Версiя для друку Обговорити в форумi

Справа Олега Приходька є доволі показовою. Найперше, для мешканців Криму, де ніхто, схоже, не гарантований сьогодні від вранішньої "побудки" з несамовитими криками та укладанням лицем в підлогу, від кримосуддя та хурдиги. Ніхто. Нещодавня справа про "теракт" на газогоні в Перевальному вкотре засвідчує це. При тому, не має значення, що ти ні сном, ні духом можеш не знати про свій "злочин", навіть не мислити про щось подібне, а чи й перебувати на момент його скоєння за сотні кілометрів. Коли ти повернешся - а всім же відомо, що запеклі терористи, замість відсидітися після такого десь в безпечному місці, за трьома кордонами, натомість, одразу ж повертаються додому, аби полегшити бравим спецслужбістам отримання чергових зірочок на погони - тобі повідомлять про це, вламавшись якогось нещасного ранку до твоєї оселі.
З Олегом Приходьком, щоправда, було не зовсім так. Літній дядько з Сак, що розважався собі художнім ковальством, спершу отримав своєрідне попередження - адміністративне покарання за сентимент до українських номерних знаків. Тоді, літом 2018 року, він відбувся лише триденним арештом та штрафом в якихось 2000 рублів. Інший би пригнув голову, затих би, бачачи, що "кнутом не перебити топорища", прибрав би з очей "свободівську" символіку, червоно-чорний прапор, тризуб, портрет Степана Андрійовича, токсичного тепер тут ще більше, аніж за попередньої влади. Але не цей.
Хтось вважає, що то був такий собі кураж старого дивака, бажання виділитися, покрасуватися. Але такі здогади є більш ніж нікчемними, якщо припустити на хвильку, що окрім байдужого до всього, опріч власної шкури, кодла "сіравно", на світі трапляються ще люди з переконаннями. Олег, вочевидь, саме з таких. А таких не люблять за жодної влади. За тутешньої особливо. Звідси - висунення підозри у "вандалізмі", обшуки 8 лютого 2019 року, в разультаті яких всю українську символіку було вилучено. Звідси - отруєний напередодні обшуку 9 жовтня 2019 року песик, про що згадувала донька пана Олега і, як наслідок, точне знання "обшуковців", в якому саме місці знаходилися "виявлені" ними компоненти вибухового пристрою та пляшки з запалювальною сумішшю. Звідси - звинувачення: спершу за двома статтями - "незаконне виготовлення вибухових речовин" та "спроба скоєння терористичного акту", до яких в грудні 2019 року додали ще одну - "незаконне придбання і зберігання вибухових речовин", а в лютому 2020 року "приклеїли" ще й готування підпалу генконсульства Московії у Львові влітку 2019 року.
Ані суд першої інстанції - Південний окружний військовий суд (м. Ростов-на-Дону (03 березня 2021 р.), ні Апеляційний військовий суд міського округу Власіха Московської області (17 травня 2021 р.) не спіткнулися об вкрай підозрілі обставини "знайдення" пекельної машинки, їх не збили з плигу заяви Олега Приходька про те, що він не має стосунку до всього того терористичного начиння, що воно навмисно підкинуте йому, їм не видався неймовірним приписуваний підсудному намір влаштувати вибух в адмінбудівлі Сак, їх не вразив відвертий ідіотизм звинувачення в плануванні підпалу генконсульства у Львові, бо ж де ті Саки і до чого той Львів!
Хоча, чого це я… Суд же не задовольнив вимоги прокурора в повному обсязі і замість 11 років колонії суворого режиму, з відбуванням трьох років у в'язниці та сплати штрафу в 200 000 рублів, пан Олег отримав "лише" 5 років позбавлення волі у колонії суворого режиму з відбуванням 1 року у в'язниці, та штраф в розмірі 110 тис. російських рублів.
До слова, про штраф. За словами доньки пана Олега Наталії Швецової, Федеральна служба судових приставів зв'язувалася кілька днів тому з її матір'ю, дружиною Олега Приходька, цікавлячись, чи сплачено штраф. Налякані жінки віддали останнє, адже альтернативою було не лише стягнення того штрафу з грошей, які вони висилали пану Олегу на ліки та продукти, але й можливе накладення арешту на частину їхнього будинку.
Я можу лише здогадуватися про фінансову спроможність цих жінок, але сто десять тисяч рублів по сьогоднішніх кримських мірках - то таки велика сумма. Не забуваймо, що вони щомісяця висилають по шість тисяч панові Олегу. По суті, жінки у великій скруті. І дуже шкода, що українська громада, так жваво реагуюча на непоступливо українське позиціонування Олега Приходька, нині мовчки спостерігає за знущанням над ним та його родиною.
- А що тут можна вдіяти? - скажуть мені. - Все, що можна, зроблено. Он же й представник Президента в АРК пан Кориневич назвав рішення московійського суду щодо Приходька «актом залякування». І МЗС наш чітко висловив свою позицію. Та й адвокати, наче ж, обіцяли подати позов до ЕСПЛ.
 Все так і не так, бо одними заявами і обіцянками тут справі не зарадиш. Он, Олегова донька скаржиться, що від травня вони з матір'ю не отримують від нього листів, навіть не знають чи дійшла до нього посилка з ліками. Тут би нашому консулові навідати в'язня, але консульство гордо відмовчується. Не спрощуючи проблеми, адже Московія трактує Олега Приходька своїм громадянином, хотілося б, аби українська дипломатія була все ж наполегливішою у відстоюванні прав своїх громадян, адже Олег Приходько, перш за все, є громадянином України. Власне, він і в хурдизі ж нині саме через це своє позиціонування. Хіба ні?
А хіба важко було нашій вельможній пані омбудсвуменші, отримуючи відомості про пана Олега (а вона мала такі упродовж цих п'яти місяців), переказувати їх час від часу його родині? Хіба важко, маючи в своєму розпорядженні який-не-який штат працівників, контактувати також з родинами інших ув'язнених, аби підтримати їх у разі потреби - і то не одними лише закликами "триматися"? Як саме? Скажімо, ініціювавши збір коштів. І то було б не лише дієвою підтримкою, а й неспростовним доказом того, що держава не на словах лише відстоює своїх громадян. Напевно ж, пані омбудсвумен простіше дізнатися номери банківських рахунків, як на материку, так і на півострові, куди бажаючі могли б переказати якусь копійку - тій же родині Олега Приходька, родинам інших кримських в'язнів, зокрема, кримців.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 15.10.2021 > Тема "Резонанс"