"Кримська Свiтлиця" > #12 за 26.03.2021 > Тема "Душі криниця"
#12 за 26.03.2021
СТОР╤НКАМИ ПЕРЕЖИТОГО
Серед видань
Над╕я Самс╕н. Мереживо слова. - Льв╕в: Сполом, 2020. - 160 с. Це вже третя зб╕рка в╕рш╕в поетеси з╕ села Добрячин Сокальського району Над╕╖ Самс╕н. З виданням ново╖ книжки автор не посп╕шала. Як ╕ м╕ж двома попередн╕ми, була «пауза» у три роки. Але в╕рш╕ таки писала. Вона вдумливо ╕ ретельно добира╓ тексти для друку, «ф╕льтру╓» ╖х, досконало продуму╓ структуру (радше - композиц╕ю) майбутнього книжкового видання. «Зб╕рка м╕стить щемлив╕ в╕рш╕ про те, що найб╕льше бентежить, не залиша╓ байдужою авторку, часто непоко╖ть, болить, але част╕ше виклика╓ захват, тепл╕ спомини й неймов╕рн╕ в╕дчуття». (З анотац╕╖). Ш╕сть розд╕л╕в, а це в╕рш╕, п╕д╕бран╕ за темами та за почуттями (дозволю соб╕ такий невмотивований висл╕в), аж н╕як не обмежують широкий д╕апазон, багатогранну пал╕тру творчост╕ Над╕╖ Самс╕н. Зрештою, таке п╕дтверджу╓ у передмов╕ «Ж╕нка ╕ Слово» поетеса Леся Гук. Тут ╓ духовна й патр╕отична поез╕я, ╕нтимна л╕рика, в╕рш╕-пейзаж╕, твори для д╕тей ╕ батьк╕в, в╕рш╕, як╕ торкаються соц╕альних проблем, ╕ поез╕╖ про особисте життя, а ще - мораль ╕ ф╕лософ╕я, в╕чне ╕ минуще (тл╕нне)... Певен, багато чого залишилося поза зб╕ркою. Почасти ╖╖ поез╕╖ нагадують п╕сенн╕ мотиви. Воно й не дивно! Пиши так, як дума╓ш, як сп╕лку╓шся усно, бува╓, що ╕ через п╕сню, народну приказку. Що на думц╕ (в голов╕) - то ╕ на язиц╕. Мабуть, я вже надто глибоко «п╕рнув» у душу Над╕╖ Самс╕н. Добре, що добре ╖╖ знаю (даруйте за тавтолог╕ю). Запевняю: вона любить ╕ вм╕╓ сп╕вати! Зрештою, прочитайте в╕рш «Плакала д╕вчина (За народними мотивами)». Фрагмент: «Козак покинув молоденьку, Багату вже знайшов соб╕, «Ой важко мен╕ дуже, ненько, Весь в╕к я буду у журб╕». Х╕ба це не п╕сня?!. Без коментар╕в, бо запитання риторичне! Над╕я Самс╕н запевня╓, що почала писати в╕рш╕ у зр╕лому в╕ц╕. До того часу не бралася за перо. Тут я дещо не погоджуюся з нею. Мабуть, таки влучн╕ слова, метафори, пор╕вняння, образи р╕дного краю, Укра╖ни, батьк╕всько╖ хати (отчого порога), матер╕ приходили до не╖ ще з дитинства, закарбовувалися в пам'ят╕, у серц╕. ╤нша справа, що свого часу вони не лягали в╕ршованими рядками на пап╕р. А тепер чита╓мо: «Вдягнули хмари небо в чорн╕ шати, Полив, немов з в╕дра, на землю дощ. Покликав батько нас, д╕тей, до хати: Варила мама на плит╕ червоний борщ. ╤ у печ╕ пеклись уже ватрушки, Корицею запахло в хат╕ вмить, А на стол╕ стояв узвар ╕з грушки, - Струною в серц╕ спомин цей бринить». Та прийшов час, настала нагальна потреба под╕литися з читачем сокровенним, донести до читача сво╖ думки, почуття, тривоги, переживання... А сталося це с╕м рок╕в тому, коли розпочалися под╕╖ на Майдан╕ (в╕дл╕к розпочала Небесна Сотня), коли рос╕йський агресор окупував Крим ╕ рушив на Сх╕д Укра╖ни, коли, здавалося б, ще донедавна у «мирний» час (Рос╕я н╕коли не прагнула миру!) до батьк╕в, дружин став надходити сумнозв╕сний «Вантаж-200», коли спецавто - «чорн╕ тюльпани» стали курсувати Укра╖ною. ╤ тепер у не╖ ╓ багато поез╕й на цю тему: «Ридало небо в╕д жалю, земля стогнала, Син╕в Вкра╖на вже сво╖х нав╕к прощала. Лет╕ли в небо, мов птахи, ╖х св╕тл╕ душ╕ ╤ сльози лились ╕з очей на б╕л╕ руж╕». Усупереч тривогам ╕ болю Над╕я Самс╕н залиша╓ться оптим╕стом: «Сьогодн╕ день такий погожий, ╤ду, всм╕хаюсь перехожим. Вс╕м щастя зичу я думками, Хай мир пану╓ пом╕ж вами...». Духовн╕сть - також одна з пров╕дних тем Над╕╖ Самс╕н, ревно╖ християнки: «Коли на серц╕ ╓ печаль, Та у душ╕ тривога, Словами висловлю св╕й жаль Молитвою до Бога». Як мати, як бабуся, пише багато в╕рш╕в для малеч╕. Наприклад: «- Бабусю, а що там цв╕те за в╕кном? - То яблунька кв╕тне, коханий. А можна нарву я соб╕ кв╕точок? Сво╖й подарую я мам╕». Дал╕ - доречно, толерантно бабуся в╕дпов╕да╓: «Для цього в садочку ми ма╓м кв╕тник, Нарвемо там кв╕ти з тобою. Не можна, щоб цв╕т яблуневий так зник, Бо яблучка схочеш зимою». Водночас вона апелю╓ до батьк╕в: «Люб╕ть, батьки, сво╖х д╕тей! Даруйте ╖м любов ╕ ласку...». Та то ж сама Над╕я Самс╕н (╖╖ власний поетичний образ - л╕ричний герой), яка дару╓ д╕тям ╕ внукам любов ╕ ласку! Окрем╕ з поданих до зб╕рки в╕рш╕в (принаймн╕, ╖х фрагмент╕в, мотив╕в, пот╕м опрацьованих ╕ доопрацьованих) мен╕ вже доводилося читати у газет╕ «Голос з-над Бугу», в ╤нтернет-джерелах. (До реч╕, автор отриму╓ багато схвальних в╕дгук╕в, коментар╕в!). Але п╕д книжковою обкладинкою вони якось зазвучали, ожили по-новому. А, може, змусили мене знову ╕ знову сп╕впереживати з автором... Прийдуть нов╕ часи, в╕дбудуться сусп╕льн╕ зм╕ни, як╕ принесуть Над╕╖ Самс╕н нов╕ творч╕ ╕де╖, замисли, будуть нов╕ в╕рш╕, нов╕ зб╕рки. Та, дай Боже, щоб ╖й довелося писати т╕льки про хороше, при╓мне, добре! Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст Льв╕вська область
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 26.03.2021 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23145
|