Версiя для друку Обговорити в форумi

Чергова річниця "переміщення" мого Криму до сусідської гавані - то ще одна нагода привернути увагу читаючої, а головно, мислячої публіки до деяких, на мій погляд, вельми дивних аспектів того дійства, відповідей на які не маємо й досі, а відтак, і досі не можемо зрушити з місця.
Не будемо тут вкотре повторювати цілком справедливі, але нав'язлі вже в зубах фрази про те, що імперська Московія від перших днів осягнення Україною незалежності докладала зусиль для повернення її в сферу свого впливу, і Крим, як вельми особливий регіон - мультиетнічний, з відчутним переважанням московійського етносу, був у тих планах на першому місці. Зазначимо лишень, що цілком свідома тих намірів, українська влада десятиліттями легковажила очевидною загрозою. Більше того, часом було важко позбутися враження, що наша влада відверто грала з Кремлем у піддавки.
Так було, коли Московії відступили підрозділи Чорноморського флоту, що базувалися на півострові і, згідно Біловезьких угод, належали до підпорядкування Київа. І не просто відступили: всупереч Конституції України, залишили в Криму цю потужну московійську військово-морську базу, підрозділи якої дислокувалися в стратегічно ключових місцях півострова.
Так було, коли значно слабшій, в рази гірше фінансованій українській маринарці своя ж влада накинула на шию зашморг "дружби флотами".
Так було, коли, ігноруючи запит вимерханого совецькою стагнацією суспільства на зростання добробуту, іншими словами, на розвиток країни - економічний, технологічний, науковий, культурний, наша влада вдалася натомість до мародерства, грабуючи свій народ, нищачи перспективи власної країни.
Але ж за умови ефективного використання науки, нових технологій і методів організації виробництва, у нас були всі можливості вивести Край в ряд світових лідерів, мати на сьогодні самодостатню, економічно сильну, успішну країну. Не забуваймо, що на момент осягнення Незалежності Україна перебувала в тридцятці найрозвинутіших країн світу, мала десятки знаних у світі підприємств, найуспішніше в Союзі морське пароплавство, третій в світі ядерний потенціал, мільйонне військо, була однією з п'яти космічних держав.
Зайве й казати, що сильна, успішна країна набагато більш убезпечена від збройної агресії, від територіальних посягань як з огляду на свій економічний та військовий потенціал, так і через те, що нація, цінуючи вигоди життя в такій країні, є більш згуртованою, більш мотивованою на її захист. Остання теза, думається, не потребує пояснень. Приклад Сполучених Штатів, де не існує мовного питання, де навіть московити, замість вимагати визнання "вєлікава і магучева" другою державною, запопадливо вчать немилозвучну піндоську, є прямим підтвердженням цієї істини. І навпаки: бідну країну легко роз'єднати, граючи на етнічних, мовних розбіжностях, чим, власне, й займаються упродовж десятиліть наші привладні мафіозі. І ці ігрища не просто безвідповідальні. Вони злочинні. Хіба ж не наслідком тої політики була "шалена" українізація мого півострова, коли за чверть сторіччя на весь двомільйонний Крим українізатори "народили" аж 7 (сім!) українських шкіл? Хіба не її наслідком була поява в ньому, зрештою, і зелених марсіян? А хіба не багатолітня звичка до вирішення справ на мафіозних міжсобойчиках та бандитських "терках" привела до наказів на незастосування зброї проти агресора, на відмову від силового спротиву загарбникові, а тим самим і до зради війська, і здачі, зрештою, Криму?
Щодо згаданих на початку "дивних"аспектів загарбання-здачі українського півострова в лютому-березні 2014 року, то давайте поміркуємо ось над чим:
1. З повідомлень самих урядовців, новоспечена київська влада знала про активну сепаратистську діяльність в Криму щонайпізніше 23 (двадцять третього) лютого 2014 року. Тим не менш, вона палець об палець не вдарила для негайного її припинення. Чому?
2. Рано-вранці 27 (двадцять сьомого) лютого всі телеканали повідомили про захоплення підрозділами зелених марсіян головних адміністративних будівель АР Крим, про інтенсивний рух військової техніки ЧФ по дорогах півострова, який розпочався ще 24 лютого. Абстрагуючись від того, що влада мала знати (майже напевно знала) про те раніше за телеканали, абстрагуючись від того, що влада не могла навіть сумніватися в справжньому походженні тих марсіян, вона, тим не менш, навіть після цього, як ні в чому не бувало, продовжувала ділити течки, ніяк не реагуючи тепер вже на очевидну, неприкриту збройну агресію Московії. При тому, що лік часу покотився після того на години і навіть хвилини, засідання РНБО було зібране не тоді ж, не на світанку 27 лютого, а лише через півтори доби. І то, як виглядає, лише заради сумновідомої "галочки". Чому?
3. В січні 2014 року Генштаб ЗС України, маючи розвіддані, що дозволяли з достатньо високою вірогідністю припускати недружні дії з боку Московії, за розпорядженням генерала Замани проводить військові навчання сил постійної готовності - високомобільних десантних військ. Після тих навчань один з розвідувальних підрозділів був навіть залишений на території півострова, в районі Перевального.
Отже, не можна сказати, що Генштаб ЗС України був захоплений зненацька, що він не мав планів оборони півострова чи засобів для того, зокрема, належно підготованих військ.
Питання:
а) чому ж тоді вчасно і належно ці війська не були застосовані для попередження збройної агресії? Чому наказ на перекидання до Криму і взяття під контроль Джанкойського аеродрому 79 аеромобільна бригада отримала лише першого березня?
б) чому готовий до дії підрозділ, який вже провів рекогносцировку, три дні тримали на Перекопі, не віддаючи наказ на виконання завдання (https://www.youtube.com/watch?v=tXGET1-fzmI&t=5402s 1:30:00)?
в) чому транспортні літаки ІЛ 76 з п'ятьма сотнями вояків 95 Окремої десантно-штурмової бригади були підняті в повітря з Озерного (Житомирщина) і направлені до Криму лише восьмого березня, через два тижні після того, як військові підрозділи Московії покотилися по дорогах Криму?
4. Конституція України і Закон України "Про оборону України" мають чіткий розпис того, як має діяти Верховний головнокомандувач у разі виникнення надзвичайної ситуації, тим більше, в разі виникнення загрози воєнної агресії іноземної держави. Чому, всупереч імперативним приписам згаданих законів, особа, яка взялася виконувати обов'язки Верховного головнокомандувача, не виконала (при тому негайно!) своїх прямих обов'язків - не оголосила мобілізацію, не запровадила режим воєнного стану, який би розв'язав руки владі на місцях, підрозділам Кримського угрупування, дозволивши їхнім командирам, бодай на перших порах, діяти, виходячи зі свого бачення ситуації, а не на підставі лише положень чотової служби? Хіба така бездіяльність, яка до того ж призвела до тяжких, багато в чому непоправних наслідків, не підпадає під визначення державної зради? Хіба непокарана зрада не провокує нові, ще більш тяжкі злочини?
5. А як пояснити безпрецедентне в світовій історії оголошення окупованої території вільною економічною зоною? Як пояснити потужну підтримку окупаційної влади з боку офіційного Київа - харчовими продуктами, промисловими товарами, матеріалами, сировиною, що під прикриттям Закону "Про вільну економічну зону "Крим", протягнутого зацікавленими жучками через послужливу ВР вже через чотири місяці після початку окупації (діє до цього часу), повноводною рікою текли в Крим упродовж цілого року, течуть досі, хоч вже й не в тих масштабах?
6. Як, перебуваючи в здоровому глузді, пояснити дискримінацію мешканців Криму, навіть тих з них, що перебралися на материк, визнаних нерезидентами у власній країні, з усіма витікаючими з того недолугого статусу наслідками?
7. Як пояснити те, що, втративши внаслідок загарбання Крим, частину Донбасу, Україна лише долучається до санкцій, накладених на загарбника Заходом, при тому, не надто поспішаючи з тим?
Питань, насправді надто багато, як для короткої статті. І всі вони вимагають відповідей. Відповідей і відповідальності. Адже замовчуючи їх, нищачи тишком докази своєї злочинної бездіяльності (https://ru.krymr.com/a/v-genshtabe-ukrainy-utilizirovali-dokazatelstva-anneksii-kryma/30999704.html), українська влада ще більше дискредитує себе в очах свого народу, втрачає довіру світової спільноти, принижує цілу націю.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 05.02.2021 > Тема "Резонанс"