличу малих отих раб╕в н╕мих, я на сторож╕ коло ╖х поставлю слово». А партцерберам усе не так – ╕ мати схожа на Мадонну, ╕ напис не такий (бо натяка╓ на рабство нов╕тн╓, п╕дсов╓цьке), ╕ не зум╕ли митц╕ «показати Шевченка радянського св╕тобачення»… Тож ця енциклопедична ╕нформац╕я буде важливою ╕ для наступних покол╕нь укра╖нц╕в, особливо - студенству вишу, як╕ мають знати про репрес╕╖ проти укра╖нських митц╕в, щоб правильно оц╕нювати минуле свого народу. Ясна р╕ч, з особливим ╕нтересом ╕ вдячн╕стю упорядников╕ читала статт╕ про земляк╕в-полтавц╕в – письменник╕в, л╕тературознавц╕в, кра╓знавц╕в, котр╕ досл╕джували т╕ чи ╕нш╕ стор╕нки життя ╕ творчост╕ Тараса Шевченка. Незабутн╕й Петро Петрович Ротач, наш полтавський дисидент, один ╕з засновник╕в клубу «Р╕дне слово», з якого виросла в╕дроджена Полтавська «Просв╕та», у часи незалежност╕ видав ун╕кальну «Полтавську Шевченк╕ану» у двох томах. Добре, що упорядник енциклопед╕╖ «Шевченк╕ана ун╕верситету» в╕дда╓ йому належне ╕ вказав, що ╕ це видання послужило при упорядкуванн╕. Стаття про ╤вана Б╕лика, де йдеться, зокрема, ╕ про нищення його надзвичайно ц╕кавого роману «Меч Арея», розбурхала спогади про першу ╕ останню… крад╕жку в мо╓му житт╕. 1972 року зак╕нчувала навчання на факультет╕ журнал╕стики Льв╕вського ун╕верситету ╕м. ╤вана Франка. Ми з однокурсниками б╕гали по вс╕х книгарнях, шукаючи «Меч Арея». Н╕де не було. В одн╕й ╕з книгарень по секрету сказали, що книгу вилучили з продажу нав╕ть ╕ з б╕бл╕отек… При╖хала вл╕тку додому, у село Загрун╕вку З╕ньк╕вського району на Полтавщин╕ ╕ одного дня п╕шла в б╕бл╕отеку пошукати чогось новенького. Б╕бл╕отекар був другом батька, знав, що майже вс╕ книжки в б╕бл╕отец╕ вже перечитала, тож завжди пускав саму вибирати чтиво на стелажах. Ходжу, роздивляюся… Аж раптом – «Меч Арея»! Що робити? Зараз в╕зьму, б╕бл╕отекар запише назву книги в мою картку. А завтра прикотять ╖╖ вилучати, б╕бл╕отекаря з роботи виженуть, що не виконав вчасно вказ╕вки ╕ «Меч Арея» п╕шов до читач╕в, його спалять… Як д╕яти - а часу на роздуми в так╕й лихоманц╕ нема╓? Сховалася за стелаж, запхала видання за пояс сп╕дниц╕, прикритий кофтинкою… Б╕гла додому не центральною вулицею, а околицею балкою - н╕г п╕д собою не чула. Гор╕ла в╕д сорому – поцупила книжку! Хай нав╕ть щоб урятувати – але ж украла… Згодом повернула «Меч Арея» б╕бл╕отец╕, коли книга безборонно побачила св╕т 1990 року, написавши покаянну записку. А те «крамольне» нищене-палене, мо╓ю крад╕жкою врятоване видання 1972 року збер╕га╓ться як рел╕кв╕я у сина, Тараса, письменника. Добре, що в деяких статтях енциклопед╕╖ упорядник розлого циту╓ в╕рш╕, як╕ стали для нац╕╖ знаковими, як, наприклад, «Укра╖нц╕ мо╖, як г╕рчать мен╕ власн╕ слова…» ще одного земляка, В╕ктора Баранова. А ╕нод╕ ц╕ цитати в╕дкривають для читача ще незнану стор╕нку ╕стор╕╖ народу, дол╕ Тараса Шевченка. Таким в╕дкриттям стало для мене те, якою п╕дтримкою для Тараса на засланн╕ був в╕рш Олександри Псьол «Свячена вода». Шевченко просив над╕слати його, бо «Свячена вода» «оросит мое увядающее серце». Олександра Псьол молилася за Тараса: «Молим тебе, Боже правди, Боже благостин╕, Не покидай сиротою у степу-пустин╕ Брата нашого!» Стаття про Василя Васильовича Яременка, однокласника мо╓╖ мами по Загрун╕вськ╕й школ╕, дорога мен╕, бо виклика╓ спогади ╕ про його батька, який врятував нашу родину в╕д виселення при розкуркуленн╕ (за те, що рятував людей, його репресували) ╤ про те, що Василь Васильович, дай Боже йому довгого в╕ку, був талановитим викладачем ╕ для мого чолов╕ка Юр╕я, у хрещенн╕ Георг╕я, ╕ для мо╓╖ братово╖ Тетяни Кириченко, у зам╕жж╕ Дениско, коли вони навчалися на факультет╕ журнал╕стики ун╕верситету. Чимало зробив у царин╕ шевченкознавства народжений у мо╖й Загрун╕вц╕ ╕ Микола Сулима, матуся якого була мо╓ю першою ╕ незабутньою вчителькою, - випускник ун╕верситету ╕м. Шевченка, професор, доктор ф╕лолог╕чних наук, шанований л╕тературознавець, ╕ стаття про нього в ц╕й енциклопед╕╖ стане у пригод╕ новим покол╕нням науковц╕в. На Полтавщин╕ шанують земляка, першого м╕н╕стра осв╕ти уряду УНР, випускника ун╕верситету Святого Володимира ╤вана Стешенка, видають книги про нього, але ця енциклопед╕я да╓ нову для нас ╕нформац╕ю, бо ф╕ксу╓ величезний його доробок як шевченкознавця, котрий вдумливо досл╕джував творч╕сть Кобзаря, присвятив поетов╕ ст╕льки ╜рунтовних статей, прекрасних в╕рш╕в, переклав укра╖нською пов╕сть «Близнецы»… У присвячен╕й Стешенков╕ статт╕ слушно п╕дкреслено, що «особлив╕стю досл╕джувальних пошук╕в ╤. Стешенка ╓ внесення коректив у студ╕╖ попередник╕в, дискус╕йний тон розв╕док, прагнення концептуально осмислити б╕ограф╕ю ╕ творч╕сть Шевченка, ╖╖ дом╕нантн╕ естетичн╕ тенденц╕╖, контактн╕ зв’язки й типолог╕чн╕ схожост╕ у контекст╕ укра╖нсько╖ ╕ св╕тово╖ л╕тератур». Принаг╕дно скажу, що демократична громадськ╕сть Полтави пропону╓ перейменувати Полтавський нац╕ональний педагог╕чний ун╕верситет ╕м. В. Г. Короленка, присво╖вши йому ╕м’я ╤вана Стешенка, бо хоч Короленка ╕ вважають гуман╕стом, але його гуман╕зм зак╕нчувався там, де починалося укра╖нське питання, ╕ в╕н сам з╕знавався, що «н╕когда по-украински не думал». Кра╓знавець Григор╕й Титаренко написав на цю тему статтю «╤ н╕коли по-укра╖нському не думав…», або Хто Ви, Володимире Галакт╕оновичу?», яку можна прочитати в ╤нтернет╕. Отже, як бачимо, «Шевченк╕ана ун╕верситету» - це енциклопед╕я, яка ╕ стане в пригод╕ л╕тературознавцям, ╕сторикам, кра╓знавцям, студентам, ╕ буде ц╕кавою для широкого кола читач╕в. В ╖╖ статтях прочитають долю ╕ творч╕сть Шевченка в ус╕й повнот╕ ╕ велич╕, крас╕ ╕ траг╕зм╕, з ц╕кавими еп╕зодами, хвилюючими моментами, про сучасних шевченкознавц╕в, не лише вишу, а й Укра╖ни, ╕стор╕ю ки╖вських вулиць, ╕сторичних памяток.змальованих Тарасом Григоровичем – таке видання знакове в укра╖нськ╕й культур╕ ╕ ма╓мо завдячувати за це письменников╕ В╕ктору Жадьку. Ганна Антипович (Дениско), заслужена журнал╕стка Укра╖ни, лавреатка прем╕й Симона Петлюри ╕ Па╖с╕я Величковського
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 17.12.2021 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23782
|