Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4075)
З потоку життя (7212)
Душі криниця (3864)
Українці мої... (1531)
Резонанс (1697)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1792)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╢ВАНГЕЛ╤╢ В╤Д ПРОФЕСОРА ЖАДЬКА
Слово «╢вангел╕╓» означа╓ «добру новину», яка поряту╓ людство в╕д...


╢ВРОПЕЙСЬКИЙ ГЕРОЙ УКРА╥НИ
Григор╕я Орлика можна назвати ╓вропейським геро╓м. В╕н син гетьмана-мазепинця Пилипа Орлика ╕...


ДОЛЯ КРЕЙСЕРА «ПАМ’ЯТЬ МЕРКУР╤Я» ТА ЙОГО КОМАНДИРА
Команда крейсера заздалег╕дь прийняла р╕шення п╕дняти над кораблем укра╖нський прапор, але...


«Я ТЕБЕ ПОРОДИВ, Я ТЕБЕ ╤ ВБ’Ю!», АБО ЯК УКРА╥НЦ╤ СТВОРИЛИ ╤ ЗРУЙНУВАЛИ ╤МПЕР╤Ю
Йдеться не так про «Тараса Бульбу», як про Рос╕йську ╕мпер╕ю, що виникла р╕вно 300...


МАМА ЗРОЗУМ╤╢
Це розпов╕д╕ трьох укра╖нських оф╕цер╕в - кап╕тана 1-го рангу Леон╕да Матюх╕на, п╕дполковника...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 19.11.2021 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 19.11.2021
«СПИСОК» КАТЕРИНИ: РУЙНАЦ╤Я ДЕРЖАВНОСТ╤, ПОКР╤ПАЧЕННЯ УКРА╥НЦ╤В, ЖОРСТКА РУСИФ╤КАЦ╤Я

17 листопада 1796 року, 225 рок╕в тому, померла Катерина ╤╤ – рос╕йська ╕мператриця, яка остаточно зд╕йснила «зачистку» Укра╖ни. Це те, що ╖й н╕коли не буде забуто
В укра╖нському м╕ст╕ Одес╕, на одн╕й ╕з головних площ – ╢катерининськ╕й – сто╖ть пам’ятник рос╕йськ╕й ╕мператриц╕ Катерин╕ ╤╤ (1729-1796). ╤ хоча в╕н оф╕ц╕йно назива╓ться пам’ятником «Засновникам Одеси», вс╕ знають його саме як пам’ятник Катерин╕. Його встановили в 1900 роц╕, на початку 20-х б╕льшовики демонтували, але в жовтн╕ 2007 року, вже в незалежн╕й Укра╖н╕, знову, хоч з╕ скандалом, в╕дновили. Зв╕сно, для великорос╕йських шов╕н╕ст╕в Катерина ╤╤ «матушка», але для укра╖нц╕в, як казав Тарас Григорович Шевченко, «злая мачуха». Якщо Петро ╤ «розпинав нашу Укра╖ну», то «…вторая доконала» – знову ж таки, це Шевченко, його «Сон». Саме Катерина ╤╤ зд╕йснила остаточну «зачистку» Укра╖ни: обтяла рештки державност╕, викрала до цурки укра╖нську ╕стор╕ю, а народ зробила одних панами, а б╕льш╕сть – рабами. ╤ все це – лицем╕рно прикриваючись ф╕говим листком «просв╕тництва» ╕ «вольтер’янства».
Тож згадаймо сьогодн╕ не так саму Катерину – нехай ╖╖ лихий згаду╓, як те, що вона вчинила з Укра╖ною ╕ укра╖нцями – те страшне кал╕цтво, якому нема╓ виправдання, не те що пам’ятники ставити.
«Щоб саме ╕м’я гетьман╕в нав╕ки щезло…»
«Гетьманське правл╕ння в Мал╕й Рос╕╖ ╕ за сво╓ю суттю, ╕ з огляду на ╕сторичний досв╕д суперечить нашим державним ╕нтересам», – так заявила Катерина ╤╤. Вона зробила все можливе, «щоб саме ╕м’я гетьман╕в нав╕ки щезло». Цьому посприяв ще й необачний крок Кирила Розумовського (1728-1803, останн╕й гетьман Укра╖ни), який захот╕в зробити гетьманство спадковим. А це був уже недвозначний натяк на власну, «богодану династ╕ю». У 1763 роц╕ в╕н задля цього почав збирати п╕дписи п╕д чолобитною до ╕мператриц╕. Козацька старшина вагалася: мало знайшлося тих, хто беззастережно п╕дтримав гетьмана, боячись опинитися у тюрм╕ чи в Сиб╕ру. Категорично проти виступило духовенство, зокрема Ки╖вський митрополит Арсен╕й Могилянський ╕ печерський арх╕мандрит Зосима Валькевич.
Катерина ╤╤, побачивши петиц╕ю, неймов╕рно розлютилася ╕ злякалася. Прусський дипломат В╕ктор Фридрих фон Зольмс-Зонненвальде пов╕домляв у кв╕тн╕ 1764 року, що бажання Розумовського зробити гетьманство спадковим, його вороги подали цариц╕ «як спробу стати незалежним в╕д Рос╕╖, й ╕мператриця вже готова була в╕ддати його п╕д суд». М╕ж ╕ншим, рос╕йськ╕ в╕йська в Укра╖н╕ негайно було приведено в стан повно╖ бойово╖ готовност╕.
Як руйнували Гетьманщину, або «Не дати вовкам дивитися в л╕с»
Восени 1764 року Кирила Розумовського фактично змусили подати прохання про в╕дставку. Одразу ж було в╕дновлено Малорос╕йську колег╕ю на чол╕ з графом Петром Румянцевим («аристократ з рабовласницькими тенденц╕ями ╕ енерг╕йний деспот» – так дуже влучно характеризував його в╕домий укра╖нський ╕сторик Олекс╕й Маркевич). В секретн╕й ╕нструкц╕╖, власноруч п╕дписан╕й у листопад╕ того ж року до новопризначеного генерал-губернатора Малорос╕╖, Катерина ╤╤ п╕ддала нищ╕вн╕й критиц╕ соц╕альний ╕ в╕йськовий устр╕й Гетьманщини, ╖╖ судочинство ╕ господарський уклад. Вона охарактеризувала пер╕од гетьманування Розумовського як час втрачених для ╕мпер╕╖ ф╕скальних можливостей. «Россия, – зазначалося в ╕нструкц╕╖, – во время последнего гетманского правления почти никакой от того народа пользы и доходов поныне не имела».
Цариця також звертала увагу свого нам╕сника на те, що малороси, на ╖╖ думку, в╕дчувають щодо всього великорос╕йського «внутреннюю ненависть», а тому, потр╕бно ор╕╓нтуватися на радикальн╕ д╕╖, спрямован╕ на якнайшвидше перетворення Гетьманщини в звичайну пров╕нц╕ю ╕мпер╕╖: «…якнайшвидше привести цей народ до того, щоб селяни з м╕сця на м╕сце не переходили; з’ясувати ╕ в╕докремити le gouvernement militaire d’avec le civil (в╕йськове та цив╕льне врядування), розд╕лити ╖хн╕ справжн╕ права та права, як╕ вони сам╕ соб╕ присво╖ли, а при всьому цьому мати лисячий хв╕ст ╕ вовчу пащу».
Л╕кв╕довуючи гетьманство, Катерина говорила про те, що робить це заради того, щоб «п╕днести малорос╕йський народ на найвищий щабель щастя». Це була ╖╖ публ╕чна, оф╕ц╕йна позиц╕я. Насправд╕ ж, ╓диною метою ╕мператриц╕ була якнайшвидша остаточна й незворотна ╕нкорпорац╕я Укра╖ни в ╕мпер╕ю. У лютому 1764 року, даючи «найсекретн╕ш╕» настанови новопризначеному генерал-прокурору Сенату Олександру В’яземському, вона писала: «Мала Рос╕я, Л╕флянд╕я та Ф╕нлянд╕я – це пров╕нц╕╖, що живуть за конф╕рмованим ╖м порядками, ╕ в╕дразу скасовувати ╖х ус╕ було б украй необачно. Ут╕м, ╕ називати ╖х чужими кра╖нами та будувати з ними стосунки на ц╕й основ╕ – це б╕льше, н╕ж помилка, це, певна р╕ч, глупота. Ц╕ пров╕нц╕╖, так само, як ╕ Смоленську, сл╕д найлегшими способами привести до того, щоб вони перестали дивитися, як вовки в л╕с».
Знищене в╕йсько ╕ покарання нав╕ть за згадку про Гетьманщину
Протягом 20 рок╕в (1760–1780) Катериною ╤╤ були остаточно л╕кв╕дован╕ укра╖нське козацьке в╕йсько, запорозьке в╕йсько, л╕вобережн╕ та слоб╕дськ╕ полки, а також традиц╕йний адм╕н╕стративно-в╕йськовий устр╕й в Укра╖н╕. На територ╕╖ колишн╕х слоб╕дських козацьких полк╕в було утворено Слоб╕дсько-Укра╖нську губерн╕ю з центром у Харков╕. Колишн╕ полков╕ м╕ста – Охтирка, Суми, ╤зюм, Острогозьк (нин╕ м╕сто Воронезько╖ област╕ РФ) перетворили на пров╕нц╕йн╕ м╕стечка. З п’яти козацьких слоб╕дських полк╕в сформували гусарськ╕ полки, що ув╕йшли до складу рос╕йсько╖ арм╕╖. Л╕вобережн╕ козацьк╕ полки теж були реорган╕зован╕. На баз╕ цих полк╕в у 1783 роц╕ створили 10 регулярних кавалер╕йських полк╕в ╕ вони теж ув╕йшли до складу рос╕йсько╖ арм╕╖. «А в городах, мов журавл╕, замоштрували москал╕…» (Шевченко, «Сон»)
Повне ╕ остаточне злиття укра╖нського козацького в╕йська в╕дбулося 1789 ╕ 1791 року, в╕дтод╕ вс╕х укра╖нських в╕йськовик╕в почали називати так само, як рос╕йських – солдатами ╕ оф╕церами.
Прикметно, що час в╕д часу серед народу циркулювали чутки про в╕дновлення гетьманщини, однак тих, хто ╖х поширював, за допомогою донощик╕в виловлювали ╕ карали. Наприклад, в╕дставний сотенний осавул Черн╕г╕вського полку Матв╕й Новик казав: «Утратила Малорос╕я свою колишню вольн╕сть, та й запорожц╕в притисли! Та коли пан Скоропадський буде гетьманом, тод╕ малорос╕йськ╕ козаки ╕з запорожцями – а може, ще й татар покличуть на пом╕ч, – ударять на москал╕в, а Рум’янцеву першому з╕тнуть голову». За це Новика публ╕чно вис╕кли батогами п╕д б╕й барабан╕в на майдан╕ в Глухов╕. Довол╕ гуманне покарання. Могли й у кайданах до Сиб╕ру заслати.
«Хрещена власн╕сть»: як в╕льн╕ укра╖нц╕ стали кр╕паками
У 1783 роц╕ в Л╕вобережн╕й Укра╖н╕, колишн╕й Гетьманщин╕, ╕ Слоб╕дськ╕й Укра╖н╕ Катериною ╤╤ було запроваджено кр╕пацтво (це було у той час, коли скр╕зь у ╢вроп╕ кр╕пацтво скасовували, або уже скасували. - Ред). У 1796 роц╕ кр╕пацтво встановлять у П╕вденн╕й Укра╖н╕, а також ╕ в Правобережн╕й Укра╖н╕, яка п╕сля розпод╕л╕в Реч╕ Посполито╖ ув╕йшла до складу Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖.
Кр╕пацтво не було чимось новим, але в таких масштабах, як це було зроблено «просвещенной» ╕мператрицею – такого ще не було. 300 тисяч укра╖нц╕в стали кр╕паками.
Тема кр╕пацтва, його впливу на укра╖нське сусп╕льство на сьогодн╕ залиша╓ться сво╓р╕дною «б╕лою плямою». Нечисленн╕ фах╕вц╕ розглядають його передус╕м в економ╕чному аспект╕ (дехто нав╕ть вказу╓ на ефективн╕сть) ╕ зауважують, що називати кр╕пацтво «рабством» не коректно. Але, в морально-етичному план╕, а також з точки зору психолог╕╖ то був страшний пер╕од – пер╕од тотального розтл╕ння сусп╕льства (власне «Мертв╕ душ╕» Гоголя ╕ про це також), коли ╕мпер╕я зробила одних п╕дданих власн╕стю ╕нших п╕дданих. Цей под╕л на пана ╕ кр╕пака був набагато глибшим ╕ страшн╕шим ан╕ж якийсь умовно географ╕чний.
За тридцять чотири роки свого правл╕ння Катерина ╤╤ подарувала сво╖м фаворитам ╕ тим, хто в╕дзначився на державн╕й служб╕, 800 тисяч «хрещених душ». Б╕льш╕сть цих «подарунк╕в» було зроблено коштом Укра╖ни. Щороку за ╖╖ царювання число раб╕в зростало в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ на 23 400 душ. Людей продавали, так само, як продавали кор╕в, коней, собак, малосольну осетрину, швейцарський сир, устриц╕, гранати ╕ л╕сабонськ╕ апельсини. В╕дд╕л оголошень «Санкт-Петербургских ведомостей» рясн╕╓ оголошеннями про продаж кр╕пак╕в. ╥х продавали ц╕лими с╕м’ями ╕ окремо; парубк╕в, д╕вчат ╕ малих д╕тей. Наприклад, породисте цуценя коштувало 3 000 рубл╕в, а однор╕чну дитину можна було купити нав╕ть за гривеник. Ст╕льки ж коштували дв╕ гуски. Кр╕пак╕в доставляли у Петербург Невою на баржах. Продавали на ярмарках ╕ базарах. Укра╖нськ╕ раби йшли на експорт в Оттоманську Порту ╕ Перс╕ю (за допомогою ком╕с╕онер╕в-в╕рмен). Укра╖нськими кр╕паками сплачували борги, ╖х дарували на ╕менини, програвали ╕ вигравали у карти, пропивали ╕ ними ж платили хабар╕.
╤сторик Василь Семевський писав, що «К концу царствования Екатерины, продажа людей в розницу приняла самый позорный вид: людей продавали буквально наравне со скотами, причем наиболее сильный запрос был на красивых девушек». 13-р╕чна д╕вчина коштувала 4 рубл╕.
Насилля з боку пом╕щик╕в-дворян стало нормою. Тобто, в одн╕й руц╕ осв╕чений пом╕щик м╕г тримати книжку Вольтера, а в ╕нш╕й – бат╕г, яким бив кр╕пак╕в. ╤ це не могло не наражатися на в╕дпов╕дь. Варто нагадати про Турба╖вське повстання (1789-1793). Власниками Турба╖в де проживали козаки ╕ посполит╕, з 1776 року були надв╕рн╕ радники Степан та ╤ван Базилевськ╕ – вихованц╕ Гетт╕нгентського ун╕верситету, а також ╖хня сестра Мар╕я. Поштовхом до повстання було не т╕льки в╕дстоювання свого попереднього в╕льного соц╕ального статусу, а й жорстоке поводження пом╕щик╕в. Базилевськ╕ запирали «власних» селян взимку на н╕ч у холодних коморах, наче худобу. ╤ коли в червн╕ 1789 року вчорашн╕ козаки ув╕рвалися до палацу, пани по-дитячому сховалися в╕д них п╕д л╕жками, що, зв╕сно, не врятувало ╖х в╕д криваво╖ розправи.
Русиф╕кац╕я в╕д н╕мецько╖ принцеси, яка починала… з укра╖нсько╖ мови
Гуман╕тарна пол╕тика Катерини ╤╤ вир╕знялася тотальною русиф╕кац╕╓ю нац╕ональних земель, що ув╕йшли до складу Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. В 1766 роц╕ Синод видав указ Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕ друкувати т╕льки т╕ книги, як╕ пройшли його цензуру. Через три роки, в 1769 роц╕, за указом того ж таки Синоду укра╖нськ╕ книги в церквах були зам╕нен╕ на московськ╕, а вс╕ буквар╕ укра╖нською мовою були вилучен╕ з ужитку. 1783 року в Ки╖вськ╕й академ╕╖ (Ки╓во-Могилянська академ╕я) було оф╕ц╕йно запроваджено рос╕йську мову викладання.
В 1789 роц╕ «по высочайшему повелению» Катерини ╤╤ ╕ за ╖╖ безпосередньо╖ участ╕ в Санкт-Петербурз╕ було видано "Сравнительный словарь всех языков", в якому укра╖нська мова характеризувалася як «рос╕йська, спотворена польською». Колектив автор╕в п╕д кер╕вництвом н╕мця Палласа, по сут╕, виконував «державне замовлення». Це був перший оф╕ц╕йний «науковий» наступ на укра╖нську мову, задовго ╕ до Валу╓вського циркуляру, ╕ до Емського указу.
Вт╕м, тут варто згадати такий ц╕кавий ╕ вельми промовистий випадок, який трапився з Катериною ╤╤, ледь вона при╖хала в Рос╕ю. Тод╕ вона звалася Соф╕╓ю ╕ готувалася взяти шлюб з Петром ╤╤╤, заколот проти якого ╕ скинення з престолу саме вона й очолила дещо п╕зн╕ше. ╢пископ Симон (Тодорський), видатний укра╖нський церковний д╕яч, духовний наставник Катерини, склав для не╖ – тод╕ ще н╕мецько╖ принцеси спов╕дь в╕ри. Але склав по-укра╖нському! ╤ майбутня ╕мператриця вивчила цю спов╕дь укра╖нською. Як вона сама пише – «як папуга». Вас╕л╕й Ададуров, рос╕йський учений, математик ╕ ф╕лолог, котрий учив н╕мкеню рос╕йськ╕й мов╕, почувши, запротестував. Але Симон Тодорський затято стояв на сво╓му. Виник мало не скандал.
«Я побачила, – згадувала Катерина ╤╤, – що ц╕ панове н╕як не можуть д╕йти згоди, ╕ розказала про це великому князю, який порадив мен╕ слухати Ададурова, тому що – сказав в╕н: ви насм╕шите вс╕х укра╖нською вимовою. В╕н змусив мене повторити мою спов╕дь в╕ри, ╕ я прочитала ╖╖ спершу по-укра╖нськи, а пот╕м по-рос╕йськи. В╕н порадив мен╕ зберегти останню вимову, що я й зробила, хоч псковський ╓пископ ╕ вважав, що правда на його боц╕».
«Не бути, а здаватися»
Тож такою вона була – Катерина ╤╤ – лицем╕ркою, хитрою ╕ жорстокою правителькою. Можна наводити безл╕ч приклад╕в ╖╖ п╕дступност╕ та пол╕тично╖ ницост╕. Попри те, що цариця дуже оп╕кувалася власним суперпозитивним ╕м╕джем, було чимало тих, хто все ж зм╕г розп╕знати ╖╖ справжн╓ обличчя. Д╕дро, який називав Катерину ╤╤ «ж╕нкою з душею Брута ╕ чарами Клеопатри», писав, що «╕де╖, перенесен╕ з Парижа в Петербург, набувають зовс╕м ╕накшого кольору». М╕рабо ж сказав про не╖ так: «Катерина обкрада╓ вс╕ славетн╕ уми сучасност╕, щоб писати т╕ чи ╕нш╕ фрази, як╕ н╕коли не лежали ╖й на серц╕. ╤ це пост╕йно п╕дтверджують ╕ ╖╖ правл╕ння, ╕ ╖╖ повед╕нка». За ц╕ слова цариця зненавид╕ла французького пол╕тика ╕ дипломата. Шеваль╓ де Корберон писав: «Вона ж прекрасна акторка, наша Катерина. Вона напрочуд богом╕льна, благочестива, н╕жна, велична, дел╕катна, люб’язна (…), та, по сут╕ вона завжди залиша╓ться сама собою, тобто людиною, котра перейма╓ться т╕льки сво╖ми власними ╕нтересами й над╕ва╓ заради них яку завгодно маску».
Тож Катерина ╤╤ в Одес╕ – це не ст╕льки частина «исторического облика нашего города», як те люблять повторювати апологети пут╕нського «русского мира», ск╕льки сво╓р╕дний ╕сторичний фурункул на т╕л╕ сучасно╖ незалежно╖ Укра╖ни, яку вона, свого часу, «затопила сльозами…» ╢дине що т╕шить, так це те, що одеськ╕ молодята в день шлюбу вже не фотографуються б╕ля «матушк╕», як колись ╖хн╕ батьки б╕ля Л╓н╕на. Для цього в Одес╕ ╓ ╕нш╕ – кращ╕ та щаслив╕ш╕ м╕сця.
Св╕тлана Шевцова
www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 19.11.2021 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23713

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков