"Кримська Свiтлиця" > #39 за 01.10.2021 > Тема "Резонанс"
#39 за 01.10.2021
ВАЛЕНТИН БУТ: П╤СЛЯСМАК ПЕРЕМОГИ
Як давн╕й шанувальник яхтингу, я досить спок╕йно ставлюся як до ╕грових вид╕в спорту, так ╕ до бойових, зокрема до боксу. Тим не менш, час в╕д часу дивлюся, принаг╕дно, як╕сь знаков╕ матч╕ чи по╓динки. Так, цього л╕та трич╕ вбол╕вав за футбольн╕ команди - дв╕ч╕ за нашу, раз за британц╕в, як╕ "висадили" наших. До ф╕налу не вийшли н╕ т╕, н╕ ╕нш╕, але, в якост╕ компенсац╕╖, отримав 300 хвилин задоволення. По╓динку Олександра Усика з Ентон╕ Джошуа не бачив. ╤ зовс╕м не тому, що укра╖нськ╕ телеканали не транслювали його. До слова, ╕ два з трьох згаданих футбольних матч╕в бачив лише в схематичному показ╕. Нам пора б вже звикати, що за сво╖ розваги ма╓мо платити сам╕, як це роблять у вс╕х "дорослих" кра╖нах, а не вимагати, щоб ╖х оплачувала держава з загальних податк╕в, в тому числ╕, й за кошт тих, кому те зовс╕м не ц╕каво, чи, боронь Боже, не канючили подаяння в╕д Ахметових чи П╕нчук╕в. Та то ╕нша тема. А не дивився я той по╓динок через те, що не знав про нього. Ба, нав╕ть якби й знав, то не мав би на нього часу. Але ж як гарно було д╕знатися про перемогу сп╕вв╕тчизника, тим б╕льше, вих╕дця з Криму! Мимовол╕ згадалося як багато вже рок╕в тому вперше побачив Олександра на рингу: г╕нкий, худорлявий хлопчина, опустивши руки, наступав на значно м╕цн╕шого на вигляд суперника, а той, попри вс╕ сво╖ зусилля, попри те, що хлопчина, здавалося, нав╕ть не захищався, все н╕як не м╕г влучити в в нього, аж той напрочуд ловко ухилявся в╕д його нищ╕вних удар╕в, сам встигаючи завдавати блискавичних удар╕в у в╕дпов╕дь. ╤ то таких дошкульних, що здоровань скоро зовс╕м вимерхався. Глядацький зал просто-таки шален╕в в╕д небачено╖ дос╕ вистави. Вже тод╕ нав╕ть так╕й далек╕й в╕д св╕ту боксу людин╕, як я, було зрозум╕ло, що на боксерському небосхил╕ з'явилася нове св╕тило, при тому, першо╖ величини. ╤ справд╕, невдовз╕ ╕м'я Усика стало в╕домим далеко за межами Краю. ╤ ось тепер цей б╕й, ╕ заслужена перемога, ╕ отой хвацький гопак! Щир╕ в╕тання, Олександре! Тут би й порад╕ти нам вс╕м за великий усп╕х свого земляка, який не лише вславив на весь св╕т сво╓ ╕м'я, але й вчергове звеличив Укра╖ну. Власне, б╕льш╕сть ╕ рад╕╓ т╕й його перемоз╕: тут, в Криму, в Укра╖н╕ ╕ не лише, аж нашого цв╕ту по всьому св╕ту! В╕тають Олександра не одн╕ лиш сп╕вв╕тчизники: в Мереж╕ - у Twitter, в FB можна бачити щир╕ в╕тання в╕д ╕менитих колег-боксер╕в, а п╕д фрагментами того по╓динку, виставленими на YouTube повно захоплених в╕дгук╕в шанувальник╕в боксу з р╕зних кра╖в, в тому числ╕ ╕ з Москов╕╖. Але н╕-н╕, та й спливе, то тут, то там серед того в╕тального хору лайно якихось дивних натяк╕в, недоумкуватих п╕дозр та дурних докор╕в. Он там одн╕ ставлять Олександров╕ за вину його сентимент до од╕озно╖ РПЦ, дор╕кають за участь у в╕деопромоушен╕ того поп╕вства, а тут ось ╕нш╕, чи то й справд╕ не тямлячи, що до чого, чи вимагаючи доказ╕в "нашост╕" самого Усика, а част╕ше, як вигляда╓, аби зл╕сно потролити, а то й зачепити за живе, наполягають аби в╕н тут же й негайно в╕дпов╕в на питанння "чий Крим?". Он ╕ на П'ятому про те згадували, ╕ нав╕ть ведуча РС, в оч╕куванн╕ ╕нтерв'ю переможця, походила б╕ля того, то зачитуюч╕ як╕сь од╕озн╕ коментар╕ з Мереж╕, то нагадавши нев╕домо для чого, що Джошуа, мовляв, "ще може повернути соб╕ чемп╕она". Та, зв╕сно, що може, бо то спорт, де на в╕двагу, спритн╕сть ╕ силу завжди ╓ ╕нша в╕двага, спритн╕сть ╕ сила. Але нащо, коли ще вс╕ святкують перемогу сп╕вв╕тчизника, коли знан╕ експерти в св╕т╕ боксу попереджають Джошуа, що реванш проти Усика вигляда╓ дуже проблематичним (https://www.youtube.com/watch?v=2lrZQ2HkB4M&t=483s), нагадувати нам, що Джошуа таки може його побити? Найдивн╕ше, що прис╕куються з╕ вс╕м тим найб╕льше чомусь як не знан╕ фр╕ки (https://www.youtube.com/watch?v=XRQbcyOi4lw), то так зван╕ патр╕оти. Т╕ сам╕, як╕ десятил╕ттями ц╕лком мирно сп╕в╕снують з в╕рними то╖ ж московопархатно╖ церкви, часто живучи з ними на одн╕й вулиц╕, ╖здячи в одних тролейбусах, сидячи в одних кафе, лягаючи на одних цвинтарях. Безперечно, в╕ра важлива для багатьох наших сп╕вв╕тчизник╕в, хоча, як на XXI стор╕ччя, вона вигляда╓ дещо г╕пертрофованою в Укра╖н╕, тим б╕льше, що часто п╕дм╕ню╓ться прим╕тивною рел╕г╕йн╕стю. З ясним розум╕нням, що таке в╕ра ╕ чим ╓ РПЦ, зокрема, в Укра╖н╕, нам би тут вести дуже тонку ╕ добре виважену пол╕тику, аби не вихлюпнути з купел╕, разом з брудною водою, ╕ саме дитя, себто, наших задурених сп╕вв╕тчизник╕в. Щодо "чийкриму". Прим╕тивши, що це питання ╓ свого роду пробним каменем для виявлення сво╖х-чужих, його частенько п╕дсовували бувало адептам П'ято╖ колони Кремля, зловт╕шно спостер╕гаючи пот╕м, як вони крутяться, мов вуж╕ на гарячому, адже Москов╕я, на в╕дм╕ну в╕д Укра╖ни, давно вже ухвалила закон (КК РФ Стаття 280.1) за яким публ╕чн╕ заклики до зд╕йснення д╕й, спрямованих на порушення територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕, п╕длягають крим╕нальному покаранюю. Якщо ж серйозно, то "пробн╕сть" цього "каменя" така соб╕. Он ╕ наш╕ бойки-шуфрич╕, на початках трохи погальмувавши, п╕сля консультац╕й з╕ сво╖ми покровителями, тепер досить легко кажуть на публ╕ку те, що в╕д них хочуть почути. Що у них насправд╕ в головах, можемо лише здогадуватися. ╤нша р╕ч, що п╕дсовування його тим громадянам Укра╖ни, хто з тих чи ╕нших причин перебува╓ на Москов╕╖, на загарбаних нею укра╖нських територ╕ях, чи змушений час в╕д часу бувати там, ╓ н╕чим ╕ншим як раф╕нованою п╕дл╕стю. Ще в 2014 роц╕ Олександр Усик однозначно визначився з╕ сво╓ю позиц╕╓ю щодо статусу Криму. Заявив про те публ╕чно, попри те, що формально продовжував мешкати на п╕востров╕. Здавалося б, питання вичерпано. Крапка. Аж н╕. Карлуватим дуже кортить знову й знову копирсатися в т╕й незакрит╕й ран╕. Чому? Бо для карлуватих ан╕ сказане раз слово, н╕ г╕дн╕сть не значать н╕чого, як ╕ реальн╕ вчинки, як╕ додають ╕м╕джево╖ ваги держав╕, на весь св╕т звеличують нац╕ю. А ще ╖х чогось дуже ч╕пля╓ оте його, хай ╕ давн╓ вже, хай ╕ значною м╕рою формальне, замешкання в Криму. Бо ж, нав╕ть перебравшись нарешт╕ в 2018 роц╕ на материк, нав╕дував, бачте, п╕востр╕в. Ось ╕ тепер пристрасно питано його на згадан╕й пресов╕й конференц╕╖ про те, чи не збира╓ться, бува, знову до Криму. Усякому терп╕нню ╓ межа. В 2018-му, на черговий публ╕чний закид "чийкрим", Усик в╕дпов╕в, що в╕н "не папуга, аби щоразу повторювати одне й те саме". Тод╕ ж ╕ солодкоголосому пану Гордону було терпляче пояснено, що Крим, мовляв, Божий. Для ╕стинно в╕руючих, то, певно ж, акс╕ома. Для закорен╕лих матер╕ал╕ст╕в, що трохи розум╕ються на законах ╕ шанують пр╕оритет м╕жнародного права, в╕н, безумовно, залиша╓ться частиною Укра╖ни (United Nations General Assembly Resolution 68/262 of March 27, 2014 "Territorial integrity of Ukraine"), нав╕ть попри те, що нараз╕ перебува╓ п╕д владою Москов╕╖. В╕дтак, як╕ проблеми для вчорашнього мешканця Криму, громадянина Укра╖ни Олександра Усика в╕дсвяткувати ще й там свою перемогу разом з р╕днею, з першим тренером, з╕ сво╖ми друзями? То, може б, год╕ вже випробовувати на "наш╕сть" Олександра Усика чи тих же Анну-Мар╕ю? Може б, год╕ принижувати ╖х дурнуватими п╕дозрами? Може б, год╕ вже с╕яти в ╖хн╕х душах зерна в╕дчуження? Адже справа нав╕ть не в тому, що попри все упередження до них з боку полум'яноязиких "суперпатр╕от╕в", ╖хн╕й внесок в становлення Укра╖ни надто значний, аби його можна було не пом╕чати, справа в т╕м, що вони - хоче того хтось, чи н╕ - ╓ нев╕д'╓мною частиною того, що зветься укра╖нством - частиною нас самих.
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 01.10.2021 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23600
|