Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 24.09.2021 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 24.09.2021
ВАЛЕНТИН БУТ: ПРО ОХАЙН╤СТЬ, ЯК П╤ДМУРОК ПРОЦВ╤ТАННЯ

В цьому числ╕ треба було б поговорити про "думськ╕" вибори в Криму та на Донбас╕, як╕, схоже, можуть привести до невизнання Думи на м╕жнародному р╕вн╕, про загадковий обстр╕л шеф╕рового авто чи вчорашн╕й президентський сп╕ч на Генасамбле╖ ООН, але тим всим повн╕ вс╕ укра╖нськ╕ м╕д╕а. Тож я пропоную пом╕ркувати про щось не менш важливе, але часто ╕гнороване, про те, до чого ма╓мо безпосередн╕й стосунок, а саме, про важлив╕сть охайност╕.
К╕лька покол╕нь мо╖х д╕д╕в-прад╕д╕в жили в невеличкому м╕стечку на Слобожанщин╕. ╤ мо╓ дитинство та юн╕сть проминули там же, на вулиц╕, втонул╕й серед густо╖ зелен╕ ставних берестк╕в, кучерявих верб та пишних клен╕в. Попри те, що будинок наш сто╖ть лише в п'ятнадцяти хвилинах п╕шо╖ ходи в╕д центру м╕ста, вулиця наша н╕коли не була замощеною. Не було до не╖ д╕ла ан╕ царським градоначальникам, н╕ сов╓цьким пр╓дс╓дат╓лям, н╕ м╕ським головам час╕в Незалежност╕. Тож ╕ дос╕, при╖жджаючи на батьк╕вщину, як ╕ вс╕ мо╖ д╕ди-прад╕ди, вл╕тку топчу густу пилюку, а весною та восени чалапаю по р╕дк╕й грязючц╕, маневруючи пом╕ж калюжок, калабань та баюрищ. Та що там моя вулиця, коли й деяк╕ з тих, що всього за дв╕ст╕ метр╕в в╕д м╕ськради, зроду-в╕ку не бачили твердого покриття!
В цьому сенс╕ дивовижною казкою дитинства звучали розпов╕д╕ сус╕ди, що служив свого часу в ГСВГ (група радянських в╕йськ в Н╕меччин╕), про те, як н╕мецьк╕ газдин╕ щосуботи миють з милом п╕шоходи перед сво╖ми будинками. На мо╖й вулиц╕ п╕шоход╕в не мили н╕ з милом, н╕ без нього, але протоптан╕ в шпориш╕ стежини, як ╕ вся вулиця, ск╕льки й пам'ятаю, завжди були чистенькими, попри те, що комунальник╕в тут теж зроду-в╕ку не бачили: господар╕ сам╕ вчасно п╕дкошували буйнотрав'я, згр╕бали опале листя, прибирали сн╕г. А його ж тод╕ нам╕тало ст╕льки, що замети сягали, бувало, до верху забор╕в. П╕сля таких замет╕лей зранку, ще до першого заводського гудка, по вулицях проходив поб╓довський бульдозер, аби роб╕тникам було як добратися до роботи.
Багато води спливло в╕д час╕в мого дитинства колись повноводою Кригою. Аж надто багато. Бо нин╕ вона змиршав╕ла, заросла, зм╕л╕ла так, що в деяких м╕сцях ╖╖ можна перейти не замочивши н╕г, а ще… завалена нин╕ купами пластикового см╕ття. Тим же см╕ттям засипан╕ чи не вс╕ окра╖ни м╕стечка, його колись мальовнич╕ яри, в тому числ╕ й спуск на мою вулицю.
Марно мат╕нка природа намага╓ться якось впоратися з тою пошестю. Все, що ╖й вда╓ться, то, бодай, на час прикрити весь той сором - вл╕тку густим зелом, заростями бур'ян╕в, реп'яхами вище людського зросту, а взимку притрушуючи сн╕жком. Але прибрати за безсоромними двоногими ╖й, схоже, вже не до снаги. ╤ таке, як писав безсмертний Поет, "не в одн╕м от╕м сел╕, а скр╕зь на славн╕й Укра╖н╕". Ба! - хай не скр╕зь, але ж, на жаль, багато де...
Читаючи ц╕ рядки, хтось вже, певно, прикинув, куди хилить автор ╕ пригаду╓ соб╕, де не встига╓ його м╕сцева влада. Але тут не про владу, бо вона щось та й робить, в межах сво╖х можливостей - десь б╕льше, десь менше, десь ╕м╕туючи, а десь ╕ роблячи серйозн╕ справи, скаж╕мо, кладучи гарн╕ дороги. Тут, м╕й шановний читачу, б╕льше про нас з вами, про тих, хто щоденно ходить по т╕й грязюц╕, перестрибу╓ через калюж╕, лама╓ на пощерблених п╕шоходах, на битих дорогах п╕дбори, автомоб╕льн╕ ос╕, а чи й ноги, а ще про те карлувате пор╕ддя, що в буквальному сенс╕ гидить п╕д себе, завалюючи мотлохом довк╕лля. Щось урвалося мо╓му, ран╕ше такому гордому, самодостатньому, охайному народу. ╤ то не просто сумно - в╕д того кра╓ться серце. До яко╖ Европи "йдемо", яко╖ поваги до себе чека╓мо, перекриваючи в╕льну теч╕ю р╕чки греблями, аби нажитися на риб╕, вибиваючи рибу електровудками, вибух╕вкою чи влаштовуючи варварськ╕ "промислов╕ сафар╕", де зайц╕в, ╕ншу дичину десятками б'ють з-п╕д фар? На яке майбутн╓ спод╕ва╓мося, коли не наважу╓мося п╕дказати влад╕, що встановлення напоказ пари яскравих контейнер╕в для розд╕льного збирання в╕дход╕в в центр╕ та пари десятк╕в дерев'яних ящик╕в по околицях, як╕ за день вже переповнен╕, з яких в╕тер розносить см╕ття по окруз╕, аж н╕як не вир╕шу╓ проблеми? Кажуть, чисто не там, де часто прибирають, а там, де не см╕тять. Може б згадати нам про те? Адже повага до себе почина╓ться саме з найпрост╕ших, сказати б, базових речей. Колись, в минулому житт╕, викладаючи у школ╕, я упродовж к╕лькох рок╕в, в курс╕ англ╕йсько╖ мови, давав на аудиювання надзвичайно мудре ╕нтерв'ю прем'╓р-м╕н╕стерки Велико╖ Британ╕╖ пан╕ Маргарет Тетчер кореспондентов╕ лондонськ╕й м╕д╕акорпорац╕╖ ЛБС П╕теру Аллену (https://www.margaretthatcher.org/document/105291), точн╕ше, саме ту його частину, де вона говорила про важлив╕сть в╕ктор╕анських ц╕нностей для становлення ╖╖, як особистост╕, для становлення ц╕ло╖ нац╕╖, назагал. Одн╕╓ю з тих неперес╕чних, на ╖╖ думку, ц╕нностей, наряду з в╕дчуттям обов'язку, в╕дпов╕дальн╕ст╕, вза╓модопомоги, наряду з самодостатн╕стю, самоповагою, вм╕нням тяжко працювати ╕ жити в межах сво╖х прибутк╕в, вона згадувала й охайн╕сть, яка в т╕й систем╕ ц╕нностей стояла, як в╕домо, одразу за благочестям: 'cleanliness is next to godliness'.
Я не знаю, чи й сьогодн╕ н╕мецьк╕ газдин╕ миють з милом сво╖ п╕шоходи, але т╕, хто побували в тих же н╕мецьких, в норвезьких, шведських, ф╕нських м╕стечка , захоплено згадують про ╖хню охайн╕сть ╕ впорядкован╕сть.
- Багат╕ кра╖ни, - скаже мен╕ м╕й читач. - Маючи сол╕дн╕ бюджети можна дозволити соб╕ ╕ охайн╕сть, ╕ впорядкован╕сть, ╕ ще багато чого.
Не так. На мо╓ переконання, добробут, процв╕тання ╓ не умовою, а насл╕дком. Бо ж без охайност╕ не бува╓ самоповаги, без самоповаги - самодостатност╕ ╕ дал╕ за списком. Он ╕ киянин Булгаков вважав, що розруха почина╓ться в головах. Це вже пот╕м вона виплеску╓ться назовн╕, в буквальному сенс╕, густо загиджуючи але╖ приморського парку в мо╓му, ще в╕с╕м рок╕в тому показово-чистенькому селищ╕ чи, трощачи парков╕ лави, висмикуючи щойновисаджен╕ дерева, як жал╕вся голова м╕стечка, де я народився.
Наводьмо ж порядок в сво╖х головах, товариство. Не вишукуймо в╕дмовок, киваючи на владу, на тяжк╕ обставини, на в╕йну - то все насл╕дки. Причина в нас самих, в наш╕й ╕нфантильност╕, так довго плекан╕й жучками, що жир╕ють на н╕й.
Мо╓ покол╕ння вийшло з авторитарно╖ Есересер╕╖, де все, часто до найдр╕бн╕ших речей, вир╕шували за нас. Нас привчили до думки, що раз все вир╕шу╓ влада, то вона ж ╕ в╕дпов╕дальна за наш добробут. Не дивно ж, що багато хто з╕ старшого покол╕ння, не потрудившись нав╕ть настановити в сво╖й держав╕ в╕дпов╕дальну, п╕дконтрольну народу владу, тим не менш, чека╓ на вир╕шення сво╖х проблем саме в╕д не╖. Дивно те, що тим на╖вним, вивернутим, патернал╕стським св╕тобаченням, просякнутим трепетним оч╕куванням в╕д держави якихось п╕льг, субсид╕й, тарифних знижок, спод╕ваннями на як╕сь хитромудр╕ "допомоги" ╕нф╕ковано чимало народжених вже за в╕льно╖ Укра╖ни. ╤ то справжня б╕да. Адже, як казала пан╕ Тетчер у тому сво╓му давньому ╕нтерв'ю: "Держава може лише забирати реч╕ у людей. Але якщо люди ставитимуться в╕дпов╕дально до роботи, яку вони виконують, якщо наполегливо працюватимуть ╕ житимуть у межах сво╖х доход╕в, якщо сам╕ турбуватимуться про себе та сво╖ родини, тод╕ людей, як╕ д╕йсно потребують допомоги держави, буде менше, ╕ тод╕ кожен зможе мати б╕льше з зароблених ним грошей, сам обираючи, як в╕н ╖х витрачатиме".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 24.09.2021 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23584

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков