Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно у мене відбулася розмова в онлайн-форматі з Романом БЕРЕСТОМ, випускником Української академії друкарства за спеціальністю - Реклама і зв'язки з громадськістю, автором прекрасних віршів, моїм добрим другом. Зараз Роман навчається у Познанському університеті ім. Адама Міцкевича і поділився зі мною враженнями: яким є життя в Польщі для українського студента. Впевнений, що ця розмова буде цікавою для молодого покоління українців, які мріють стати студентами, навіть з огляду на вибір майбутньої професії, місця навчання.
- Ще навчаючись в академії у Львові, Романе, твоєю метою став вступ у магістратуру у Польщі, звісно, після здобуття українського диплому бакалавра. Таку нагоду навчатися далі ти отримав завдяки програмі подвійного диплому в Познанському університеті. (Програма укладена з Українською академією друкарства). Коли збирався переїхати у сусідню країну, чи виникало побоювання: як тебе сприймуть там, яка у поляків, скажемо образно, «культура життя»?
- Без огляду на всі побоювання українців щодо часткової ксенофобії та надмірної гордості поляків, близько 80 відсотків людей, яких я зустрічав - надзвичайно милі та привітні, готові допомогти й підтримати у фінансовому, моральному аспектах. Інші 20 відсотків ставляться доволі нейтрально - їм байдуже, чи українець я, чи поляк, чи грек, індус... Важливо те, чи пристойно поводить себе людина, чи поважає вона інших. Взаємна повага - це ключ до миру в усьому світі!
- Навчаючись в академії, знаю, що у тебе було веселе студентське життя, нові знайомства, посиденьки з друзями, літературні вечори, які ти сам організовував чи був співорганізатором, і куди залюбки навідувалися викладачі... Поступив ти на навчання в Польщу, коли розпочалося загострення пандемії коронавірусу і держава ввела жорстокий локдаун. Як це вплинуло на твоє подальше студентське життя?
- Локдаун залишив максимально негативний слід у моєму студентському житті, бо так само навчаємось дистанційно. Роль студента у Польщі не обмежується парами, які потрібно «відсидіти» в аудиторіях. До речі, під час карантину їх закрили. Життя студента (а це в Польщі відповідає навчальному процесу) - це ще й подорожі, екскурсії, зустрічі... Наприклад, в рамках дисципліни під дослівним перекладом з польської «Наближення» наша група повинна була відвідати Іспанію, познайомитися з людьми, стилем їхнього життя, традиціями і навіть національною кухнею... Та клятий коронавірус забрав у нас таку можливість. Замість того ми переглядаємо фотографії і слухаємо історії з досвіду лектора... А назвати це рівноцінним неможливо.
- Перед тим, як переїхати в Польщу, ти багато і наполегливо працював: самостійно вивчав польську мову, додатково брав індивідуальні уроки у репетиторів, читав польські медіа, сам пробував писати статті польською. Однак ми добре знаємо, що іноземну мову (навіть сусідньої держави) неможливо вивчити за такий короткий час досконало і розмовляти нею, як носій. Отож, коли у тебе виникають якісь мовні похибки у спілкуванні з поляками, як вони на те реагують?
- Полякам приємно спілкуватися з тобою, якщо вони бачать твої старання вивчити польську мову, не звертають уваги на те, що ти робиш, можливо, сотні помилок. Мовна прірва перестає бути прірвою, коли ти починаєш любити країну, її культуру, цю ж мову. Але українці часто хибно вважають, що польська мова настільки схожа до нашої солов'їної, що вчити її нема сенсу. І помиляються. Адже близькість звучання кількох слів не забезпечує повного взаєморозуміння, а ефективного вивчення (мовляв, ось почую у Польщі ті й ті слова, та й збагну) - поготів.
- Чи маєш ти друзів у Польщі?
- Як на мене, можливо, не вдасться віднайти тут «сокровенний граніт науки», однак вдасться (і вже вдалося) познайомитися з прекрасними людьми: від поважного професора, але добряка за характером, до чарівної панянки-продавця у скромній крамничці, з якою можна поговорити про холодні та дощові польські ранки.
- Що ти можеш сказати про свою спеціальність, яку здобуваєш?
- Назва мого курсу звучить як «медіа в культурі». Тобто акцент - на культурній мапі Європи. Ми вивчаємо релігію, мови, політичні системи, спостерігаємо за їх розвитком через призму медіакультури. І це цікаво! На жаль, зарано говорити, що ця спеціальність має утилітарний характер. Час покаже. Університет забезпечує 360 годин практики, а викладачі (вони досить кваліфіковані!) готові шукати індивідуальний підхід до роботи з кожним студентом. Навіть, якщо вам захочеться просто поспілкуватися, а поговорити можна про все...
- Якими гуртожитками забезпечує цей навчальний заклад своїх студентів, які там умови проживання?
- У це важко буде повірити студентам, знайомими з українськими гуртожитками. Польські студентські гуртожитки забезпечують своїх мешканців власною ванною кімнатою та розрахованою на шість (а не на двадцятьох, як в Україні) осіб спільною кухнею. Однак оплата теж відповідна: за кімнату для двох осіб студент платить 300 злотих на місяць, тоді як для однієї особи - 415 злотих. Один злотий - це трохи більше семи гривень.
- Спасибі за розмову, Романе!
Інтерв'ю взяв
Маркіян ЛЕХМАН,
студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства
м. Львів
На фото: Роман Берест, Маркіян Лехман, Володимир Басай - члени літературного гуртка Української академії друкарства

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 21.05.2021 > Тема "З потоку життя"