Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У КРИМУ ЗАГАРБНИКИ В╤ДНОВЛЮЮТЬ БО╢ЗДАТН╤СТЬ П╤ДРОЗД╤Л╤В
Противник продовжу╓ вживати заход╕в для поповнення сво╖х втрат.


КЕРУВАЛИ П╤ДРИВОМ КАНАЛУ
Заступнику командувача чф рф заочно пов╕домили про п╕дозру у п╕дрив╕ П╕вн╕чно-Кримського каналу.


КРИМОСУДДЯ
Викрадену журнал╕стку Данилович катували у буд╕вл╕ фсб в Криму.


УКРА╥НА Н╤КОЛИ НЕ ВИЗНА╢ КРИМ ЧАСТИНОЮ РФ
Президент Укра╖ни Володимир Зеленський наголошу╓, що Укра╖на н╕коли не визна╓ Крим частиною...


КАНАДСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ВИЗНАВ ГЕНОЦИДОМ ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР
Палата громад Канади визнала масову депортац╕ю кримських татар стал╕нським режимом в 1944 роц╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 10.12.2021 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 10.12.2021
ВАЛЕНТИН БУТ: ЧАС ПРОЩАННЯ З ╤ЛЮЗ╤ЯМИ

Сьогодн╕, коли на кордонах Краю тирлуються вороже налаштован╕ в╕йська, коли ма╓мо уважати на можлив╕сть агрес╕╖ не лише з територ╕╖ Москов╕╖, а й з окупованих нею Донбасу та Криму - ба! - нав╕ть зв╕дти, зв╕дки нам ще недавно урочисто присягали при╖здити х╕ба що на трактор╕, годилося б писати саме про це. Годилося б нагадати, що все те не впало нам з неба ╕ не ╓ результатом одн╕╓╖ лише захланно╖ пол╕тики Кремля. Зворотн╕й б╕к то╖ нашо╖ б╕ди - недолуга пол╕тика випестуваних нами привладних клептократ╕в. Адже вс╕ ц╕ роки те кодло протискалося у владу аж н╕як не для служ╕ння ╕нтересам нац╕╖, а для просування б╕знесових ╕нтерес╕в сво╖х клан╕в та особистого збагачення. Чи ж дивно, що одну з усп╕шних св╕тових економ╕к невдовз╕ було зруйновано? Чи дивно, що пластил╕нова позиц╕я ненашо╖ нашо╖ влади перед тиском Москов╕╖, а часом ╕ зах╕дних "партнер╕в", привела до в╕дступлення Москов╕╖ Чорноморського флоту, включно з м╕сцями його базування на укра╖нськ╕й територ╕╖, до здач╕ третього за потужн╕стю ядерного потенц╕алу, включно з тактичною ядерною збро╓ю, зрештою, й до нищення найпотужн╕шого в Европ╕ бойового ав╕акрила та дог╕дливого кромсання бойових ракет, про що неодноразово писав в сво╖х статтях ще з 2000-х? Тод╕ той м╕й "аларм╕зм" мало кого ц╕кавив, а в декого викликав ще й неприкрите роздратування.
Та х╕ба не результатом того безумного нищення ╓ сьогодн╕ в╕дкрите для ВКС Москов╕╖ небо Укра╖ни? Х╕ба не супергероям команди "кривавого пастора" завдячу╓мо тим, що Крим нин╕ п╕д окупантом, а велик╕й Укра╖н╕ практично нема╓ чим прикритися з моря?
Але розпускання жал╕в та посипання голови попелом не на час╕. Ма╓мо, натом╕сть, з╕братися ╕ бути готовими застоювати волю ╕ незалежн╕сть свого Краю, власне - себе, сво╖ родини, сво╖ доми, сво╓ в╕льне сьогодення, аби завтра й там, на материку, не опинитися п╕д чоботом Москви. "З╕братися" тут не лише про внутр╕шню з╕бран╕сть, не лише про моральну готовн╕сть, але й про ╓дн╕сть, яко╖, на жаль, прикро браку╓. Це до того, що на оте любе нам чублення ╕ вза╓мо-кровопускання мало б бути накладено якнайсувор╕шу заборону. Не владою. Нами самими, кожним з нас, бо ж не до любов╕ коз╕, коли р╕зник ножа точить. Але ж - н╕! - користуючись з дурних ляп╕в ще зеленого в сенс╕ тонкощ╕в пол╕тичних ╕грищ Президента, ми притьмом розкручу╓мо вагнергейти, збурю╓мо внутр╕шню колотнечу - ба! - вже оголошу╓мо нав╕ть безстроков╕ майдани.
Чи усв╕домлюють т╕, що зд╕ймають той рейвах, хто найб╕льш зац╕кавлений в наших м╕жусобицях, хто скориста╓ться з них за найменшо╖ ж нагоди ╕ до яких насл╕дк╕в те приведе? Певно, що так. Але те не зупиня╓ ╖х. Чому? М╕ркуйте сам╕. Але дивно, ╖й-бо, ╕ в╕дразливо, коли державний злочинець, який не в╕дпов╕в ще за здачу Криму, безсоромно лементу╓ перед натовпом, вимагаючи вичищення з ОП високопосадових зрадник╕в. Не менш дивно слухати под╕бн╕ ж заяви з вуст п'ятого Президента та його команди.
