Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3788)
З потоку життя (6993)
Душі криниця (3758)
Українці мої... (1519)
Резонанс (1639)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1771)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СУРКОВ ╤ МЕДВЕДЧУК У 2014 РОЦ╤ ГОВОРИЛИ ПРО ЕЛЕКТРИКУ ДЛЯ КРИМУ ТА ОБМ╤Н ПОЛОНЕНИМИ
ЗМ╤ оприлюднили ауд╕озапис розмови двох людей з голосами, схожими на голоси л╕дера ОПЗЖ В╕ктора...


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КОМ╤С╤Я ЗАЯВЛЯ╢, ЩО Л╤ТАК КАЧИНСЬКОГО БУВ ЗНИЩЕНИЙ ВИБУХ╤ВКОЮ
“Головна теза, а точн╕ше правда, ╓ такою, що л╕так був знищений в результат╕ вибуху”,...


ВАЛЕНТИН БУТ: ЗГАДКИ
Ранок 23 лютого 2014 року в Ки╖в╕ видався сонячним. Як, власне, ╕ настр╕й. ╤ справд╕: виснажливе...


У «СПРАВ╤ 26 ЛЮТОГО» Ф╤ГУРУЮТЬ 27 КРИМСЬКИХ СУДД╤В-ЗРАДНИК╤В
Обвинуваченими й п╕дозрюваними у так зван╕й "справ╕ 26 лютого" ╓ 27 кримських судд╕в, як╕...


РОЗСТР╤Л МАЙДАНУ: ДБР ВИЗНАЧИЛО КОЛО ПРИЧЕТНИХ ДО ВБИВСТВ Н╤ГОЯНА, ЖИЗНЕВСЬКОГО ╤ СЕНИКА
Про це пов╕домив на пресконференц╕╖ заступник начальника управл╕ння ДБР у справах Майдану Артем...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:
















Click for Simferopol, Ukraine Forecast
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 12.02.2021 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 12.02.2021
ЯК УКРА╥НА ВТРАЧАЛА ДОНБАС

Нещодавно в Ки╓в╕ вийшла друком книга журнал╕ст╕в Дениса Казанського ╕ Марини Воротинцево╖ «Як Укра╖на втрачала Донбас». Денис Казанський – журнал╕ст-розсл╕дувач, в╕деоблогер-телеведучий, автор книги «Чорна лихоманка» (2015) про нелегальний видобуток вуг╕лля на Донбас╕. В╕н у журнал╕стиц╕ з 2011 року. До 2014 року жив ╕ працював у Донецьку. У 2020 роц╕ Казанського запросили до Тристоронньо╖ контактно╖ групи з врегулювання ситуац╕╖ на Донбас╕ як представника Донеччини.
 Марина Воротинцева у журнал╕стиц╕ з 2003 року. До 2014 року була сп╕взасновником ╕ головним редактором газети та ╕нтернет-видання «Восточный вариант», жила у Луганську.
 Д. Казанський ╕ М. Воротинцева анал╕зують ситуац╕ю на Донбас╕ ╕ розглядають переб╕г под╕й, як╕ призвели до в╕йни.
 Автори зазначають, що заклики до виходу Донбасу з╕ складу Укра╖ни ╕ при╓днання до Рос╕╖ лунали ще на початку 1990-х. Але дал╕ розмов ╕ газетних публ╕кац╕й справа не п╕шла. Очевидно, тому, що прагнення донецьких ╕ луганських сепаратист╕в-╕редентист╕в не були п╕дтриман╕ в Москв╕. Горбачову ╕ ╢льцину було не до них. А без в╕дмашки з Рос╕╖ на авантюрн╕ д╕╖ н╕хто на Донбас╕ не наважився. СРСР розпався, ╕ подальше протистояння Донбасу й Ки╓ва в╕дбувалося в рамках Укра╖нсько╖ держави.
 Донецька ел╕та скористалася економ╕чною кризою початку 1990-х рок╕в. Населенню почали втовкмачувати, що Донбасу необх╕дна рег╕ональна самост╕йн╕сть, оск╕льки вс╕ зароблен╕ грош╕ в нього в╕дбирають.
 На президентських виборах 1994 року завдяки п╕дтримц╕ п╕вденних ╕ сх╕дних областей перем╕г Леон╕д Кучма. В╕н об╕цяв розвивати стосунки з Рос╕╓ю та ╕нтеграц╕ю в рамках СНД. На практиц╕ виявилося, що Кучма ще б╕льш жорсткий противник будь-якого федерал╕зму, н╕ж його попередник. Новий президент почав швидко зм╕цнювати вертикаль влади. За його ╕н╕ц╕ативою в Укра╖н╕ було скасовано вибори губернатор╕в. ╤з 1994 року кер╕вник╕в областей почав призначати сам президент. А Конституц╕я, яку ухвалили в червн╕ 1996 року, закр╕пила ун╕тарну модель державного ладу Укра╖ни. Ел╕ти Донбасу сприйняли це спок╕йно. ╥м було не до федерал╕зму. В кра╖н╕ йшла приватизац╕я, ╕ потр╕бно було збер╕гати гарн╕ вза╓мини з владою, щоб отримати свою частку державного майна. Величезн╕ комб╕нати продавалися за заниженими ц╕нами на непрозорих аукц╕онах передус╕м тим, хто був лояльним до президента та користувався дов╕рою Кучми ╕ його оточення.
 Згодом Л. Кучма з╕знався, що св╕домо поставив перед собою мету – з нуля створити нац╕ональну буржуаз╕ю. В╕н просто призначав ол╕гарх╕в, як до того призначав чиновник╕в ╕ директор╕в. Одним ╕з таких «призначенц╕в», як з’ясувалося п╕зн╕ше, виявився його власний зять. Кучма у сво╖й книз╕ «П╕сля майдану 2005-2006. Записки президента» пояснював: «Кап╕тал╕зму без кап╕тал╕ст╕в, без нац╕онально╖ буржуаз╕╖, зокрема велико╖, не бува╓. Але вс╕ 15 рок╕в нашо╖ незалежност╕ нас штовхали на шлях створення кап╕тал╕зму др╕бних крамар╕в, малого п╕дпри╓мництва, кап╕тал╕зму без велико╖ нац╕онально╖ буржуаз╕╖. Як у Польщ╕. Я говорив про це не раз. Така модель убивча для Укра╖ни. Вона вбивча нав╕ть ╕з точки зору структури укра╖нсько╖ економ╕ки – ╖╖ основу складають промислов╕ г╕ганти».
 Нин╕, коли Польща з ╖╖ «др╕бними крамарами» р╕зко в╕д╕рвалася в╕д Укра╖ни, ц╕ слова мають вигляд глузування.
 Але Кучма свого добився. Наприк╕нц╕ 1990-х рок╕в в Укра╖н╕ утворився новий клас – клас великих кап╕тал╕ст╕в. Ол╕гархат.
 Оск╕льки Кучм╕ була потр╕бна п╕дтримка рег╕ональних ел╕т Донбасу, щоб впевнено почуватися в сво╓му кр╕сл╕ ╕ без проблем переобратися на другий терм╕н, то в╕н дозволив ╖м приватизувати частину державного майна на «╖хн╕й» територ╕╖. За цих умов жодних причин шантажувати Кучму черговим референдумом чи морочити йому голову федерал╕зац╕╓ю у «донецьких» ╕ «луганських» не було.
 На Донбас╕ й дос╕ пану╓ стереотип, що вина за знищення шахт лежить на чиновниках ╕з Ки╓ва та Зах╕дно╖ Укра╖ни. Насправд╕ ж М╕н╕стерство вуг╕льно╖ промисловост╕ в 1995-2000-у роках очолювали вих╕дц╕ ╕з Донбасу. Вони й п╕дписували вирок шахтам. У 2000 роц╕ Луганщину було визнано найб╕льш зубож╕лим кра╓м Укра╖ни. Р╕вень б╕дност╕ склав 44,8%. Для пор╕вняння у сус╕дн╕й Харк╕вськ╕й област╕ цей показник того ж року склав лише 19,6%. Невелик╕ шахтарськ╕ м╕ста ╕ селища перетворилися на запов╕дники б╕дност╕ ╕ ру╖ни.
 Д. Казанський ╕ М. Воротинцева пишуть: «У таких шахтарських гетто до 2014 року встигло вирости ц╕ле покол╕ння людей, як╕ н╕коли у житт╕ не бачили навколо н╕чого, кр╕м пияцтва, злоби ╕ розрухи, ╕ як╕ звикли до ╕снування у принизливих злиднях. Зруйнований кризою ╕ корупц╕╓ю Донбас став ╕деальним ╕нкубатором для крим╕налу та антидержавних настро╖в, а його декласован╕ жител╕ – паливом во╓нного конфл╕кту. Не дарма вже п╕сля початку в╕йни л╕дери пророс╕йських збройних формувань Олександр Ходаковський та ╤гор Стр╓лков у сво╖х ╕нтерв’ю з╕знавалися, що в «ополчення» охоче йшли насамперед асоц╕альн╕ елементи з крим╕нальним минулим, наркомани та марг╕нали. Зокрема, Ходаковський у сво╖х ╕нтерв’ю зазначав, що у деяких п╕дрозд╕лах «ДНР» ран╕ше мали судимост╕ 20-30% особового складу. Якщо додати до цих в╕дсотк╕в ╕нших неблагополучних, хто не мав осв╕ти та пост╕йно╖ роботи, - вийде б╕льше половини. Для цих людей автомат став неспод╕ваним соц╕альним л╕фтом, якого вже нав╕ть не чекали. ╤ в╕дпов╕дь на питання, як так сталося, сл╕д шукати саме у вир╕ 90-х рок╕в».
 На початку 2000-х Л. Кучма вляпався в низку скандал╕в (убивство журнал╕ста Георг╕я Гонгадзе, записи майора Мельниченка, ╕нформац╕я про начебто продаж радарних систем «Кольчуга» ╤раку в обх╕д санкц╕й), як╕ знищили його репутац╕ю на Заход╕. В так╕й ситуац╕╖ Кучма передбачувано взяв курс на зближення з Рос╕╓ю. Масштабн╕ акц╕╖ опозиц╕╖ прискорили цей рух.
 Промислов╕сть Донбасу була ор╕╓нтована насамперед на рос╕йський ринок. Це зумовлювало пророс╕йську позиц╕ю господар╕в м╕сцевих п╕дпри╓мств. Шукати нов╕ ринки збуту для «червоних директор╕в», як╕ звикли все життя працювати за рознарядкою з Москви, було важким завданням. Застар╕лим виробництвам, як╕ потребували модерн╕зац╕╖, було важко конкурувати з ╕ндустр╕╓ю зах╕дних кра╖н. Тому промисловц╕ сходу Укра╖ни бачили оптимальним виходом для себе подальшу економ╕чну ╕нтеграц╕ю з Рос╕╓ю.
 «Донецьк╕» були природними опонентами прозах╕дних нац╕онал-демократичних парт╕й ╕ могли допомогти президентов╕ у боротьб╕ з опозиц╕╓ю.
 Рег╕онали виховували в жител╕в Донбасу ненависть до Зах╕дно╖ Укра╖ни. У донбаських ЗМ╤ п╕дкреслювалося, що зах╕дн╕ област╕ виробляють менше, н╕ж сх╕дн╕, але н╕де не згадувалося про значн╕ обсяги дотац╕й, як╕ спрямовувалися до Луганщини та Донеччини для п╕дтримки збитково╖ вуг╕льно╖ промисловост╕. Газетн╕ заклики залишити б╕льше заробленого у себе ╕ «за рахунок цих ф╕нанс╕в п╕двищити трудящим зарплати» були в╕двертою н╕сен╕тницею. У 2004 роц╕ найб╕льш╕ промислов╕ п╕дпри╓мства Донбасу вже перебували у приватних руках. Р╕вень зарплат на них визначала не держава, а Р╕нат Ахметов, Валентин Ландик, Юхим Звяг╕льський, брати Клю╓ви та ╕нш╕ новоявлен╕ ол╕гархи. Вони платили сво╖м прац╕вникам невисок╕ зарплати, а сам╕ стр╕мко нарощували сво╖ кап╕тали.
 В╕ктор Ющенко п╕сля перемоги на виборах в╕дмовився в╕д сво╖х програмних гасел ╕ почав домовлятися з пол╕тичними опонентами. Об╕цянки в╕дправити бандит╕в у тюрми залишилися порожн╕ми словами. Ющенко не добивав деморал╕зований донецький клан ╕ дозволив йому не лише зберегтися, а й взяти реванш уже в наступному 2006 роц╕.
 З початку 1990-х донбаськ╕ клани розглядали федерал╕зац╕ю як вт╕шний приз. Якщо контролювати всю Укра╖ну не виходить, то сл╕д добитися статусу автоном╕╖ для «сво╖х» рег╕он╕в на п╕вдн╕ та сход╕ ╕ встановити там повну гегемон╕ю. Коли ж Янукович виграв президентськ╕ вибори у 2010 роц╕, то в╕дразу ╕з приб╕чника федерал╕зац╕╖ перетворився на ╖╖ противника. В ╕нтерв’ю газет╕ «2000» в╕н заявив: «Укра╖на – ун╕тарна держава. Крапка. Ун╕тарна та демократична».
 На м╕сцевих виборах восени 2010 року на Донбас╕ перемогла Парт╕я рег╕он╕в. А от пророс╕йська нац╕онал╕стична парт╕я «Русский блок» отримала на Донеччин╕ менше 1% голос╕в. Провалилася ╕ ПСПУ Натал╕╖ В╕тренко. Отже, виборц╕ Донбасу голосували не т╕льки ╕ не ст╕льки за ╕деолог╕чн╕ «пророс╕йськ╕ парт╕╖», а п╕дтримували тих ╕з «сво╖х», хто давав ╖м ╕люз╕╖ повернення у минуле, до радянських час╕в, ╕ ч╕тко вказував на ворог╕в.
 У Донецьку рос╕йськ╕ нац╕онал╕сти раз на р╕к проводили так зван╕ «рос╕йськ╕ марш╕», на як╕ збирали к╕лька десятк╕в людей.
 8 травня 2010 року в Луганську в╕дбулося урочисте в╕дкриття пам’ятника жертвам ОУН-УПА. Малися на уваз╕ уродженц╕ Лугансько╖ област╕, як╕ загинули в╕д рук бандер╕вц╕в на Зах╕дн╕й Укра╖н╕. На пам’ятнику було викарбувано 18 пр╕звищ. Щороку в област╕ б╕льше людей гинуло на шахтах. Проте загибл╕ шахтар╕ не удосто╖лися пам’ятника в Луганську. Так само луганська влада ╕гнорувала й пам'ять тисяч жертв стал╕нських репрес╕й, похованих у Суч╕й балц╕ на околиц╕ обласного центру.
 Ор╕╓нтовно у 2008-2009 роках п╕д контролем рос╕йських спецслужб ╕ обласно╖ ради почалася розбудова пророс╕йсько╖ во╓н╕зовано╖ орган╕зац╕╖ у Луганськ╕й област╕. Камуфляжем для цього були пророс╕йськ╕ козацьк╕ орган╕зац╕╖.
 Перемога Януковича на виборах 2010 року на деякий час обеззбро╖ла пророс╕йських радикал╕в. Грати на антики╖вських настроях ╕ звинувачувати владу в тому, що вона не врахову╓ ╕нтереси Донбасу, стало неможливим. Тепер Москв╕ знадобилися нов╕ союзники в Укра╖н╕, щоб тиснути вже на Януковича. Таким союзником став кум Пут╕на В╕ктор Медведчук. У 2012 роц╕ в╕н заснував рух «Укра╖нський виб╕р», щоб боротися за федерал╕зац╕ю та блокувати ╕нтеграц╕ю Укра╖ни до ╢С.
 Коли Янукович ╕ його оточення запланували видобуток сланцевого газу в Донецьк╕й ╕ Льв╕вськ╕й областях, що принесло б ╖м м╕льярдн╕ прибутки ╕ водночас створило б енергетичну незалежн╕сть Укра╖н╕, то «Укра╖нський виб╕р» в╕дразу ж розгорнув пропагандистську кампан╕ю проти цього. Почали поширювати страшилки про сланцевий газ. У м╕тингах проти видобутку сланцевого газу брали участь не лише пророс╕йськ╕ сили, а й представники прозах╕дних парт╕й. Та навесн╕ 2014 року антисланцев╕ м╕тинги перетворилися на антиукра╖нськ╕.
 Проте в плани донецьких клан╕в не входило в╕докремлення Донбасу в╕д Укра╖ни. ╤ Ахметов, ╕ Бобков, ╕ ╕нш╕ пол╕тики, як╕ загравали з угруповуваннями сепаратист╕в, просто хот╕ли використати збройн╕ формування для посилення сво╖х позиц╕й у перемовинах ╕з новою владою. Рег╕онали мр╕яли виторгувати для себе максимальну автоном╕ю та закр╕пити за Донбасом статус «держави в держав╕», якою в╕н фактично ╕ був з початку 90-х.
 У кв╕тн╕ 2014 року Ки╖вський м╕жнародний ╕нститут соц╕олог╕╖ пров╕в досл╕дження громадсько╖ думки у сх╕дних рег╕онах Укра╖ни. Результати досл╕джень св╕дчили про хаос у головах громадян та велике зростання р╕вня антиукра╖нських настро╖в, але приб╕чники Укра╖ни на Донбас╕ були в б╕льшост╕. Понад усе опитан╕ громадяни боялися краху укра╖нсько╖ економ╕ки (43%), на другому м╕сц╕ було роз╕рвання економ╕чних зв’язк╕в ╕з Рос╕╓ю, на третьому – високий р╕вень бандитизму (50% у Донецьк╕й област╕, 30% - у Луганськ╕й). Дал╕ – ризики невиплати зарплат ╕ пенс╕й, нац╕онал╕зм ╕ радикал╕зм, загроза громадянсько╖ в╕йни (вс╕ пункти – приблизно по 27-29%, останн╕й у Донецьк╕й област╕ – понад 40%). Членство в НАТО, в╕дключення рос╕йських телеканал╕в, ╓дина державна мова та потенц╕йний в╕зовий режим ╕з РФ не дуже турбували населення. Ц╕ пункти у перел╕к сво╖х тривог вносили 7-10% громадян. В╕докремлення сх╕дних рег╕он╕в в╕д Укра╖ни та при╓днання до Рос╕╖ впевнено та з сумн╕вами п╕дтримували 30% людей, тод╕ як б╕льш╕сть – понад 50% - хот╕ли ╕ дал╕ жити в Укра╖н╕.
 Денис Казанський ╕ Марина Воротинцева зазначають: «Без участ╕ рос╕йських диверсант╕в, без потужного ╕нформац╕йного впливу анекс╕╖ Криму, без надривно╖ пропаганди та погроз Кремля ввести в Укра╖ну в╕йська Донбас не запалав би - все йшло до того, що локальн╕ л╕дери Парт╕╖ рег╕он╕в зможуть виторгувати соб╕ пол╕тичн╕ та ф╕нансов╕ бонуси й на тому заспокоюються до наступних вибор╕в, як це вже бувало ран╕ше. Але рос╕йська сторона доклала вс╕х зусиль для того, щоб на Донбас╕ почали стр╕ляти. Коли стр╕лянина довго не починалася, Рос╕я експортувала бойовик╕в у Слов’янськ ╕ зробила все, щоб в╕йна перейшла у стад╕ю виснажливого, затяжного конфл╕кту».
 Депутат рос╕йсько╖ Держдуми ╕ засновник «╤нституту кра╖н СНД» Костянтин Затул╕н в ╕нтерв’ю рос╕йському виданню «Федеральное агентство новостей», опубл╕кованому 5 вересня 2018 року, в╕дверто заявив, що Донецьк ╕ Луганськ потр╕бно повернути в Укра╖ну, але як елемент федерац╕╖. Тод╕ це стане катал╕затором ланцюгово╖ реакц╕╖ федерал╕зац╕╖ Укра╖ни.
 Рос╕йський громадський д╕яч ╕ письменник Микола Стар╕ков назвав Донбас «гирею на ноз╕ Укра╖ни», яка необх╕дна для того, щоб утримувати Укра╖ну в орб╕т╕ впливу Рос╕╖.
 А ось яке становище в окупованих районах Донбасу: «Зам╕сть об╕цяного покращення р╕вня життя п╕сля в╕докремлення в╕д «злиденно╖ Укра╖ни» Донбас провалився в економ╕чну та демограф╕чну яму. Десятки тисяч людей втратили роботу, сотн╕ тисяч – покинули сво╖ дом╕вки ╕ ви╖хали до Рос╕╖ або на п╕дконтрольн╕ Укра╖н╕ територ╕╖. Т╕ ж, хто залишився, незабаром виявили, що в «народних республ╕ках» у народу набагато менше прав, свобод та можливостей, н╕ж в «антинародн╕й» та «фашистськ╕й» Укра╖н╕. Невизнан╕ утворення, що д╕сталися ц╕ною таких жертв ╕ втрат, виявилися ще менш придатними для життя, н╕ж укра╖нська держава, яку так багато критикували за низький р╕вень життя, корупц╕ю та поган╕ закони».
 А зв╕льнен╕ територ╕╖ Донбасу повернулися до передво╓нного стану: «Економ╕чна ситуац╕я нестаб╕льна, перспективи промислових центр╕в рег╕ону похмур╕, в сусп╕льств╕ Донбасу дос╕ панують антиукра╖нськ╕ стереотипи. У цьому родючому для будь-якого негативу грунт╕ легко множаться бактер╕╖ сепаратизму, як╕ можуть др╕мати в пер╕оди в╕дносно╖ стаб╕льност╕, але неодм╕нно дадуть про себе знати п╕д час чергово╖ кризи. Збер╕гаються под╕бн╕ ризики не т╕льки на Донбас╕, а й у Харков╕, Одес╕, а також ╕нших рег╕онах кра╖ни, де також ╕снують сили, що готов╕ зробити ставку на сепаратизм ╕ мр╕ють вибити для сво╖х феодальних вотчин оф╕ц╕йний статус суб’╓кт╕в федерац╕╖».
 Автори книги радять: «Створення нових рег╕ональних ел╕т, п╕дтримка ╕ розвиток нових галузей економ╕ки, здатних зам╕нити застар╕л╕ заводи ╕ шахти, допомога малому б╕знесу – т╕ заходи, як╕ можуть допомогти пере- форматувати рег╕они сх╕дно╖ Укра╖ни, вдихнути нове життя у депресивн╕ промислов╕ м╕ста, дати ╖хн╕м жителям можливост╕ для самореал╕зац╕╖ ╕ зробити ╖хн╓ життя в Укра╖н╕ б╕льш привабливим».
 Анатол╕й Зборовський

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 12.02.2021 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23013

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков