Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4075)
З потоку життя (7212)
Душі криниця (3864)
Українці мої... (1531)
Резонанс (1697)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1792)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДОМ╤Н╤К АРФ╤СТ: НЕБЕСНИЙ КРИМ
коли довго мандру╓ш морем – воно може забрати розум… коли довго дивишся в небо...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА КНИГА. "ЛЮДИ ╤ ТРАФАРЕТИ" СЕРГ╤Я ГУПАЛА
Учора я перечитала ╖╖ знову ╕ зрозум╕ла, що д╕йсно знаков╕ твори нашо╖ л╕тератури, а не те, що...


ГРУДЕНЬ-СТУДЕНЬ
Колись, бувало, зустр╕чали зиму, задобрювали, запрошували у гост╕ р╕зноман╕тними примовляннями ╕...


Р╤ЗДВЯНИЙ П╤СТ
28 листопада, в╕дразу п╕сля свята апостола Пилипа, розпочина╓ться Р╕здвяний п╕ст, який трива╓...


НАТАЛ╤Я МАЗУР: МОВ КРАПЛ╤, МИ ТОРУ╢МО СВ╤Й ШЛЯХ
Струму╓ л╕тня спека з висоти, Перед╕ мною шлях петля╓ битий, Та я шукаю шлях мурах простих, Щоб...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 19.11.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 19.11.2021
ОЛЕНА К╤С: ОСЕН╤ МОЛИТВИ

Поетична Св╕тлиця

Три звуки осен╕


Зашум╕ли осокори
Над минулим л╕том.
Проминули син╕ гори
Журавл╕...
Затримт╕ли в╕ти.
Сизий дощик окропив
Охололу землю.
Старий дуб щось заскрип╕в
Дивлячись у небо
Й заскрип╕вши прича╖в
В соб╕ давню казку
Про чудовн╕ тепл╕ дн╕,
Про весняну ласку.
Десь прощально лопот╕в
Юний клен бер╕зц╕
Та сполохана завмерла
У пожовкл╕м лист╕,
А глибокий син╕й дзв╕н
У безмежн╕й вис╕
В╕в ср╕блястий передзв╕н
Над притихлим л╕сом.

╤╤
Багрянець, Жовтень, Падолист.
Летять прозор╕ птахи — сни,
Живуть жовт╕ючим диханням,
Чаклу╓ ос╕нь спозарання
╤ марить мариво зими.
Прядеться прядиво живе
Жовтянцем сонячним, ос╕нн╕м,
А уранц╕ все налива╓ться
Багрянцем яблук,
Скреслих в в╕ттях мли.
В об╕ймах мре ╕ мл╕╓ мряка
Молочно-б╕лих млосних рук
Гармон╕╖ глибоко╖.
Б’╓ в шибку стиглим маком дощ, —
Луна╓ гулко, раптом —
Мов в в╕чност╕ останн╕й св╕тлий звук.


╤╤╤
Лепоче ос╕нь тихий сон.
Сумн╕ в╕три гукають в шибку.
Нема╓ лету листя перепон.
Все м╕ниться ╕ кожна мить
Летить кудись так швидко.
Пост╕й, спинись!
╤ я туди з тобою!
Куди згаса╓ш?
Ще я не насм╕лилась пожити.
О добра осене!
Мене чутливо присипля╓ш,
Щоб розпач м╕й
На хвильку притупити
А в╕тер тужить п╕д мо╖м в╕кном,
Сп╕ва╓ п╕сню незрадливу
╤ я вже йду в тв╕й тихий сон...
Багряним листом
Вкри╓ чиюсь домовину.
Дзв╕нкий протяжний чистий тон
Огорне н╕жно сиву днину.
Болить роздмухана душа
╤ прагне лету безупинно.


Передоос╕нн╓

В полях кур╕ють давн╕ мр╕╖
Там жевр╕ють жив╕ над╕╖
Димами оповитий рок╕в лет
В╕дчислю╓ життя момент
Замш╕л╕ липи кличуть в небо
Де н╕ стр╕мких пад╕нь нема
Н╕ карколомних злет╕в
Де тихо гаснуть св╕тляки
Над пр╕рвою…


Серед барвисто-килимових берег╕в

Серед барвисто-килимових берег╕в,
Над тихою глибок╕стю води,
З╕йшлися ми, як два птахи,
Дн╕про дорогу мерехт╕в.
Стежинок-спуск╕в водоспад
Спл╕тав ус╕ в один великий жмут,
Ярило — в╕чний в неб╕ спас
Торкався тепло тихих вуст.
Пожовклий лист в долонях гас,
Межею падав в ноги час.
Думок непроханих каскад
Ос╕нн╕м сном поглинув нас.
Св╕тами мандрували наугад.


М╕сто осен╕

Горобц╕ спадають з г╕лок мов яблука,
В╕тер кличе мене у пустку,
А я вперто тримаюся за соломину
╤ до╖даю оком хмару.
Ос╕нь прийшла.
Вбралася парасольками,
Повистуджувала грубки ╕ душ╕,
А моя пален╕╓…
Барило повн╕ висмокту╓ сили,
Тел╕па╓ться на волосинц╕ останн╕й трамвай,
Хто не доб╕г ще довго буде плентатись
Сл╕пими вулицями
Мр╕ючи про ф╕л╕жанку добро╖ кави.
Вчора сюркотали цикади,
А нин╕ пахне пр╕лим листом.
Димами окутаний веч╕р
Протравлю╓ акватинти квартал╕в.
Знеможений Замок
Тихо ос╕да╓ п╕д сивим хмаровинням часу.
Надсадно скриплять давн╕ брами,
П╕д тягарем буремних л╕т
Укотре впав старий будинок.
Безглуздне м╕сто в глупу пору,
Нема геройства в порожнеч╕ дн╕в.


    За брамою долання

    Мембрани пам‘ят╕ в╕брують наче мушл╕,
    Несуть столик╕ гост╕ стоси л╕т пожухл╕,

    Муляють роки спопел╕л╕ ранки,
    См╕ються Мойри — в╕чност╕ коханки.

    У кроках л╕та — гом╕н осен╕,
    В тво╖м волосс╕ — зими провес╕нь.

    ╤р╕╓м в╕дцв╕ли очей закличн╕ зови
    Мов жмуток листя в син╕м мор╕,

    Р╕днить щомит╕ св╕т мене з тобою,
    Я чайка, що л╕та╓ над водою…

    За небом — край, за брамою долання,
    В глибинах, зр╕ють овоч╕ кохання.

    М╕цн╕╓ сталь у погляд╕ в╕дваги,
    Нема в прийдешн╕м вороття
    Лиш тл╕н. ╤ жага, жага…

    М╕л╕╓ стежка обр╕ю
    В смарагдов╕м св╕танку слави,

    Горять розшерхлими устами
    Слова похвали ангелам,
    Вони все знали, вони все знали…


    Ос╕нн╓ вес╕лля

    Вересневий в╕тер
    вересовим кв╕том
    стежку прокладе

    з ранньою ╕млою
    тихою водою
    м╕й в╕нок спливе

    купальське чар-з╕лля
    на наше вес╕лля
    смуток — забуття

    калиновим гроном
    в глибину долон╕
    щастям — вороття

    перел╕тним зором
    промайнули хором
    береги — птахи

    вересневий в╕тер
    гне вербов╕ в╕ти
    крони — нам дахи


   М╕л╕ють мр╕╖

    Милу╓ пам’ять сни жовтогаряч╕
    Потайки ронить тишу
    Спалах в╕й,
    В╕оли стог╕н в╕ттям –
    Ос╕нь плаче,
    Каштанно скапу╓ у р╕нь.

    Ця ос╕нь рветься ╕ рида╓
    Ранетним подихом в р╕ллю,
    Зчорн╕лу землю в╕дсп╕ва╓
    Той птах, що вже давно в раю.

    М╕л╕ють мр╕╖, в╕дл╕тають
    Сп╕зн╕лим птахом у вир╕й,
    Безмовним поглядом прощаю
    Чиюсь пополотн╕лу т╕нь.

    Молитви згусток –
    Променем кр╕зь хмари
    Прор╕зав смуток-п╕вп╕тьму.
    Колись все вернеться, я знаю,
    Та доля нас вже не вп╕зна╓,
    Бо канем у зимову млу.


    Прощання

    Озлотився овид у н╕мб╕
    смеркалося тихо. Тиша.
    ╕ ти попрощався, н╕би,
    ╕ постать, як с╕ра миша…

    в╕дчутно на дотик бл╕д╕сть,
    ледь в╕тром чуприну колише –
    то л╕то майнуло у с╕р╕сть,
    а я ж — на сходинку вище.

         
   Я не з вами

Вже журавл╕ журливо журять ос╕нь,
отави складен╕ в покоси,
загусла тиша над ланами,
…Я не з Вами...

В минул╕м тихий шеп╕т моря,
вогн╕ на пристан╕ ╕ Ваш, пронизливий
приц╕льний погляд - п╕зн╕й в╕дблиск дол╕
шукав в мо╖х очах погасл╕ зор╕,
зд╕ймався обр╕й валунами
…- Була не з Вами…

Полощуть образ Ваш дощ╕
холодними думками,
в╕дгом╕н помарн╕лих сн╕в, -
чайки схвильовано ридали
Вам у сл╕д. 
…- Була не з Вами…

Останн╕й проблиск сонця
в пасмах сивих дн╕в,
десь жевр╕ла над╕я,
не вистарчало сл╕в…
Химерна моя пристрасть
…Я не з Вами

                
     Ключ╕  лелеч╕

    Ключ╕
    лелеч╕
    канули за небокрай.
    Курличе ос╕нь ╕не╓м у скрон╕.
    Притомн╕ю.
    Тепло очей зачахло.
    Як зимуватиму? ?
    уперше ╕
    укотре.

        
          М╕норне

    Домажорилось, як
    Молод╕сть звивалась
    Змерехт╕ло л╕то у росу,
    В╕д╕грали туш –
    Ти не здавалась
    та м╕нором –
    Хустка на косу…


              Не втечу

    Верховодив м╕сяць
    Поза хмари –
    В╕дпровадив душу
    За межу,
    Н╕мо-н╕мо час
    Лежить на марах,
    Я в╕д Тебе
    Знову не втечу.


Розбуянилось кольоритмами

   Розбуянилось
    кольоритмами
    яре л╕течко –
       в вись молитвою
    стежки скошен╕
       день протоптаний
    мр╕╖-мр╕╓чки
        в сльозах втоплен╕
    де кохалися
       там вродилося
    де сп╕ткнулися –
       зм╕╖ звилися
    б╕л╕ кв╕точки
        не розпустяться
    яг╕д приторних
       пл╕д надкушений
    запах пристраст╕
       ос╕нь струшу╓.


Листопадова ╕м(де)прес╕я

П╕вн╕чний в╕тер додерав небо на с╕ре запране шмаття,
розгулявся, завиваючи самотн╕м вовком над пониклими мурами
закам’ян╕лого обличчя з печаттю наймення Княжого Сина.

Флюгер на п╕врозвален╕й башт╕ крутився ╕ скрип╕в намагаючись
вискочити ╕ пок╕нчити з ганьбою сво╓╖ неспроможност╕.
Старий лев прил╕г на зранену в╕тром-дощами лапу ╕
заплющивши оч╕ скоцюрбився щоб не бачити
одиноких перехожих негеро╖в, переб╕жчик╕в й ут╕кач╕в.
 
Судомила вихолощена душа, тремт╕ла потр╕паним стягом
на найвищому шпил╕ найвищого пагорбу, що
колись гордо був коронований Високим Замком.

Штандарт Держави рвався ╕ тр╕щав не розум╕ючи сво╓╖
тут, у безлюдд╕, н╕кому непотр╕бност╕ ╕ н╕що незначущост╕.
Полотнян╕ розхристан╕ пасма металися мов коси божев╕льно╖ в пустел╕.

Тоскна н╕мота утопила марн╕ пориви оскоминою глупоти в чаш╕ чорного полину.
Терпка байдуж╕сть немоч╕, догасаюча стар╕сть ноч╕…
Невже душ╕ м╕ст стар╕ють пророкуючи сп╕льний к╕нець?
 -------
Т╕нь Констанц╕╖ заблукала в замурованих катакомбах
п╕д новобудами коло Ринку.


Затримай весну

Затримай весну у соб╕,
щоб могла з╕гр╕ти п’янким оксамитом спогад╕в
╕з терпким смаком молодого вина,
коли л╕то зустр╕неться з вереснем
╕ тоб╕ востанн╓ перехопить подих
в╕д сонячного коловороту,
ще такого теплого та вже бабиного л╕та,
коли все ще таке кольорово св╕же
╕ н╕би медово застигле у сво╖х можливостях
та цей щедро запов╕льнений час
раптово минеться ударом холодного дощу
посив╕лого листопаду.
П╕дкинь наперед заготованих др╕вець у сво╓ вогнище,
хай потр╕скують. Не спи.
Не дай захолонути очам та пальцям.
Впивайся м╕цно╖ витримки солодким вином плод╕в
з розк╕шним ароматом пори цв╕т╕ння.
вогнян╕ ╕скри зл╕татимуть перед очима
травневим зорепадом,
а пам’ять воскресить молод╕ над╕╖.
Що було, а шо н╕, пережите ╕ вимр╕яне
тепер з╕лл╓ться в ╓дину струнку повноту симфон╕╖ життя.
Хай ╖╖ акорд╕в не заглушить зимовий в╕тер нудьги.
Поки внутр╕шн╓ тепло знаходить поживу
не замерзнеш у зимов╕й стуж╕.


Ос╕нн╕ хоку

Виднок╕л рястом
блаватним ус╕яний.
Зор╕ ж – кульбаби.

Лебед╕ усл╕д
лелекам гублять п╕р’я.
Десь ╕ тв╕й вир╕й.

Хризантем-яблук
запах в отав╕ гусне.
Вино в бокал╕.

Повня у г╕лл╕,
пряний дим в╕д бадилля.
Заблукали думки.

Бабине л╕то.
Павутиння за в╕тром,
у коси – ср╕бло.

Верес цв╕те.
Вереск пташиний утих.
Тиша ╕ млака.

Багрян╕ р╕ки,
розсипане золото –
Все земля прийме.

Потяглись дощ╕
набряклою вовною.
Набрякло серце.

Оратор╕╖
звук завис монотонно.
Гн╕здо порожн╓.

Ця ст╕на дощу
непереможним кроком
зми╓ бруд св╕ту.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 19.11.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23718

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков