Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

До добрих українських християнських традицій належить часте поминання померлих. І хоч вони інколи пов'язані з дохристиянськими (язичницькими) мотивами, але це аж ніяк не применшує їхнього духовного та морального значення, а для молодого покоління ще криється виховний процес: знай і шануй свій родовід!
Один з таких поминальних днів - свято Партенія (20 лютого), або найближча поминальна субота перед святом. Його називають Зимовим поминанням дідів.
У церквах цього дня замовляли Богослужіння за померлими. Пекли калачі або паляниці. Одну з випічок залишали вдома (нею ділилися за обіднім столом), одну - у церкві, а інші віддавали старцям, прочанам, які часто відвідували святі місця, ходили до чудотворних ікон та цілющих джерел. Їх також просили помолитися за померлих.
Після церковної відправи йшли на цвинтар і вже молилися на гробах.
Удома ж справляли поминальний обід або поминальну вечерю. Кількість страв не була чітко регламентована, дозволялися і м'ясні страви. Але неодмінно мали бути коливо та узвар.
Починали і завершували поминальну трапезу молитвою. До столу запрошували старших людей, особливо самотніх, бідних. Такий обряд називався «почастувати дідів» (мається на увазі - спільно пом'янутих, усіх, хто відійшов у Вічність).
Посуд із залишками їжі не прибирали аж до наступного ранку (як і на Святий вечір), щоб уночі могли похарчуватися «люди з того світу». Для них також залишали воду у полумиску та чистий рушник. Такого поминального дня не годилося говорити про покійників щось погане, лихе, бо ті «образяться і не будуть піклуватися про майбутній врожай».
Це були останні поминання і частування «дідів» перед Великим постом. Адже під час нього у церквах вже відправляють поминальний Сорокауст.

ЗАГЛЯДА ВЕСНА В ВІКОНЦЕ...

23 лютого християни східного обряду вшановують преподобного Харлампія, єпископа сирійського міста Магнезія.
За проповідування Христової віри праведного старця (а прожив він 113 років) стратили за наказом римського цісаря Севера. Це сталося у 211 році. Хоча, як стверджують деякі історико-церковні джерела та життєписи святих, цей чудотворець, підданий жорстокому катуванню, спокійно спочив у Бозі під час своєї передсмертної молитви, ще до того, як стяв йому голову.
Відзначають:
- До Харлампія і Власа (свято останнього відзначають 24 лютого) - зима холодна.
- З Харлампія зима заглядає у віконце, яскравіше світить сонце.
- Харлампій потішить теплом, а Влас ще заморозить. Та все ж після теплого Харлампія Влас не довго лякатиме морозами.
- Якщо на Харлампія відлига і Влас не заморозив, то кидай віз без коліс (тобто - сани), а запрягай вороних у колісного воза.
У цей день також вшановують Святого Прохора. Жартують:
- До Прохора баба охала (від холоду).
- До Прохора зима заглохнула.
- Прийшли Харлампій, Прохір і Влас - скоро весна у нас!
Тарас ЛЕХМАН

СОРОКА-БІЛОБОКА
(З циклу “Рідна природа”)

Зимова відлига. Сірий похмурий день. Так само сірий сніг. Місцями біжать струмки, мов та рання весна прийшла. Переступаючи через них, прогулююся околицею міста. Весь луг «на долоні», а там далі - ріка Західний Буг, а за нею ліс...
Ось і кущ шипшини край дороги. Ягоди на ньому почорніли від дощів, снігу та морозів, мабуть, вже й втратили свої цілющі властивості.
Коли підійшов ближче, аж тоді побачив у кущі сороку. Чи то застрягла птаха у колючих гілках і вибратися не може, чи то ласує ягодами. Але шипшина, здається, не належить до її раціону харчування. Завмер і став уважно спостерігати.
Сорока тим часом тулилася то спиною, то грудьми то однієї гілки, то до іншої, розкрила крила, переступала з лапки на лапку, наче танцювала, крутила-вертіла головою на всі боки. Та ще й скреготіла, але якось задоволено, мінорно, а не злісно. Таке балансування поміж колючими гілками тривало хвилин три-чотири.
Я вже потім здогадався, що сорока-білобока чистила об колючки шипшини своє пір'я. Після такого масажу ще й стрибнула у калюжу (тут же, під кущем) талої води-сніговиці, скупалася і полетіла геть.
Маркіян ЛЕХМАН,
студент Української академії друкарства
м. Львів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 19.02.2021 > Тема "Душі криниця"