Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3998)
З потоку життя (7157)
Душі криниця (3832)
Українці мої... (1528)
Резонанс (1681)
Урок української (999)
"Білі плями" історії (1784)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БОГОРОДИЦЯ-БЕРЕГИНЯ
21 вересня — Р╕здво Пресвято╖ Богородиц╕, або ж Друга Пречиста


НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА НАД╤ЙШЛО 15 РОБ╤Т
Це переважно книги, що вийшли друком у видавництвах Ки╓ва, Черн╕вц╕в,...


М╤СТО БЛИЗЬКИХ МЕН╤ ЛЮДЕЙ
Я збиралася в Кам’янку на церемон╕ю нагородження дипломом лауреата Всеукра╖нсько╖...


ЛАМАЙ ХЛ╤Б РУКАМИ
11 вересня - Ус╕кновення Чесно╖ Голови Святого пророка й хрестителя Господнього ╤вана Предтеч╕.


МЕРТВА СОВ╤СТЬ НЕ БОЛИТЬ...
У нов╕й книз╕ “Барв╕нок для тернового в╕нка” в╕домий у Прибузькому кра╖ (та й не...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 16.07.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 16.07.2021
МИХАЙЛО ЖАЙВОРОН: ШОВКОВИЙ ШЛЯХ НАЙДРЕВН╤ШО╥ Л╤ТЕРАТУРИ СВ╤ТУ

Реценз╕я  на книжку "Тенденц╕╖ китайсько╖ л╕тератури та творч╕сть Мо Яня" (колективна монограф╕я / упор. ╤.З. Павлюк. – Одеса: Видавничий д╕м «Гельветика», 2021. – 272 с.)

Китай – далека ╕ незвичайна кра╖на, яка належить до стародавньо╖ цив╕л╕зац╕╖, чия ╕стор╕я н╕коли не переривалася. В╕дносини м╕ж Укра╖ною та Кита╓м почали зароджуватись ще за час╕в Ки╖всько╖ Рус╕ завдяки Великому шовковому шляху, що заходив на територ╕ю сучасно╖ Укра╖ни – анексованого Криму. 2019-й був роком  Китаю в Укра╖н╕ – зрозум╕лий ╕ символ╕чний жест нашо╖ держави з нагоди 25-л╕ття встановлення дипломатичних в╕дносин. Кра╖на Сх╕дно╖ Аз╕╖ ╓ одн╕╓ю ╕з найб╕льших ╕нвестор╕в св╕ту, що зробила величезний внесок у розвиток св╕тового мистецтва, науки та культури.
У недавно прийнят╕й Кабм╕ном Стратег╕╖ зовн╕шньопол╕тично╖ д╕яльност╕ Укра╖ни на найближч╕ три роки п╕сля п╕вн╕чноамериканських та ╓вропейських ключових стратег╕чних партнер╕в визначено ╕ Китай, що, безумовно, ╓ новац╕╓ю на тл╕ боротьби за св╕тове л╕дерство.
Але нараз╕ мова не про пол╕тику, а про л╕тературу у Кита╖, що повсякчас в╕д╕гравала значну роль у р╕зноман╕тних сферах культурного життя: Конфуц╕й, Цао Сюец╕нь, Лу Ц╕нь, Лю Чженьюнь ╕, звичайно, наш сучасник – Мо Янь.
За останн╕ роки, особливо п╕сля того, як китайський письменник Мо Янь став лауреатом Нобел╕всько╖ прем╕╖ з л╕тератури у 2012 роц╕, все б╕льша к╕льк╕сть досл╕дник╕в зверта╓ увагу на його творч╕сть. Особливо ц╕нна восьмир╕чна творча сп╕впраця головного редактора журналу «Всесв╕т», в╕домого л╕тературознавця Дмитра Дроздовського та знаного в Укра╖н╕ ╕ св╕т╕ поета, перекладача ╕ науковця ╤горя Павлюка, чия письменницька ╕ людська дружба з Мо Янем, задокументована у статтях, виступах, численних листах, – досить ун╕кальна в ╕стор╕╖ л╕тератури.
Уперше твори китайського письменника укра╖нською мовою були надрукован╕ саме на стор╕нках «Всесв╕ту». У сво╓му слов╕ до укра╖нських читач╕в Нобел╕вський лауреат зазначив: «Я знаю, що зараз ╓ багато болю в Укра╖н╕. ╤ мен╕ зда╓ться, що це в╕дпов╕дальн╕сть письменника допомагати людям розум╕ти, що нам непотр╕бн╕ пункти розходження, але потр╕бн╕ пункти розум╕ння без агрес╕╖».
На обкладинц╕ журналу, де було надруковано фрагмент роману Мо Яня «Жаба» у переклад╕ ╤горя Павлюка, вм╕щено так╕ слова китайського письменника: «З мо╖м серцем до Укра╖ни, яка повинна перемогти! Мо╓ серце з вами на ц╕й в╕йн╕!».
Самобутня культура Китаю нараз╕ ста╓ ближчою ╕ б╕льш зрозум╕лою з появою монограф╕╖ «Тенденц╕╖ китайсько╖ л╕тератури та творч╕сть Мо Яня», упорядкована ╤горем Павлюком за сприяння ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Т.Г. Шевченка Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни ╕ щойно видрукована одеським видавничим домом «Гельветика».
Уточню: це колективна монограф╕я укра╖нських науковц╕в, де представлено широкий спектр л╕тературознавчих проблем, що стосуються китайсько╖ л╕тератури, виразним представником яко╖ на сучасному етап╕ ╓ Нобел╕вський лавреат Мо Янь. У н╕й розглянуто як твори давньо╖ китайсько╖ л╕тератури, зокрема китайських поетес династ╕╖ Тан, так ╕ сучасних автор╕в, досл╕джено л╕тературн╕ теч╕╖ Китаю ново╖ доби.
Л╕тературна творч╕сть китайського автора опиня╓ться у фокус╕ уваги к╕лькох досл╕дник╕в, як╕ розглядають ╖╖ у ф╕лософсько-герменевтичних, теоретико-л╕тературознавчих ╕ компаратив╕стичних аспектах. Автори монограф╕╖ висв╕тлюють форми сучасно╖ науково╖ та художньо╖ рецепц╕╖ Мо Яня в Укра╖н╕, виявляючи риси генетично╖, контактолог╕чно╖ та типолог╕чно╖ спор╕дненост╕ ╕ творчо╖ вза╓мод╕╖ м╕ж письменниками (Мо Янь та ╤ван Франко, Мо Янь та ╤гор Павлюк тощо). У фокус╕ досл╕дницько╖ уваги опиняються романи «Червоний ╜аолян» та «Стражденн╕ перевт╕лення С╕мень Нао» Мо Яня, опов╕дання «Ген╕й», а також ╕нш╕ твори письменника.
До монограф╕╖ ув╕йшли досл╕дження сп╕вроб╕тник╕в ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Т. Г. Шевченка НАН Укра╖ни (М.М. Сулима, ╤.З. Павлюк, Д.╤. Дроздовський) та науковц╕в ╕з пров╕дних ун╕верситет╕в Укра╖ни (Ки╖вський нац╕ональний ун╕верситет ╕мен╕ Тараса Шевченка, Льв╕вський нац╕ональний ун╕верситет ╕мен╕ ╤вана Франка, Дн╕провський нац╕ональний ун╕верситет ╕мен╕ Олеся Гончара, В╕нницький державний педагог╕чний ун╕верситет ╕мен╕ Михайла Коцюбинського, Дрогобицький державний педагог╕чний ун╕верситет ╕мен╕ ╤вана Франкa, Прикарпатський нац╕ональний ун╕верситет ╕мен╕ Василя Стефаника, Нац╕ональний медичний ун╕верситет ╕мен╕ О.О. Богомольця, Ки╖вський нац╕ональний ун╕верситет культури ╕ мистецтв та ╕н.).
В╕зьму на себе см╕лив╕сть зауважити, що це суто наукове видання – не лише для кита╖ст╕в, досл╕дник╕в сучасного л╕тературного процесу, компаратив╕ст╕в ╕ теоретик╕в л╕тератури, викладач╕в ╕ студент╕в ф╕лолог╕чних спец╕альностей, як зазначено в анотац╕╖. Воно ц╕лком заслугову╓ б╕льш широко╖ читацько╖ аудитор╕╖, позаяк ╕нтерес до Китаю як одн╕╓╖ ╕з найб╕льших економ╕к св╕ту та найдревн╕шо╖ культури неухильно зроста╓. Це природньо. Як ╕ природньо те, що китайська л╕тература уже ма╓ двох Нобел╕вських лавреат╕в – Гао С╕нцзянь (2000 р╕к, який у 1997 роц╕ став громадянином Франц╕╖ ╕ прожива╓ у Париж╕) та «наш» Мо Янь (2012 р╕к). Прикро, що укра╖нська л╕тература дос╕ не ма╓ свого Нобел╕вського лавреата, хоча достойн╕ письменники були у вс╕ часи. Особливо зараз, коли Укра╖на виборю╓ свою незалежн╕сть у протистоянн╕ з рос╕йським агресором ╕ фактично грудьми прикрива╓ ╢вропу, Нобел╕вський ком╕тет м╕г би звернути св╕й погляд на Укра╖ну.
Ц╕каве та п╕знавальне для читача досл╕дження китайсько╖ л╕тератури взагал╕ та творчост╕ Мо Яня зокрема робить ╤гор Павлюк – в╕домий письменник, доктор наук ╕з соц╕альних комун╕кац╕й, пров╕дний науковий сп╕вроб╕тник ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Т.Г. Шевченка НАН Укра╖ни, професор кафедри укра╖нсько╖ преси Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка. У статт╕, яка склада╓ться ╕з двох частин (есе╖стично╖ та науково-академ╕чно╖), в╕н анал╕зу╓ авторську парадигму сприйняття давнього та сучасного Китаю через призму ╕стор╕╖ його культури, зокрема л╕тератури – одн╕╓╖ ╕з найдревн╕ших л╕тератур св╕ту, чия ╕стор╕я нал╕чу╓ б╕льше трьох тисяч рок╕в ╕ яку вивчають двома найпоширен╕шими способами: за жанровим под╕лом та за хронолог╕чними межами династ╕й. Презентовано також реальний досв╕д особистого восьмил╕тнього сп╕втворчого сп╕лкування автора (укра╖нського письменника та науковця ╤горя Павлюка) ╕з сучасним китайським письменником ? лавреатом Нобел╕всько╖ прем╕╖ Мо Янем, творч╕сть якого вивчають у програм╕ заруб╕жно╖ л╕тератури в укра╖нських школах, через багатотомний еп╕столяр╕й, чинн╕ фактолог╕чн╕, б╕бл╕ограф╕чн╕ позиц╕╖, серед яких передмови Мо Яня до книг в╕рш╕в ╤горя Павлюка англ╕йською мовою, як╕ видан╕ в Англ╕╖ та Сполучених Штатах Америки, реценз╕╖ укра╖нського поета на книги китайського колеги, переклади його окремих текст╕в укра╖нською мовою та публ╕кац╕я ╖х в укра╖нських л╕тературно-мистецьких часописах, сп╕ворган╕зац╕я м╕жнародних л╕тературно-мистецьких акц╕й, на кшталт прес-конференц╕╖ в УН╤АН, ╕нформац╕йним приводом для яко╖ був вих╕д у Польщ╕ поетично╖ зб╕рки ╤горя Павлюка польською мовою «Meskie wrozby», де було оголошено оф╕ц╕йного листа Мо Яня з╕ словами п╕дтримки укра╖нського поета ╕ пор╕вняння його поетично╖ творчост╕ ╕з творч╕стю Шеймаса Г╕н╕; «Н╕чн╕ читання» у Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ письменник╕в Укра╖ни, переклад ╕ публ╕кац╕я в╕рш╕в та прози ╤горя Павлюка у китайських л╕тературно-мистецьких журналах тощо. В академ╕чн╕й частин╕ цього досл╕дження мова йде про маг╕чно-натурал╕стичну, з елементами гумору та сатири творч╕сть Мо Яня, яку л╕тературознавц╕ маркують як «л╕тературу пошук╕в кор╕ння», «галюциногенний реал╕зм», зокрема про знаковий, в╕домий у св╕т╕ роман Мо Яня «Червоний ╜аолян: ╕стор╕я одного роду», в сюжетн╕й основ╕ якого охудожнена ╕стор╕я роду л╕ричного героя, кор╕ння ╕ цв╕т якого – у п╕вн╕чно-сх╕дному китайському селищ╕, а д╕я в╕дбува╓ться у пер╕од антияпонсько╖ в╕йни, що почалася у к╕нц╕ 1939-го, ╕ яке весною 1940 року перетворилося у «холодне ╕ голодне пустирище з людьми-тарганами».
До видано╖ нещодавно у престижному видавництв╕ США «Dorrance Publishing Co.» книги в╕рш╕в Павлюка англ╕йською мовою «Arthania» Мо Янь написав розлогу передмову п╕д назвою «Л╕тература ╤горя Павлюка не просто для розваги», де, зокрема, пише: «╤гор – н╕би мо╓ укра╖нське обличчя. Нема╓ жодного протир╕ччя з мо╓ю пол╕тичною думкою, коли я жорстоко критикую парт╕йних чиновник╕в у сво╖х книгах. Я неодноразово п╕дкреслював, що я пишу в╕д ╕мен╕ народу, а не в╕д парт╕╖. Я ненавиджу корумпованих чиновник╕в. ╤гор також пише в╕д ╕мен╕ народу сво╓╖ кра╖ни. ╤ я дуже пишаюся ним. В╕н не поважа╓ оф╕ц╕йних церемон╕й ╕ президентських обряд╕в, в╕н в╕льний в╕д вол╕ свого президента ╕ в╕н ╓ потужним поетом. Хот╕лося б, щоби ╤гор був частково китайцем або просто мав китайське серце».
До реч╕, цими днями ╤гор Павлюк за книгу «Arthania» став лавреатом ново╖ гранд╕озно╖ «Швейцарсько╖ л╕тературно╖ прем╕╖ 2021», створено╖  «для об’╓днання людей з усього св╕ту, обм╕ну емоц╕ями та вдосконалення мовно╖ культури». Церемон╕я вручення ╖╖ в╕дбудеться у вересн╕ цього року.
Колективна монограф╕я, у як╕й в╕дом╕ укра╖нськ╕ л╕тературознавц╕ осмислюють феномен видатного китайського письменника через з╕ставлення його творчост╕ з художн╕м доробком укра╖нських л╕тератор╕в, – явище на сьогодн╕ р╕дк╕сне та ун╕кальне. ╤ йдеться у н╕й не лише про Мо Яня у р╕зних наукових вар╕ац╕ях, а загалом – про дом╕нуюч╕ тенденц╕╖ у сучасн╕й китайськ╕й л╕тератур╕, про трансформац╕ю давн╕х традиц╕й, про самобутн╕сть не лише прози, а й поез╕╖. ╤накше кажучи, монограф╕я ма╓ не вузький проф╕ль, а пода╓ панорамне бачення китайсько╖ л╕тератури, яка у сво╖х творчих пошуках ╕нод╕ нагаду╓ под╕бн╕ пошуки у л╕тератур╕ укра╖нськ╕й, тому цей актуал╕зований матер╕ал не т╕льки про китайське, а й про укра╖нське письменство.
Показовою у цьому аспект╕ ╓, наприклад, стаття доктора ф╕лолог╕чних наук, професора Петра Б╕лоуса ╕з Житомира, котрий зважився поставити поряд два романи «Червоний гаолян: ╕стор╕я одного роду» Мо Яня та «Мезозой» ╤горя Павлюка. Автор вда╓ться не до традиц╕йного в нас пор╕вняльного анал╕зу, а наголошу╓ на з╕ставно-типолог╕чн╕й ╕нтерпретац╕╖ обох твор╕в, вид╕ляючи т╕ ╕дейно-художн╕ дом╕нанти, як╕ загалом притаманн╕ роману як еп╕чному жанру. Тож у поле зору досл╕дника потрапля╓ з╕ставлення ╕сторичного тла розпов╕д╕, наративн╕ стратег╕╖ обох письменник╕в, композиц╕йн╕ прийоми, хронотоп, символ╕ка, а понад усе – актуальн╕сть заявлено╖ теми, проблематика, пов’язана ╕з долями людей, ╖хн╕ми прагненнями, ╖хн╕ми перемогами ╕ трагед╕ями. А це властиво не лише для китайсько╖ людини а й укра╖нсько╖, бо в обох розпов╕дях ╓ ключове – прагнення свободи,  ╕ндив╕дуально╖ ╕ соц╕ально╖. У п╕дсумку виходить, що ╕ китайський, ╕ укра╖нський письменники ведуть мову (незалежно один в╕д одного) про ц╕нност╕ загальнолюдськ╕, ╕ це ╖х об’╓дну╓, да╓ п╕дстави говорити про схоже творче прагнення, яке кожен з них реал╕зу╓ по-сво╓му.
На приклад╕ роману Мо Яня «Червоний ╜аолян» в╕дстежу╓ться особлив╕сть творчого методу письменника – звернення до ╕стор╕╖ для пробудження нац╕онально╖ пам’ят╕. На цьому зосереджу╓ свою увагу викладачка-методистка ф╕лолог╕чних дисципл╕н педагог╕чного фахового коледжу КЗВО «Хортицька нац╕ональна навчально-реаб╕л╕тац╕йна академ╕я Запор╕зько╖ обласно╖ ради» Ольга Гужва. Вона розкрива╓ образ червоного гаоляну, який у роман╕ ма╓ символ╕чне значення. ╫аолян – це злакова культура, яку вирощують на п╕вн╕чному сход╕ Китаю, де здеб╕льшого сувор╕ кл╕матичн╕ умови. Ця рослина використовувалася як продукт харчування, з нього робили гор╕лку, плели вироби; тому ╜аолян мав вважливе значення у житт╕ селянства того часу. Не випадково Мо Янь яскраво ╕ метафорично змальову╓ ╜аолян, нада╓ йому то людськ╕ якост╕, то пор╕вню╓ з кривавим морем: «Ус╕ односельц╕ мого батька, як╕ мешкали на цьому клаптику земл╕, харчувалися ╜аоляном, тож щороку вис╕вали його у велик╕й к╕лькост╕. Глибоко╖ осен╕, на 8-му м╕сяц╕, безмежн╕ ╜аолянов╕ поля червон╕ли, перетворюючись неначе на неосяжне море кров╕, ╜аолян то щ╕льною ст╕ною блищав на сонц╕, то схиляв сво╖ стебла. М╕ж стеблами ╜аоляну сновигали купками люди з обличчями бл╕до-червоного кольору, ╕ десятки рок╕в для них минали, мов один день».
У монограф╕╖ досл╕джено роль синтезу прийом╕в в опов╕дн╕й матриц╕ та творенн╕ художнього св╕ту Мо Янем (стаття Антон╕ни Царук, кандидата ф╕лолог╕╖, старшого викладача кафедри ╕стор╕╖, археолог╕╖, ╕нформац╕йно╖ та арх╕вно╖ справи Центральноукра╖нського нац╕онального техн╕чного ун╕верситету). ╥╖ висновок про дом╕нантну рису художнього св╕ту Мо Яня –
сугерований образ морально╖ чистоти на тл╕ жорстоко╖ боротьби далеко не ╕деальних персонаж╕в.
У визначенн╕ Нобел╕вського ком╕тету зазначено, що Мо Янь здобув Нобел╕вську прем╕ю з л╕тератури за «галюциногенний реал╕зм, що по╓дну╓ться з народними казками, ╕стор╕╓ю та сучасн╕стю». Метафоричне формулювання, до якого вдався Нобел╕вський ком╕тет, спонукало кандидата ф╕лолог╕чних наук, наукового сп╕вроб╕тник в╕дд╕лу заруб╕жних ╕ слов’янських л╕тератур ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Т. Г. Шевченка НАН Укра╖ни Дмитра Дроздовського до розгляду прози Мо Яня в аспект╕ виявлення поетолог╕чних рис «галюциногенного реал╕зму». У сво╖й статт╕, вм╕щен╕й у монограф╕╖, в╕н робить висновок, що опов╕дач у роман╕ «Червоний ╜аолян» з╕ставля╓ конкретне ╕з загальним, розкриваючи ╕сторичну динам╕ку цив╕л╕зац╕йних зм╕н як парабол╕чний процес, якому властив╕ детерм╕н╕зм, цикл╕чн╕сть, повторюван╕сть певних ситуац╕й тощо. У такий спос╕б письменник досяга╓ максимально╖ в╕зуал╕зац╕╖ опов╕д╕ та створю╓ сюжетну напругу.
Екзистенц╕йн╕ пошуки л╕тературного д╕алогу «Мо Янь – ╤ван Франко» робить доктор ф╕лолог╕чних наук, професор Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка Андр╕й Печарський. Свою статтю в╕н присвятив компаратив╕стичним досл╕дженням «галюцинаторного реал╕зму» Мо Яня та «наукового й ╕деального реал╕зму» ╤вана Франка. На фактичному художньому матер╕ал╕ розглянуто естетично-ф╕лософськ╕ аспекти видатного укра╖нського ╕ китайського письменник╕в, у сюжетотворчих мотивах яких головним геро╓м часто виступа╓ homo viator (людина-мандр╕вник). Таким чином р╕знор╕дн╕ етнокультурн╕ парадигми митц╕в Заходу ╕ Сходу зливаються в осмислене ╕ прикметне ц╕ле, долаючи меж╕ ментального хронотопу. ╤ хоча екзистенц╕йн╕ пошуки л╕тературного д╕алогу Мо Яня й ╤вана Франка розд╕ля╓ майже стол╕ття р╕зних етнокультур ╕ в╕роспов╕дань, проте зближу╓ ╕дея п╕знання ╕стини, любов╕, добра, «косм╕чного порядку» ╕ «подолання хаосу», що спричинило до появи багатьох сп╕льних лейтмотив╕в у творчост╕ китайського ╕ укра╖нського митц╕в.
У статт╕ Петра ╤ванишина, доктора ф╕лолог╕чних наук, професора, зав╕дувача кафедри укра╖нсько╖ л╕тератури та теор╕╖ л╕тератури Дрогобицького державного педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франкa, зроблено спробу герменевтичного тлумачення ф╕лософського опов╕дання Мо Яня «Ген╕й». Окреслено парадигму трактувань поняття «ген╕й» у зах╕дн╕й традиц╕╖ передус╕м на приклад╕ поняття «великий письменник» як сутн╕сно ╕ глибинно нац╕онально╖ творчо╖ особистост╕.
Авторам ╕нших статей монограф╕╖, вочевидь, важко було оминути увагою Нобел╕вського лавреата, проте ч╕льне м╕сце у ╖хн╕х досл╕дженнях ма╓ також творч╕сть ╕нших л╕тератор╕в як минулого, так ╕ нашого часу. Скаж╕мо, кандидат ф╕лолог╕чних наук, доцент кафедри пор╕вняльно╖ ф╕лолог╕╖ сх╕дних та англомовних кра╖н Дн╕провського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Олеся Гончара Ганна Дащенко розгляда╓ особливост╕ життя та творчост╕ «Чотирьох великих поетес династ╕╖ Тан в жанр╕ ши», «дорогоц╕нних поетичних перлин» – Л╕ ╢ (732?–784), Сюе Тао (768–832), Лю Цайчунь (IX ст.) та Юй Сюаньцз╕ (844–871). Вс╕ наведен╕ ши «золото╖ доби китайсько╖ класично╖ поез╕╖» вперше перекладено укра╖нською мовою.
Танське красне письменство належить часов╕, коли художня словесн╕сть виконувала роль ф╕лософсько╖ та л╕тературознавчо╖ думки, ставши ареалом нових в╕дкритт╕в у п╕знанн╕ св╕ту, художньому його осво╓нн╕, у розум╕нн╕ ц╕нност╕ людини, що була джерелом розвитку л╕тературно╖ естетики в сунськ╕й держав╕ (960–1279). Л╕тературн╕ ╕ поетолог╕чн╕ акценти ц╕╓╖ епохи означено у статт╕ доктора ф╕лолог╕чних наук, професора Прикарпатського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Василя Стефаника  Натал╕╖ Мафтин та кандидата ф╕лолог╕чних наук, заслуженого прац╕вника осв╕ти Олега Пилип’юка. Цей пер╕од розвитку китайського мистецтва позначений тенденц╕ями до демократизац╕╖ творчост╕, популяризац╕╓ю нормативно╖ осв╕ченост╕, що виразно позначилося ╕ на мистецтв╕ слова. Адже нав╕ть аби пос╕сти посаду чиновника, закон вимагав в╕д претендента здати ╕спит на волод╕ння мистецтвом написання в╕рш╕в (водночас – мистецтвом кал╕граф╕╖). Ц╕ тенденц╕╖ поглиблюються в епоху Сун, коли було в╕днайдене книгодрукування.
Досить ц╕кавим ╓ пор╕вняльне досл╕дження творчост╕ ╤горя Павлюка та в╕домого китайського письменника, публ╕циста, ф╕лолога-досл╕дника Лю Шахе, котрий належить до пер╕оду розвитку нов╕тньо╖ китайсько╖ л╕тератури (починаючи в╕д 1949 року).  У статт╕ кандидат╕в ф╕лолог╕чних наук, старших викладач╕в кафедри укра╖нсько╖ л╕тератури В╕нницького державного педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ Михайла Коцюбинського ╤рини Зелененько╖ та В╕ктора Крупки ця парадигма сприйма╓ться сенсац╕йно, це те, на що ран╕ше не звертали увагу, так звана ц╕лина, що неодм╕нно веде до широкого дискурсу.
Обо╓ автор╕в свого часу чинили певний спротив тотал╕тарн╕й влад╕, замолоду зазнали пересл╕дувань, проте стали ваговитими постатями в л╕тератур╕ р╕дних кра╖н, знаними за кордоном завдяки ╜рунтовн╕й осв╕т╕, ╓мкому досв╕ду, науков╕й практиц╕ у по╓днанн╕ з художньою. Екзистенц╕йний досв╕д як протест, символ╕зац╕я буття, внутр╕шня ╕дейн╕сть дозволили ун╕ф╕кувати особливост╕ ╖хнього письма, що справд╕ ц╕каво досл╕джувати, п╕знавати конфуц╕анство, етноф╕лософ╕ю, заглиблюватися у притчев╕сть, байков╕сть, верл╕бри.
Укра╖нському читачу, певно, китайська еп╕ка може видатися екзотичною, нев╕дпов╕дною еп╕чним канонам, надто сучасна. З цього приводу розм╕ркову╓ доктор ф╕лолог╕чних наук, професор Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Тараса Шевченка, лавреат Шевченк╕всько╖ прем╕╖ Юр╕й Ковал╕в у статт╕ «Житт╓в╕ в╕з╕╖ мало╖ прози ╥цз╕нь Ван (JoAnna) в аспект╕ фем╕нного письма». ╥цз╕нь Ван – прихильниця прози, сповнено╖ ╕нтриг, неспод╕ваних поворот╕в, заплутаних сюжетних л╕н╕й, пасток, у як╕ потрапляють персонаж╕, не маючи повно╖ ╕нформац╕╖ про под╕╖, що перет╕кають довкола них та ╖х учасник╕в, що мимовол╕ охоплюють вс╕х у композиц╕йний коловорот з неспод╕ваним ф╕налом, котрий, виявля╓ться, був вже наперед задуманий, але прихований в╕д читача.
Додають ваги монограф╕╖ ╕ статт╕ ╕нших в╕домих вчених, зокрема доктора ф╕лолог╕чних наук, професора, академ╕ка Нац╕онально╖ академ╕╖ наук Укра╖ни, заступника директора ╤нституту л╕тератури ╕мен╕ Т.Г. Шевченка НАН Укра╖ни Миколи Сулими, у як╕й йдеться про мандри ╢гора Тимк╕вського (Тимковського; 1790–1875) до Китаю. Доктор ф╕лолог╕чних наук, професор катедри журнал╕стики Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету культури ╕ мистецтв Микола Тимошик написав св╕й розд╕л на основ╕ результат╕в наукового стажування автора у китайськ╕й пров╕нц╕╖ Цзянсу в час п╕дготовки сп╕льного китайсько-укра╖нського видання – навчального пос╕бника «Вчимося говорити китайською». Його зд╕йснили видавництво при Ки╖вському ун╕верситет╕ та Народне видавництво Пров╕нц╕╖ Цзянсу. П╕д час стажування автор мав неодноразов╕ зустр╕ч╕ у м╕ст╕ Нанк╕н ╕з китайським перекладачем «Кобзаря» Тараса Шевченка професором Китайського ╕нституту заруб╕жно╖ л╕тератури Ге Баоцюанем, брав участь ╕ виступив на перш╕й презентац╕╖ цього «Кобзаря» в Нанк╕нському ун╕верситет╕.
Огляд розвитку китайсько╖ л╕тератури друго╖ половини 70-х – середини 80-х рок╕в, коли п╕сля завершення Культурно╖ революц╕╖ була видана друком рекордна к╕льк╕сть художн╕х твор╕в, зробили Валентина Мойсе╓нко, академ╕к НАН Вищо╖ осв╕ти Укра╖ни, в╕це-президент в╕дд╕лення природничих фахових наук НАВО Укра╖ни, доктор медичних наук, професор Нац╕онального медичного ун╕верситету ╕мен╕ О.О. Богомольця, ╤нна Тарченко, кандидат медичних наук, л╕кар-терапевт вищо╖ категор╕╖, викладач цього ж ун╕верситету, та журнал╕стка Наталя Тарченко. Наводяться приклади знакових твор╕в, як╕ дали назви новим л╕тературним теч╕ям. Да╓ться коротка характеристика та зм╕ст опов╕дання письменника Лу С╕ньхуа «Шрами», що започаткував напрямок «Л╕тература шрам╕в». Характеризу╓ться також теч╕я «Л╕тература дум про минуле». Опису╓ться знаковий документальний тв╕р Фен Цзицая «Десять рок╕в в сотнях долей», виданий у 1987 роц╕. Окремо визначаються прийоми автора, якими в╕н спонука╓ читач╕в замислитися з приводу того, чи може повторитися трагед╕я минулого.
Зда╓ться, художн╕ м╕ркування та тлумачення ц╕лого ряду китайських письменник╕в р╕зних епох ╕ стил╕в, зокрема Мо Яня, актуал╕зуючи класичну конфуц╕анську традиц╕ю, мають сенс не лише для нов╕тнього китайського сусп╕льства й л╕тератури, а й допомагають кожному читачев╕ у наш н╕г╕л╕стичний ╕ цин╕чний час осягнути вагом╕ аспекти жень – людяност╕. Саме тому, вдумливо читаючи твори китайських автор╕в, ми передус╕м краще п╕зна╓мо Китай ╕ китайц╕в, але водночас, ╕нколи неспод╕вано для себе, – Укра╖ну й укра╖нц╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 16.07.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23417

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков