"Кримська Свiтлиця" > #30 за 30.07.2021 > Тема "Резонанс"
#30 за 30.07.2021
ВАЛЕНТИН БУТ: НЕ ПРОСПАТИ ЧАС МЕТАМОРФОЗ
О, гусенице моя мила, Ти ск╕льки не мр╕й про пол╕т, Не зм╕ниш тим повзання св╕т, Допоки не виростиш крила. В.Б.
Не раз ╕ не два, в р╕зних вар╕ац╕ях, роками пишу одне й те ж: наш прогрес, наше виповзання з болота стагнац╕╖ залежить не в╕д недруг╕в, з ╖хн╕ми заздрощами, п╕дступами ╕ в╕йною, не в╕д друз╕в, з╕ вс╕╓ю ╖хньою доброзичлив╕стю ╕ якнайширшою допомогою, а, найперше ╕ головним чином, в╕д нас самих – в╕д нашого бажання, в╕д нашого усв╕домлення важливост╕ сво╓╖ рол╕ в тому процес╕, в╕д нашо╖ зваженост╕, р╕шимост╕, в╕д наших активних крок╕в, зрештою. У цьому перел╕ку я поставив от╕ "активн╕ кроки" на останньому м╕сц╕, бо без повного усв╕домлення крайньо╖ необх╕дност╕ поступу, без розум╕ння того, що на тому шляху чекають ╕ труднощ╕, ╕ жертви, без зваженост╕ ╕ твердо╖ р╕шучост╕ долати ╖х, дибати кудись чи й ╓ сенс. Але й одним лише розум╕нням, усв╕домленням ╕ найпалк╕шим бажанням мети н╕защо, н╕коли ╕ н╕яким робом не досягти. Для ╖╖ досягнення якраз ╕ потр╕бн╕ згадан╕ вище активн╕ кроки. А от з тим ма╓мо проблеми. ╤ справа тут не лише у позавчорашн╕й влад╕, яка б╕льше двох десятил╕ть ц╕леспрямовано нищила наш потенц╕ал, затягувала нас в згадане болото, не лише у влад╕ вчорашн╕х фальшивих революц╕онер╕в, яка б╕льше ╕м╕тувала рух, ан╕ж рухалася насправд╕, нав╕ть не у в╕дверт╕й недосв╕дченост╕ влади сьогодн╕шньо╖. Справа, значною м╕рою, у патернал╕стському св╕тосприйнятт╕ б╕льшост╕ нашого загалу, в його безвольност╕ та апол╕тичност╕ (останн╓ давн╕ греки називали ╕д╕отизмом). "Пол╕тика - брудна - р╕ч", "в╕д-пол╕тики-подал╕" "в-пол╕тиц╕-вс╕-однаков╕ - клейма-нема-де-поставити" - певно ж не одному мен╕ доводилося чути щось под╕бне? Але х╕ба пол╕тика брудна, а на пол╕тиках нема де клейма поставити не тому, що ми сам╕ допуска╓мо до того? Х╕ба не ╕д╕отське "ой-т╕ки-не-треба-мен╕-тут-про-пол╕тику" та "в╕д-мене-одного-н╕чого-не-залежить" у по╓днанн╕ з хитрувато-"невинним" бажанням розжитися надурняк к╕лограмом гречки чи парою сотень гривень уможливлю╓ перебування маф╕╖ при влад╕ упродовж десятил╕ть? Не менш серйозна проблема - на╖вн╕сть нашо╖ публ╕ки. Адже й на тридцятому роц╕ Незалежност╕ щось аж надто багато на╖вних, як╕ в╕рять, що ми та московити – то «один народ», як╕ й п╕сля загарбання Криму, на восьмому роц╕ нав’язано╖ нам Москов╕╓ю в╕йни вперто стеляться п╕д п’яту колону Москов╕╖ - в над╕╖ на повернення - чого? - хл╕ба по шешнацать кап╓╓к, морозива «пломб╕р», Есересеру з його цвинтарною н╕рваною, ╓д╕намисл╕╓м, з нев╕дчепливими скр╓пам╕, з безальтернативн╕стю вибору, з пануванням в╓л╕камагуче-общепанятнава? Ще щось проминув? - Багато ще чого, - кажуть. – Ще стаб╕льн╕сть, впевнен╕сть в завтрашньому дн╕, гарантований кусень хл╕ба на стар╕сть, затишок в цьому буремному св╕т╕… Так, зв╕сно, стаб╕льн╕сть, впевнен╕сть в незм╕нност╕ звичного нам св╕ту дуже важлив╕, але лише до того моменту, доки у вас не з'явля╓ться в╕дчуття, що незм╕нн╕сть вашого св╕ту дуже нагаду╓ застиглий св╕т кладовища, а затишок - комфорт ст╕йла для бидла, хай ╕ з його гарантованою порц╕╓ю м╕шанки. Т╕, хто жили в Есересер╕╖, знають про що я. ╤нш╕ на╖вн╕, наслухавшись не менш щедросл╕вних «евро╕нтегратор╕в», легко купуються на об╕цянки невдовз╕ бути приведеними в якусь в╕ртуальну Европу, жити там заможно, виг╕дно ╕ прив╕льно. Де та об╕тувана Европа? ╢ ╤спан╕я, ╓ ╤тал╕я, ╓ Польща, Португал╕я ╕ багато ╕нших кра╖н, як╕ й справд╕, не в╕д того, щоб задешево покористатися нашими робочими руками. Але ж вони, ск╕льки не старайся, Укра╖ною нам н╕коли не стануть. Вони так ╕ залишаться соб╕ ╤спан╕╓ю, ╤тал╕╓ю, Польщею, Португал╕╓ю. Тож куди нас запрошують ╕ти? Де Укра╖на в т╕й Европ╕? А вона там, де й була в╕ками - на сво╓му м╕сц╕. Якщо пригадати уроки географ╕╖, Укра╖на ╕ без усяких "поход╕в" ╓ Европою, власне, сам╕с╕ньким центром ╖╖. Х╕ба н╕? Тод╕, виходить, що "пох╕д в Европу" не б╕льше, ан╕ж облудна гра сл╕в, евфем╕зм, за яким наш╕ "революц╕йн╕" проводир╕ маскують щось не надто при╓мне для них, щось, про що намагаються не згадувати всу╓, аби не наразитися на дуже незручн╕, потенц╕йно небезпечн╕ для себе питання. Бо ж якщо в╕дкинути евфем╕зми ╕ говорити прямо, то шлях до европейсько╖ Укра╖ни лежить не ╕накше, як через ЗМ╤НУ ╕снуючого донин╕ г╕бриду постсов╓цько╖ та кланово-маф╕озно╖ системи. Насправд╕, Укра╖на давно (а сьогодн╕ вже вкрай!) потребу╓ зм╕н. Справжн╕х зм╕н, а не ╖х ╕м╕тац╕й. Яких саме? Ось лише деяк╕ з них: встановлення реально╖ демократ╕╖, з ╖╖ р╕вноправ'ям, свободою слова, повагою до особистост╕ ╕ ╖╖ нев╕д'╓мних прав, з реальним розд╕ленням г╕лок влади, з верховенством права на непорушн╕м фундамент╕ поваги до права власност╕. Бо ж те, що ма╓мо сьогодн╕ - то, в кращому раз╕, не щось б╕льше н╕ж якийсь сурогат: ерзац демократ╕╖, де народовладдям ╕ не пахне, ерзац р╕вноправ'я, де одн╕, як не поверни, а р╕вн╕ш╕ за ╕нших, ерзац свободи слова на припон╕ всуц╕ль приватизованих маф╕╓ю телекомпан╕й, ерзац правосуддя з його кастрованою справедлив╕стю, зневагою до особистост╕, до ╖╖ прав, до прав власност╕ в тому числ╕. Тепер спитаймо себе, а чи можна весь той сурогат перетворити на щось справжн╓, неп╕дробне одним лише прим╕тивним вимахуванням прапорцями, висп╕вуванням патр╕отичних п╕сень, маршируванням у барвистих вишиванках, урочистим покладанням в╕нк╕в до мемор╕ал╕в, миррокад╕нням та бездумною в╕рою в сво╖х хитромудрих ╕дол╕в? Отож… Аби докор╕нно зм╕нити ситуац╕ю, потр╕бне усв╕домлення крайньо╖ необх╕дност╕ перем╕н, потр╕бен прагматичний п╕дх╕д, з акцентом не на сьогодн╕шн╕х скороминучих, але на наших стратег╕чних ╕нтересах, потр╕бн╕ серйозн╕, об'╓днан╕ зусилля ц╕ло╖ нац╕╖. ╤ все це ма╓ запрацювати вже нин╕. Часу на меленхол╕╖ ╕ глибокодумне колупання в нос╕ вже нема╓. Нема╓ часу водити хороводи з╕ вчорашн╕ми, заглядати й дал╕ в рота ворожбитам, як╕ заввиграшки перетворили косм╕чну державу та три десятил╕ття ваших гарячих спод╕вань на сво╖ косм╕чн╕ м╕льйони та м╕льярдн╕ статки, десятил╕ттями здавали ╕нтереси Краю, зрештою, здали Крим та Донбас. Подальше плекання тихих над╕й на те, що вони вже "на╖лися" ╕ осьо тепер в╕зьмуться чаклувати на благо нац╕╖ було б ознакою остаточного слабоум'я. Ворог не просто б╕ля вор╕т, в╕н одн╕╓ю ногою вже тут. Укра╖на - багата кра╖на. Нав╕ть тепер, п╕сля десятил╕ть мародерства. ╤ це не лише про природн╕ багатства, яких браку╓ ╕ першорядним, усп╕шним нац╕ям. Ма╓мо вдосталь ╕ високочолих вчених, ╕ визнаних фах╕вц╕в, ╕ порядних людей. Б╕да, що дос╕ не бачимо ╖х упритул. Часто, не хочемо бачити. Зам╕сть роззирнутися довкола, дослухаючись свого здорового глузду, свого розуму, ми й дал╕ бездумно п╕дсп╕ву╓мо п╕дпертим ботофермами апробованим "отцям нац╕╖". Чи й дивно, що славна укра╖нська наука проросла численними плаг╕аторними "прохвессорами", плоскомозкими кивами, деградувала до того, що ╕нститути укра╖нонезнавства перекручують нашу ╕стор╕ю? Чи дивно, що наша л╕тература, обв╕шавшись сухозл╕тками саморобних дипломик╕в та медальок, вже давно не претенду╓ на нобел╕вську прем╕ю? Чи дивно, що кра╖н╕, яка, не змигнувши оком, здала ворогов╕ нав╕ть не окрем╕ корабл╕ - ц╕лу маринарку, з в╕йськово-морською базою впридачу, потенц╕йн╕ сп╕льники не посп╕шають надавати серйозн╕ озбро╓ння? А х╕ба не наша в╕ддан╕сть донам маф╕╖, перманентне п╕дсаджування ╖х у найвищ╕ владн╕ кр╕сла, зрештою, гальму╓ ╕ таке бажане у наш╕й скрут╕ членство в НАТО ╕ саму евро╕нтеграц╕ю? Ми можемо ск╕льки завгодно ображатися на таке безсердеччя Заходу, але ма╓мо розум╕ти, що ╕м╕тац╕╖ тут не проходять. Одного лише декларування нам╕р╕в в таких справах явно замало. Потр╕бн╕ реальн╕ д╕╖. Список, щоправда, далеко неповний - вгор╕. Досить чубитися, панове: справа тут не про чи╖сь амб╕ц╕╖ - про ╕снування нац╕╖. Год╕ дор╕кати одне одному. Чи не з того нашого протистояння виростають, з одного боку, в╕дхрещувател╕ в╕д Криму-Донбасу, а з ╕ншого - от╕ 41% Рейтинг╕вського "╓динонароддя"? Задумаймось: те, що нас ╓дна╓, значно серйозн╕ше ╕ вагом╕ше, ан╕ж те, що нас роз'╓дну╓. Тож, шукаймо те, що нас ╓дна╓ ╕ уникаймо того, що роз'╓дну╓, п╕д яким би соусом воно не подавалося, а то як би не зшагренити нам нашу В╕тчизну до розм╕р╕в Галичини, а чи й околиць Замково╖ гори. Укра╖нська ╕дея, власне, як ╕ ╕дея будь-яко╖ нац╕╖, насправд╕, проста ╕ природна: вона про суб'╓ктн╕сть у св╕т╕, про усп╕х ╕ процв╕тання нац╕╖, про наш усп╕х ╕ процв╕тання, панове. Мо', пора б ╕ поворушитися задля того?
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 30.07.2021 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23444
|