Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4448)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4122)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2118)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1846)
Крим - наш дім (1041)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (317)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (205)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 30.07.2021 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 30.07.2021
Гульнара Абдула╓ва, ╕сторикиня, авторка книги про кримських татар:ПЕРШИМИ КОР╤ННИМИ ЖИТЕЛЯМИ КРИМУ БУЛИ ТАВРИ

Отже, з 23 липня ми живемо ╕з законом «Про кор╕нн╕ народи Укра╖ни». Такий довгий шлях, що передував його ухваленню, пояснити просто: за час╕в Союзу, та й впродовж перших десятил╕ть п╕сля його розпаду – про етн╕чну ╕стор╕ю кримських татар, кара╖м╕в ╕ кримчак╕в толком не знали н╕ пол╕тики, н╕ сам╕ кор╕нн╕ народи, н╕ «дружна с╕м'я народ╕в СРСР», яка ╖х оточувала.
Радянська ╕стор╕ограф╕я подавала, прим╕ром, кримських татар виключно як нащадк╕в монгольського племен╕. Насправд╕ кримськ╕ татари дуже р╕зн╕, вони дос╕ д╕ляться на три субетн╕чн╕ групи (п╕вденнобережн╕, горяни ╕ степов╕), ст╕йк╕сть яких св╕дчить про масштабн╕ м╕грац╕йн╕ процеси в Криму ╕ вплив представник╕в р╕зних за генезисом етнос╕в на формування народу.
Про те, куди зникли з Криму таври, к╕ммер╕йц╕, ск╕фи ╕ ще з десяток плем╕нних народ╕в, як╕ колись населяли п╕востр╕в, чи завершилося формування етн╕чно╖ ╕стор╕╖ киримли ╕ про те, що сп╕льного в етногенез╕ укра╖нц╕в ╕ кримських татар, Укр╕нформ д╕знавався у ╕сторикин╕ Гульнари Абдула╓во╖, авторки книги «Кримськ╕ татари: в╕д етногенезу до державност╕», яка нещодавно вийшла ╕ вже перекладена укра╖нською.

ТЕМА ПРАВДИВО╥ ЕТН╤ЧНО╥ ╤СТОР╤╥ КРИМСЬКИХ ТАТАР - ВЖЕ ДАВНО НА УКРА╥НСЬКОМУ ПОРЯДКУ ДЕННОМУ
- Гульнаро ханум, що змусило вас звернутися до тако╖ маловивчено╖ ╕ дуже суперечливо╖ теми - етногенез кримських татар?
- Насправд╕ бажання з╕брати максимально повний матер╕ал на тему етногенезу кримських татар було завжди. Як до ╕сторика до мене часто зверталися з питаннями на цю тему, ╕ я не могла порекомендувати якесь повне видання, в якому б адекватно в╕дображалася етн╕чна ╕стор╕я кор╕нних народ╕в Криму.
Зазвичай кримськ╕ татари в ╕сторичн╕й л╕тератур╕ були представлен╕ виключно як нащадки ординц╕в, як╕ н╕бито опинилися на Кримському п╕востров╕ у зв'язку з навалами ╕ розбоями монгольських завойовник╕в. При цьому ╕стор╕я про те, куди под╕лися предки численних племен ╕ народностей п╕вострова, скромно замовчувалася.
Я думаю, що тема правдиво╖ етн╕чно╖ ╕стор╕╖ кримських татар дуже давно сто╖ть на укра╖нському порядку денному, ╕ тому вир╕шила почати цикл програм про це на телеканал╕ АТR.
Коли почала вивчати л╕тературу про племена ╕ народност╕, як╕ населяли п╕востр╕в, як╕ брали участь в етногенез╕ кримських татар, про плем╕нн╕ союзи, про зародження перших субетн╕чних груп, я так обросла цими знаннями, що зрозум╕ла – треба готувати монограф╕ю або книгу, оск╕льки в формат 25-хвилинного телееф╕ру цей обсяг ╕нформац╕╖ вкласти просто неможливо. Так сценар╕╖ переросли в глави книг. Не можу сказати, що я новатор в ц╕й тем╕. Тему етногенезу п╕дн╕мали кримськотатарськ╕ досл╕дники та етнографи, прим╕ром Рефат Курт╕╓в. Кр╕м того, у сво╖й книжц╕ я посилаюся на чотиритомник нин╕ вже пок╕йного ╕сторика Валер╕я Возгр╕на – у нього ╓ окрем╕ статт╕ з описом етногенезу кримських татар. ╤ нав╕ть Лев Гум╕льов свого часу намагався досл╕дити етн╕чну ╕стор╕ю кримських татар, але у нього була досить поверхнева розпов╕дь, представлена окремими мазками – в основному про тюркську сторону етногенезу кримських татар. Зокрема, в╕н детально описав шлях до Криму кипчак╕в ╕ печен╕г╕в, тобто – це п╕зн╕ший етап етн╕чно╖ ╕стор╕╖ народу. ╤нформац╕ю довелося збирати по крихтах, з р╕зних джерел, тому що для створення повно╖ картини л╕тератури справд╕ дуже мало.
АБОРИГЕНИ КРИМУ - ТАВРИ ╤ К╤ММЕР╤ЙЦ╤
- Отже, у ваш╕й книжц╕ опису╓ться 14 етн╕чних груп, як╕ взяли участь у формуванн╕ кримських татар. В╕дкрива╓ться ця ╕стор╕я главою про тавр╕в. Чи можна сказати, що вони були першим кор╕нним населенням Криму? Як╕ сл╕ди ╖хньо╖ присутност╕ на п╕востров╕ збереглися сьогодн╕?
- Таври, безперечно, ╓ аборигенами Криму, вся ╖хня ╕стор╕я пов'язана виключно з п╕востровом, за меж╕ якого вони н╕коли не виходили. У письмових джерелах, прим╕ром в ╕стор╕╖ Геродота, вони згадуються з V стол╕ття, археолог╕чн╕ св╕дчення присутност╕ тавр╕в у Криму в╕дносяться до Х стол╕ття. Ореолом ╖хнього проживання були здеб╕льшого П╕вденний берег Криму ╕ головна гряда Кримських г╕р – там до наших дн╕в збереглися сл╕ди ╖хньо╖ духовно╖ ╕ матер╕ально╖ культури. Найперше це плем'я залишило в Криму ун╕кальн╕ поховання – так зван╕ кам'ян╕ ящики – дольмени. У могильниках на територ╕╖ Севастопольського, Бахчисарайського ╕ Ялтинського рег╕он╕в разом з останками тавр╕в, яких ховали у положенн╕ на боц╕, були виявлен╕ меч╕, кинджали, стр╕ли, к╕нська збруя, бронзов╕ прикраси, намиста.
Кр╕м того, саме таври, а не елл╕ни, першими окультурили дикий виноград у Криму ╕ почали робити вино. Цьому ╓ п╕дтвердження - у численних городищах з храмами, будинками ╕ громадськими буд╕влями, побудованими п╕зн╕ми таврами, збереглися так зван╕ тарапани – кам'ян╕ виноробн╕. А ранн╕ таври першими почали використовувати для обробки пол╕в тяглову силу, мотики, а також приручили для ведення свого господарства тварин – коней ╕ бик╕в.
╤ власне, наочно таврський типаж дуже яскраво проявився в одному з трьох кримськотатарських субетнос╕в – п╕вденнобережному. Деяк╕ етнографи вважають, що н╕бито п╕вденнобережним кримським татарам притаманний грецький або ╕тал╕йський, в╕н же - елл╕нський типаж. Н╕чого под╕бного, це виключно таврський типаж, отриманий у спадок в╕д абориген╕в Криму. ╤ це не дивно, адже давн╕ жител╕ п╕вострова н╕куди не випарувалися, а стали частиною етн╕чно╖ ╕стор╕╖ його кор╕нного народу.
- Тобто, захищаючи сво╖ територ╕╖, таври, прим╕ром, не знищували елл╕н╕в, т╕ з╕ свого боку не вит╕снили з Криму гот╕в, а ск╕фи, що прибули на п╕востр╕в, не пересл╕дували тавр╕в?
- Племена сп╕в╕снували м╕ж собою, нав╕ть коли в╕дстоювали сво╖ територ╕╖, м╕ста ╕ фортец╕. В╕домо, що у XVI стол╕тт╕ один з ╓вропейських посл╕в у Кримському ханств╕ згадував про тавр╕в, тобто самоназва цього етносу збереглася аж до нашо╖ ери – це досить великий в╕др╕зок часу. В╕домо також, що приблизно тод╕ ж у в╕йську Кримського ханства була готська п╕хота, яка так ╕ називалася – готська. Тобто, н╕хто не був винищений ╕ вит╕снений з Криму, лише незначна частина сармат╕в п╕шла з Криму до Мало╖ Аз╕╖. Племена в Криму створювали сво╖ союзи, прим╕ром, ск╕фо-сарматськ╕, тавро-ск╕фськ╕, верх╕вки плем╕нних союз╕в будували шлюбн╕ в╕дносини ╕ розчинялися в ╕нших племенах ╕ народах, але сам╕ вони ф╕зично н╕куди не зникали з Криму, ╖хня кров ╕ сьогодн╕ тече в жилах кор╕нних жител╕в п╕вострова.
- До реч╕, згадан╕ вами дольмени в Криму знаходять дос╕. Так, у 2014 роц╕ в Б╕лог╕рському район╕ був виявлений кам'яний могильник, а це не зовс╕м г╕рський Крим…
- Ц╕лком можливо: у ╕сторик╕в ╓ таке припущення, що практично одночасно з таврами в Криму проживали к╕ммер╕йц╕, вони якраз займали середню смугу ╕ степи п╕вострова. Таври ╕ к╕ммер╕йц╕ мало чим в╕др╕знялися. Класичною К╕ммер╕╓ю в Криму вважа╓ться рег╕он за сучасною Феодос╕╓ю ╕ територ╕я Керченського п╕вострова – там було багато городищ цього давнього племен╕. Якщо таври проживали виключно на П╕вденному берез╕ Криму, то ареал розселення к╕ммер╕йц╕в був б╕льш широким ╕ поширювався до степ╕в П╕вн╕чного Причорномор'я. При цьому к╕ммер╕йц╕, як ╕ таври – виключно кримський субетнос, що сформувався на п╕востров╕. Тому не виключають ╖хню вза╓мод╕ю ╕ сп╕льн╕сть способу життя.
- У сво╖й книжц╕ ви спростову╓те точку зору рос╕йського вченого Василя Аба╓ва про те, що ск╕фи, як╕ також брали участь в етногенез╕ кримських татар, ╓ представниками ╕раномовного племен╕.
- Так, я вважаю, що ск╕фи - тюрки ╕ прийшли не з ╤рану, а з Алтаю, де вони сформувалися як народ, цьому ╓ докази. Прим╕ром, археолог╕чн╕ розкопки, як╕ демонструють, що на сво╓му шляху ц╕ давн╕ коч╕вники будували властив╕ лише ╖м кургани, в яких ховали сво╖х вожд╕в. Ланцюжок ск╕фських поховань тягнеться протягом велико╖ в╕дстан╕ в╕д Алтаю до Сх╕дно╖ ╢вропи. Ск╕фи волод╕ли величезною територ╕╓ю, у яко╖ не було ч╕тких меж. Плем'я славилося сво╓ю витривал╕стю ╕ войовнич╕стю, ск╕фи легко завойовували земл╕ з кращими пасовищами. Геродот вид╕ляв к╕лька груп ск╕ф╕в, з них - золот╕ або царськ╕ ск╕фи займали Крим ╕ П╕вн╕чне Причорномор'я. У VII стол╕тт╕ на територ╕╖ сучасно╖ Укра╖ни з'явилося ╖хн╓ перше державне утворення, де ╕ розгорталися найц╕кав╕ш╕ стор╕нки ск╕фсько╖ ╕стор╕╖.
Апогею свого розвитку Ск╕ф╕я досягла за царя Атея, багатство ск╕фсько╖ аристократ╕╖ тод╕ досягло небувалих розм╕р╕в, що видно по похованнях знат╕. Найгранд╕озн╕ша усипальниця ск╕ф╕в, в╕дома як "курган Чортомлик", знаходилася в адм╕н╕стративному центр╕ Метрополь у Кам'янському Городищ╕, що на територ╕╖ Запор╕зько╖ област╕. Там, ╕мов╕рно, ╕ був похований цар Атей, який загинув у битв╕ з Ф╕л╕пом Македонським – батьком Олександра Македонського.
- Коли ск╕фи прийшли до Криму?
- У тому ж VII стол╕тт╕, п╕сля занепаду Метрополя, нова столиця ск╕ф╕в перем╕стилася до Криму, вона в╕дома як Неаполь Ск╕фський. У Криму ск╕фи розселялися нер╕вном╕рно - близько 80 ╖хн╕х городищ виявлен╕ на Тарханкутському п╕востров╕ б╕ля ╢впатор╕╖, в сх╕дн╕й ╕ п╕вденно-сх╕дн╕й частинах п╕вострова. Часто вони вит╕сняли к╕ммер╕йц╕в, але ц╕лком уживалися з таврами. Спочатку поселення з ними були в╕докремлен╕, а пот╕м почався процес етн╕чно╖ вза╓мод╕╖ – ╕ таври поступово почали входити до складу населення ск╕фських городищ, так з'явилися терм╕ни «тавро-ск╕фи» або «ск╕фо-таври». Яскравими зразками тако╖ вза╓мод╕╖ стали городища Еск╕-Кермен, Мангуп, Киз-Кермен, Тепе-Кермен, Бакла.
П╕сля ос╕лост╕ в Криму ск╕фи почали займатися землеробством, тваринництвом, бдж╕льництвом. Вони селилися вздовж торгових шлях╕в ╕ наповнювали п╕востр╕в заморськими товарами з усього античного св╕ту. Колишн╕ коч╕вники стають мореплавцями, торговцями, майстрами. У Криму почина╓ формуватися культура, яка привнесла в св╕тову ╕стор╕ю мистецтва феномен «ск╕фський стиль».
Сьогодн╕ прямими нащадками ск╕ф╕в, як╕ проживали в Криму, ╓ кримськ╕ татари степово╖ ╕ передг╕рно╖ частини п╕вострова. В ╖хн╕й культур╕ збереглося багато елемент╕в ск╕фсько╖ спадщини як у бойовому мистецтв╕, так ╕ в способ╕ життя, веденн╕ господарсько╖ д╕яльност╕, зразках матер╕ально╖ культури, одяз╕, харчуванн╕.
СУБЕТН╤ЧН╤ ГРУПИ КРИМСЬКИХ ТАТАР
- Якому з давн╕х племен належить найб╕льший внесок у генофонд кримських татар?
- Насправд╕ не можна сказати, що хтось б╕льше, а хтось менше взяв участь в етногенез╕ народу. Якщо взяти карту Криму ╕ подивитися, де як╕ племена ╕ народност╕ селилися, можна зрозум╕ти, як формувалися субетн╕чн╕ групи кримських татар. Якщо у становленн╕ субетносу п╕вденнобережних татар брали участь в основному таври, то субетнос "орта йолак" (середня смуга) або так зван╕ горяни – сформували готи, елл╕ни ╕ кипчаки. В╕д кипчак╕в вони успадкували мову, в╕д елл╕н╕в ╕ гот╕в – матер╕альну культуру ╕ антрополог╕чн╕ риси – св╕тл╕ оч╕, руде або русяве волосся ╕ високий зр╕ст. Прим╕ром, в одному ╕з с╕л Бахчисарайського району (зараз воно назива╓ться Соколине), практично вс╕ жител╕ народжувалися з блакитними очима, село так ╕ називалося «Кок коз», що буквально означа╓ «блакитне око».
Щодо кримських татар, як╕ в╕дносяться до субетносу нога╖, то м╕сцем ╖хнього проживання були степи ╕ р╕внини Криму. У книжц╕ я детально описую ареал проживання степовик╕в - а це три чверт╕ вс╕╓╖ площ╕ п╕вострова на заход╕, п╕вн╕чному сход╕ ╕ в середн╕й смуз╕ Криму. У р╕зний час у кримському степу проживали як автохтони-к╕ммер╕йц╕, так ╕ коч╕вники – ск╕фи, сармати, гуни, булгари, хазари, печен╕ги, кипчаки ╕ монголи. Хочу зазначити, що склад населених пункт╕в степового Криму мав таку саму особлив╕сть, що ╕ у випадку з селом Кок-коз – в╕н залежав в╕д впливу того чи ╕ншого племен╕. Але основну участь у формуванн╕ етногенезу степових кримських татар взяли кипчаки ╕ ординц╕. Це в╕дбилося як на кипчакському д╕алект╕ мови субетносу, так ╕ на генотип╕ степовик╕в, як╕ мають риси монголо╖дност╕.
Ординц╕ з'явилися в Криму у Х╤╤╤ стол╕тт╕ п╕сля перемоги на Калц╕, де в╕дбулася ╖хня битва з кипчаками, як╕ виступили на боц╕ племен╕, що протистояло монголам, а також орган╕зували проти них змову княз╕в Ки╖всько╖ Рус╕. Полководц╕ Чинг╕зхана продовжили пересл╕дування кипчак╕в у Криму. ╥хня кримська столиця Сугдея (Судак) була розорена монголами, при цьому генуезц╕в, як╕ вже тод╕ мешкали у Судаку, ординц╕ не ч╕пали.
П╕сля входження Криму ╕ П╕вн╕чного Причорномор'я до складу зах╕дно╖ частини Монгольсько╖ ╕мпер╕╖ (Улус Джуч╕) ╕ закр╕плення у 1242 роц╕ ц╕╓╖ територ╕╖ за 13-м сином Джуч╕-хана, у кримському Солхат╕ (м. Старий Крим) почалася ╕стор╕я правл╕ння Чинг╕зид╕в. За них у 1314 роц╕ в Старому Криму була побудована найстар╕ша в ╢вроп╕ мечеть, названа на честь хана Узбека. М╕жусобна боротьба за владу змусила одного з тод╕шн╕х правител╕в Таш-Тимура втекти до Литви, зв╕дки свого часу князь В╕товт просив у Криму про допомогу в боротьб╕ проти сво╖х ворог╕в. Кримський хан отримав притулок у Трака╖, де згодом народився Хадж╕-Г╕рей - майбутн╕й засновник династ╕╖ Г╕ре╖в, який у 1441 роц╕ п╕сля тривало╖ боротьби ╕з Золотою Ордою став першим правителем Кримського ханства.
СК╤ФИ, САРМАТИ ╤ ГОТИ В ЕТНОГЕНЕЗ╤ УКРА╥НЦ╤В
- Хто з описаних вами племен ╕ субетнос╕в також брав участь у формуванн╕ генофонду укра╖нського народу?
- Насамперед ск╕фи, але кр╕м них – частково сармати ╕ готи теж ув╕йшли в етногенез укра╖нського народу. Тобто, поряд з великим пластом слов'янських племен (древлян, с╕верян та багатьох ╕нших), вплив тюрк╕в в етногенез╕ укра╖нц╕в також присутн╕й. Варто сказати, укра╖нськ╕ ╕сторики зараз розкручують цю тему ╕ ╓ розум╕ння того, що вона потребу╓ вивчення. Залиша╓ться маловивченою ╕ стор╕нка вза╓мин ки╖вських княз╕в з печен╕гами ╕ кипчаками, з якими у Ки╓в╕ будувалися т╕сн╕ в╕дносини. Першими з тюркських племен почали р╕днитися з ки╖вськими князями печен╕ги. Щодо кипчак╕в (у рос╕йських л╕тописах ╖х називають половцями, а в ╓вропейських – куманами), то в╕домо, що в р╕зний час дружинами ки╖вських княз╕в були дев'ять кипчацьких княжен. До реч╕, назва Труханового острова пов'язана з ╕м'ям хана Турхана, який був батьком княжни, з якою одружився один з ки╖вських княз╕в. Княжна вибрала сво╓ю резиденц╕╓ю цей остр╕в ╕ побудувала там палац. Турхан же мешкав на нин╕шн╕й територ╕╖ так званого Царського села на Печерську, де ╕ був згодом похований. Там справд╕ колись було княз╕вське село.
Дуже часто, коли джерела пов╕домляють, що хани Велико╖ Орди ╕ кримськ╕ нам╕сники, той же Тохтамиш, ╖здили до Литви, насправд╕ до Литви вони ╕нод╕ не до╖жджали, а до╖жджали лише до Ки╓ва, який тод╕ був частиною Великого Литовського княз╕вства ╕, перебуваючи там, вони були п╕д владою литовського князя.
КОР╤НН╤ НАРОДИ КРИМУ
- Хто ╓ етн╕чними предками кара╖м╕в ╕ кримчак╕в?
- Це питання серед ╕сторик╕в дос╕ залиша╓ться сп╕рним. ╢ к╕лька теор╕й походження кара╖м╕в. Одна з них – що вони п╕шли в╕д ╓вре╖в, як╕ брали шлюб з п╕дданими Хазарського каганату, що спов╕дували ╕уда╖зм. Тод╕ до нього входив Крим.
Серед кара╖мських учених верс╕я участ╕ етн╕чних ╓вре╖в в етногенез╕ кара╖м╕в в╕дкидалася. У сво╖й книжц╕ я детально розпов╕даю, де ╕ за яких обставин утворилася самост╕йна в╕ра кара╖м╕в - кара╖зм, що в н╕й сп╕льного з Торою ╕ як на не╖ вплинула мусульманська рел╕г╕я. Щодо етн╕чно╖ ╕стор╕╖, то кара╖мськ╕ вчен╕ Серай Шапшал ╕ Авраам Гаркав╕ п╕дкреслювали тюрко-хазарське походження народу ╕ вважали кара╖м╕в окремим самост╕йним народом, не пов'язаним з ╤зра╖лем.
В ╕стор╕╖ кримчацького народу - також багато б╕лих плям. Практично вс╕ з╕бран╕ кара╖мами матер╕али про ╕стор╕ю свого народу нараз╕ знаходяться в Рос╕╖, в Санкт-Петербурзьк╕й б╕бл╕отец╕ ╕мен╕ Щедр╕на, ╕ доступ до них закритий, за винятком невеликого перел╕ку оглядових документ╕в з приватних колекц╕й кримчак╕в.
╤ кара╖ми, ╕ кримчаки – це тюрки, як╕ прийшли з Алтаю. В ╕стор╕╖ ╖хнього формування взяли участь т╕ сам╕ предки, що ╕ у формуванн╕ кримських татар, т╕льки згодом кара╖ми взяли рел╕г╕ю кара╖зм, а кримчаки – ╕уда╖зм, при цьому молитви ╖хн╕ написан╕ тюркською мовою. При згадц╕ Творця кримчаки використовували слово Аллах. Попри те, що мова кара╖м╕в ╕ мова кримчак╕в – самост╕йн╕ одиниц╕ кипчацько╖ групи тюркських мов, у них стов╕дсоткове розум╕ння кримськотатарсько╖. Кр╕м того, у кор╕нних народ╕в Криму ╕дентичн╕ традиц╕╖, звича╖, при тому, що кожен з них ма╓ свою етн╕чну ╕стор╕ю. У кара╖м╕в ╕ кримчак╕в н╕коли не було сво╓╖ держави, вони вважали себе п╕дданими Кримського ханства. Правител╕ високо ц╕нували ╖хню працьовит╕сть, розум ╕ комерц╕йн╕ таланти. У руках кара╖м╕в, прим╕ром, був монетний дв╕р Кримського ханства, вони мали великий вплив у дипломатичному корпус╕ держави. Кара╖ми також були хорошими торговцями, кримчаки - талановитими майстрами. Обидва народи змогли зберегти свою ╕дентичн╕сть у Кримському ханств╕, не асим╕лювалися, попри свою нечисленн╕сть. З казни хана завжди вид╕лялися кошти на потреби кара╖мських кенас ╕ кримчацьких храм╕в-к'аал. Кенаси збереглися в Бахчисара╖ ╕ в С╕мферопол╕, п╕д Бахчисара╓м також ╓ кладовище Балта т╕ймез (Сокира не торкнеться) з╕ священними дубами, п╕д якими ховали кара╖м╕в. У кримчак╕в залишки ╖хн╕х храм╕в збереглися лише в ╢впатор╕╖ ╕ у Феодос╕╖.
ТРАГ╤ЧНА ╤СТОР╤Я ГРЕК╤В-УРУМ╤В
- Деяк╕ вчен╕ вважають грек╕в-урум╕в, поряд з кримськими татарами, кара╖мами ╕ кримчаками, мало не четвертим кор╕нним народом у Криму. Чи так це?
- Так зван╕ греки-уруми - частина кримського етн╕чного субстрату, але вони не греки, а нащадки елл╕н╕в, як╕ у VI стол╕тт╕ до нашо╖ ери оселилися в Криму, при╖хавши з м╕ст М╕лета ╕ Геракле╖ Понт╕йсько╖. Нин╕ ц╕ м╕ста знаходяться вже на територ╕╖ сучасно╖ Туреччини. Тобто, вони прибули до Криму ще до В╕зант╕йсько╖ ╕мпер╕╖ не з Грец╕╖, не з грецького арх╕пелагу, а з Мало╖ Аз╕╖. ╥хня справжня самоназва уруми (арабською – рум) означа╓ «римлянин», «римський», а згодом – «в╕зант╕йський».
- Чому ж вони себе називають греками?
- Тому що ╖х почали так називати в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ у XVIII стол╕тт╕, ╖м заходилися доводити, що вони не елл╕ни, а греки, спотворювати ╖хню ╕стор╕ю. Насправд╕ у них елл╕нське походження, з часом вони почали спов╕дувати християнство ар╕анського толку, тобто п╕дпорядковувалися В╕зант╕йськ╕й патр╕арх╕╖. За час╕в Кримського ханства вони втратили свою мову, у них залишилася лише в╕ра, молитви були записан╕ кримськотатарською. Феномен грек╕в-урум╕в у тому, що вони, збер╕гши свою в╕ру, прийняли кримськотатарську мову як р╕дну. Побут ╕ традиц╕╖ ╖х теж були ╕дентичн╕ кримськотатарським. М╕ж кримськими татарами ╕ урумами було дуже багато зм╕шаних шлюб╕в.
Якщо ми в╕дкри╓мо кад╕аскерськ╕ книги, в яких в╕дображаються судов╕ хрон╕ки час╕в Кримського ханства, то побачимо, що в одн╕й родин╕ були ╕ кримськ╕ татари, ╕ уруми. Одн╕ спов╕дували ╕слам, ╕нш╕ залишалися християнами, але при цьому вони були членами родини або дуже близькими родичами м╕ж собою. Таке явище в Криму було повсюдним ╕ звичайним аж до XVIII стол╕ття. Вони не були мусульманами, тому платили податок, але зв╕льнялися в╕д в╕йськово╖ повинност╕. Якщо ж з родини урум╕в молода людина хот╕ла йти в пох╕д, то його родина зв╕льнялася в╕д ус╕х податк╕в. Кр╕м того, в╕д податк╕в зв╕льнялася будь-яка родина, якщо в н╕й не було чолов╕к╕в. Уруми не бачили для себе ╕ншого правителя, окр╕м хана. Вони користувалися мусульманськими судами, для них будувалися церкви, на ╖хню громаду вид╕лялися кошти з казни, вони вважали себе повноправними громадянами. Усе це було до п╕дкорення Криму Рос╕╓ю.
- У чому була причина рос╕йсько╖ депортац╕╖ християн-урум╕в з Криму?
- Причини так╕: Рос╕╖ потр╕бен був Крим ╕ вих╕д до Чорного моря, але для себе вона неспод╕вано в╕дкрила, що в Криму живуть християни, але «неправильн╕» християни – ар╕анського толку, як╕ п╕дкоряються нав╕ть не Ки╖вськ╕й, а В╕зант╕йськ╕й метропол╕╖. Це псувало картину для створення легенди про Крим - колиски християнства. Уруми не бажали впроваджуватися в Московський патр╕архат. ╤ тод╕ Потьомк╕ну прийшла ╕дея вислати ус╕х християн до Приазов'я. Духовного ватажка урум╕в п╕дкупили, в╕н аг╕тував людей за переселення, об╕цяючи ╖м велик╕ блага. Згодом в╕н пошкодував про сво╖ д╕╖, бо паства в╕д нього повн╕стю в╕двернулася.
Людей висмикували з р╕дних м╕сць, об╕цяли ╖м золот╕ гори, а привозили на голе поле. На облаштування урум╕в справд╕ вид╕лялися кошти, але ╓ св╕дчення, що вони були розкраден╕ полководцем Суворовим, який керував процесом висилки урум╕в. Багато хто загинув п╕д час ц╕╓╖ насильницько╖ акц╕╖.
Депортац╕я в╕дбувалася протягом року. Т╕, хто не хот╕в ╖хати з Криму, переходили в ╕слам, називали себе кримськими татарами. Села Ай-Серез, Ай-Василь, Ай-Тодор - це населення урум╕в, яке перейшло в ╕слам, не бажаючи гинути в депортац╕╖. Але, нав╕ть залишаючи кримську землю, вони вивозили з собою назви с╕л ╕ м╕ст, в яких мешкали. Саме тому в Приазов'╖ ╓ населен╕ пункти Алупка, Кад╕╖вка (село Кадикьой в Балаклав╕), Сартана, Мангуш, Урзуф, Бахчисарай, Ялта, Кримське, Старий Крим, Великий Ян╕соль (Яни Сала). А м╕сто Мар╕уполь - це ж колишн╕й Мар╕амполь, село б╕ля п╕дн╕жжя Успенського монастиря в Бахчисара╖.
- Як депортац╕я кримських татар вплинула на ╖хн╕й етногенез?
- П╕сля депортац╕╖ 1944 року кримських татар розкидало по вс╕й Середн╕й Аз╕╖ та Рос╕╖. У ц╕й ситуац╕╖ меж╕ та в╕дм╕нност╕ м╕ж субетносами почали стиратися. Якщо ран╕ше у кримськотатарськ╕й родин╕ батьки намагалися в╕ддати свою доньку зам╕ж не дал╕ сус╕днього села, то в депортац╕╖ було не до вибору свого субетносу. Головне, щоб друга половина була кримськотатарською, а зв╕дки – з╕ степового району, передг╕рного або п╕вденнобережного – неважливо. Я думаю, що цей процес сьогодн╕ трива╓, наш╕ етн╕чн╕ групи, як ╕ ран╕ше, м╕ж собою активно зм╕шуються. Тому остаточно етногенез кримських татар дос╕ не завершився.
КРИМСЬК╤ ТАТАРИ ЧИ КИРИМЛИ?
- Як ви ставитеся до самоназви кримських татар ╕ чи не п╕дтриму╓те тих, хто сьогодн╕ назива╓ кримських татар киримли?
- Саму ╕дею киримли вперше висунув кримськотатарський просв╕титель ╤сма╖л Гаспринський. На його думку, самоназва киримли, яка досл╕вно переклада╓ться як "кримський", звучить б╕льш лог╕чно, ╕ якби його ╕дея була реал╕зована, скаж╕мо, на першому Курулта╖ у 1917 роц╕, то можливо, сьогодн╕ питань не було б. Для остаточного вир╕шення спор╕в навколо ц╕╓╖ теми необх╕дне широке обговорення в рамках науково╖ конференц╕╖. Необх╕дно також скликати Курултай, але, думаю, це буде не скоро.
До реч╕, питання самоназви вже п╕дн╕малося на одн╕й ╕з сес╕й Курултаю, тод╕ було вир╕шено, що ми залиша╓мося кримськими татарами. Я вважаю, що ми ув╕йшли в ╕стор╕ю як кримськ╕ татари ╕ ними повинн╕ залишатися й надал╕. Проти самоназви киримли н╕чого не маю, вона ц╕лком може використовуватися як синон╕м, як, прим╕ром, у кабардинц╕в, у яких збереглася самоназва черкеси. Подв╕йне використання самоназви можливе, але залишатися ми повинн╕ все-таки кримськими татарами.
Зера Аширова

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 30.07.2021 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23437

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков