Севастопольські школи готові розпочати новий навчальний рік. На колегії Міністерства освіти та науки України, що пройшла 19 серпня, за минулорічними показниками регіон був відзначений як один із кращих. На сьогодні повністю завершено комп'ютеризацію освітніх закладів міста. Зі слів начальника управління освіти Миколи Чербаджи, за рівнем комп'ютерного оснащення Севастополь поступається тільки Києву. На потреби освіти з місцевого бюджету минулого року було виділено 6 мільйонів 100 тисяч гривень. Для порівняння, це - навіть трохи більше, ніж отримали освітяни всієї Чернівецької області. Вперше за всі роки незалежності севастопольські школярі майже повністю забезпечені підручниками. А також, вперше, учителів української мови вистачило на всі школи міста. Гірше з розширенням мережі класів з українською мовою навчання, але й тут є деякі позитивні зрушення. Як приклад в управлінні освіти називають школу № 37, де минулого року пройшла заміна керівництва. Директором тоді було призначено Тетяну Волошинську і, як висловився головний освітянин міста М. Чербаджи, з призначенням вони не помилилися. За рік у цій школі збільшилася кількість бажаючих навчатися в українських класах і в управлінні освіти сподіваються, що школа згодом стане повністю українською. Крім того, завдяки злагодженій співпраці директора з керівництвом держадміністрації Гагарінського району, депутатами міськради, батьками учнів та спонсорами покращено матеріально-технічну базу, розширено мережу кабінетів, де вивчають історію, культуру та побут українців. Шанувати державну мову Тетяна Миколаївна вчить власним прикладом: всі заходи у школі проводяться виключно українською. Директор завжди відкрита для спілкування, до неї звертаються не лише вчителі, а й учні. Закохана у природу рідного краю, вона залюбки вирушить зі школярами в похід, і там, біля палаючого вогнища, з розумінням слухатиме довірливі історії юних. - Тетяно Миколаївно, за рік такої напруженої праці чи не пожалкували, що погодилися на цю посаду? - Мені подобається, хоч буває і тяжко. Але ж все легке - не завжди цікаве. Я просто закохана в свою професію. Від роботи отримую таку насолоду, що навіть власні проблеми здаються просто дрібницями. На посаду директора я прийшла, скажімо так, не з вулиці. Викладаючи в інституті післядипломної освіти українську літературу ХХ століття, я не поривала стосунків зі школою. Саме тут, вже чимало років, викладаю українську мову. Цьогорічні випускники - це мої учні. До речі, ми надзвичайно пишаємося цим випуском. Всі стали студентами вищих навчальних закладів. До того ж, з 12 медалістів випуску 6 - з україномовного класу. Учні нашої школи - постійні учасники міських та всеукраїнських конкурсів. Серед них є стипендіати Кабміну. Вперше за всю історію незалежності севастопольська школярка Ірина Серебрякова посіла третє місце на Всеукраїнській олімпіаді з української мови. І це - учениця нашої школи. Вона ж підтвердила свої блискучі знання на Всеукраїнському конкурсі ім. Петра Яцика. Ми пишаємося такими здобутками наших учнів. - Як Вам вдалося збільшити набір до українських класів? - Ми проводимо бесіди з батьками, розповідаючи про всі переваги глибокого вивчення державної мови взагалі і про переваги абітурієнтів, що досконало володіють мовою, зокрема, про їх потенційно широкий вибір професій та передбачуваний вдалий кар'єрний ріст. Адже державний службовець повинен не лише знати мову в обсязі шкільної чи інститутської програм. Його мова повинна бути вишуканою, зразковою. Хто хоче зростати по службі, тому це не завадить. Батьки, що серйозно готують дитину до життя, розуміють про що я кажу. І якби в наших севастопольських ВНЗ викладання велося державною мовою, то розширення мережі українських класів відбувалося б ще швидше. Адже не кожна родина спроможна утримувати студента, що вчитиметься, скажімо, у Києві чи Харкові. А тут, у Севастополі, знання української для вступу до місцевих ВНЗ поки що ніби й не потрібні. То де ж тоді візьмуться державні службовці з місцевих, що володітимуть державною? Але треба сказати, що свідомість батьків різко змінюється. Почастішали випадки, коли переводять школярів з інших шкіл з проханням зарахувати, скажімо, до сьомого класу з українською мовою навчання. Навіть застереження про труднощі їх не лякають. Є ще варіант розширення мережі класів з вивченням української - зробити школу повністю україномовною, залишивши на кожній паралелі по одному російськомовному класу, з урахуванням територіальної приналежності російськомовних родин. Тоді б до нас, напевне, прийшли діти з усього району, котрі мають бажання отримати повні знання державної мови. Сподіваюся, що так з часом і станеться. А зараз ми добилися високих показників завдяки уважному ставленню до нас керівництва райдержадміністрації Гагарінського району, управління освіти міста, депутатів міськради С. Непрана, Д. Бєліка, М. Стефлюка. Щиро вдячні їм за підтримку! Отже, нарешті у Севастополі до освітян ставляться належним чином, а вивчення державної мови у школах стало першочерговим завданням для учнів, батьків, керівників міста і навіть деяких депутатів. Все це - і добре, і правильно. Але ж хочеться відмітити, що там, де директор школи шанує мову держави, спілкується нею на всіх рівнях, саме там - і розуміння, і підтримка, і найкращі результати. Тетяна Волошинська - українка, народилася на Житомирщині, в містечку Коростишів. Там закінчила педагогічне училище, пізніше Київський державний університет ім. Тараса Шевченка за фахом "Українська мова та література". Працювала вчителем молодших класів, методистом та викладачем літератури в Інституті післядипломної освіти. Зараз, в тридцять чотири роки, Тетяна Миколаївна - директор загальноосвітньої школи № 37. Попереду - все життя, здійснення найзаповітніших задумів. А літа... так їх освітяни вимірюють навчальними роками, - каже наймолодший директор школи Севастополя Тетяна Волошинська.