КОСТЯНТИН АРЦЕУЛОВ – В╤ДВАЖНИЙ ЛЬОТЧИК ╤ ТАЛАНОВИТИЙ ╤ЛЮСТРАТОР
29 травня 2021 року в╕дзначалося 130 рок╕в в╕домому льотчику та художнику Костянтину Арцеулову. Його б╕ограф╕я довгий час складалася з набору штамп╕в ╕ вигадок радянсько╖ пропаганди та й, скор╕ще за все, самого Костянтина Костянтиновича. Лише у наш час, завдяки робот╕ в арх╕вах ентуз╕аст╕в ╕стор╕╖ ав╕ац╕╖, з’явилися документальн╕ в╕домост╕ про складний життевий шлях видатного льотчика ╕ художника. Народився хлопчик у Ялт╕, в Криму. Його батько, Арцеулов Костянтин Миколайович (1847 – 1919), був старшим кораблебуд╕вником у Севастопольському адм╕ралтейств╕, мав звання генерал–майора. Мати Арцеулова, Жанна ╤ван╕вна, була молодшою дочкою в╕домого художника-мариниста ╤.К. Айвазовського. Костянтин Арцеулов дитинство пров╕в у будинку д╕да ╤.К. Айвазовського у Феодос╕╖ та на приморськ╕й дач╕ Айвазовського в сел╕ Отуз (тепер Щебет╕вка) ╕ виявив неабияку схильн╕сть до живопису. Середню осв╕ту в╕н отримав у Севастопольському реальному училищ╕. З 1905 по 1908 р╕к в╕н побудував три планери, на яких зд╕йснював нетривал╕ польоти. У 1905 роц╕ Арцеулов за бажанням батька поступив гардемарином у Морський корпус, нав╕ть був у плаванн╕, але за станом здоров’я його в╕драхували у 1908 роц╕. П╕д час навчання в Морському корпус╕ в╕дв╕дував укоки малярства у лейтенанта П. Павл╕нова. П╕сля невдало╖ спроби поступити у Академ╕ю мистецтв у Петербурз╕ 1908-1909 в╕н навчався у студ╕ях в╕домих художник╕в К.Ф. Юона, Л.С. Бакста та М.В. Добужинського. У ц╕ роки Костянтин Арцеулов влаштувався на ав╕ац╕йний завод Щетин╕на у Санкт-Петербурз╕, де працював слюсарем-складальником на обтяжц╕ крил л╕така «Блер╕о-╤╤». У 1910 роц╕ поступив у платну ав╕ац╕йну школу «Гамаюн», орган╕зовану першою рос╕йською льотчицею Л.В. Звер╓вою. На аеродром╕ у Гатчин╕ 12 серпня 1910 року в╕н зд╕йснив св╕й перш╕й самост╕йний пол╕т. 7 вересня 1911 року Арцеулов зак╕нчив ав╕ашколу ╕ отримав диплом п╕лота № 45. У 1912 роц╕ на прохання матер╕ Костянтин Арцеулов повернувся у Крим, де став працювати п╕лотом-╕нструктором у Севастопольському аероклуб╕. У тому ж роц╕ в╕н зробив сер╕ю ╕люстрац╕й до двох книг свого в╕домого сус╕да по Отузах, генерал-майора та професора археолог╕╖ Н.О. Маркса «Легенди Криму». Сво╖ми ╕люстрац╕ями в╕н показав себе не т╕льки чудовим художником-╕люстратором, а й тонким знавцем кримсько╖ природи, побуту ╕ звича╖в народ╕в, що населяють п╕востр╕в.З того й почалася його робота художника - книжкового ╕люстратора, в як╕й в╕н досяг високо╖ майстерност╕ ╕ яка стала основною справою останн╕х десятил╕ть його життя. Трет╕й випуск «Легенд Криму», над яким художник вже почав працювати, у св╕т не вийшов - завадила що почалася Перша св╕това в╕йна. З 30 вересня 1912 року Арцеулов служив у арм╕╖ для проходження в╕йськового цензу у Кримському к╕нному полку добровольцем 1-го розряду. У в╕льний в╕д служби час конструював планер «А-4», але в╕н залишився недобудованим. Через р╕к в╕н був зв╕льнений з присво╓нням оф╕церського звання прапорщика, ╕ до 1914 року продовжував працювати ╕нструктором у Севастопольському аероклуб╕. З початком Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Костянтин Арцеулов – командир взводу 12 Б╕лгородського уланського полку. За в╕с╕м м╕сяц╕в перебування у в╕йську заслужив три нагороди. П╕сля отриманного поранення, перебуваючи у госп╕тал╕, Арцеулов звернувся з клопотанням про переведення у ав╕ац╕ю, мотивуючи це наявн╕стю диплому п╕лота-ав╕атора. П╕сля навчання у Севастопольськ╕й школ╕ ав╕ац╕╖, 4 липня отримав квал╕ф╕кац╕ю в╕йськового льотчика ╕ 13 липня в╕дбувна фронт. На фронт╕ в╕н л╕тав на розв╕дувальному л╕таку «Фарман», на якому за арх╕вними даними ╕ зд╕йснив 21 пол╕т на розв╕дку та коригування артилер╕йського вогню. П╕д час одного з польт╕в збив н╕мецький розв╕дувальний л╕так «Альбатрос-С ╤╤╤». Льотчик був полонений, а л╕так в╕дремонтований. На «Альбатрос╕» К. Арцеулов зд╕йснював розв╕дувальн╕ польоти. П╕лот власноручно встановив на трофейний л╕так котушковий аерофотоапарат конструкц╕╖ Потте, який дозволяв зробити до 50 фотограф╕й. 12 липня прапорщик Арцеулов переведений до Луцька, у 8 ав╕ац╕йний заг╕н винищувач╕в. На початку липня до 8-го винищувального загону був прикомандирований лейтенант французько╖ служби Едуард Пульпе, який мав досв╕д пов╕тряних бо╖в у Франц╕╖. Пульпе зд╕йснив к╕лька польот╕в, але загинув 20 липня у пов╕тряному бою з трьома «Альбатросами С-╤╤╤». Таким чином, прапорщик Арцеулов опинився у виключно складних умовах, до 11 серпня з усього загону в╕н л╕тав один. До к╕нця липня було зд╕йснено 7 польот╕в. У серпн╕ Арцеулов зд╕йснив 10 бойових вильот╕в з метою охорони Луцька, пересл╕дування супротивника ╕ «конвоювання розв╕дувальних апарат╕в». У цьому м╕сяц╕ в╕н трич╕ стикався з супротивником у пов╕тр╕. Всього у 8-му винищувальному ав╕азагон╕ Костянтин Арцеулов зд╕йснив 17 бойових польот╕в. Розтиражован╕ радянською пропагандою легенди про проведення Арцеуловим 200-240 польот╕в у 18 корпусному ав╕азагон╕ та збиття ним 18 ворож╕х л╕так╕в не ╓ в╕рними. Зг╕дно з в╕домостям польот╕в, як╕ велися у рос╕йськ╕й арм╕╕ як службова зв╕тна докуметац╕я, на п╕дстав╕ яко╖ зд╕йснювалися нагороджння та надання в╕йськових звань, Арцеулов, перебуваючи на фронт╕, пров╕в 21 розв╕дку у 18 корпусному ав╕азагон╕ та 17 вильот╕в у 8-му винищувальному загон╕. Т╕льки 11 серпня у 8-му винищувальному загон╕ почав л╕тати другий п╕лот – А. Шарапов, який вже отримав звання прапорщика. П╕д час чергового бомбардування Луцького аеродрому л╕так Арцеулова був пошкоджений. Прапорщик А. Шарапов вилет╕в 24 серпня п╕д час бомбардування Луцька на «Ньюпор╕-11». В╕н в╕в б╕й протягом 35 хвилин ╕ «при напад╕ на ворожий л╕так б╕ля Луцька вбитий кулеметним вогнем». Куля попала у Георг╕╓вський хрест, який деформувався ╕ в╕йшов у серце. Оск╕льки Арцеулов б╕льш 20 дн╕в вил╕тав один, командування прийняло загиблого п╕лота, який мав под╕бну статуру ╕ аналог╕чну в╕йскову форму, за Арцеулова. У прес╕ з’явилися багаточисельн╕ пов╕домлення про загибель льотчика. У с╕м’╖ Арцеулових ще у 80-т╕ роки минулого стор╕ччя збер╕галася дощечка з надписом: «24/VIII.1916. Прапорщик Арцеулов». В Луцьку на честь ц╕╓╖ под╕╖ в 2016 роц╕ названо ╕менем аса-героя вулицю та установлено мемор╕альну дошку на ст╕н╕ будинку №1. Сам п╕лот розпов╕дав про цю под╕ю так: «Був у мене п╕дшефний льотчик. У той самий день я вир╕шив вперше дов╕рити йому чергування – ми охороняли штаб у Луцьку. В╕н прямо-таки помчався на радощах, а я, скориставшись тим, що виявилася зам╕на, л╕г спати. Прокинувся як в╕д землетрусу. Н╕мц╕ бомблять аеродром. А м╕й п╕дшефний (прапорщик Шарапов) у пов╕тр╕, ╕ ус╕ впевнен╕, що це я. До цього дня л╕тав т╕льки я один...В╕н був збитий на висот╕. В╕д л╕така майже н╕чого не лишилося. Коли нарешт╕, добрався до м╕сця загибел╕, там вже стояла ця сама дощечка...» Б╕льш того, у той же день Костянтин Арцеулов зайшов у церкву ╕ опинився на власному в╕дсп╕вуванн╕! Через к╕лька дн╕в, п╕сля ще одного бойового польоту, 30 серпня 1916 року Арцеулов вибув у Крим, у в╕дд╕лення Севастопольсько╖ ав╕ац╕йно╖ школи. В╕н згадував: «Друз╕ ж на диво швидко зм╕нили скорботу на жартування: «Тоб╕, Костя, як «уб╕╓нному во╖ну», у купейному вагон╕ ╖хати не можна. Т╕льки в окремому товарному». П╕сля в╕дпустки, 24 вересня Костянтин Арцеулов приступив до виконання обов’язк╕в навчального оф╕цера класу винищувач╕в у в╕дд╕ленн╕ школи на аеродром╕ б╕ля р╕чки Бельбек. Згодом в╕н став кер╕вником в╕дд╕лення винищувач╕в. 24 вересня 1916 року на л╕таку «Ньюпор-21» Арцеулов св╕домо ув╕йшов у «штопор» п╕сля звалювання на крило, виконав три витки ╕ перейшов у круте п╕к╕рування. У цьому ж польот╕ в╕н зробив ще один «штопор» у п’ять витк╕в. Через к╕лька дн╕в вже ус╕ ╕нструктори школи, вивчивши досв╕д Арцеулова, навмисно вводили та виводили л╕таки з «штопора». У жовтн╕ «штопор» був введений у програму навчання винищувального в╕дд╕лення школи. З того часу виконанню «штопора» почали навчати як звичайн╕й ф╕гур╕ п╕лотажу ╕ багато житт╕в льотчик╕в було врятовано. З 24 серпня 1917 року Арцеулов отримав звання «корнет з╕ старшинством». За бойов╕ д╕╖ у ход╕ Першо╖ Св╕тово╖ в╕йни корнет був нагороджений орденом Св. Анни 4-го ступеня «За хоробр╕сть», Св. Стан╕слава 3-го ступеня з мечами ╕ бантами ╕ Св. Володимира 4 ступеня з мечами ╕ бантами. 15 березня 1918 року п╕лота виключили з╕ списк╕в школи. В╕н вибув у розпорядження Феодос╕йського пов╕тового в╕йськового начальника. Мешкав у ма╓тку батьк╕в у Отузах.1 с╕чня 1919 року в╕н був призваний у Добровольчу арм╕ю ╕ призначений на посаду ╕нструктора у В╕йськову ав╕ашколу. 11 кв╕тня евакуйовався у склад╕ школи з Севастополя на Кубань, у станицю Усть-Лабинську. З 19 по 28 кв╕тня у склад╕ Оф╕церсько╖ ав╕ац╕йно╖ роти воював на Маничським фронт╕ проти Червоно╖ арм╕╖. 1 травня 1919 року призначений льотчиком у 6 ав╕азаг╕н Добровольчо╖ арм╕╖, у склад╕ якого брав участь у поход╕ на Москву. За час служби у 6-му ав╕азагон╕ зд╕йснив 15 польот╕в. 10 жовтня 1919 року був призначений ╕нструктором В╕йськово-ав╕ац╕йно╖ школи, яка повернулася у Крим, ╕ вибув з загону. Наприк╕нц╕ 1919 року в севастопольському госп╕тал╕ помира╓ батько. У с╕чн╕ 1920 року з ╕нструктор╕в ╕ учбових л╕так╕в ав╕ашколи був сформований так званий «шк╕льний ав╕азаг╕н з Кач╕». З березня 1920 року у школ╕ ╕снували чотири учбов╕ групи, одну з яких очолював корнет Арцеулов. У листопад╕ 1920 року п╕д час евакуац╕╖ Рос╕йсько╖ арм╕╖ генерала П.М. Врангеля, К. Арцеулов залишився у Криму. Останн╕й кер╕вник школи полковник Г.Л. Шеремет╕вський написав йому «охоронну грамоту», яку адресував «першому на територ╕╖ школи «червоному командиру», дов╕ряючи йому захист вказаного оф╕цера з огляду ╖х добров╕льно╖ в╕дмови в╕д подальшо╖ боротьби ╕ втеч╕». В 1920 роц╕ ви╖хали в ем╕грац╕ю р╕дний брат Микола та двоюр╕дн╕ брати й сестри. Костянтин вимушений був забути про сво╖х р╕дних та припинити з ними будь-як╕ контакти заради власно╖ безпеки. В 1922 роц╕ у Феодос╕╖ помира╓ мати. Майже все майно ╕ ма╓ток нац╕онал╕зовано. Костянин залишився один. У грудн╕ 1920 року К. Арцеулов отримав призначення у 1-шу Московську вищу школу «красново╓нльот╕в», спочатку льотчиком-╕нструктором, а з середини 1921 року – начальником льотно╖ частини. Таке швидке просування пояснювалося просто: в ав╕ац╕йному середовищ╕ ╕м’я його було широко в╕домо ╕ в╕н мав беззаперечний авторитет. За пер╕од шк╕льно╖ прац╕ Арцеулов п╕дготував б╕льш 200 п╕лот╕в, також працював як випробувач нових конструкц╕й л╕так╕в. 3 серпня 1923 року при першому випробуванн╕ винищувача М.М. Пол╕карпова "И-400", внасл╕док катастрофи К.Арцеулов отримав тяжк╕ травми, але не минуло року, як п╕лот п╕дняв у пов╕тря новий вар╕ант цього л╕така. На початку 20-х рок╕в, разом з сво╖м другом, поетом та художником Максим╕л╕аном Волошиним, п╕дн╕маючись на гору поблизу Коктебеля у Криму, виявив висх╕дн╕ пов╕трян╕ потоки над горою Узун-Сирт. З 1922 року Арцеулов почав будувати планер «А-5». На Перших Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебел╕ вл╕тку 1923 року цей планер л╕тав краще ╕нших, на ньому було зд╕йснено 11 польот╕в загальною тривал╕стю 1 год. 52 хв., за що було присуджено 7 приз╕в. Сам К. Арцеулов отримав спец╕альний приз «За красу ╕ продуман╕сть польоту» ╕ посв╕дчення п╕лота-планериста за № 1. У 1923 роц╕ Костянтин Арцеулов був науковим кер╕вником проекту планера, який в Одес╕ представляв старшокласник Одесько╖ буд╕вельно-профес╕йно╖ школи Серг╕й Корольов. В╕дтод╕ м╕ж майбутн╕м ракетним конструктором С.П. Корольовим та п╕лотом ╕ художником К.К. Арцеуловим установилися т╕сн╕ та дружн╕ стосунки, як╕ тривали до ╖х останнього подиху. В Одес╕ народився його старший брат Микола. Тут жили його т╕тки – старш╕ сестри матер╕. Т╕тка Олена вийшла зам╕ж за л╕каря Пелоп╕да Латр╕. ╥х син Михайло зак╕нчив художню Академ╕ю, теж був в╕домим художником ╕ в 1920 роц╕ ви╖хав на ем╕грац╕ю. Другий син Олександр, якого з дозволу царя усиновив ╤ван Костянтинович Айвазовський, був в╕йськовим, воював у б╕л╕й арм╕╖ й також ем╕грував у 1920 роц╕. Друга т╕тка Мар╕я вийшла зам╕ж за д╕йсного статського радника В╕льгельма Ганзена. ╥х син Олекс╕й зак╕нчив юридичний факультет Новорос╕йського ун╕верситету в Одес╕, але зак╕нчив художню Академ╕ю в Берл╕н╕ та ще й в Дрезден╕. П╕сля повернення в Рос╕ю став профес╕йним художником в Морському м╕н╕стерств╕. Також в 1920 роц╕ подався в ем╕грац╕ю. З 1927 по 1933 р╕к в╕н щор╕чно вил╕тав у далек╕ експедиц╕╖. У 1927-1928 роках Арцеулов проводив аерофотозйомки Внутр╕шнього Тянь-Шаню, а згодом Передуралля, Зах╕дного Сиб╕ру, Удмурт╕╖, Кургансько╖ та Омсько╖ областей. Пот╕м в╕н в╕в зйомки у районах прокладання майбутньо╖ зал╕зниц╕ Турксиб у Вахшск╕й долин╕, зд╕йснював льодову розв╕дку п╕вн╕чно╖ частини Азовського моря. 17 березня 1933 року цив╕льний пов╕тряний флот святкував сво╓ десятир╕ччя. У Будинку Союз╕в Арцеулов був нагороджений почесним знаком «За нал╕т 500 000 км» ╕ представлений до звання «Заслужений льотчик». А через три дн╕ в╕н був заарештований ╕ опинився у Бутирськ╕й тюрм╕, у камер╕ для п╕дсл╕дних. П╕сля суду «ревтр╕йкою» Арцеулов був засланий п╕д Архангельськ «як соц╕ально чужий елемент». Там в╕н працював механ╕ком на катер╕ Архангельського пивного заводу. У 1937 роц╕ був реаб╕л╕тований. Для цього багато доклали зусиль в╕дом╕ льотчики М.М. Громов ╕ М.В. Водоп’янов. До 1946 року Арцеулову було заборонено жити у найб╕льших м╕стах СРСР. Колишн╕й п╕лот до 1947 року жив за 100 к╕ломер╕в в╕д Москви ╕ працював художником у журнал╕ «Техника-молодежи». Його малюнки, зроблен╕ у пров╕нц╕╖, привозила у Москву дружина. Тридцять рок╕в в╕ддав Арцеулов журналу «Техника-молодежи», кр╕м того, в╕н ╕люстрував журнали «Крылья Родины», «Юный техник», «Моделист-конструктор», «Огонек» ╕ ряд ╕нших. Б╕льш 50 книг вийшло у св╕т з його ╕люстрац╕ями. За пл╕дну роботу на нив╕ ╕люстрування журнал╕в та книг для юнацтва, Костянтин Арцеулов був прийнятий до секц╕╖ художник╕в друку Союзу журнал╕ст╕в СРСР. У одну з березневих ночей 1980 року стався серцевий напад. Костянтина Костянтиновича мали везти на терм╕нову операц╕ю. Вже вдягнутий, в╕н п╕д╕йшов до мольберту, де у нього стояла майже зак╕нчена картина «Планер над морем». На нижньому краю картини в╕н написав, що дару╓ ╖╖ сво╓му другу ав╕аконструктору О.К. Антонову. П╕сля операц╕╖ Арцеулов прожив ще к╕лька дн╕в ╕ помер 18 березня 1980 року, не доживши двох м╕сяц╕в до свого 90-л╕ття. Василь Вельможко, член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
