Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 29.01.2021 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 29.01.2021
СПОГАД ПРО ТРАГЕД╤Ю ЛУГАНСЬКА

Наш сп╕врозмовник - кандидат ╕сторичних наук, доцент Сх╕дноукра╖нського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ В. Даля Серг╕й Серг╕╓нко.
- З чого розпочалися ц╕ траг╕чн╕ под╕╖ в Луганську?
- Ще в 1995 роц╕ ╢фремов ╕ йому под╕бн╕ говорили, що Донбас году╓ всю Укра╖ну. Мовляв, з того, що Донбас да╓ Укра╖н╕, йому повертають лише 15 в╕дсотк╕в, а Зах╕дн╕й Укра╖н╕ дають б╕льше. Ця пропаганда дала сво╖ плоди. На кафедр╕ ╕стор╕╖ ╕ укра╖нознавства нашого ун╕верситету лише я був за Укра╖ну. Зав╕дувач кафедрою Во╓вод╕н в╕дкрито говорив: «Укра╖нсько╖ нац╕╖ не ╕сну╓». Одна доцент кафедри говорила про трип╕льську культуру, що ╖╖ нос╕╖ вирощували виноград ╕ орали землю. Н╕чого про ун╕кальн╕сть ц╕╓╖ археолог╕чно╖ культури вона не знала. Мо╖ студенти на запитання, чому трип╕льська культура так назива╓ться, в╕дпов╕дали, що трип╕льц╕ вирощували на трьох полях р╕зн╕ с╕льськогосподарськ╕ культури. 70 в╕дсотк╕в студент╕в не знали, хто в╕дкрив трип╕льську культуру ╕ чому вона так назива╓ться. П╕д час Революц╕╖ Г╕дност╕ в Луганську було два Майдани. Укра╖нський б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку ╕ пророс╕йський б╕ля пам’ятника журавлям (так у нас називали пам’ятник Велик╕й В╕тчизнян╕й в╕йн╕). Там у намет╕ сид╕в горезв╕сний Мозговий. Я п╕дходив до нього ╕ говорив, що н╕якого «руского м╕ра» тут не буде. Укра╖на тут була ╕ буде. Але поширювалися безглузд╕ чутки. Наприклад, головний бухгалтер ринку говорила, що до нас ╖дуть автобуси ╕з озбро╓ними бандер╕вцями. Оч╕льник Лугансько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖ Престюк зам╕сть того, щоб заспоко╖ти населення, заявляв: «Ми дамо в╕дс╕ч бандер╕вцям, станемо ст╕ною».
- Як захопили буд╕влю СБУ в Луганську?
- Мен╕ доводилося чути, що ╖╖ захопили м╕сцев╕. Це вигадка. Я бачив людей, як╕ йшли на захоплення буд╕вл╕. ╥х привезли на автобусах. Вони нав╕ть вулиц╕ переплутали. Йшов натовп п’яних. Серед них було пом╕тно людей з в╕йськовою виправкою. СБУшники опору не чинили. Вони без бою здали буд╕влю обласного управл╕ння СБУ.
- А ополчення?
- Перш╕ б╕йц╕ ополчення – алкаш╕. Наприклад, наш знайомий Саша Маке╓в. В╕н служив у прикордонних в╕йськах, вчився в школ╕ МВС. В╕дзначився тим, що вкрав собаку, навченого шукати наркотики, ╕ продав його. Пот╕м переховувався в╕д м╕л╕ц╕╖. Мати Саш╕ в╕дкупила сина. Маке╓в працював слюсарем, ще десь, пиячив. ╤ раптом зустр╕чаю його, а в╕н хвалиться, що записався до ополчення ╕ йому дадуть автомат. Його з ╕ншими ополченцями кинули на Дебальцеве. Там ╖х переколошматили, ╕ Саша приб╕г назад. Воювати йому перехот╕лося, ╕ в╕н ховався в╕д сво╖х.
- В╕йна позначилася на Луганську?
- Наше м╕сто обстр╕лювали ╕з «град╕в». Нав╕ть коли снаряд «граду» лише прол╕тав повз буд╕влю, то було таке в╕дчуття, що будинок п╕дн╕ма╓ться, а пот╕м опуска╓ться.
- Хто обстр╕лював Луганськ?
- Рос╕йськ╕ окупанти, а пот╕м говорили, що це «укропи» стр╕ляють. М╕й кум живе на п╕двищенн╕. В╕н бачив, як «гради» розвертали в наш б╕к ╕ стр╕ляли. А ми бачили, як у м╕ст╕ вибухали снаряди. Гинули мирн╕ жител╕. Неподал╕к в╕д кума окупанти встановлювали м╕номети ╕ стр╕ляли по Луганську.
- Як вас заарештували?
- Розпочали виламувати двер╕. Довелося в╕дчинити. Це були сп╕вроб╕тники так званого «Смершу» м╕сцевого «м╕н╕стерства державно╖ безпеки». Вони перерили все в квартир╕, забрали м╕й комп’ютер, фотоапарат, моб╕лку. На допит╕ мене так побили, що я був чорний! Вимагали, щоб я назвав учасник╕в Правого сектору, ╕нших нац╕онал╕ст╕в. Погрожували випробувати на мен╕ п╕столет. Але мен╕ ще повезло. Полоненого нашого танк╕ста Толю ╕з Полтавщини не т╕льки били, але й прокололи ногу кинджалом.
- Де вас утримували?
- Там був дитсадок. Його захопив рег╕онал Кисельов. У його гаражах утримували заарештованих.
- Р╕дн╕ вас розшукували?
- Так, моя мати ╕ дружина п╕дходили до цього «МГБ», але ╖м говорили, що мене там нема╓. Щоб зайти на територ╕ю, треба було витерти ноги об прапор Укра╖ни. Там стояли намети. Якраз розпочався дощ. Мама ╕ дружина зайшли до намету ╕ чули, як дв╕ бабус╕ просили провести ╖х до начальника, бо вони привезли розв╕дувальн╕ дан╕ ╕з м╕ста Щастя. Отак╕ бабки-кульбабки шпигували.
- Як╕ умови ув’язнення?
- Спочатку ми спали на бетонн╕й дол╕вц╕. Пот╕м нам принесли як╕сь картонки.
- Як вас годували?
- Першого дня не дали нав╕ть води. Наступного дня дали т╕льки воду. Пот╕м давали як╕сь залишки ╕з ╖хньо╖ ╖дальн╕ – якусь кашу. За тиждень я схуд на 5 к╕лограм╕в. Лише один раз вивели помитися до колонки. Дали шматочок мила. Мились холодною водою з-п╕д шланга.
- Хто ще був ув’язнений ╕з вами?
- Викладач╕ л╕цею ╕з Щастя. ╥х схопили 13 червня за п’ять годин до того, як наш╕ визволили Щастя. Але до нас кидали ╕ п’яниць та обдовбаних наркоман╕в. З ц╕╓ю публ╕кою було тяжко. Особливо, коли в наркоман╕в розпочиналася ломка. На допитах наркоман╕в вимагали назвати пункти продажу наркотик╕в, шляхи ╖х перевезення, щоб узяти наркотраф╕к п╕д св╕й контроль. Зак╕нчених наркоман╕в, в╕д яких уже н╕чого не можна було добитися, розстр╕лювали. Коли привозили п’яних, то т╕ не розум╕ли, куди вони потрапили, стукали в двер╕ ╕ вимагали привести до них адвоката. Але натом╕сть вривався такий соб╕ Павлич, який був катом, ╕ гамселив ус╕х кийком, не розбираючи, хто буянив, а хто сид╕в тихо. Павлич м╕г ╕ ножем порнутити. Якось я не витримав ╕ добряче влупив одного алкаша, який щось в’якав. Ц╕каво, що цей удар викликав шанобливе ставлення до мене з боку заарештованих наркоман╕в ╕ алкогол╕к╕в. Сид╕ло з нами дво╓ азербайджанських бандит╕в. Вони при╖хали, щоб п╕д час цього безладу пограбувати стоматолог╕в. Але в Луганську вже все було под╕лено, ╕ ополченц╕, як╕ в╕джимали крут╕ машини, не могли терп╕ти конкурент╕в. Азербайджанц╕в заарештували. Молодший поводився зухвало. ╥х побили, а молодому прострелили вухо. Змусили викликати по моб╕лц╕ ╖хнього пахана. Але той здогадався, що там трапилося, ╕ не при╖хав. Азербайджанц╕в кудись повезли ╕, очевидно, вбили. Павлич пот╕м хизувався скривавленою лопатою.
- Чи довго ви перебували в невол╕?
- Тиждень. Там був запущений сад. Я сказав, що за кв╕тами треба доглядати. Мен╕ доручили цю роботу ╕ прозвали Сад╕вником. А Палич закохався в медсестру. В╕н сказав мен╕: «Сад╕вник, склади мен╕ такий букет, щоб вона мене полюбила. А якщо не полюбить, то я тебе вб’ю». А Павлич мав страшненький вигляд. Я склав букет, але настр╕й у мене був, м’яко кажучи, невеселий. Та Павлич повернувся задоволений ╕ сказав: «Сад╕вник, проси, що хочеш». Я попрохав кави. Павлич наказав охоронцю на кличку Б╕зон приносити мен╕ каву, що той ╕ робив. А пот╕м мен╕ сказали, щоб наступного дня я забирався геть. Сказали з використанням рос╕йсько╖ ненормативно╖ лексики. У них це слово мало р╕зн╕ значення. Я побоювався, що мен╕ можуть вистр╕лити в спину, або погнати на м╕нне поле. Таке вони робили. Але мене посадили в автомоб╕ль ╕ запитали, де я живу. «Б╕ля парку ╕мен╕ 1-го травня» - пояснив я. Однак вони не знали, де це. «По дороз╕ на Щастя», - уточнив я. Але вони знову не знали. Це ще один доказ того, що вороги були не м╕сцевими. Луганц╕ та й жител╕ област╕ не запитували б. Вони вс╕ добре знають, де це. Я показував шлях. Мене в╕дпустили. Через деякий час я мусив залишити р╕дний Луганськ.
- Ви якось сп╕лку╓теся з тими, хто залишився в окупац╕╖?
- Так. Життя там складне. Роботи нема╓, а, значить, люди не мають грошей. Та й купити н╕чого. Художник скаржиться, що його картини н╕кому не потр╕бн╕. Люди борються за виживання ╕ хочуть, щоб усе повернулося назад ╕ було, як ран╕ше. Ми думали, що це нещастя скоро зак╕нчиться. Але окупац╕я трива╓ уже сьомий р╕к…
Анатол╕й Зборовський

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 29.01.2021 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22972

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков