Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З╤ СВЯТОМ!
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Я. Шумляк╕всько╖, як╕ ран╕ше публ╕кувалися у...


ТРИ СВЯТА ПОКРОВИ
14 жовтня - свято Покрови Пресвято╖ Богородиц╕.


«МАР╤ЙКА ╤ КОСТИК»: ПЕРШИЙ ПОС╤БНИК З╤ ЗНАННЯ ЛЮДСЬКИХ СЕРДЕЦЬ ╤ ВИТОК╤В ПОЧУТТ╤В
Вс╕, кому близька проза Степана Процюка, звикли до глибоких ╕ складних матер╕й на стику художньо╖...


У ПОШУКУ СВО╢╥ АГАПЕ
Поетична матер╕я у проз╕ Петра Кухарчука


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Хтиво похиту╓ жад╕бн╕сть стегнами, дурня збагачу╓ думка, пер╕одичними модними трендами жаба в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 13.08.2004 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#33 за 13.08.2004
"СОНЦЯ Й МОРЯ НА МЕЖІ"
Кримські поети

Можемо з радістю сказати: те, чого кілька років поспіль добивалася Кримська організація НСПУ, нарешті сталося, - з такою назвою у сімферопольському видавництві "Таврія" нещодавно побачив світ колективний збірник, куди ввійшли твори сучасних українських письменників Криму (упорядник - знаний поет, перекладач і публіцист Данило Кононенко). Це, по суті, перше солідне видання такого типу, здійснене за державний кошт на замовлення Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України за Національною програмою випуску суспільно значущих видань.
Кажемо "з радістю", бо книжки українських авторів узагалі на теренах Криму з'являлися за кошти держави рівно дев'ять років тому.
А тут - така новинка! Видана добротно, майже на півтисячі сторінок, та й наклад, як на нинішні часи, немалий - три тисячі примірників. Усі, хто цікавиться літературою рідного краю, учні й студенти насамперед, матимуть змогу ознайомитися, так би мовити, під одним "дахом" з творчим доробком майстрів слова сонячного півострова. Книга вже надійшла безкоштовно в бібліотеки навчальних закладів.
Відкривають збірник прозаїки. Тут і повісті "Тунель" О. Кулика, "Зростання" В. Тарасова, "Тоді, в п'ятдесятих..." В. Басирова, "Гуморески" В. Шахнюка, п'єса "Гріховодник" ("Синдром") Л. Никоненка, нарис "Трагедія вченого з світовим ім'ям" О. Губаря, рецензії "Земле моя кримська" М. Вишняка, "Праця з шевченкознавства" Є. Регушевського, "Він жив Україною" М. Киричка. Щедро представлено й творчість поетів Д. Кононенка, О. Корсовецького, Ф. Степанова, М. Вишняка, С. Кочерги, В. Гуменюка, Г. Хмільовської, В. Латанського, В. Гука, М. Тібія. Про кожного автора вміщено докладні біографічні довідки.


КРИМСЬКИЙ ДИПТИХ

І

Летять журавлі над Ай-Петрі
З-за моря. Скінчився їх бран.
В яскраво-зеленому светрі
Завмер на узгірку платан.

Так мрійно. Так мило і любо.
І сам я душею воскрес.
І котиться сонячний бубон
По синій тарелі небес.

Летять журавлі. Ронять пір'я.
Над морем світлішає даль.
А ген доокруж попідгір'ю
Квітує рожевий мигдаль.

Знайомі до обрію риси.
Знайомі і рідні. Мої.
І ці ось стрункі кипариси -
Пришельці заморських країв.

І це ось, каміння дірчасте,
Що вітер грудьми зустріча.
І ця, у хустині квітчастій,
Між кедрів струнка алича.

В міжгір'ї туман волохатий
Клубиться в розвесненій млі.
А небом до рідної хати
Вертають мої журавлі.
І хочеться простір обняти,
І хочеться жить на землі!

II

А дні такі прозорі,
Такі чудові дні!
І коктебельські гори
Пливуть удалині.

Шумить, вирує море.
І піниться прибій.
О море яснозоре,
Зоря моїх надій!

Троянда сонця квітне
У синяві небес.
І щось до болю рідне
В нас відбира прогрес.

Де пломеніли ружі -
Недопалки в золі...
Чому ж такі байдужі
Ми до страждань землі?!

Де хвиля берег миє -
Каміння розбива.
Вже стежку не прошиє
Напровесні трава.

Зім'яла квітку шина.
Розтерла, розмела...
І лиш одна шипшина
У виярку пала.
Данило КОНОНЕНКО.


МОВО, КРІПИ УКРАЇНУ

З рідного краю, з рідної хати,
Мово живлюща, серце тепли!
Згубу долати, одур змагати.
Хирні та хворі душі зціли!

Мово - дідизно, стріляна, тята,
Море буремне,
хвильний прибій,
Сило бурлива, думо крилата -
Славою, честю душі осій!

Мово, трудися! Радниця й нива,
Мислю і духом нас багати!
Мати єдина, неня дбайлива,
Вірі та правді світло світи!

Мово незгубна! Пісня і криця,
Кручі дніпровські, вічний Тарас,
Корені отчі, чиста криниця,
Кривдами гнутих випрями нас!
Орест КОРСОВЕЦЬКИЙ.


ЗА ІСТИНУ

Україно! Верби сумовиті,
Полиск золотий пахких пшениць.
Як тебе, праматір, не любити
І безтямно не припасти ниць?

Скільки ворогів, уявних друзів
Лицемірно йшли на твій поріг,
Щоб у тому рабському союзі

Ласувати твій смачний пиріг.

Скільки ми на змаги піднімались,
Падали й вставали у борні,
Щоб вандали землю не топтали
В нашій українській стороні.

І народ твій, рідна, непоборний,
Вірю я: змете усю сльоту.
Він вже зняв з очей полуду чорну
І здобуде істину святу!
Федір СТЕПАНОВ.

* * *

Все починається з любові -
Від перших до останніх днів,
З пісень матусі колискових
І до космічних кораблів.

У ній, святій, - всьому зачинок,
Всьому початок і кінець,
І дня із ніччю поєдинок,
І злука пломінких сердець.

І творчі муки до нестями,
І потиск дружньої руки...
То хай же світиться над нами
Зоря любові навіки!
Михайло ВИШНЯК.

* * *

Я дерево.
Не кличте в вись літати,
бо буря бунту стовбур не схитне.
Та лиш торкнись, як блискавка,
й багаттям
вся міць моя й трухлявість спалахне.

Якби отак,
 щоб обернутись в іскри!..
Але чи я та Мавка, та верба?
Я - кипарис, мій шпиль -
 мов гостре вістря,
хоча таких, як я, навкруг юрба.

Я - дерево.
 Я тільки хмиз й колода.
Мені кроїти лячно крила з крон.
Здійматись під крайнебом вгору зроду
не до снаги нам, не спаливши бронх.

А зорі мерехтять рясніше й швидше,
і їх довкола - цілий легіон.
І голос твій, ні! - шепіт -
ближче й ближче...
А я тремчу! Невже лечу?
 Либонь...
Світлана КОЧЕРГА.

* * *
Гори, гори розгорнулись
Сонцю щедрому навстріч,
Скрізь по звивинах узбіч
Кетяги пітьми здригнулись.

Трощить, відгортає пріч
Їх немилосердна сила -
Рвійним променем немила,
Гасне ніч.

Стрімко путь зеленокрила
Між хвилястих в'ється гір -
Путам лоз наперекір
В даль, що так давно манила.

Даль без краю, даль без мір,
Путь її невпинно боре...
Вмить заблискотіло море -
Сизий шир.

Тут стрічаються простори.
Чи не так, як день і ніч?
Сонцю щедрому навстріч
Розгорнулись гори, гори...
Віктор ГУМЕНЮК.

* * *
Повертаюсь у твій поцілунок,
Що раптово, мов хвиля, накрив...
То був виклик. Ніяк не рятунок!
Переможний похід на мій Рим!

То був вирок мені, безголосій.
То був чад, що дурманом струмить
Залишилась волошка... в волоссі
Від цілунку в оту гостру мить...

Повертаюсь, мов хвиля - щохвилі
На той берег... Німію від мук.
Скавутить і тихесенько виє
Спрагле серце в пустелі розлук.

* * *
Я повна жінка. Маю все - сповна!
П'янких медів і сонячних нектарів.
А ще - років - як доброго вина!
Але не маю в цьому світі... пари.

Я повна жінка. Це - від доброти.
Я повнокровна - як весняні ріки!
Віддам сповна усі свої плоди
Тому, хто стрінеться мені навіки.

Заповню щастям
 кожну спільну мить.
Хай дмуть вітри!
 Нехай гуркоче злива!
Ще в когось раптом
 серце защемить:
"Он - повна жінка.
 А така щаслива!.."

* * *
Світ занімів!..
 Змовкли всі оркестри,
Промови і вітання урочисті.
Нарешті удостоєна я честі:
Нарешті взяв до рук мене
 Маестро!

Я - скрипка. Мій талант -
 в його таланті.
Магічність не в мені,
 а в музиканті!
Галина ХМІЛЬОВСЬКА.

* * *
Ні кінця ні початку
 не має доба виногронна,
Халва духмяніла
 на білій тарілці учора,
І зорі вмивала вода вереснева,
 солона,
І в берег вдарявся
напівзатоплений човен.

Так солодко-солодко тут
 після жнив благодатних,
Неначе втамовуєш спрагу
 гірською водою,
І небо ясніє над золотом
 ліз виноградних
Медяником тульським чи динею
жовто-рудою.

Тут кожна піщинка
 нагадає собою минуле,
І в кухлях вино,
наче мед молодий, перебродить,
А в тиші кімнат,
 де ополудень діти заснули,
Тільки годинник заведений
пошепки ходить.

Обсиплються грона,
 проникнені сріблом дощинок,
І прання просохле
 у плетені кошики ляже.
І розсип сухих прохолодних
 солодких родзинок
На білому обрусі -
 нам про минуле розкаже.
Вячеслав ГУК.

УКРАЇНА
Знаєш ти, що таке Україна?
Україна - це край солов'їний,
Це твоя у садочку хата,
На пісні і казки багата.
Україна - це тато й ненька,
Це безсмертне слово Шевченка,
Це божественно рідна мова,
Сонцесяйна і веселкова.
Україна - це волі голос,
Синє небо і спілий колос.

УКРАЇНСЬКА МОВА В КРИМУ
О. В. Новак
Ходить попідтинню
 з думою гіркою,
Вижити благає в Господа снаги...
Бродить, як сирітка,
 над Салгір-рікою,
Вже давно записана тут у вороги.

Скільки б не ходила,
 стукала у двері,
Все одно почує: "А ти хто така?"
Нібито й державна...
 Тільки на папері!
Бо "хохол" затятий
 в хату не пуска.

Не пускають, топчуть
 рідні яничари,
А брати лукаві палять стільки літ!
Та вона воскресла
 в барвінкових чарах,
З "Кримської світлиці"
 світиться мов цвіт.

Піснею лунає в Ялті, у Джанкої,
Аж задивувались в небесах боги...
Чом же, як сирітка,
 над Салгір-рікою?
Чом, скажіть, записана
 тут у вороги?
Василь ЛАТАНСЬКИЙ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #33 за 13.08.2004 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2303

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков