"Кримська Свiтлиця" > #15 за 16.04.2021 > Тема "Резонанс"
#15 за 16.04.2021
ЧОМУ В РОС╤╥ ЗАГОВОРИЛИ ПРО ЗНИЩЕННЯ УКРА╥НИ ЯК ДЕРЖАВИ?
Коли цив╕л╕зац╕йний м╕ф втрача╓ популярн╕сть, ядерною збро╓ю ╖╖ не в╕дновиш…
У вс╕й ц╕й ╕стор╕╖ з концентрац╕╓ю рос╕йських в╕йськ на наших кордонах прикметним ╓ не ст╕льки ╖х чисельн╕сть ╕ к╕льк╕сть озбро╓ння, ск╕льки недвозначне публ╕чне наголошування (хоч ╕ не з перших вуст) мети такого загострення: знищення Укра╖ни як держави. Таким спостереженням под╕лився м╕н╕стр закордонних справ Укра╖ни Дмитро Кулеба, в╕дзначаючи в╕дм╕нн╕сть нин╕шньо╖ риторики рос╕йських чиновник╕в в╕д того, що говорилося в 2014-му. ╤дея руйнування укра╖нсько╖ державност╕ не ╓ новою для Пут╕на. ╥╖ нав╕ть можна назвати ╕де╓ю-ф╕кс, яка мучила кремл╕вського вождя з перших дн╕в його царювання в пост╓льцинськ╕й Рос╕╖. В╕н раз-по-раз дозволяв соб╕ говорити про те, що Укра╖на – «штучне утворення», «геопол╕тичний про╓кт», що вона «скро╓на з клаптик╕в» ╕ т.п. ╤ справа нав╕ть не в заздрощах мега╕мпер╕╖, яка через саму присутн╕сть Укра╖ни в св╕тов╕й ╕стор╕╖ виявилася позбавленою власних ╕сторичних виток╕в. Справа в принципах ╕снування ╕мпер╕й як класу. Бо, в╕дпов╕дно до них, територ╕╖, як╕ примикають до кордон╕в таких ╕мпер╕й, мають бути або випаленою землею, або ус╕ян╕ уламками ╕нших держав, нездатними до самост╕йно╖ пол╕тики – така соб╕ антропогенна зона см╕тник╕в ╕ забур’янених пусток навколо сучасних мегапол╕с╕в. Ус╕ в╕дом╕ ╕мпер╕╖ створювалися й ╕снували не лише виключно за рахунок силового захоплення чужих територ╕й ╕ поневолення мешканц╕в цих терен╕в. Важливо було нав’язати навколишн╕м “варварам” св╕й св╕тогляд. Бо не засво╖вши св╕тогляд сво╖х поневолювач╕в, завойован╕ народи не могли почуватися щасливими. А св╕тогляд сусп╕льства ╕ влади сучасно╖ Рос╕╖ – це “руск╕й м╕р”, як Богом вт╕лена ╕дея “навернення усього гр╕шного навколишнього св╕ту на шлях високо╖ морал╕ й вселенського терп╕ння”. Власне так╕ задач╕ й ставили отц╕ ╕де╖ – Тютчев ╕ Досто╓вський, презентуючи ╖╖ свого часу рос╕йському царев╕ Александру ╤╤╤. ╤снування будь-яко╖ ╕ншо╖ ╕де╖ на кордонах ╕мпер╕╖, та ще п╕дсилено╖ державн╕стю автентичного населення, завжди було загрозою для рос╕йських ╕мператор╕в. Натом╕сть л╕кв╕дац╕я чужо╖ державност╕ н╕коли не вважалася для Рос╕╖ чимось аморальним, варварським, не сприймалася як паплюження прав суверенних народ╕в. Святим уявлялося лише право на державн╕сть рос╕йського – не ст╕льки народу, б╕льш╕сть якого становили позбавлен╕ ╕сторично╖ тяглост╕ п╕ддан╕ зруйнованих ран╕ше державних утворень, ск╕льки правлячого класу. Дивно, але б╕льш╕сть осв╕чених начебто рос╕ян ╕ дос╕ не розум╕ють: що такого поганого було в окупац╕╖ кра╖н Балт╕╖ на початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни чи в намаганн╕ зруйнувати як незалежну державу Ф╕нлянд╕ю. Йшлося ж бо про захист священних кордон╕в СРСР! Щодо Друго╖ св╕тово╖, то показовою ╓ одна деталь, наведена британським ╕сториком Аланом Джоном Персивалем Тейлором. Вивчаючи арх╕ви, в╕н виявив, що Г╕тлер, розпочинаючи в 1939 роц╕ в╕йну проти Польщ╕ (в рамках секретного протоколу Пакту Молотова-Р╕ббентропа), зовс╕м не планував знищити ╖╖ державн╕сть. За його задумом, Польща в ус╕ченому вар╕ант╕ мала зберегтися як сател╕тна держава. Чому ж в╕н зм╕нив свою думку? Бо нарвався на спротив Стал╕на, який вперто стояв на сво╓му: Польща ма╓ бути знищена, з тим, щоб про не╖ не залишилося жодно╖ згадки. Нарешт╕ диктатори д╕йшли згоди, записавши в протоколах: “Не припускатися на сво╖й територ╕╖ будь-яко╖ аг╕тац╕╖ за (державу) Польщу”. Сучасн╕ поляки вважають сп╕льну окупац╕ю Польщ╕ г╕тлер╕вською Н╕меччиною ╕ б╕льшовицьким СРСР четвертим (за деякими верс╕ями – п’ятим) под╕лом Польщ╕. Тим п╕дкреслю╓ться системн╕сть спроб Рос╕╖ (а вона була зац╕кавленим ф╕гурантом ус╕х попередн╕х розшматовувань кра╖ни) стерти Польщу з ╕сторичних мап ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖. Власне кажучи, домовленост╕ м╕ж Г╕тлером ╕ Стал╕ним по сут╕ мало чим в╕др╕знялися в╕д тез документ╕в, п╕дписаних Рос╕йською ╕мпер╕╓ю ╕ Прусс╕╓ю 25 жовтня 1795 року, чим був узаконений Трет╕й под╕л Польщ╕. Польська держава в╕дтод╕ надовго припинила ╕снування. А трохи п╕зн╕ше – 26 с╕чня 1797 до п╕дписано╖ в Петербурз╕ конвенц╕╖ була включена та╓мна стаття, за якою Рос╕я, Австр╕я ╕ Прусс╕я зобов'язалися не згадувати у титулатур╕ сво╖х правител╕в назв «Польща», «Польське корол╕вство». Передбачалося також л╕кв╕дувати польське громадянство, сп╕льно протид╕яти спробам в╕дновлення держави. Автори конвенц╕╖ вважали, що Польща зникла з пол╕тично╖ мапи ╢вропи назавжди ╕ пам'ять про не╖ повинна загинути. Як так сталося, що польське сусп╕льство, яке мало величезний досв╕д як державност╕, так ╕ д╕яльност╕ демократичних ╕нституц╕й ╕ громадянського сусп╕льства, дозволило зд╕йснити над собою таку наругу? Щоб зрозум╕ти це, варто уважно вивчити, як в╕дбувалися перший ╕ другий под╕л Польщ╕, як ╢кат╓р╕на ╤╤ ╕ прусський король Фр╕др╕х ╤╤ Гогенцоллерн планом╕рно руйнували польськ╕ державн╕ ╕нституц╕╖, ╕нсп╕руючи в╕йну м╕ж центром ╕ рег╕онами, католицькою ╕ православною церквами, р╕зними верствами населення, проводячи катастроф╕чн╕ зм╕ни руками самих поляк╕в – але п╕д дулами гармат ╕ в присутност╕ 40-тисячного контингенту рос╕йських “миротворц╕в”. Ут╕м, м╕жусобно ворогуюча Польща, роздр╕бнена, майже доведена до внутр╕шньо╖ конфедерац╕╖ – п╕сля кожного, начебто остаточного под╕лу, знаходила сили до повстання ╕ продовження боротьби за незалежн╕сть. ╤ саме через це з’явився отой пункт Петербурзько╖ конвенц╕╖, й оте уточнення в Пакт╕ Молотова-Р╕ббентропа, як╕ забороняли згадувати про таку державу як Польща... Чим це схоже на нашу ситуац╕ю сьогодн╕шнього дня? Тим, що бачимо явн╕ спроби Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ повторити сценар╕й к╕нця XVIII стол╕ття – це й намагання ╕нкорпорувати в укра╖нську владу сво╖х ставленик╕в ╕ в╕двертих зрадник╕в, ╕ примус до виг╕дних договор╕в та колаборац╕╖ (як з енергонос╕ями, так ╕ з Харк╕вськими угодами), ╕ кампан╕я по дискредитац╕╖ Укра╖ни, як сусп╕льства, “толерантного до нацизму” ╕ “схильного до громадянсько╖ в╕йни”. Нав╕ть “пробне” в╕дд╕лення Криму в╕д Укра╖ни в 2014 роц╕, на думку рос╕йських стратег╕в, св╕дчить про неминуч╕сть цього процесу. Чому все наст╕льки затягнулося? З тих же причин, що й под╕лами Польщ╕ – матер╕ал виявився надто непоступливим для “м’яко╖ сили”. Всю першу п╕сля 2014 року п’ятир╕чку рос╕йською пропагандою освоювалися шален╕ грош╕, аби зм╕нити владу на ки╖вських пагорбах на б╕льш лояльну. Сьогодн╕ ж для кремл╕вського кер╕вництва очевидною стала ╕стина – що Укра╖на, яка за вс╕ма ╖хн╕ми розрахунками мала б от-от розвалитися через “штучн╕сть ╖╖ створення”, тим не менш – трима╓ удар. Нова влада, п╕сля певних спроб “подивитися” в оч╕ Пут╕ну, серйозно взялася за пророс╕йськ╕ сили в Укра╖н╕, заблокувавши роботу пут╕нських пропагандистських рупор╕в. Якогось електорального св╕тла для прихильник╕в «руского м╕ра» в к╕нц╕ тунелю – не видно. Шанс╕в у Медведчука й компан╕╖ на наступне президенство – практично нема╓. Якщо хтось ╕ прийде на зм╕ну Зеленському на наступних виборах, то в╕н навряд чи буде б╕льш прихильним до Кремля. Сьогодн╕ укра╖нськ╕ блогери охоче цитують рос╕йську пропагандистку Скаб╓╓ву, що “Зеленський – то Порошенко в квадрат╕”. Не знаю, чи реальна ця цитата, чи вигадана – в ╕нтернет╕ ╖╖ не знайшов. Але шукаючи, мав щастя наслухатися в Ютуб╕ багато ╕нших ╖╖ сентенц╕й. В яких звучить якась патолог╕чна ненависть як до укра╖нського народу, так ╕ до нин╕шнього кер╕вництва держави. Можливо нав╕ть – ця злоба емоц╕йн╕ша, н╕ж за час╕в п’ятого президента. Тод╕ Кремлю все було зрозум╕ло – при влад╕ перебували вих╕дц╕ з Майдану. Сьогодн╕шн╕ ж заяви укра╖нських кер╕вник╕в про те, що Укра╖на неминуче в╕ддаля╓ться в╕д Рос╕╖, про бажання швидкого членства в НАТО – супроводжуються коментарями роспропагандист╕в, пересипаними такими виразами: на м╕сц╕ Укра╖ни “залишиться випалена земля”, “стратити вс╕х, хто дов╕в до ц╕╓╖ ситуац╕╖”, “в╕ддали Укра╖ну на ╜валтування США”... ╤ за цим – глибока образа на тих, кого наче вважали потенц╕йними васалами, а вони – “не виправдали...” Тож те, що Рос╕я в╕дмовилася в╕д “мирного” плану поглинання Укра╖ни через його незд╕йсненн╕сть – це добра для нас новина. Вони не побачили в цьому жодних шанс╕в, значить – цей шлях для них закрито. Але ╓ й тривожна: розбрат усередин╕ Укра╖ни, пошук внутр╕шн╕х ворог╕в ╕ пол╕тична боротьба, яка переходить вс╕ меж╕ сусп╕льно╖ етики – все ще обнад╕юють потенц╕йного загарбника. Нагромадженням танк╕в ╕ «град╕в» на наших кордонах в╕н да╓ знак, що готовий прийти на перший заклик. Й уважно слуха╓: чи в╕длуню╓ у в╕дпов╕дь. Нема сумн╕в╕в, що, хоч що трапилося б, – повне знищення тако╖ держави як Укра╖на неможливе. Що, до реч╕, показала й ╕стор╕я Польщ╕. Але втрати й часи тяжких випробувань та приниження, яких на долю Укра╖ни вже й так випало чимало, нам аж н╕як не варто на себе накликати. Згадаймо: саме розбрат став причиною тих траг╕чних пер╕од╕в у житт╕ Польщ╕, про як╕ написано вище. Чому Рос╕я свого часу так багато зусиль доклала, аби знищити державн╕сть Польщ╕, на яку не посягав нав╕ть Г╕тлер? Не т╕льки через те, що Польща, спочатку як Р╕ч Посполита, а пот╕м як Польська республ╕ка, була тривалий час потужним конкурентом Рос╕╖ у Сх╕дн╕й ╢вроп╕ – й таке не проща╓ться. Але тут ╓ ще й, так би мовити, онтолог╕чний фактор – сама присутн╕сть Польщ╕ на карт╕ ╢вропи ламала струнку концепц╕ю “руского м╕ра” як об’╓днано╖ сп╕льноти ус╕х слов’ян, ус╕х православних ╕ вс╕х рос╕йськомовних п╕д турботливою оп╕кою Рос╕╖. Польща сама завжди претендувала на те, щоб очолювати процеси слов’янського ╕ сх╕дно╓вропейського ╓днання. Ще г╕ршою, мабуть, для Рос╕╖ ╓ ситуац╕я з державн╕стю ╕ ╓вроатлантичним вибором Укра╖ни як ╕сторично╖ серцевини цього самого “руского м╕ра” (малорос Досто╓вський не вважав укра╖нц╕в окремим народом, в╕дм╕нним в╕д великорос╕в, вони, на його думку, мали пл╕ч-о-пл╕ч ╕ти хресним ходом за океан, аби перевиховувати здичав╕лих американц╕в). Ми ма╓мо розум╕ти, який це для них, великорос╕в, шок. Яка нездоланна пр╕рва. Яка невтамовна печаль, руйн╕вна для рос╕йсько╖ ментальност╕. Не випадково заява Дмитра Кулеби в Брюсел╕ про те, що Укра╖на н╕коли не повернеться в “руск╕й м╕р”, була рос╕йськими пропагандистами сприйнята з б╕льшим жахом, н╕ж пропозиц╕я Андр╕я ╢рмака розм╕стити на наш╕й територ╕╖ американськ╕ системи Patriot. Бо з ракетними системами можна боротися. Але коли тв╕й цив╕л╕зац╕йний м╕ф втратив популярн╕сть нав╕ть у найближчих сус╕д╕в, то це дзв╕ночок – ╕мпер╕я приречена. ╤ жодн╕ ядерн╕ ракети не зберуть ╖╖ докупи. ╢вген Якунов www.ukrinform.ua
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 16.04.2021 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23202
|