В ОП затесалися кроти? Ц╕лком можливо. Адже мали вже гройсман╕вського крота-перекладача. А раз ╓ так╕ п╕дозри, раз ма╓те певн╕ докази, чи не мудр╕ше, чи не по-державницькому було б, не зд╕ймаючи шарварку, не п╕дриваючи дов╕ру до ╕нституц╕╖, не шкодячи престижу держави, не п╕д╕груючи, зрештою, ворогов╕, який, вочевидь, нетерпляче чека╓ чогось под╕бного, передати докази зради до реформовано╖ ще за попередньо╖ влади контррозв╕дки, аби та негайно провела розсл╕дування ╕, в раз╕ п╕дтвердження п╕дозр, щоб реформован╕ за ╖╖ ж каденц╕╖ суди винесли справедлив╕ р╕шення, протерши у такий спос╕б оч╕ д╕ючому Президентов╕?
Кажете, контррозв╕дка й дос╕ багато в чому ручна, а в справ╕ реформування суд╕в лише цей, ЗЕлений, почав робити перш╕ реальн╕ кроки? Ото ж бо…
З ╕ншого боку, х╕ба не правильно було б, якби д╕ючий Президент, отримавши аж так╕ серйозн╕ звинувачення, сам напол╕г би на якнайскор╕шому розсл╕дуванн╕, попередньо в╕дсторонивши п╕дозрюваних ос╕б в╕д виконання службових обов'язк╕в на час його проведення? Але ж належного розсл╕дування, схоже, й дос╕ не проведено.
 Разом з плутаними заявами самого Президента, разом з недомовками, все те не може не викликати занепоко╓ння в сусп╕льств╕. ╤ воно таки сьогодн╕ немало занепоко╓не. Попри те, на провокац╕╖ все ж не повелося. Але горе тим, хто спробу╓ водити його навколо пальця ще й тепер. Адже воно вже нав╕ть не те, яким було ще с╕м рок╕в тому.
Повол╕, дуже повол╕, але моя нац╕я почина╓ таки розкл╕пуватися, почина╓ бачити себе не просто набором пок╕рних гвинтик╕в, якими наш╕ крутяки можуть крутити, як ╖м заманеться, але силою, з якою вони мусять рахуватися. Так, воно ще й дос╕ довол╕ ╕нертне, ще дуже дов╕рливе, схильне б╕льше зважати на лунк╕ слова, ан╕ж на реальн╕ справи, але потроху видужу╓ в╕д то╖ недуги.
Ще б нам навчитися покладатися на самих себе. Як же обрид отой в╕дсовковий ще ╕нфантил╕зм, коли з одного боку слиняв╕ спод╕вання на те, що без Рудого Ганса з його волохатими руками економ╕ку нам не п╕дняти, а без дядька Бориса/Реджепа/Джо не бачити сучасно╖ бойово╖ маринарки/сучасного ав╕акрила/, мов сво╖х вух, а з ╕ншого боку, надування губок ╕ плач╕ про "зрадливу Европу/Гамерику", як╕ чомусь не скр╕зь роблять так, як нам би хот╕лось - не приймають нас наввипередки в НАТО, зам╕сть дарувати нашим адм╕ралам новеньк╕ крейсери, обмежуються якимись др╕бними катерами, не сп╕шать поставляти нам сучасн╕ ракети ╕ т.д, ╕ т.п. П╕сня та неск╕нченна. Он ╕ тепер, не встигли ще з'явитися оф╕ц╕йн╕ коментар╕, а десь вже глухо бубонять про зрадливого Байдена, про вкотре здан╕ укра╖нськ╕ ╕нтереси. Отямтеся, панове.
Справд╕, пан Байден не об╕цяв, що Америка воюватиме за Укра╖ну збройно, але й те, що було ним озвучено п╕сля розмови з Президентом Москов╕╖, ╓ великою пересторогою для останнього. Чи зупинить те його? Як я те бачу, навряд чи. Про причини тако╖ затятост╕ писав вже не раз ╕ повторюватися тут не буду. Тож не провокуймо лихо, стр╕ляючи з гаубиц╕ по горобцях. Ма╓мо максимально використовувати години, дн╕, м╕сяц╕ ╕ - дай, Боже! - роки, нарощуючи сили. Ма╓мо не чекати, що хтось проведе за нас реформи, п╕дн╕ме економ╕ку, озбро╖ть ╕ навчить в╕йсько. Ма╓мо робити те сам╕ ╕ робити швидко. Укра╖на й дос╕ ма╓ великий потенц╕ал, осв╕тн╕й ╕ науковий, ма╓мо досв╕дчених корабел╕в, ав╕а- та ракетобуд╕вник╕в, вм╕╓мо будувати сучасну бронетехн╕ку, ма╓мо вс╕ можливост╕ над╕йно захистити себе. Не забуваймо, що наша безпека це, найперше, наша турбота. Лише стоячи м╕цно на сво╖х ногах, можемо розраховувати на повернення загарбаного, на повагу як друз╕в, так ╕ ворог╕в. Але й не сороммося, за потреби, нагадуватии тим, хто ставив сво╖ п╕дписи п╕д Будапештським меморандумом, що вони мають прям╕ зобов'язання перед нами. Не сороммося, за потреби, нагадати таким, хто вважа╓ збройну агрес╕ю Москов╕╖ проти Укра╖ни проблемою виключно само╖ Укра╖ни, слова преподобного Март╕на Н╕мьоллера:
"Коли нацисти прийшли за комун╕стами,
я мовчав. Я ж не був комун╕стом.
Коли вони саджали соц╕ал-демократ╕в,
я мовчав. Я не був соц╕ал-демократом.
Коли вони прийшли за членами профсп╕лки,
я мовчав. Я не був членом профсп╕лки.
Коли вони прийшли за ╓вреями,
я мовчав. Я не був ╓вре╓м.
Коли вони прийшли за мною,
не залишилось н╕кого, хто м╕г би протестувати".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 10.12.2021 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23778

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков