Версiя для друку Обговорити в форумi

Кажуть: «Шила в мішку не сховаєш». Повною мірою це стосується і того, що можемо почути в аудіозаписах, оприлюднених цими днями на BIHUS info (https://www.youtube.com/watch?v=VZJG_RKktBQ), одним з фігурантів яких є Віктор Медведчук. Медведчук, звісно, мерзенна погань. А з погані що візьмеш? Таких треба трактувати відповідно та й годі. Власне, суспільство так чи інакше вже було випхало цю істоту на маргінес українського політикуму. Там би йому й дотлівати. Так ні ж! Його відкопують із твані забуття, дбайливо відмивають, реанімують, підживлююючи з обох боків - хтось величезними родовищами вуглеводнів, хтось усуненням конкурентів на бізнес-полі скрапленого газу, контролем за "трубою", підігруванням у створенні потужної мідіаімперії, тим самим даючи в його руки атрибути влади - одним словом, знову витягають на його на світ, б... Ні-ні – не на світ Божий – в світ брудних підкилимних оборудок за щільно зачиненими дверима, за опущеними фіранками, у світ, де невситима жадоба, безсоромна брехня, безмежна підлість і відверта зрада є настільки звичними, настільки буденними, що їх просто не помічають, не усвідомлюють такими - ба! - навіть з піною біля рота відстоюють "святенників" які користуються привілейованими пахолками задля досягнення своїх шкурних інтересів. Як тут не згадати Тарасове «ви самі не знаєте, що царики коять»…
І проблема не в мертвечуках. Навіть не в "святенниках", які користуються ними. Проблема у вівцях, які, попри існуючий вибір, і далі, бажають мати своїми пастирями саме таких. Чи не про цих сказано: "Світло явилося світу, але люди віддали перевагу пітьмі, бо темними були їхні справи"?
Чи здивували мене аудіозаписи, оприлюднені паном Бігусом? Аж ніяк. Рано чи пізно все те лайно мало вихлюпнутися на голови наївних. Більш того: впевнений, що це лише край тої лавини. Все те проглядало і без цих аудіосвідчень – у ганебних вчинках, у неадекватних діях, у злочинній бездіяльності, про що писав роками на сторінках «КС», дуже денервуючи наївних, що принижено йменують себе чиїмись-там-ботами, отримуючи від них потоки несприйняття в діапазоні від стриманого осуду та відвертої ненависті.
Сумно, але наше суспільство і досі не надто переймається тим, чим займається влада. Згадаймо, як ми сором'язливо відводили очі від гвалтовних спроб АП пропхати в українську Конституцію розписаний відомо де особливий статус Донбасу наприкінці літа 2015, як тих, хто намагалися будь-що не допустити тої відвертої зради, таврували провокаторами та злочинцями.
А хіба ми, «правильно» налаштовані телевізором, і досі, коли головного фігуранта готуються запхати за грати, не ставимося з великою підозрою до семенсеменченків які, попри шалене політичне цькування, попри кийки аваківських «орлів», намагалися в 2017 – 2020 рр. блокувати неймовірно ганебну «торгівлю на крові»?
А хіба випадково, що більшість нашого суспільства впритул не помічає чи не найбільшої нашої ганьби – існування до сього дня відверто колабораційного закону про ВЕЗ Крим?
– Чому колабораційного? Чому ганебного? – спитає хтось з моїх читачів, не надто обізнаних з тим чудом законотворчої діяльності.
Судіть самі. Вільні економічні зони створюють з певною метою. Найголовніша мета їхнього створення – розвиток тої чи іншої території шляхом залучення та впровадження інвестицій – своїх і іноземних, залучення нових технологій, створення і функціонування вільних портів, застосування митної процедури вільної митної зони, залучення до трудової діяльності іноземних громадян і т.п. Майже про все те мовиться у федеральному законі «Про розвиток Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя і вільну економічну зону на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» (ФЗ № 377 від 29 листопада 2014 р.).
Ухваливши закон України «Про вільну економічну зону «Крим»
 (ЗУ № 1636-VII від 12 серпня 2014 р.), ми, по-холуйськи, поперед загарбника (звернімо увагу на дати їхнього ухвалення), кинулися розвивати щойнозагарбану у нас територію, самовіддано допомагаючи йому долати тягар накладених Заходом санкцій. Водночас, цим же законом громадян України – і не лише мешканців Криму, але й тих, що перебралися на материк – було перетворено на нерезидентів, по суті, дискриміновано. Закон цей, попри неодноразові намагання його скасувати, існує до цього дня і, схоже, має цілком реальні шанси, в тому чи іншому вигляді, дожити до 2024 року.
До чого це я? До того, що людців на кшталт Медведчука чи Козака – хоч греблю гати. Навіть показово засудивши, запроторивши за грати цих, можемо не сумніватися, що головні наперсточники вже завтра знайдуть їм заміну
– Тож проблема в наперсточниках? – скаже здогадливий читач.
– Лише до певної міри, - скажу я. – Бо наперсточники на перших ролях не падають нам з неба. Так чи інак, але їх приводимо у владу саме ми. Через свою короткозорість, байдужість, телячу довірливість, елементарну тупість, захланність та продажність.
Може б час робити висновки, поки ще не зовсім пізно? Час не чекає.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 21.05.2021 > Тема "Резонанс"