Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4028)
З потоку життя (7190)
Душі криниця (3848)
Українці мої... (1528)
Резонанс (1688)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1786)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Тетяна Та╖рова-Яковлева, ╕сторик, професор: МАЗЕПА - ЦЕ БАГАТО НЕВИВЧЕНИХ УРОК╤В В УКРА╥Н╤ ТА РОС╤╥
Петербурзька досл╕дниця ╤вана Мазепи та Гетьманщини Тетяна Та╖рова-Яковлева завжди ╓ бажаною...


ПОГОНЯ, ТРИЗУБ ╤ ТАМГА
2021 р╕к проголошений у Литв╕ Роком ╕стор╕╖ та культури литовських татар.


ОРИГ╤НАЛ КОНСТИТУЦ╤╥ ПИЛИПА ОРЛИКА ТА БУЛАВА МАЗЕПИ: ВИСТАВКА У СОФ╤ЙСЬКОМУ СОБОР╤
генеральна директорка Нац╕онального запов╕дника «Соф╕я Ки╖вська» Неля...


СПОГАД ПРО НОРИЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ
У к╕ноф╕льм╕ ╢вген Грицяк зустр╕ча╓ться ╕з американським журнал╕стом ╕ розпов╕да╓ йому про...


Гульнара Абдула╓ва, ╕сторикиня, авторка книги про кримських татар:ПЕРШИМИ КОР╤ННИМИ ЖИТЕЛЯМИ КРИМУ БУЛИ ТАВРИ
з 23 липня ми живемо ╕з законом «Про кор╕нн╕ народи Укра╖ни».




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 27.08.2021 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 27.08.2021
ТОЙ ДЕНЬ. 24 СЕРПНЯ 1991 РОКУ УКРА╥НА ПРОГОЛОСИЛА НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ

Це був день з розряду «вчора було рано, а завтра буде п╕зно». Люди на площ╕ ╕ демократична менш╕сть Ради – ╕деально використали шанс
Под╕я в╕дбулася на тл╕ завершення в Москв╕ недоладного путчу ГКЧП. Нав╕ть укра╖нськ╕ демократи згодом визнавали, що «╕стор╕я тод╕ допомогла нам». Важко сказати, що було б за день до того, чи через день п╕сля… Сталося неймов╕рне – прокомун╕стична б╕льш╕сть, так звана «група 239» на чол╕ з╕ Святославом Гуренком, ╕ Народна Рада, демократична опозиц╕я, яка складалася з╕ 125 нардеп╕в, головою яко╖ був депутат ╤гор Юхновський, сп╕льно проголосували за доленосне р╕шення. Друга за к╕льк╕стю населення й величиною економ╕ки республ╕ка СРСР, оголосила про повну незалежн╕сть. ╤сторичний шанс було використано. Стол╕ття уперто╖, безупинно╖, посл╕довно╖ боротьби м╕льйон╕в укра╖нц╕в було ув╕нчано перемогою нац╕онально╖ ╕де╖. Згадаймо той день.

Ранок. Що в╕дбувалося б╕ля Верховно╖ Ради

То була субота. Чудовий сонячний серпневий день. У центр╕ укра╖нсько╖ столиц╕, б╕ля Верховно╖ Ради з самого ранку з╕брався багатотисячний м╕тинг. Море синьо-жовтих прапор╕в, транспаранти, написан╕ ще в╕д руки. Люд прийшов для того, щоб засудити комун╕стичну парт╕ю Укра╖ни – «злочинну й антиконституц╕йну орган╕зац╕ю», яка п╕дтримала московських путчист╕в; щоб провести в кра╖н╕ департизац╕ю, вийти з╕ складу СРСР, а також щоб зв╕льнити депутата Степана Хмару. Степан Хмара сид╕в у тюрм╕ – укра╖нське КДБ сфабрикувало проти нього чергову справу – «напад на м╕л╕ц╕онера». Але головним гаслом громади було: «Укра╖на виходить ╕з СРСР» – незалежн╕сть. Люди були налаштован╕ дуже р╕шуче. Виконувач обов’язк╕в американського генконсула в Ки╓в╕ Джон Степанчук, який брав безпосередню участь у п╕дготовц╕ ки╖вського в╕зиту Буша, згадував, що ледве пробрався того ранку до Верховно╖ Ради, яку оточили «…тисяч╕ злих людей. Злих на комун╕ст╕в, злих на все… Вони думали, що я комун╕ст, бо я був у костюм╕. Якась ж╕нка потягла мене за п╕джак, загукала: «Ганьба!» Я був для них одним ╕з винуватц╕в ╖хн╕х б╕д…».

Що д╕ялося в укра╖нському парламент╕

Головним питанням, яке стояло на порядку денному надзвичайно╖ позачергово╖ сес╕╖ ВР, були д╕╖ Компарт╕╖ в дн╕ путчу ╕ особиста позиц╕я голови укра╖нського парламенту Леон╕да Кравчука. Н╕ для кого не було секретом, що Кравчук проявив тод╕ притаманну майбутньому першому Президенту Укра╖ни  хитр╕сть, примудрившись всид╕ти не на двох, а нав╕ть на трьох ст╕льцях. Демократи влаштували йому справжн╕й допит. Леон╕ду Макаровичу було не легко, до того ж з вулиц╕ лунало гн╕вне: «Ганьба Кравчуку!» Компарт╕я Укра╖ни п╕дтримала путчист╕в, але намагалася вс╕ляко приховати сл╕ди злочину.
Атмосфера в укра╖нському парламент╕ була дуже напружена. Сидячи в лож╕ дипломат╕в, Степанчук «бачив, як ус╕ комун╕сти прилипали до в╕кон, спостер╕гаючи, як натовп чимраз ближча╓, ╕ не знали, чи вдасться п╕ти з буд╕вл╕ живими. Вони вс╕ дуже нервували, курили, не знаходили соб╕ м╕сця…». До розгляду питання укра╖нсько╖ незалежност╕ приступили п╕сля 15 години, на веч╕рньому зас╕данн╕. До того воно нав╕ть не було винесене окремо на порядок денний.

Як ╕ в кого виникла ╕дея

Вперше запропонував включити питання незалежност╕ до порядку денного позачергово╖ сес╕╖ Верховно╖ Ради Левко Лук’яненко. Саме в╕н, колишн╕й комун╕ст, який у молодост╕ прагнув реформувати радянський комун╕зм, а згодом в’язень радянсько╖ репресивно╖ системи, вперше п╕дняв це питання напередодн╕, 23 серпня на загальн╕й зустр╕ч╕ депутат╕в-демократ╕в. «У нас наст╕льки ун╕кальний момент, що ми повинн╕ вир╕шити основне завдання: проголосити Укра╖ну самост╕йною державою. Якщо ми зараз цього не зробимо – не зможемо н╕коли. Бо пер╕од розгубленост╕ комун╕ст╕в короткий, вони скоро оговтаються, а ╖х б╕льш╕сть». Депутати-демократи дов╕рили п╕дготувати йому документ. Вир╕шили: написати його якомога б╕льш лакон╕чним, адже довгий текст неминуче викличе тривал╕ дискус╕╖, тод╕ як короткий – ма╓ шанс бути проголосованим.
Текст Акта фактично написав Левко Лук’яненко у сп╕вавторств╕ з Леонт╕╓м Сандуляком. 24 серпня для остаточного узгодження тексту було створено ком╕с╕ю, до яко╖ ув╕йшли ╤гор Юхновський, Олександр Мороз, Олександр ╢мець, ╤ван За╓ць, Анатол╕й Матв╕╓нко, Дмитро Павличко. З незначними поправками про╓кт було прийнято ╕ роздано депутатам перед початком позачергово╖ парламентсько╖ сес╕╖.

Полем╕ка. Спочатку незалежн╕сть, а пот╕м – декомун╕зац╕я

Юр╕й Щербак згаду╓, що «…Полем╕ка була з Гриньовим. Гриньов сказав, що як же так, ми ╕демо на союз з комун╕стами. Давайте, спочатку… л╕кв╕ду╓мо цей комун╕стичний режим… демократично... Куди ви посп╕ша╓те? Чого ви проголошу╓те Укра╖ну?» Я нагадав, що П╕лсудський проголошував незалежну Польщу, сидячи на н╕мецьких конях ╕ маючи караб╕ни н╕мецьк╕…» За те, щоб спочатку засудити КПУ, а вже пот╕м голосувати за укра╖нську незалежн╕сть виступали зокрема Лариса Скорик ╕ Серг╕й Головатий. Володимир Гриньов – заступник голови Верховно╖ Ради, етн╕чний рос╕янин, депутат в╕д Харкова, представляв «всесоюзне» крило опозиц╕╖. В╕н однозначно п╕дтримав ╢льцина ╕ засудив путч, а подальшу долю Укра╖ни бачив т╕льки у склад╕ Рос╕╖ на правах федерац╕╖. Однак депутати-рух╕вц╕ змогли переконати його й ╕нших колег, що потр╕бно негайно ставити на голосування питання укра╖нсько╖ незалежност╕; потр╕бно, щоб комун╕сти теж за нього голосували, адже ╖х – б╕льш╕сть. Спочатку незалежн╕сть, а пот╕м – декомун╕зац╕я.
Комун╕сти були заскочен╕ питанням укра╖нсько╖ незалежност╕, винесеним на порядок денний головою Народно╖ Ради академ╕ком ╤горем Юхновським. На прохання л╕дера комун╕ст╕в Стан╕слава Гуренка, Кравчук оголосив перерву. Вони п╕шли радитись.

Чому за незалежн╕сть голосувала комун╕стична б╕льш╕сть?

«Для комун╕ст╕в проголошення Укра╖ни незалежною було тим ходом, який врятував в╕д б╕льш серйозних небезпек», – зауважував Мирослав Попович. Поразка путчист╕в приголомшила ╖х. До того ж, 24 серпня з Москви вже над╕йшло пов╕домлення, що генеральний секретар ЦК Михайло Горбачов склав з себе повноваження, а д╕яльн╕сть КПРС призупинена. Стало зрозум╕ло, що центр остаточно кинув ╖х напризволяще.
Комун╕сти пан╕чно боялися силового сценар╕ю, так званого «полювання на в╕дьом». Хтось пустив поголос, що Кравчук наказав закрити секретний тунель м╕ж Верховною Радою ╕ ЦК КПУ, щоб комун╕сти не змогли уникнути розлюченого люду. Стотисячний натовп, який стояв п╕д ст╕нами Верховно╖ Ради, спонукав до загострення ╕нстинкту самозбереження.
До того ж, представники опозиц╕╖ запропонували ╖м певний компром╕с: проголошення незалежност╕ ма╓ бути п╕дтверджене на всеукра╖нському референдум╕ 1 грудня, п╕д час вибор╕в президента. ╤ тод╕ Гуренко погодився: «Ми проголосу╓мо за цей Акт».

Момент ╕стини

П╕сля перерви приступили до голосування. Кравчук запропонував прочитати текст Акта Левку Лук’яненку, але Дмитро Павличко, член Народно╖ Ради, напол╕г на тому, щоб це зробив саме Леон╕д Кравчук, адже комун╕сти могли передумати голосувати в останню хвилину. ╤ Кравчук погодився. В╕н зачитав: «- Виходячи ╕з смертельно╖ небезпеки, яка нависла була над Укра╖ною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
Продовжуючи тисячол╕тню традиц╕ю державотворення на Укра╖н╕,
Виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та ╕ншими м╕жнародно-правовими документами,
зд╕йснюючи Декларац╕ю про Державний суверен╕тет Укра╖ни, Верховна Рада Укра╖нсько╖ Радянсько╖ Соц╕ал╕стично╖ Республ╕ки урочисто проголошу╓
Незалежн╕сть Укра╖ни та створення самост╕йно╖ укра╖нсько╖ держави – УКРА╥НИ.
Територ╕я Укра╖ни ╓ непод╕льною ╕ недоторканою.
В╕днин╕ на територ╕╖ Укра╖ни мають чинн╕сть виключно Конституц╕я ╕ закони Укра╖ни.
Цей акт набира╓ чинност╕ з моменту його схвалення».
П╕сля цього розпочалось голосування. «За» проголосували 346 депутат╕в. Зал вибухнув оплесками, криками, вс╕ з╕рвалися з м╕сць, почали об╕йматися, не розбираючись, хто комун╕ст, а хто демократ.
…Люди на площ╕ стали на кол╕на. Священник укра╖нсько╖ православно╖ автокефально╖ церкви проводив молебень ╕ голос його дрижав в╕д ледве стримуваних сл╕з.

Урочисте завершення

О 21:00 до залу внесли величезний синьо-жовтий прапор. Кравчук заявив, що це начебто прапор з танку, який охороняв буд╕влю рос╕йського парламенту в дн╕ путчу.
Депутати демократично╖ опозиц╕╖ з╕бралися б╕ля трибуни, сп╕вали «Ще не вмерла Укра╖на», майбутн╕й г╕мн незалежно╖ Укра╖ни, а також «Червону калину» – г╕мн «С╕чових стр╕льц╕в».
Останньою акц╕╓ю сес╕╖ ВР Укра╖ни стало ухвалення звернення до президента, кер╕вництва ╕ народу Рос╕╖, в якому висловлювалася подяка за «порятунок демократ╕╖ в СРСР, що уможливило зд╕йснення в╕ков╕чно╖ мр╕╖ укра╖нського народу на здобуття повно╖ незалежност╕». Висловлювалося також ╕ впевнен╕сть у тому, що вза╓мини м╕ж двома народами будуть дружн╕ми. «За нашу ╕ вашу свободу», - такими словами зак╕нчувалося звернення.
Камеру в Лук’ян╕вськ╕й тюрм╕, де сид╕в Степан Хмара, коли його колеги голосували за незалежн╕сть, за яку в╕н ст╕льки рок╕в боровся, в╕дкрили. Верховна Рада, кр╕м усього ╕ншого, проголосила департизац╕ю, а також проголосила амн╕ст╕ю для пол╕тичних ув’язнених. Однак виходити на волю Степан ╤лькович категорично в╕дмовився, вимагаючи не амн╕ст╕╖, а ц╕лковитого виправдання.

Цього дня в Рос╕╖…

Рос╕╖ 24 серпня було не до укра╖нсько╖ незалежност╕. Того дня ховали трьох захисник╕в рос╕йського парламенту, як╕ загинули в н╕ч на 20 серпня.
╤ван Драч ╕ Олександр ╢мець цього в╕копомного дня були не в зал╕ Верховно╖ Ради Укра╖ни, де ухвалювали Акт укра╖нсько╖ незалежност╕, а в Москв╕, на тих похоронах, куди по╖хали на запрошення рос╕йських демократ╕в.
"...ми тод╕ брали участь у ц╕й велик╕й, величезн╕й ман╕фестац╕╖ в╕д цього Б╕лого дому до цвинтаря"
Через два роки ╤ван Драч згадував: «Треба було зрозум╕ти, що в╕дбува╓ться в Москв╕… бо в╕д цього всього буде великою м╕рою залежати… доля наша. ╤ ми тод╕ брали участь у ц╕й велик╕й, величезн╕й ман╕фестац╕╖, яка в╕дбувалася в╕д цього Б╕лого дому до цвинтаря, ╕ тод╕ я побачив, як одночасно з тим демократичним, прекрасним ╕ святим, що т╕льки може бути, в такий,(…) революц╕йний час, в╕дбува╓ться нарощування страшно╖ мускулатури  велико╖ рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Тод╕ нав╕ть формально коло цього Б╕лого Дому робили оцього двоголового орла – велику таку ╕м╕тац╕ю… з р╕зних там макет╕в… – той герб, який мав зам╕нити герб Радянського Союзу, ╕ який не м╕г н╕чого вт╕шного для мо╓╖ укра╖нсько╖ колон╕ально╖ душ╕ сказати, бо значить, що страшн╕ше: чи той двоголовий орел, чи страшн╕ший той герб ╕з серпом ╕ молотом, - важко сказати. (…) Тод╕ вперше я побачив, (…) ╕ в╕дчув, що наша справа боротьби за незалежн╕сть т╕льки почина╓ться…».
Вже через два дн╕ п╕сля проголошення Укра╖ною незалежност╕, 26 серпня, прес-секретар ╢льцина Павло Вощанов (зв╕сно, не без в╕дома ╢льцина) заявив про можлив╕ територ╕альн╕ претенз╕╖ Рос╕╖ до колишн╕х радянських республ╕к, що вийшли з╕ складу СРСР.

Як поставився Зах╕д

Зах╕дн╕ л╕дери не те що «в╕рили» чи «не в╕рили» в укра╖нську незалежн╕сть, вони про не╖ нав╕ть не думали. В пол╕тиц╕ насамперед ╕снують т╕льки так╕ поняття, як власн╕ ╕нтереси, доц╕льн╕сть чи недоц╕льн╕сть. Там, так само як власне ╕ в житт╕, слухають ╕ чують т╕льки вищого. Або р╕вного. Нижчим наказують. Зах╕дн╕ оч╕льники розмовляли до того т╕льки з Горбачовим. Згодом познайомилися ╕ побачили ╢льцина, особливо п╕сля путчу. Почали ставити на нього, розум╕ючи, що влада почина╓ швидко концентруватися в його руках. ╥м прост╕ше було сп╕лкуватися не з 15-ма новими кра╖нами, а з одним ╓диним центром, з Москвою. А ще зах╕дн╕ л╕дери також боялися «укра╖нського нац╕онал╕зму», яким вправно залякував Горбачов, забуваючи при цьому, що зовс╕м не «нац╕онал╕зми» розв’язали дв╕ св╕тов╕ в╕йни, а ╕мпер╕╖ – пол╕тичн╕ верх╕вки, одержим╕ жагою до володарювання.
Пров╕дн╕ зах╕дн╕ держави почнуть визнавати укра╖нську незалежн╕сть т╕льки п╕сля оголошення укра╖нського референдуму 1 грудня 1991 року. Та й то не одразу.США визнали укра╖нську незалежн╕сть аж 25 грудня, а пот╕м ╕ вс╕ ╕нш╕ кра╖ни. Першою з Велико╖ С╕мки Укра╖ну визнала т╕льки Канада – сталося це на другий день п╕сля референдуму.

Що було пот╕м?

Пот╕м була ейфор╕я. Можливо, занадто довга. Можливо, в╕д не╖, т╕╓╖ неймов╕рно╖ радост╕, пропустили ╕ втратили щось, чого н╕ в якому раз╕ не можна було втрачати. Були надто на╖вн╕. Надто дов╕рлив╕. Про що згодом казав В’ячеслав Чорнов╕л: «Це був колосальний пер╕од… А пот╕м…пот╕м п╕шла малорос╕йщина…» Здерти в одну мить, одним лише проголошенням Акта незалежност╕ «300-л╕тн╓ тавро рабства» не вдалося. ╤ це природно. Душа Укра╖ни пов╕льно зв╕льнялася – ╕ зв╕льня╓ться – в╕д колон╕ального гн╕ту. Тридцять рок╕в – це т╕льки перший крок. ╤ не треба н╕ на кого ображатися ╕ нар╕кати – ан╕ на час, ан╕ на долю. Нам допомогла ╕стор╕я. Все, що треба нин╕ – бути повноц╕нними людьми. ╤ тод╕ Укра╖на теж буде повноц╕нною державою.
Марко Назаренко
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 27.08.2021 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23518

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков