"Кримська Свiтлиця" > #18 за 07.05.2021 > Тема "Резонанс"
#18 за 07.05.2021
ВАЛЕНТИН БУТ: ╤НФАНТИЛ╤ЗМ - ЯК ХВОРОБА СУСП╤ЛЬСТВА
"Годування з ложки, в довгостроков╕й перспектив╕, вчить нас н╕чому ╕ншому, як розп╕знавання форми ложки". Е.М. Форстер Вже довший час мене неймов╕рно драту╓ одне дуже непри╓мне явище в нашому сусп╕льств╕. Сказати, що воно всеохоплююче, не можна. Але й робити вигляд, що це звичайна невинна пл╕снява, притаманна будь-якому сусп╕льству, людству на загал, теж не виходить. Надто глибоко в'╖лася. Надто широко розповзлася. ╤, що гн╕тить найб╕льше, розповзання те не припиня╓ться, попри екзистенц╕йн╕ виклики, перед якими ми опинилися нин╕. Часом сплески того ширення, як те сталося навесн╕ 2019-го, в╕дверто лякають. Мовлю про ╕нфантил╕зм з ус╕ма його ознаками: недостатньою зр╕л╕стю емоц╕йно-вольово╖ сфери (п╕двищена нав╕юван╕сть, схильн╕сть до телезомбування, емоц╕йна невр╕вноважен╕сть, низький р╕вень розвитку почуття обов’язку, в╕дпов╕дальност╕, а часто й ╖х повною в╕дсутн╕стю, невм╕ння стримувати ╕ регулювати свою повед╕нку), ╕нтелектуальною недорозвинен╕стю, поверховими асоц╕ац╕ями, нест╕йкими судженнями та п╕двищеною втомлюван╕стю, в╕д розмов про в╕йну зокрема. Як вам люстерко? Вп╕знаваний образ? Прим╕тивне св╕тосприйняття, де або суц╕льне "га-га-га", або сльози розпачу: "нас знову зрадили", де "ми найкращ╕, найпрацьовит╕ш╕, але того н╕хто не пом╕ча╓", де "нас недооц╕нюють, але ми в тому не винн╕", де щелепи виростають якось так, що не вда╓ться говорити мовою сво╓╖ нац╕╖, де ши╖ - ой, як багатьох! - ще й дос╕, через тридцять рок╕в яко╖-неяко╖ Незалежност╕, все ще дог╕дливо, по-пахольськ╕, вивернут╕ в б╕к знайомого ст╕йла. З в╕дпов╕дальн╕стю, почуттям обов'язку ╕ геть сумно. Воно, зв╕сно, призабулося, а для когось то взагал╕, не б╕льше, ан╕ж рядки в ╕стор╕╖, але ж в час╕ тотального нищення завод╕в-фабрик практично не чути було голосу гегемона-пролетарьята. Викидуван╕ на вулицю гегемони мовчки втиралися ╕ по-телячому дибали у нев╕дом╕сть нового життя. Т╕ ж, до кого черга не д╕йшла, нишкували, боячись заступитися за товариш╕в - ба!- нав╕ть п╕дняти голови, аби не розд╕лити ╖хньо╖ дол╕. Отак воно й сталося… Може так в╕вся лише затюканий пролетарьят? Мо' ╕нтелектуали поводилися якось ╕накше? Де там… 1998 р╕к. На к╕нець жовтня борг перед вчителями школи, де викладали моя дружина ╕ я, досяг восьми м╕сяц╕в. На скарги ╕ вимоги в╕дновити виплати зарплат - лише умовляння потерп╕ти, пуст╕ об╕цянки ╕ звертання до почуття вчительського обов'язку. Под╕бна ж картина була практично по всьому Криму, думаю, не краще було ╕ на Велик╕й земл╕. А проте ж, з╕ вс╕х кримських шк╕л до активних д╕й по застоюванню сво╖х прав та приведенню влади до тями вдалися лише колективи трьох: К╕ровсько╖, М╕жводненсько╖ та одн╕╓╖ з ялтинських. А вистояв (п╕втора м╕сяц╕ страйку) ╕ добився виконання сво╖х вимог в протистоянн╕ з владною маф╕╓ю, як╕й в час╕ прихватизац╕╖ було не до якихось там шкраб╕в, лише колектив М╕жводненсько╖ школи. Мо', якби на кожному завод╕-фабриц╕, який пускали п╕д н╕ж, згадали, що за законом саме вони ╓ власниками ╕ владою, то не скотилася б Укра╖на з тридцятки найрозвинут╕ших економ╕к св╕ту ледь не на сам╕с╕ньке дно економ╕чно╖ пр╕рви? - Але то давн╓, - скаже м╕й читач. - Так поводилися зведен╕ до слухняних гвинтик╕в вих╕дц╕ з тотал╕тарно╖ Есересер╕╖. Нин╕шн╕ покол╕ння ╕нш╕. Справд╕ ╕нш╕? А як же з отою лукаворабською звичкою продавати сво╖ електоральн╕ голоси? Як з незнищенною любов'ю до п╕льг, до субсид╕й, коли зам╕сть того, щоб змушувати свою владу ╕ самим докладати вс╕х можливх зусиль для якнайшвидшо╖ перебудови укра╖нського сусп╕льства в усп╕шне ╕ процв╕таюче, де цей прим╕тивний ╕нструмент попул╕стичного блуду зникне як непотр╕б, ми й дал╕ продовжу╓мо п╕д╕грувати наш╕й злод╕йкуват╕й влад╕, принижено благаючи про менш╕ тарифи, про б╕льш╕ субсид╕╖, про нов╕ п╕льги? - Тю! Та то ж зовс╕м невинний гр╕шок, - скажуть мен╕. - Просимо ж сво╓ ╕ то, не в╕д жирного життя, а в скрут╕. То ж то й воно, що все просимо та просимо… Н╕-н╕, панове. Тут мен╕ вбача╓ться або ж мурло ╕д╕ота, якому прост╕ше жити в шкур╕ лукавого раба, або ота посттотал╕тарна пл╕снява недуга. ╤ що з того г╕рше, що страшн╕ше й небезпечн╕ше, не беруся й гадати... - А як же Майдани?! - крикнуть мен╕ гн╕вно. - Як щодо Небесно╖ сотн╕? Як щодо тих, хто в 2014-му прикрили Край в╕д москов╕йсько╖ навали? Як щодо тих, хто й дос╕ св╕домо важить сво╖м життям на фронт╕? Вони теж ╕нфантили? Н╕-н╕, панове. То ╕нша порода. То громадяни в повному сенс╕ цього слова. Дуже шкода, що таких небагато. ╤ тут точно не про них. Тут про тих, хто мав би насл╕дувати ╖х, зам╕сть того, щоб чавунними веригами виснути на ╖хн╕х ногах. Але ж виснуть ╕ дал╕! ╤ не лише т╕ без╕менн╕ салогуби, що гидячи п╕д себе, занехаяли мо╓ р╕дне м╕стечко, заваливши його околиц╕, вулиц╕, колись прегарну р╕чку ╕ нав╕ть кладовище купами см╕ття, але непор╕внянно б╕льше т╕, хто, маючи велик╕ повноваження, торпедують санкц╕йну пол╕тику Заходу, гендлюючи з загарбаними територ╕ями, хто упродовж семи рок╕в в╕йни саботують створення вкрай необх╕дно╖ системи територ╕ально╖ оборони, хто,зам╕сть використовувати кожен день для побудови сво╓╖ маринарки, для створення свого потужного в╕йськового ав╕акрила, сучасних ракетних в╕йськ, зд╕ймають в Мереж╕ псевдопатр╕отичний галас, щораз як в Чорне море заходить черговий "Дональд Кук", хто зам╕сть реформ, найперше, судово╖ г╕лки влади - без чого не оживити економ╕ки, а, отже, не збудувати справд╕ потужного в╕йська, здатного вже одним сво╖м ╕снуванням стримувати апетити будь-яких соб╕рат╓л╓й з╓м╓ль - натом╕сть, пускаючи слину, смакують те, як Б. "всмалив" П… Але це вже не про ╕нфантил╕зм. Тут вже про ╕нше - значно огидн╕ше ╕ небезпечн╕ше… Тож, може, зам╕сть того, щоб вдавати з себе нед╕╓здатне дитя, зам╕сть жал╕сно пхикати, розмазуючи по пиц╕ шмаркл╕, зам╕сть волати "проб╕", в на╖вному спод╕ванн╕, що св╕т облишить вс╕ сво╖ справи ╕ в╕зьметься рятувати нас в╕д поганого хлопця, нам би самим п╕дкачати м'язи та застояти сво╖ права та ╕нтереси, як гада╓те?
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 07.05.2021 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23238
|