"Кримська Свiтлиця" > #33 за 13.08.2004 > Тема ""Джерельце""
#33 за 13.08.2004
ЖИВИЙ КАПЕЛЮХ
Микола Носов
Оповідання
Котик Васько сидів на підлозі біля комода й ловив мух. А на комоді, на самісінькому краю, лежав капелюх. І ось Васько помітив, що одна муха сіла на капелюх. Він як підстрибне - і вчепився кігтями за капелюх. Капелюх зісковзнув з комода, Васько зірвався і як полетить на підлогу! А капелюх - бух! - і накрив його зверху. А в кімнаті сиділи Володя і Вадик. Вони розмальовували картинки і не бачили, як Васько потрапив під капелюх. Вони тільки почули, як позаду щось гепнулось - впало на підлогу. Володя обернувся і помітив на підлозі біля комода капелюха. Він підійшов, нагнувся, хотів підняти капелюх і раптом як заверещить: - Ай-ай-ай! - і кинувся вбік. - Ти чого? - запитує Вадик. - Він жи-жи-вий! - Хто живий? - Ка-ка-пе-пелюх. - Що ти! Хіба капелюхи бувають живі? - По-по-дивися сам. Вадик підступився ближче і почав розглядати капелюх. Раптом капелюх поповз прямісінько до нього. Він як заверещить: - Ай! - і плиг на диван. Володя - за ним. Капелюх виповз на середину кімнати і зупинився. Хлоп'ята дивляться на нього і тремтять від страху. Тут капелюх повернувся і поповз до дивана. - Ай! Ой! - заверещали хлоп'ята. Зістрибнули з дивана - і бігом з кімнати. Прибігли на кухню і двері за собою зачинили. - Я п-пі-ду! - каже Володя. - Куди? - Піду до себе додому. - Чому? - Капелюха бо-бо-боюсь. Я уперше бачу, щоб капелюх по кімнаті ходив. - А може, його хто-небудь за мотузочок смикає? - Ну, піди подивися. - Ходімо разом. Я візьму кочергу. Якщо він до нас полізе, я його кочергою стукну. - Зачекай, я теж кочергу візьму. - Та в нас другої кочерги немає. - Ну, я візьму лижну палицю. - Вони взяли кочергу і лижну палицю, прочинили двері і зазирнули до кімнати. - Де ж він? - питається Вадик. - Он там, біля столу. - Зараз я його як трісну кочергою! - каже Вадик. - Нехай лиш підлізе ближче. Але капелюх лежав біля столу і не рухався. - Ага, злякався! - зраділи хлоп'ята. - Боїться лізти до нас. - Зараз я його злякаю, - сказав Вадик. Він почав стукати по підлозі кочергою і вигукувати: - Ей ти, капелюх! Але капелюх і не поворухнувся. - Давай наберемо картоплі і будемо в нього картоплею влучати, - запропонував Володя. Вони пішли на кухню, набрали з кошика картоплі і почали жбурляти нею в капелюх. Жбурляли, жбурляли, нарешті Вадик влучив. Капелюх як підстрибне вгору! - Няв! - закричало щось. Глядь, з-під капелюха показався сірий хвіст, потім лапа, а потім і сам котик вистрибнув. - Васько! - зраділи хлоп'ята. - Напевно, він сидів на підлозі, а капелюх на нього з комода упав, - здогадався Володя. Вадик ухопив Васька і давай його обнімати: - Васько, любенький, як же ти від капелюх потрапив? Але Васько нічого не відповів. Він тільки пирхав і мружився від сонячного світла. Переклад з російської Данила КОНОНЕНКА.
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 13.08.2004 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2310
|