Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4028)
З потоку життя (7190)
Душі криниця (3848)
Українці мої... (1528)
Резонанс (1688)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1786)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗАС╤КИ
19 жовтня — свято Томи (або ж Фоми), який був одним з дванадцятьох апостол╕в ╤суса Христа.


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК. УКРА╥НСЬКА КНИГА: ВОЛОДИМИР ДАНИЛЕНКО. "ГРОЗИ НАД ТУРОВЦЕМ"
Як вигляда╓ продовження традиц╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури, де нац╕ональний вм╕ст сам п╕дказу╓...


╢ВГЕН╤Я ЮРЧЕНКО: ТАНЕЦЬ ╤З В╤ТРОМ
Тв╕й погляд пада╓, залиша╓ться м╕ж ключиць, Де сонна артер╕я сонця чека╓ сну.


ЮСТИНА — ТЕПЛА ХУСТИНА
15 жовтня вшанову╓мо святих мученик╕в за Христову в╕ру Кипр╕яна ╕ Юстину.


СВЯТО ГЕРО╥В
Покров Пресвято╖ Богородиц╕ — свято, яке завжди в╕дзнача╓мо 14 жовтня, стало для укра╖нц╕в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 08.10.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#40 за 08.10.2021
ПЕТРО КУХАРЧУК: ТАМ, ДЕ ТИ ╢

*1*
Св╕доме й несв╕доме життя виборю╓ в мен╕ мужн╕сть ╕ якусь таку силу, яка надиха╓ мене бути в╕дкритим Всесв╕ту, брати з собою в дорогу сильну волю й викарбовувати свою справжн╕сть.
Ран╕ше не усв╕домлював, що життя будь-яко╖ людини неможливе без корзини помилок, несм╕лих крок╕в, жив у пост╕йному оч╕куванн╕ тво╖х схвалень. Лише тепер розум╕ю – н╕що не повинно сковувати наше св╕тосприйняття, яке йде з глибини душ╕. Добро, св╕тло, щир╕сть й справжн╕сть живуть лише в серц╕ живому, ╕ н╕хто не може м╕няти його сутн╕сть на кайдани залежност╕ в╕д когось або в╕д чогось, адже ми не ╕сну╓мо – живемо!
А найтяжче бути чесним перед собою! Найтяжче! Важко не спинятися й рухатися вперед, адже хибн╕ кроки минулого щоразу повертають до домовини виплаканого тод╕ щастя. Неск╕нченн╕ спроби зупинити мене нин╕шнього прикладають листя подорожника на мо╖ тепер╕шн╕ рани. Навчаюся на власних помилках, в╕дпускаю усе, що було, розум╕ючи сво╓ колишн╓ убозтво.
А ти? Ти зм╕цн╕ла? Але чи зум╕ла розглед╕ти свою неправоту в ско╓ному в минулому непорозум╕нн╕, в намаганн╕ досягати сваркою свого верховенства над ╕ншими? Невже наважу╓шся не клонувати б╕ль, ╕ побороти плачем й зневагою свою колишню зверхн╕сть над людьми? Не ставай амброз╕╓ю, яку нав╕ть охоч╕ до ╖ж╕ тварини минають десятою дорогою.
Думаю, знатися й розум╕тися в д╕ях ╕нших н╕чого не дода╓ до спраги п╕знання закон╕в життя. Все руйну╓ безд╕яльн╕сть. Не бува╓ правди в кожного сво╓╖! Вона завжди одна! Твою справжн╕сть прочитую очима, стримуючи сльози… Та все ж серед остр╕вц╕в жалю намагаюся дарувати тоб╕ св╕тлини радост╕, щоби тв╕й день ╕з тво╖м св╕тоглядом не залишався самотн╕м, поглинутим сумн╕вами, ╕ ти не мотала жили з╕ сво╖х незд╕йсненних нам╕р╕в.
Я в╕рю: читаючи мене, тво╖ оч╕ перестануть плакати. В тебе з’явиться бажання освятити прийдешн╕й день, ╕ ти уже см╕ливими ╕ впевненими кроками ув╕йдеш в храм, тому що знатимеш ╕стину, яка кри╓ться у любов╕. ╤ ти станеш людиною, яка випром╕ню╓ щастя, рад╕сть, з якою хочуть сп╕лкуватися ус╕, з ким ти д╕лишся досв╕дом щирост╕ й доброти, який ти п╕знала ╕ зберегла в сво╓му серц╕.
21.02.2021

*2*
Не боятися себе – це так природно, але тяжко. Десь там, в закапелках душ╕ бачиш себе чистого й см╕ливого, вважа╓ш себе св╕домою людиною. А на веч╕р, п╕сля л╕тньо╖ зливи, знову бува╓ш у пошуку зм╕сту свого життя, хоча н╕би уже й навчився не боятися виру сьогодення, яке непередбачувано посила╓ випробування тво╓╖ внутр╕шньо╖ справжност╕.
╤ нав╕що безстрашн╕сть людин╕? Усв╕домив, що з роками таким ста╓ш не тому, що прагнув цього, а тому що доб╕р власних вчинк╕в зд╕йснював сам на сам. Тепер розум╕╓ш, що ця риса характеру – це не лише подолання страху. Це вм╕ння за найскладн╕ших умов максимально волод╕ти сво╖ми емоц╕ями, сво╖м т╕лом ╕ мотивац╕╓ю, збер╕гати найповн╕шу працездатн╕сть, впевнено тримати спок╕й, коли навколо тебе з таким же д╕агнозом, як у тебе, один за одним помирають сус╕ди по реан╕мац╕йн╕й палат╕.
╤ не завжди, коли тебе п╕дключають до апарату ШВЛ (штучно╖ вентиляц╕╖ легень), волод╕ння собою вигляда╓ беззм╕стовним. Навпаки, ця д╕я, яка направлена на збереження твого життя, для кожного ╓, швидше, особистим, внутр╕шн╕м питанням, н╕ж якимось зовн╕шн╕м. Л╕кар╕ дають поради ус╕м однаков╕, як потр╕бно себе вести, перебуваючи на апарат╕ ШВЛ, ╕ передус╕м п╕дкреслюють, що волод╕ння собою ╕ спок╕й, то найд╕╓в╕ший шлях до одужання.
В╕ра й бажання вижити – ╓ т╕╓ю руш╕йною силою для тебе, яка знец╕ню╓ вс╕ чинники зустр╕чного непорозум╕ння ╕ незручностей, ╕ вони так само, як ми гасимо вогонь, накриваючи його ковдрою, поглинають ус╕ найтяжч╕ дн╕ випробування тебе коронав╕русом.
Найголовн╕ше, не звикнути дивитися щоноч╕ смерт╕ в оч╕, бачачи, як люди помирають через свою нестриман╕сть ╕ легковажн╕сть. Звичайно, в кожного св╕й шлях, пережитий ╕ прожитий, який сформував стереотип повед╕нки не лише в л╕карн╕, а й у побут╕, у родин╕.
В реан╕мац╕йн╕й палат╕, коли ти п╕дключений до апарату ШВЛ, мусиш ховати всередин╕ самого себе жал╕сть до сво╓╖ особи, в╕дчуття приниження через свою безпорадн╕сть, натом╕сть намагатися показувати ╕ншим св╕й н╕би спок╕й ╕ лицем╕рним волод╕нням собою допомагати долати б╕ль ╕ншим хворим, як╕ за зб╕гом обставин опинилися з тобою в одн╕й л╕карнян╕й палат╕.
Лише сила вол╕, усв╕домлення справжност╕ ╕снування тут ╕ зараз дода╓ мудрост╕ в повед╕нц╕. Проте ╕нстинкт самозбереження передус╕м заставля╓ думати про сво╓ спас╕ння, н╕ж про те, яке враження ти справля╓ш на ╕нших. Н╕ч вижив, ╕ це дода╓ впевненост╕, що поради л╕каря правильн╕. Ти не в чорному м╕шку, п╕сля тебе не дез╕нф╕кують л╕жко. Отже, допомага╓ш новачкам навчитися виживати на апарат╕ ШВЛ, щоб згодом могли перейти на кисень.
Лише особиста повед╕нка, яку дикту╓ внутр╕шн╓ переконання у необх╕дност╕ власних д╕й, допомага╓ зносити спричинен╕ коронав╕русом л╕карнян╕ незручност╕ ╕, попри власний б╕ль, п╕дтримувати ближн╕х по палатах. Ти уже не зверта╓ш уваги, хочуть тебе розум╕ти чи н╕. Адже така природа людини: залишати виб╕р за собою – ус╕ма можливими засобами боротися ╕з власними негараздами, як╕ «нав╕шу╓» в╕рус, або лише висловлювати сво╓ незадоволення вся й вс╕м, звинувачувати вс╕х ╕ в усьому, ╕ от так ╕ ставати рабом обставин…
Кожен з нас може в будь-який час розпочати воювати з╕ сво╖ми вадами, щоб не дати ╖м можливост╕ заволод╕ти нами! Лише одн╕╓ю силою вол╕ можна зм╕нити себе! Так будьте сам╕ для себе прикладом!
Будьте!
Пов╕рте, коли раптово для вас настане година випробування, ви зустр╕нете ╖╖ з╕ спок╕йною душею, зможете перейти в╕д маленьких крок╕в особистих досягнень у покращенн╕ стану власного здоров’я до допомоги близьким людям – сво╖й родин╕, друзям та просто знайомим, з якими перетнулися ваш╕ житт╓в╕ шляхи у надскладний пер╕од.
Закони Всесв╕ту п╕дпорядкован╕ доц╕льност╕, ╕з покол╕ння в покол╕ння вони навчають нас бути досконалими. ╥х не потр╕бно виучувати як мантру, ми нав╕ть не завжди розум╕╓мо ╖хню сутн╕сть. П╕знавати ╖х, можливо, не було потреби, можливо, не було бажання, можливо, нас влаштовувало плисти за теч╕╓ю р╕кою буденност╕, не шукаючи свого берегу в╕ри й над╕╖.
Тепер, коли минуло уже б╕льше трьох з половиною м╕сяц╕в п╕сля хвороби, розум╕ю, чому л╕кар╕ мен╕ весь час казали: «Головне – не хвилюйтеся! В╕ра, спок╕й – ╕ видужа╓те. А решта, як Всевишн╕й дасть».
Так, усе в руках Господа, та в╕дтепер самому необх╕дно ум╕ти навчатися жити по-новому. А коли ти це розум╕╓ш, то мусиш д╕яти! Не будеш д╕яти – не будеш рад╕ти цв╕ту жасмину!
Т╕, що померли, казали, що знають ╕ розум╕ють усе, проте вони не намагалися боротися, а лиш створювали видим╕сть. Не осуджую. Н╕. Однак вчергове переконуюсь, що т╕льки доц╕льна д╕я наближа╓ нас до мети – жити! Ба б╕льше, в мене була ╕ ╓ непереможна в╕ра й сила в житт╕ – це рад╕сн╕ оченята мо╖х онук╕в, син╕в, дружини, друз╕в, колег, близьких ╕ знайомих.
Набутий досв╕д показу╓, що перешкоди, як╕ виникають перед╕ мною, долаються в╕рою ╕ рад╕стю. Моя усм╕шка сприйма╓ться р╕дними, як рад╕сть життя, як породження ╕ продовження досконалост╕, як те, що дода╓ впевненост╕ й в╕ри не лише мен╕, а й мо╖м близьким.
Моя найперша онука навчила мене розум╕ти силу сльози. Ви не пов╕рите? Так? Ран╕ше вважав, що сльози бувають з великого горя. А виявилося н╕! Моя р╕днесенька онука, спасаючи мене чи не щодня, казала: «Д╕дусю, бувають сльози радост╕!»
Пов╕рте! ╤ я тепер в╕рю! Так! Бувають сльози радост╕! Радост╕ в╕д перемоги над собою, над хворобою, врешт╕ – над смертю…
А бува╓, що знев╕рою ╕ плачем розпачу сам╕ руйну╓мо в соб╕ нажиту досконал╕сть – гармон╕ю добра й тепла, справжност╕ й радощ╕в, увесь час в╕дкладаючи на пот╕м перемогу над власними недол╕ками.
13.06.2021

*3*
З роками усв╕домлю╓ш, що досв╕д ╕ розум╕ння житт╓вих обставин не завжди дозволяють ними багат╕ти. Пережите дода╓ мотиву лог╕чному запитанню – сила людини в чому?
Марно шукати в╕дпов╕дь в анал╕з╕ ус╕х зовн╕шн╕х обставин, як╕ тебе можуть об╕йняти так т╕сно й негадано, що ти нав╕ть не встигнеш збагнути, що в╕дбува╓ться, й розкласти на полиц╕ те, що дозволя╓ш бачити ус╕м. Обгортки в╕д себе «усп╕шного» або, можливо, «незалежного», часом «щасливого» ╕, зв╕сно, «себе коханого». Та насправд╕ в тоб╕ ╓ щось, що не на поверхн╕, не для вс╕х. Це заховане в закапелках душ╕ так глибоко, що й сучасн╕ розрекламован╕ спец╕ал╕сти не можуть углед╕ти схованку особистого вигорання.
Нам чомусь потр╕бно стати над пр╕рвою м╕ж життям ╕ смертю, щоб усв╕домити – наше життя ╓ таким, яким ми його омр╕яли! Чому, лише лежачи прикутим до реан╕мац╕йного л╕жка, залишившись один на один ╕з сво╓ю св╕дом╕стю, розум╕╓ш так ясно одну просту ╕стину – щастя в гармон╕╖ по╓днання вел╕ння душ╕ й серця з власними д╕ями щодо зд╕йснення омр╕яного; щастя в радост╕ близьких тоб╕ людей через твою мужн╕сть й см╕лив╕сть не впадати в пан╕ку, а намагатися д╕яти зг╕дно законам доц╕льност╕.
Шлях духовного, емоц╕йного розвитку ╓ шляхом виховання в соб╕ сили вол╕ до д╕╖! Так жаринка в╕ри перероджу╓ться у полум’я, яке примножу╓ наше переконання в правильност╕ власних д╕й, допомага╓ вкотре подолати зм╕я спокуси – ми прагнемо до справжност╕, чесност╕ й чистоти в ставленн╕ до р╕дних, дорогих нам людей ╕ просто знайомих.
Вчора под╕лився з╕ мною сво╖ми думками близький мен╕ по духу чолов╕к, який висловився так: «Час – безц╕нний. Поки ми готу╓мося до життя, життя проходить. Головн╕ ц╕нност╕, зв╕сно, не «тачки», не квартири ╕ не рахунок в банку, все це до сорока рок╕в ста╓ зовс╕м не таким ц╕кавим. Завжди знаходь час на хоб╕, р╕дних ╕ близьких, нав╕ть коли це йде на шкоду ╕ншим справам».
Правда! Сказано об’╓мно й глибоко. Як важливо для нас те, що ми плека╓мо в сво╖й душ╕, що системно розвива╓мо. Ми можемо з власних мр╕й плести ковдру в╕ри, яка не ховатиме на стежинах життя закон причин ╕ насл╕дк╕в. Ма╓мо про це пам’ятати.
Спробуймо д╕яти там, де зда╓ться, що це неможливо, використовуймо здобутий досв╕д – лише так в╕д╕йдемо в╕д умовностей, ╕ не перейматимемося тим, «що скажуть люди». Люди завжди щось скажуть. Важливо ╕нше: допомагаючи соб╕ зв╕льнитися в╕д невпевненост╕ й страху сьогодн╕, допомага╓мо в майбутньому пов╕рити в себе комусь знев╕реному.
21.06.2021

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 08.10.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23617

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков