Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 20.08.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 20.08.2021
МИХАЙЛО ЖАЙВОРОН: ЖИТЕЙСЬК╤ ╤СТОР╤╥ В╤Д НАТАЛ╤╥ ЯРЕМИ

Реценз╕я на книгу:
Ярема Натал╕я. Дочекатися Божих Птах╕в. Опов╕дання / – Льв╕в: СПОЛОМ, 2020. – 128 с. – (Сер╕я «Б╕бл╕отека Крилатого Лева»).

Ця книга чита╓ться, як диха╓ться. Глибоко ╕ легко. У н╕й – зо три десятки коротеньких опов╕дань, зрошених щедрими дощами мелод╕йно╖ укра╖нсько╖ лексики та бурхливими зливами емоц╕й,  л╕тн╕ми грозами й ус╕ма кольорами веселки, запахами озону та р╕знотрав’я, багатоголоссям людей ╕ птах╕в, неспод╕ваними поворотами швидкоплинних сюжет╕в… ╤нод╕ аж дух перехоплю╓! 
 «Дочекатися божих птах╕в»… Ця назва не випадкова. Вона н╕би сама випурхнула ╕з густо сплетеного сюжетного гн╕зда опов╕дання «Бузьки», хоча це словосполучення у текстах взагал╕ в╕дсутн╓. Зате воно рефреном звучить чи не у вс╕х творах льв╕в’янки Натал╕╖ Яреми. ╥╖ геро╖ завжди щось оч╕кують, на щось спод╕ваються, та приходить лише те, що освячене любов’ю, – до р╕дно╖ земл╕, до ж╕нки чи чолов╕ка, до людей… «Гупнуло яблуко – може, то Стефан прийшов?» («Сахал╕н»), «В глибину скочити не боявся, а якогось глупого см╕ху настрашився. А, може, просто по-справжньому Настю не любив?» («Топельниця»), «Люди, втомлен╕ карантином, виглядали так, н╕би ╖х випустили з в’язниц╕» («Класна маска»)… Чи не заявка на добру прозу, пронизану питаннями ╕ в╕дпов╕дями на морально-етичн╕ проблеми нашого сьогодення?
Перша зб╕рка опов╕дань Натал╕╖ Яреми отримала схвальн╕ в╕дгуки жур╕ М╕жнародного л╕тературного конкурсу рукопис╕в прози на кращу книжку 2020 року «Крилатий Лев». ╥╖ засновник та кер╕вник про╓кту – в╕домий укра╖нський письменник Олесь Дяк, котрий став ╕ л╕тературним редактором даного видання. Книжка, вочевидь, т╕льки виграла в╕д цього добре вичитаними текстами, соковитою л╕тературною мовою, у канву яко╖ орган╕чно вплетено сучасн╕ наддн╕стрянськ╕, надсянськ╕ та бойк╕вськ╕ гов╕рки, що сходяться на територ╕╖ зах╕дних окра╖н Льв╕всько╕╖ област╕. Наведу для прикладу д╕алог геро╖нь опов╕дання «Доля»:

- В╕рко, подружко! Йой, ск╕льки л╕т, ск╕льки зим!
- Лесю, т╕шу с╕, же м ти здибала! Бо ми с╕ вс╕ розлет╕ли п╕сля то╖ науки та й по всьому!
- - Йой, подружко, я так само рад╕ю, же м ти зустр╕ла на дороз╕! Як живеш? Як здоров’я, д╕ти, чолов╕к?
- Та н╕чого. Маю дв╕йко д╕тей. Доньку та сина. Син с╕ ще вчить, здобува╓ осв╕ту. А донька… Та маю з не╖ трохи гризоту – тридцять два, а все в д╕вках ходить…

Розмовна мова гармон╕йно впису╓ться у л╕тературну ╕ да╓ можлив╕сть в╕дтворити передус╕м мовний колорит краю, надати в╕дпов╕дного забарвлення мов╕ персонаж╕в.
Добре те, що авторка не переобтяжу╓ читача м╕сцевими гов╕рками, навпаки, мова ╖╖ розма╖тих за тематикою опов╕дань – унормовна укра╖нська л╕тературна. Вона прекрасно волод╕╓ лексичним матер╕алом цього жанру – невеличкого за обсягом розпов╕дного твору здеб╕льшого про одну або дек╕лька под╕й у житт╕ людини чи к╕лькох людей.
Попри те, що це зб╕рка опов╕дань, добру третину з них без переб╕льшення можна назвати новелами. Бо саме цьому жанру характерн╕ гостр╕ сюжети з неспод╕ваною розв’язкою, лакон╕чне письмо, психолог╕зм. Його появу в╕дносять до епохи В╕дродження, коли розпов╕дний тв╕р про як╕сь нов╕ под╕╖ називали новелою. В укра╖нськ╕й л╕тератур╕ до новели зверталися М. Коцюбинський, В. Стефаник, М. Хвильовий, ╢. Плужник, Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович, Олесь Гончар, Ю. Яновський, ╢. Гуцало, Григ╕р Тютюнник, В. Медв╕дь, ╢вген╕я Кононенко, Галина Пагутяк та ╕нш╕.
Геро╖ новел Натал╕╖ Яреми також розкриваються у д╕╖, тобто через фабулу, яка бува╓ довол╕ простою ╕ р╕дко – сплетеною (це визначення фабул ув╕в у вжиток ще Ар╕стотель). Скаж╕мо, у твор╕ «Летимо» сюжет розвива╓ться стр╕мко:  головний герой опов╕д╕ ╤ван повернувся з в╕йни додому без н╕г, заледве пришкандибав на протезах. Довго чекав на зустр╕ч з╕ сво╓ю коханою д╕вчиною Над╕йкою, а коли вона в╕дбулася, «…розмова була такою, мовби м╕ж знайомими. А ще в╕н вловлював нишком ╖╖ погляд, але той погляд був вже не таким, як колись, а якийсь жал╕сливий. Видно, шкодувала його, нещасного кал╕ку».
Здавалося, клята в╕йна в╕д╕брала щастя. Проте неспод╕вана поява д╕вчини Уст╕ ╕з сус╕днього села все зм╕нила. А ще не так давно вона була зовс╕м дитиною! ╤ван добре пам’ятав, як брав ╖╖ на руки, п╕дн╕мав високо ╕ питав: «Ну що, Устю, летимо?». А тепер… Не минуло ╕ три м╕сяц╕, як ╤ван спов╕стив мам╕ ╕ батьку новину: «Буду женитись! Ми коха╓мо з Устею один одного»… На вес╕лл╕, коли вже «музики задавали бубна», Устя, як у дитинств╕, вигукнула на весь св╕т: «Летимо!».
На перший погляд, проста житейська ситуац╕я, але авторц╕ вдалося простими слова розказати про складн╕ перипет╕╖ людських доль, глибок╕ почуття молодих людей. Власне, це тв╕р на тему кохання, про яке так часто говорять, але н╕хто толком не зна╓, яким воно ма╓ бути. Та коли зустр╕чаються з ним, то вп╕знають одразу.
Таких новел у зб╕рц╕ Натал╕╖ Яреми чимало. Це ╕ згадуван╕ опов╕дання «Доля», ╕ «Бузьки», а також «Гей, забава!», «Мама», «Мавка», «Слив’яники»…
Л╕тература, зазвичай, оперу╓ образами, ╕ в цьому поляга╓ ╖╖ художня специф╕ка.  ╤нформац╕я св╕ту перетворю╓ться у св╕домост╕ творця на образи, в╕дбува╓ться сво╓р╕дний «переклад» мови св╕ту на мову л╕тератури. Сенс такого перекладу зосереджу╓ться у можливост╕ письменника оволод╕ти небуденною мовою образност╕, зануритися у глибину слова, у його кор╕нь, щоб увиразнити сприйняття св╕ту та його тлумачення.
«Вона любила минувшину… Ту минувшину, де ще серпами в пол╕ жали жито, де з╕ стр╕х капала березнева вода, а зимою сн╕ги залягали п╕д т╕ сам╕ стр╕хи… ╤ зими т╕ були син╕-син╕, лют╕-лют╕, але так╕ чар╕вн╕ ╕ маг╕чн╕…» – так почина╓ться прик╕нцеве опов╕дання «Минувшина», про яке варто сказати окремо. На в╕дм╕ну в╕д ╕нших твор╕в зб╕рки, автор не назива╓ ╕мен╕ головно╖ геро╖н╕, але читач ма╓ змогу ч╕тко уявити ╖╖… Ту, яка любить минувшину, де «д╕вчата купались у р╕чц╕ в довгих б╕лих сорочках ╕ прали праниками».  Зав’язу╓ться ╕нтрига, яка збуджу╓ уяву. Минувшина, наче якийсь важкий тягар, зда╓ться, ось-ось загальму╓ подальший розвиток сюжету…
Та раптом «…чомусь забринчала бджола… ╤ чомусь знову в’юнка стежка вела ╖╖ через густий ╕ темний л╕с. Вона не знала його ╕мен╕, хто в╕н, ан╕ його родини, але точно знала, що вони зустр╕чалися у минулому житт╕».
То була начебто звичайна зустр╕ч з молодим симпатичним чолов╕ком у модних крос╕вках, джинсах, з айфоном у руках. Але у тому ╕ суть ╕нтриги, яку авторка трима╓ до останнього. Розв’язка ц╕╓╖ еп╕зодично╖ фабули спресована лише в одному реченн╕: «Вона так любила минувшину, а з ним захот╕лося майбутнього!». Лакон╕чно, експресивно, як постр╕л – прям╕с╕нько в серце. За ус╕ма ознаками цей тв╕р ╓ фактично новелою, де письменниця у конкретно-чутт╓в╕й форм╕ розкрива╓ суть зображуваного.
Ще одна пом╕тна риса опов╕дань – ╖х образи глибоко ╕ндив╕дуал╕зован╕. У невеликому простор╕ цього жанру постають образи-персонаж╕, змальован╕ к╕лькома виразними штрихами (портрет, мова, повед╕нка), але ц╕ штрихи надають персонажу ╕ндив╕дуального забарвлення, окреслюють його сильн╕ ╕ слабк╕ сторони.
Можна ще багато говорити про маг╕чну силу слова першо╖ прозово╖ книжки молодо╖ льв╕всько╖ письменниц╕, про тонку матер╕ю почутт╕в, якими вона над╕ля╓ сво╖х персонаж╕в, про зовн╕шню простоту художньо-виражальних засоб╕в…
У ц╕лому ж Натал╕╖ Ярем╕ вдалося зачепити читача «за живе», сколихнути у його душ╕ далек╕ чи близьк╕ спомини, пов╕рити, зрештою, у незнищенну силу любов╕, яка, власне, ╕ трима╓ цей св╕т на тонк╕й павутин╕ життя.
18.08.2021

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 20.08.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23494

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков