|
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 09.04.2021 > Тема "Душі криниця"
#14 за 09.04.2021
ТЕМА НАДЗВИЧАЙНО ВАЖКА ЗА ОБСЯГОМ, ПСИХОЛОГ╤ЧНО, ╤ ВПЕРШЕ
Реценз╕я-в╕дгук
В╕ктор Жадько. Болять Укра╖н╕ могили ╖╖ покол╕нь.-Житомир, ПП «Рута», 2020. -360 с.
Прочитав усю, прочитав одним махом з ц╕кав╕стю ╕ п╕знавальною користю! Книжка чудово оформлена та ╕люстрована! Вона надзвичайно важлива для розум╕ння стосунк╕в м╕ж укра╖нським (руським) ╕ московським (рос╕йським з 1775 р.) народами. Вза╓мний вплив культур м╕ж сус╕дн╕ми народами природний та необх╕дний в процес╕ еволюц╕╖ людства. Сус╕дськ╕ стосунки не завжди дружн╕, багато в чому залежать в╕д парано╖ ╖хн╕х кер╕вник╕в та ел╕ти. П╕дтвердження цьому ╓ численн╕ в╕йни м╕ж народами впродовж ус╕╓╖ ╕стор╕╖ людства на ус╕х континентах та в ус╕ часи. Так╕ в╕йни могли тривати десятил╕ттями, чому св╕дчення й ╕стор╕я ╓вропейських народ╕в. Але врешт╕ здоровий глузд бере сво╓. Проте, стосунки м╕ж Руссю-Укра╖ною та Москов╕╓ю-Рос╕╓ю особлив╕. Русь-Укра╖на принесла в Москов╕ю-Рос╕ю вищий р╕вень культури в╕д побуту (наприклад, мешканц╕ с╕л нав╕ть називалися «крестьянамы», що говорить про ╖х етн╕чн╕сть ╕ привнесену для них в╕ру з ╕ншою культурою, а в укра╖нц╕в вони продовжили називатися селянами) до науки ╕ такий процес тривав стол╕ттями. У поселенц╕в пойми р╕чки Москва з на той час нижчою культурою виробився певний психокомплекс заздрощ╕в, а пот╕м зарозум╕лост╕ («догоним и перегоним»), п╕дступност╕ й невиправдано╖ жорстокост╕. Амб╕ц╕╖ досягти вищого природн╕, але у сус╕д╕в вони вт╕лювалися не власною працею, а загарбуванням земель сус╕дн╕х народ╕в на п╕вн╕ч, п╕вдень, сх╕д та зах╕д в╕д себе, де здобутки представник╕в ╕нших народ╕в привласнювалися, що створювало ман╕ю велич╕ (воно властиво ус╕м ╕мпер╕ям). Оця ман╕я велич╕ залиша╓ться й дотепер. Беззаперечно сучасники та наш╕ нащадки повинн╕ пам’ятати свою ╕стор╕ю та вм╕ти робити з не╖ висновки. У цьому, мабуть, й просв╕тницька мета книжки.
Опрацьована Вами тема надзвичайно важка за обсягом, оск╕льки охоплю╓ понад тисячол╕тню ╕стор╕ю. Важка вона й психолог╕чно, адже усв╕домлю╓мо, що наш╕ предки у бездержавний пер╕од працювали на сус╕д╕в ╕ не т╕льки на п╕вн╕чно-сх╕дних. У першу чергу маю на уваз╕ ╕нтелектуальну працю, а були й ╕нш╕ ╖╖ форми. У цьому протистоянн╕ сотн╕, а може й тисяч╕ м╕льйон╕в загинули. Напевне н╕хто сьогодн╕ вже не зможе пол╕чити ус╕ жертви. Складн╕сть поляга╓ ще й у тому, що меж╕ Укра╖ни у плин╕ часу зм╕нювалися. Т╕ територ╕╖, де компактно мешкали укра╖нц╕, ставали п╕дконтрольн╕ державним утворенням сус╕д╕в, а в╕дпов╕дно люди народжувалися поза межами Укра╖ни. Складно осягнути представник╕в народу в р╕зноман╕тт╕ прояв╕в людсько╖ д╕яльност╕ – у книз╕ подан╕ житт╓писи рел╕г╕йних ╕ просв╕тницьких д╕яч╕в, державотворц╕в, науковц╕в, митц╕в сцени, малярства, артист╕в, письменник╕в та поет╕в, науковц╕в, л╕кар╕в, спортсмен╕в, в╕йськових. Складн╕стю ╓ й те, кого вносити до перел╕ку, а кого н╕. Кожна людина, що прийшла у цей св╕т, ма╓ свою м╕с╕ю, нав╕ть простий хл╕бороб («хл╕б усьому голова») чи рем╕сник (роб╕тник), чиновник, р╕зного р╕вня оч╕льник. Хто ╖╖ виконав достойн╕ше, надзвичайно трудно встановити, адже ц╕ найяскрав╕ш╕ змогли постати такими, як ми ╖х зна╓мо, т╕льки завдяки сво╖м попередникам, що п╕дкорювалися ╕ п╕дкорюються дотепер певним ╕ жорстким ╕сторичним обставинам (наприклад, в науц╕), а наступн╕ покол╕ння постануть завдяки сучасникам. Звичайно, дехто випереджав св╕й час. А як бути з тими, хто народився та помер в Рос╕╖ (Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, РСФСР, Рос╕йськ╕й Федерац╕╖), але вважав себе укра╖нцем. Наприклад, всесв╕тньов╕домий Михайло Щепк╕н, Микола Миклухо-Маклай, Нестор Малеча (Нестор Л╕тописець) та ╕нш╕. А як бути з Леон╕дом Наумовичем Большаковим? Не можна не зауважити, що були й т╕, хто народився в Укра╖н╕, але став ╖╖ г╕рким болем та катом народу. Про це теж треба пам’ятати.
У ц╕й Ваш╕й прац╕ висв╕тлен╕ переважно найяскрав╕ш╕ сини, р╕дше дочки Укра╖ни, що знайшли св╕й в╕чний спок╕й на чужин╕ в сучасн╕й Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, яка для багатьох з них стала другою батьк╕вщиною. Звичайно, б╕льш╕сть з них похован╕ у двох столицях ╕мпер╕╖ – в Москв╕ та Петербурз╕, але багато покояться й на ус╕й територ╕╖ сучасно╖ сус╕дньо╖ держави, охоплюючи простори в╕д Далекого Сходу до кордон╕в Укра╖ни, п╕вденних берег╕в П╕вн╕чного Льодовитого океану на п╕вноч╕ та меж Середньо╖ Аз╕╖ на п╕вдн╕. Той, хто ц╕кавиться ╕стор╕╓ю свого народу, беззаперечно прочита╓ б╕ограф╕чн╕ в╕домост╕ про вже для нього в╕домих постатей, втиснутих у дв╕ стор╕нки (формат книги), але знайде й ц╕кав╕ окрем╕ детал╕ ╖х житт╓пису, побачить фото ╖хн╕х надгробк╕в – таке в енциклопед╕ях не знайдеш. Звичайно, усе знати неможливо, а тому будуть ╕ в╕дкриття.
Розум╕ю неймов╕рний обсяг зроблено╖ Вами роботи, як ╕ усв╕домлюю, що зб╕р матер╕ал╕в продовжу╓ться. Це продовження можна простягнути на територ╕╖ сучасних Б╕лорус╕, Казахстану, кра╖н Середньо╖ Аз╕╖, Польщ╕, Чех╕╖ та Словаччини, Серб╕╖, Австр╕╖, Н╕меччини, Франц╕╖, Велико╖ Британ╕╖, США та Канади, Австрал╕╖, Аргентини, Бразил╕╖ та ╕нших п╕вденноамериканських кра╖н, Австрал╕╖ тощо. В╕д себе щиро дякую за Вашу працю ╕ можлив╕сть нагадати соб╕ ╕ п╕знати нове, листаючи на екран╕ комп’ютера стор╕нки книжки.
╤гор Марц╕нковський,
доцент, член Сп╕лки журнал╕ст╕в Укра╖ни, кра╓знавець
Микола╖в
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 09.04.2021 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23159
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
