Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3197)
З потоку життя (6418)
Душі криниця (3506)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1503)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1672)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕТРО З ПЛУГОМ, А ПАВЛО З ВОЛАМИ...
12 липня - день пам'ят╕ Святих Верховних Апостол╕в Петра ╕ Павла. Це велике церковне свято...


ШУКАЙ ЦВ╤ТУ ПАПОРОТ╤!
7 липня - Р╕здво ╤вана Хрестителя. Однак, з огляду на прадавн╕ в╕рування, у народ╕ ╕ тепер...


СЕРЕДИНА Л╤ТА
Дн╕ народного календаря з 26 по 29 липня вважаються серединою л╕та.


«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ»: ЗАРУБКИ НА ПАМ’ЯТ╤
Р╤ВНО ТРИ РОКИ ТОМУ, в останню п’ятницю червня 2016 року, журнал╕сти «Кримсько╖...


Л╤ТН╢ СОНЦЕСТОЯННЯ
З 20 по 22 червня наста╓ пер╕од найвищого сонцестояння, коли день удв╕ч╕ перевищу╓ н╕ч, а сонце...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 20.08.2004 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 20.08.2004
В МОЄМУ СЕРЦІ І ВОЛИНЬ, І КРИМ...
Євгенія ЛЕЩУК

Здається, два такі епіцентри... На самому краю Західної України - Волинь, і на півдні - Крим. Оті два епіцентри, оці два чарівних регіони України з'єднані в моєму серці в один святий центр, яким воно пульсує, тремтить, світить - живе.
Волинь, Горохівський район, село Квасів, де я народилась, виросла, де рідна хатка у луках, де священні могили моїх рідних. А далекий Крим також як рідний у серці - тому що іще з 1964-го, недобра доля попровадила з нашої сім'ї дорогого племінника, сироту по братові Петрові - ніжного, доброго Русланя у Крим. І тому всі ці майже сорок років я часто їздила до Ялти - щоб там побачитись з Русланьом, який був для мене як рідний син. Усе, що я зробила для Криму, - то завдяки порадам, спрямуванням і допомозі Русланя.
І так, на перших етапах національного піднесення ми задумали з Русланьом, щоб у тім будинку, що на той час стояв у риштованні, в якому колись жила Леся Українка - зробити (відкрити) музей Лесі Українки. Я неодноразово ходила на прийом до завідуючої відділом культури Ялтинської міської ради п. Козякіної. Русланьо був моїм натхненником і уболівальником, з трепетом сидів у коридорі, переживав, яке буде рішення. А потім збирали експонати для музею.
А потім розвозив у деякі кримські школи мої видані книжки, радив дарувати і татарам - що я і робила. Потім показав місце над будмістечком, де була колись Козацька Вежа Криму. Русланя з дитинства цікавила козацька історія - тому подарував мені календар - з козацькою атрибутикою і козацьким шрифтом - для майбутньої праці на цю тему. Зараз це використано у створенні Почесної грамоти на честь Івана Богуна. Також радив мені племінник вивчити Бахчисарай, побувати до схід сонця на Ай-Петрі. Сам Руслан чомусь дуже любив Ай-Петрі, може, якась асоціація сироти з ім'ям батька Петра? Звернув мою увагу на три гострі скелі на Ай-Петрі, які виглядають як гігантський тризуб. Про це я написала вірші.
В період затвердження української символіки Руслан закріпив на найвищій скелі Ай-Петрі блакитно-жовтий прапор України і там же сфотографувався. Отже, дорогий Русланьо був як друге моє серце у Криму.
А зараз немає Русланя - 30 серпня 1995 р. Руслан відійшов у Вічність, і для мене з цього часу начеб опустів Крим, але все одно цей край мені як рідний, адже там сліди Русланя, тим живе син Русланя Сашік, і на дев'ятому полі нового Ялтинського цвинтаря сумна могила Русланя, над якою у смутку нахилився як батько сивий Ай-Петрі. Дуже мені тяжко тепер. Дев'ять літ як нема Русланя. Раніше я іще їздила, зробила пам'ятник, а ось чотири роки як мені поламалися крила, і я вже ніколи не зможу поїхати до дорогої могили у цю скелясту долину. А тому прошу моїх друзів, знайомих або школярів, які мають мої книжки якби хтось навідався до сирітської могили. На Івана Купала 7 липня - Русланя день народження, а 30 серпня день смерті Русланя, може, хтось за мене покладе квіточки на могилу. Русланьо дуже любив квіти. Двадцять п'ять років тому на мій п'ятдесятирічний ювілей Русланьо приніс мені п'ятдесят троянд! Яка то була радість! Небо усе зацвіло, а тепер тільки сниться часом, що стоїть Руслан на Ай-Петрі і сумно дивиться у даль.
Прошу Вас, добрі люди, завітайте колись до Русланя - дев'яте поле...
Мені дуже дорогі усі люди Криму - і близькі, і далекі, і Лідія Дем'янівська, і бандурист Остап Кіндрачук, і вчитель Мирослав-Михайло Сорока і працівники музею Лесі Українки і усі... Тому я передала свої аудіокасети пісень на Ялту, Сімферополь, щоб часом над цим краєм, де сліди Русланя, де спочиває у глибокім сні Русланьо прозвучали якісь мої пісні... Може, буде можливість опублікувати для людей цього краю якісь мої вірші про Крим. Адже Крим мені постійно, як і Волинь, пульсує у серці...
Євгенія ЛЕЩУК.

*  *  *

P. S. Так само, як поетеса пані Євгенія Лещук нині побивається за своєю кровинкою - племінником Русланом, котрий дев'ять років тому ще зовсім молодим відійшов тут, у Криму, де він жив і працював, за межу Вічності, так, як тепер вона, уже старенька і скована тяжкою недугою, продовжує побиватися за сином Руслана - своїм онучком Сашком, так свого часу побивався і письменник Михайло Івасюк за своїм сином, талановитим композитором Володею, так переживав італійський поет Маріо Грассо за своїм батьком... Та хіба лиш вони? Чиє ж серце залишиться байдужим до великого людського горя - втрати дорогої  і близької серцю людини...
Євгенія Степанівна Лещук хоч і народилася на Волині, та багато років поєднала зі славним містом Львів. Тут вона, лікар за фахом, майже 40 років працювала обласним консультантом у диспансерному відділенні Львівської облпсихлікарні. Захистила кандидатську дисертацію, але все життя була закохана в поезію і писала вірші. Вона автор кількох збірок поезій, лауреат міжнародної премії "Молодь і поезія", їй вручено приз "Срібна троянда", що в Італії є символом Поезії. На твори поетеси Львівською телестудією створено телефільми "Уклін Україні" та "Піснями радість дарувати".
Євгенія Степанівна Лещук очолює доброчинний громадський фонд "Богун", який збирає кошти на спорудження пам'ятника полковникові Гетьмана Богдана Хмельницького - Івану Богунові на місці його найбільшого подвигу у Берестечку. Порушила поетеса й питання про перейменування
м. Радивилова на Богунськ. Потурбувалася й про пам'ятник воїнові Української Повстанської армії Арсену Крисюку, який було освячено позаторік в її рідному селі Квасові Горохівського району на Волині.
Тим-то таке її материнське занепокоєння могилою свого племінника Руслана в Ялті та долею кримського внучка Сашка. Її вразлива поетична душа переповнена болем і співчуттям не лише до близьких їй людей, а й до долі людей, які виборювали для України волю та незалежність, а на старості літ опинилася за межею бідності.
Пані Євгенія Лещук одна з тих, хто клопотався про відкриття Музею Лесі Українки в Ялті, хто вболівав і вболіває, аби в Криму звучала рідна українська мова, аби школярі кримських шкіл вивчали і любили слово великої Лесі Українки - землячки з Волині пані Євгенії. Чимало своїх книг поетеса подарувала кримчанам, чимало своїх віршів присвятила Криму - цьому чарівному куточку нашої України.
Пропонуємо нашим читачам кілька віршів поетеси Євгенії Лещук з її книги лірики "Прибій".
Данило КОНОНЕНКО,
редактор відділу літератури "КС".

Євгенія ЛЕЩУК

Люблю я море, як людину,
Його душі немає дна!
СОН
Два роки тому сон мені приснивсь,
Що ніби там, на берегах у чарах,
Хтось на хмаринці білій появивсь
І тихо йде, іде собі по хмарах.
А потім чітко бачу крізь туман:
Усмішка мила і лице знайоме...
Та це ж Руслан, це ж дорогий Руслан!
Іде по хмарах на Волинь, додому...
Це мить, це тільки мить, а потім хмарка біла
Як пеленою постать закриває...
...Кигиче чайка, цвіте лілея біла,
А в небі голуб кружляє і кружляє...

ІМ'Я РУСЛАН
І
Ім'я Руслан таке барвисте,
Таке високе і просте,
Ім'я Руслан криштально чисте,
І елегійне, і святе.
Ім'я Руслан таке квіткове,
Усе із райдуги - ясне,
Неначе небо барвінкове -
У нім бринить щось весняне.
Ім'я Руслан мільйонголосе,
Немов симфонія гаїв,
А нині скрипка в нім голосить
Й ридають гірко солов'ї.
Та все ж сніги навкруг зникають,
Весна квітує і буя.
Русалки радісно співають,
Коли почують це ІМ'Я...

ІІ
Ти квіти, Русланю, любив,
Ти квіти мені привозив,
По горах скалистих ходив,
Зривав там лаванду, мімози.
Не мав ще ніхто таких свят,
Як я, вересневої днини, -
Привіз п'ятдесят ти троянд
Тоді на мої уродини.
І небо усе зацвіло,
Бо усмішка щира світилась...
Такого в житті не було,
А я так тобі й не сплатила...
Молюсь край могили в журбі
І струни у серці голосять.
Тож Янголи нині Тобі
Хай квіти найкращі підносять.
Ти квіти, Русланю, любив...

ІІІ
Де ти, Русланю, нині,
Чи знаєш про біль мій і горе,
Чи блукаєш десь на Волині,
Чи сидиш у задумі край моря?
Де ти, Русланю, нині,
Куди повела ця дорога,
Чи ходиш по всій Україні,
Чи спочиваєш у Бога?..
Де ти, Русланю, нині?..


КОЗАЦЬКА ВЕЖА КРИМУ

Там де гір срібло-сіра мережа
Підпирає край моря блакить,
Виринає Козацькая Вежа*
Із далеких буремних століть.
Ніби дивиться в далі безкраї.
У задумі на скелі стоїть,
Козаченьків своїх виглядає
Із турецьких страшних лихоліть.
Хоч її зруйнували негоди.
Хоч у прірву закинули Хрест**
Та лишився лиш знак її роду -
Одинока таблиця, як перст.
А мені вже ввижається нині,
Що в обнові вона на скалі***
Щось звітує своїй Україні,
Зустрічає її журавлів.
Наче Посох Вкраїни Священний
На обриві над морем стоїть,
У вінку кипарисів зелених
З буйним вітром про Крим гомонить.

Б'ють прибої - то море так грає,
І наструнко отут кораблі -
Україні Присягу складають
Козаченьки нові, молоді.
А вона до небес - височенна
У тривозі, на чатах, в імлі
Синьо-жовті голубить Знамена,
Виряджає свої кораблі.

* На стрімкій скелі, високо над "Ластівчиним гніздом" - над будмістечком Ялтинське товариство "Просвіта" і професор медицини Навроцький знайшли зруйновану Козацьку вежу - про що свідчить металева табличка з написом "Козачья веха XVII века".
** Давніше біля цього місця був великий камінний Хрест.
*** Товариство "Просвіта" м. Ялти мріє відновити Козацьку Вежу.

У МІСХОРІ

Пролітали роки - чи зима, чи весна -
Понад берегом, наче навала.     
У Місхорі одна, із дитятком, сумна
З моря дівчина все випливала.
Ціле море зажури у неї в очах,
Ціле море засмути і болю...
Тінь чужинських кайданів на ніжних плечах,
Про турецьку ячала неволю.
Її личко посік полонянок відчай,
І безчестя, і муки, і ґрати...
І жага ще побачити рідний свій край,
Щоб комусь про свій біль  розказати.
Не дивилися люди в ті очі-жалі.
В щасті горе нелегко збагнути.
Відплива та русалка в підводні краї
Аби сміху людського не чути.
Плаче скеля щодня, десь зітхає Босфор,
А над морем - людські поговірки...
Без Русалки Місхор - то уже не Місхор,
Наче небо без ясної зірки.


З МОРЕМ

Люблю я море, як людину,
Його душі немає дна.
До нього йду, до нього лину
Море одне, і я одна.
І от ми вдвох... до хвилі хвиля,
І вже мелодія зрина.
Безкриле море, я безкрила,
Та в нас крилата далина...


ШТОРМ НА МОРІ

Розкипілася даль,
наче там моретруси...
Б'ються хвилі об камінь,
аж гори двигтять.
Збіглись катери в пристань,
як налякані гуси,
Позирають на море
і від жаху -
тремтять.


МАЯК

Щоночі над морем чекання палає,
Проміння у хвилі заплів...
В тривозі господар...
 Додому скликає,
У пристань - сім'ю кораблів.


ЯЛТА

Біля моря на щастя
 хтось підкову прибив: -
В ніч палає вогнем,
 вдень сміється обновою.
Наче в серці моїм,
 там, де світ голубий,           
Біла чайка кружля
 над тією підковою.

* * *
Море, вітай мене хвилею,
Дай сили, натхнення, обнови...
Море, назви мене милою -
Мені так потрібне це слово!..

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 20.08.2004 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2327

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков